Тарас Возняк.    Ретроспективна полiтологiя. Епоха Януковича. POST-Ющенко

ОСМИСЛЕННЯ СТАНУ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА ЗНОВУ ЛЯГЛО НА ПЛЕЧІ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ТА УКРАЇНСЬКОГО ЕКСПЕРТНОГО СПІВТОВАРИСТВА

Після президентських виборів 2010 року Україна птрапила у зону геополітичної турбулентності.

За президента Леоніда Кучми Україну утримали в невизначеності, щодо її геополітичних преференцій. Вона нікуди не рухалася, ні з ким не інтегрувалася. Президент Кучма називав таку політику політикою "багатовекторності".

За президента Віктора Ющенка була зроблена спроба все ж визначитися щодо своїх геополітичних орієнтацій і примкнути до європейського та євроатлантичного табору. Надій було багато. Дій не так багато. Ну і відповідь спочатку з ЕС, а потім і з НАТО було отримано, м'яко кажучи, дуже стриману. А точніше Україні було на догоду Росії відказано у всіх її сподіваннях на інтеграцію у цей економічний та безпековий простір.

Найбільше до такого "отвережування" України приклалися європейські союзники/опоненти США Німеччина та Франція. Решта країн, які у доволі брутальній формі відмовили Україні, як от Італія, були лишень цинічними опортуністами.

Не додала динаміки інтеграційним процесам і маргіналізація Центрально-Східної Европи для США, які перенесли центр своєї уваги на середній Схід - Іран, Афганістан.

Результатом такого "охолодження" намірів президента Ющенка та українських проевропейських та проевроатлантичних сил стала нищівна поразка самого президента Ющенка на президентських виборах 2010 року. А також безсумнівний реванш противників продовження цього курсу в Україні.

Обраний третиною України президент Віктор Янукович, ще навіть не будучи інавгурованим як президент, одразу, принаймні на вербальному рівні, задекларував не тільки повернення до "багатовекторної" геополітичної орієнтації президента Віктора Ющенка, але й зробив все, щоб дати знати російським владам, що він чітко веде Україну у фарватер російської зовнішньої політики.

В завішеному стані залишається питання підписання Угоди про асоціацію з ЕС - єдиний реальний здобуток, якого домігся президент Ющенко. Яка її доля - невідомо. Тим більше не ясно, яким буде зміст цієї угоди - порожньою декларацією чи все ж діючим документом.

Що стосується безпекового простору, то президент Янукович, чітко підтримав ініціативу президента Дмітрія Медвєдєва що створення єдиної європейської системи безпеки: "Я думаю, що ініціатива президента Росії Дмитра Медведєва (з питань безпеки), вона прийнятна для України".

Звичайно, ці кроки тісно будуть пов'язані з пролонгацією російської військової присутності у Севастополі. Відповідаючи на запитання щодо майбутнього російської військово-морської бази в Севастополі, В. Янукович зазначив, що це питання "розглядатиметься в пакеті з іншими питаннями безпеки". І далі: "Я не виключаю, що Чорноморський флот залишиться після 2017 р."

Те саме стосуватиметься і іншого виміру безпеки України - її енергетичної безпеки. Всупереч існуючому на лютий 2010 року законодавству новий президент робить зусилля, щоб створити газо-транспортний консорціум по експлуатації української газо-транспортної системи. А практично - по виведенню її з нашої власності.

Чи тільки президент Янукович декларував ці наміри під час президентської передвиборної кампанії? Ні. Практично ті самі тези проголошувала і його суперниця Юлія Тимошенко. Щоправда більш вишукано. Так само, як і Янукович, вона послідовно уникала будь-якої визначеності щодо співпраці з НАТО і вела мову про європейську систему безпеки, якої на сьогодні насправді немає. Тимошенко не конкретизувала і форм інтегрування України та ЕС - в її риториці все зводилося до загальних декларацій про абстрактний європейський курс без жодного реального наповнення.

З огляду на це громадськість України, причому її більшість, оскільки президент Янукович обраний лише третиною голосів виборців, відчуває все більше невдоволення і тривогу. Її голоси зовсім не враховуються у таких поспішних деклараціях Януковича. Що рано чи пізно призведе до більш гострих форм конфронтації в українському суспільстві.

Разом з тим експертне співтовариство України все більше турбує питання реального змісту безпекових гарантій, які були дані Україні у Будапешті під час підписання Будапештського Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Чи це теж тільки папірець, що нічого не означає, чи прийшов час наповнити ці гарантії реальним змістом.

Очевидно, що президент Янукович не покликатиметься на цей документ. Спосіб мислення, який демонструє він та його оточення на разі є чисто компрадорськими і підпорядкований радше його особистим політичним та інтересам РФ, ніж власне України в якій є доволі різне бачення цих проблем.

А тому осмислення стану безпеки держави Україна знову лягатиме радше на плечі української громадськості та українського експертного співтовариства. Так само, як це було за президента Кучми. Що ми і розпочинаємо. Коло замкнулося.

Ми розуміємо, що таке осмислення цих проблем не матиме прямого політичного результату. Це знову робота на перспективу. Однак вважаємо, що її слід продовжувати.

15.07.2010

На початок