Монтаж баталій викликав значний суспільний резонанс. Коштом Республіки Польща та ЄС, а також за участі як польських так і українських реставраторів, ці картини були ґрунтовно відреставровані. На це пішли роки. Польська сторона оснастили їх чи не єдиними в Україні сучасними рамами, які реагують на тепловий режим, зміну вологості.

До «комплекту» картин, що висіли у Жовкві відносять ще дві баталії меншого розміру «Битва під Клушино» та «Битва під Хотином». Однак питання про їх реставрацію зависло у повітрі – українська сторона не має грошей, а польська призупинила свої дії – очікує, що ж буде з двома попередніми баталіями. А з ними трапилося ось що:

Попри те, що ці картини є і будуть власністю держави Україна Львовом почали ширитися чутки, що картини хочуть «віддати полякам». Яким чином – невідомо. Очевидно ці «поляки» засіли у костьолі св. Лаврентія у Жовкві – хоча прихожанами там є звичайні громадяни України – головно наші класичні бабусі. Одним словом «Україна у небезпеці». А тому баталії, щоб вони не повернулися на своє історичне місце – у Жовкву та до «поляків», слід негайно змонтувати в Олеському та Золочівському замках – попри те, що для таких величезних картин там немає місця. Як немає умов для них і у костьолі св. Лаврентія – це теж правда.

Неодноразово лунали голоси, що ці баталії слід повернути до Жовкви – і не обов’язково до костьолу. Для тих, хто поза контекстом – дискусія щодо цього розпочалася ще 2002 року, коли йшло активна реставрація самого міста Жовква. Причому йшла вона на найвищому державному рівні.

Повернення баталій розглядалося як спосіб привернути до Жовкви увагу громадськості –ревіталізувати Жовкву як місто. Бо одного відновлення архітектурних пам’яток було б замало, щоб привернути до Жовкви потік туристів. Однак «боротьба за Україну» перед виборами до Верховної ради важливіша, ніж якась там Жовква. А тому у Львові розпочалася чергова «Священна війна з поляками» – одним словом – газават.

«Патріотичний чин» все таки було здійснено – картини «полякам» не віддали. Частина львів’ян торжествує – «ми перемогли – не віддали полякам їх баталій»!

У Львівській обласній раді відбулося історичне засідання, яке освятило цей чин.

Всі фракції як на диво одностайно, засвідчили свій патріотизм – що не зробиш в обороні батьківщини від «поляків». Цікаво – а що було б, якби так само «у боротьбі за Польщу», і поляки не визнавали хоч якусь причетність українців до лемківських ікон, що розсипані по музеях сучасної Польщі.

Що вийшло з того «патріотичного чину» – можна побачити в Олеському замку

У ньому змонтовано баталію Альтомонте «Битва під Віднем», яка була написана для костьолу св. Лаврентія у м. Жовква. Розмір баталії близько 8х8 метрів. Однак картину можна оглянути тільки з віддалі до 5 метрів! 

Те саме діється і у Золочівському замку. У ньому змонтовано баталію Альтомонте «Битва під Порконь», яка була написана для костьолу св. Лаврентія у м. Жовква. Розмір баталії теж близько 8х8 метрів. Однак вона демонструється з двох рівнів – на першому та другому поверхах. Цього разу картину можна оглянути з віддалі до 4 метрів!

Про якість монтажу картин не говоритиму – ганьба. Про мікроклімат також. Одним слова – музейники. Та все таки «наша взяла» – ми «не віддали полякам їхніх баталій». Хоча належать вони і їм, і нам. А так на загал – то всьому світу.

Прости їх Господи – не відають, що чинять.

Львів, 27 червня 2012