бібліотека Ї Тарас Возняк. Ретроспективна полiтологiя. Епоха Януковича. POST-Ющенко
ТАКОГО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕГОТУ
НЕ БУЛО ДАВНО
Такого всеукраїнського реготу не було давно. А відтоді, як гарантом Конституції обрали Януковича - то й поготів. Після його обрання всіх неначе розчавила бетонна плита його президентства. Як і сірість та понурість як його самого, так і його совкового оточення. А темпи здачі держави і абсолютне ігнорування чиєї б то не було думки обраного третиною народу Всеукраїнського Бульдозера опустила більшу частину народу в глибокий ступор. І це при тому, що обраний він був меншістю народу!
Але під час візиту президента Росії Дмітрія Мєдвєдєва до Києва сталося чудо - "об'явлення", яке ми ще маємо осмислити. На президента Віктора Януковича, як написали в Інтернеті, напав "еловый монстр". Усі одразу заговорили про знаки Божої десниці. На церемонії офіційного покладання вінків до Меморіалу невідомого солдата у Києві порив вітру зірвав вінок, якого неначе ставив Янукович (а насправді два гвардійці) і жбурнув йому в лице. Виглядало і макабрично, і комічно. Віктор Федорович поправив стрічки. Відступив на кілька кроків. Шанобливо похилив голову. І тут на нього кинувся "еловый монстр". І такий велетень, як Віктор Федорович, кільканадцять секунд ніяк не міг побороти цього зеленого волохатого монстра.
З огляду на те, що покладання вінків є елементом символічної політики, політики знаків, такий конфуз не можна списати тільки на порив вітру чи буяння непогоди. Якщо вже бавитися в символи, то до кінця. Або не бавитися, і не носити "оберемки соснового гілля" до "кам'яних пірамід", якщо вони не мають для тебе якогось символічного значення. Отже те, що Меморіал "не прийняв" цей символ з боку Януковича, щось та значить. Принаймні для тих, хто бачив це позорище. І хто розуміє, що у світі немає випадкових речей.
І це після тріумфального, однак, на мій погляд, глибоко нещирого, відзначення річниці закінчення Другої світової війни в Европі. Очевидно щось фальшиве було в цьому тріумфі. І це відчувалося. Замість загальнонародного єднання Янукович організував в Україні демонстрацію своєї персональної перемоги а також перемоги "совєтськості" над українством. "Совєтської офіційної мітології" над українською духовністю. Демонстрацію того, що українців в незалежній Україні таки перемогли.
Та після тепер вже історичної боротьби Давида з Голіафом, тобто нашого президента з монстром, у народі одразу поповзли домисли та кпини. Згадалися всі попередні "об'явлення".
Згадали і двері у Верховній Раді, які самочинно раптом почали закриватися, коли Янукович входив до Ради, щоб прийняти присягу президента.
Згадали і знаковий пам'ятник Кию, Щеку та Хориву у Києві, який розламався навпіл після того, як Януковича обрали президентом.
Попри те, що Янукович демонстративно ревно приймав благословення ієрарха сусідньої країни патріарха Московського патріархату Кіріла на президентство, щось цьому противиться. Може ті Церкви, якими він показово знехтував?
Однак, найбільший ефект справила кумедність всього цього конфузу. Може й гріх кпити, але кумедність Пата і Паташона просто переслідуватиме парочку Мєдвєда і Гаранта. Один мій знайомий сказав - ще два такі вінки і міту про Бульдозер настане гаплик. Сміх здатен знищити не те що наших "діячів", а й "діячів" крутіших. Згадаймо хоча б ляпи Буша чи розбитий писок відомого італійського мачо Берлусконі. Насправді всі вони до безміру смішні.
21.05.2010