|
Тарас Возняк. Ретроспективна полiтологiя. Епоха Януковича. POST-Ющенко
РОСІЙСЬКИЙ ПРОЕКТ УКРАЇНИ
ЕПОХА ЯНУКОВИЧА
POST-ЮЩЕНКО
Пропонована читачу серія книг ретроспективно показуєте, як я і багато таких як я, осмислювали ті політичні процеси, які відбувалися впродовж двох перших десятиліть існування незалежної України. Ба більше - ми не тільки осмислювали, що відбувається, але й навіть пробували брати участь у самих політичних процесах. Чи мали ілюзії, що беремо участь у цих процесах.
Ці книги є моїми текстами, які я писав впродовж цих десятиліть. Подаю їх тут без купюр чи правок. Як один з документів епохи. Документів, які свідчать і про наші прозріння, і про помилки, і про ілюзії. Гадаю, що задля майбутнього це все ж важливо. Хоча розумію, що це не лектура, яка справляє приємність.
Матеріал уклався у чотири книги. Спочатку я хотів просто прив'язатися до трьох епох, що пов'язані з правлінням президентів України - Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Віктора Януковича. Однак потім я зрозумів, що весь матеріал, навіть написаний на початку 1990-х років, парадоксальним чином дотичний до президентського правління Віктора Ющенка. Очевидно тому, що саме це президентство на початках видавалося найбільш цивілізованим, найбільш перспективним та найбільш українським - тобто таким, що "увінчає" український політичний проект. На жаль сподівання не справдилися. І сам Ющенко, і суспільство виявилися не готовими відповідати за свою долю. Щодо правління президента Леоніда Кучми та Віктора Януковича цих ілюзій не було і немає. Однак велика українська мрія навіть на них кидала свої відблиски. Тому мені вони видаються у багатьох сенсах предтечею та продуктом епохи Ющенка. Якщо говорити про президента Януковича - то, принаймні поки-що, він лише наслідок попередньої епохи. Саме в його демонстративному запереченні Ющенка і полягає його вторинність.
Тому й назви книг містять прізвище Ющенка. Можливо Ющенка видуманого мною чи нами.
Перед читачем книга, що стосується раннього періоду епохи Януковича. Януковича, який хоче повернути Україну у прокрустове ложе, яке приготував для неї ще Кучма. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя".
Розділ, який я хочу навести, називається - Російська візія "проекту Україна":
"Було б дивним, якби Росія не мала власного "проекту Україна". У перший післябіловезький період "смути" в Росії практично не було жодної візії щодо того, що ж робити з Україною. Час для реваншистських проектів іще не настав, Росія все ще перебувала в шоковому стані. Ба більше - у Бориса Єльцина була навіть певна поблажливість до України, бо ж саме унезалежнення України стало одним з головних чинників, який привів його до влади в Росії.
Однак вже у "пізньоєльцинський" період, період виходу з демократизаційного туману (а не правдивої демократизації), Росія повернулася до реваншистських проектів відновлення імперії та нових експансіоністських зазіхань на Україну. В Росії почали розробляти власний "проект Україна", який природним чином мав би відповідати національним інтересам РФ. Росія почала провадити агресивнішу економічну та інформаційну політику, що невдовзі призвело до ледь не повної втрати Україною інформаційно-культурної незалежности, часткової втрати економічної незалежности через постійну прив'язку до російських енергоносіїв, яка підтримується проросійським нафтогазовим лобі в Україні та всіляко плекається самою РФ.
Російський "проект Україна" не обов'язково повинен був би передбачати примітивне поглинення України Росією, як це бачиться російським імперським реваншистам. Росія вбачає в Україні свою сферу інтересів та впливів. Вона намагається максимально узалежнити її від РФ, як у сфері економіки, так і політики, безпеки чи навіть самоідентифікації. Для того вона ефективно розбудовує свої групи впливу на різних рівнях та у різних сферах - від мас-медіа до економіки. Якщо потрібно, то вона блокує заходи, які заважають такій прив'язці:"
Такою мені бачиться Україна Януковича на початку його правління.
Тарас Возняк
|