У Львові з ініціативи менеджменту приватної телекомпанії було започатковано чудесний проект «Чесно. Фільтруй раду». Менеджмент кампанії уклав угоду з рухом «Чесно» угоду про те, що надасть ефір для проведення цього аналізу кандидатів. А щоб кампанію, не дай Бог, не запідозрили у власному інтересі – а продюсер цієї кампанії Дмитро Добродомов кандидує у депутати до Верховної ради – всю політику передачі здійснюватиме Редакційна рада, яка складається з людей незалежних, як от Ігор Герич, Роман Грибовський, Оксана Дащаківська, Тарас Возняк, Мирослав Маринович, Мустафа Найєм, Олексій Скрипник, Вікторія Сюмар.

І все неначе добре, коли справа не стосується когось особисто. Отож вона і тільки вона обиратиме і тих кандидатів, яких запросять на ефір – бо на всіх годі знайти місце. І обиратиме тих, хто буде експертом. Ясна річ, що експертів особливо важливо відбирати чесних і не зацікавлених особисто у тому, щоб ущемляти права чи підтримувати того чи іншого кандидата.

Назагал ефіри були відносно об’єктивні. Проблеми почалися, тоді, коли аналіз все більше підбирався до знакового для чесності всього проекту Сихівського виборчого округу №115 по якому кандидує як само висуванець продюсер проекту Дмитро Добродомов. У Львові всім відомо, що цей округ готував для себе представник ВО «Свобода» Юрій Михальчишин. І, кажучи правду, він там би пройшов – такий вже то округ. Свого часу там з тріумфом пройшов Тарас Чорновіл... – от таке у нас розкрилля преференцій. Від неонацизму до... Однак раптом на округ Об’єднана опозиція виставляє Михайла Хміля – людину із значно меншим потенціалом, ніж Михальчишин. Всі дивуються – чому? Аж ось на окрузі самовисуванцем появляється Дмитро Добродомов – людина із сильним фінансовим запліччям – все ж інформаційна львівська медоаімперія ZIK – це для Львова та Сихова (район Львова) – дуже серйозний ресурс. Але дивує інше – чому Юрій Михальчишин, будучи «рикаючим левом», як «безборонний агнець», уступає по праву свою вотчину. Злі язики говорять... Але то злі язики – вчора у прямому ефірі, коли його про це запитали він відповів, що вибирає для себе важчі завдання – вітаю, вітаю – рішення дійсно гідне справжнього кіндернаціоналіста. Одним словом Михальчишин йде на сусідній сільський Пустомитівський округ №118, де єдиним серйозним опонентом є місцевий латифундист Богдан Дубневич. Очевидно, що за таку поступливість Михальчишина потрібно було зробити якийсь реверанс у його сторону. Тим більше, що Дубневич дійсно місцевий магнат і топити його просто. За ним тягнеться дружба з владою, багатство і т.д... Особливо легко топити маючи за плечима іншого магната, власника каналу і газети ZIK Петра Димінського – фактичного власника цієї медіаімперії. Одним словом – війна титанів обласного масштабу.

І все б нічого, якби у це не втягували рух «Чесно». Вже, здається, ні для кого не є таємницею те, що «заслані козачки» у Об’єднану опозицію зробили все, щоб ці вибори були програні. Тільки на окремих округах відбуватиметься справжня боротьба. Тому для того, щоб потрафити ВО «Свободі» в особі Михальчишина і потопити Дубневича потрібен інформаційний кілер. І ним, поза всяким сумнівом найкраще надавався особистий супротивник Дубневича власник газети «Експрес» Ігор Починок – Дубневич не дає Починку у тиші та спокої писати свої репортажі у збудованому ним об’єкті у с. Звенигород.

Мені Ігор Починок байдужий – випускає сенсаційну газету, то й добре. Успішний бізнесмен – то й добре. Жодних вимог щодо чесності йому ніхто не виставляє – бізнес є бізнес. Тим більше по-українськи. Однак чи може він бути незаангажованим експертом?

Однак тоді постало запитання – «А судді хто?». І саме це для руху «Чесно», як на мене, наївного, видавалося головним. Єдине, на що ми можемо сподіватися на цих виборах – це напрацювання механізмів чесної гри. Якщо ми вже визначили, що ВСЮ редакційну політику визначатиме Редакційна рада, то так і має бути. Хай навіть це провінційна львівська рада. І ніхто одноосібно – ні член редакційної ради, ні голова всього руху «Чесно» не може прийняти того чи іншого рішення замість неї.

Та не так сталося, як гадалося. Коли потрібно розплачуватися за відступлений округ чи сприяння у ньому, коли хочеться розправитися з своїм ворогом, то все можна. Як то кажуть «раз не...». А жаль. Внизу подаю буремну переписку з цього питання членів Редакційної ради.

Почався шалений тиск на членів Редакційної ради. І то не з боку самих кандидатів... Починок видзвонював до Мирослава Мариновича – у характерному для нього стилі «бурі і натиску», чим спровокував відозву, який Маринович запропонував загалу. Добродомов, будучи у відпустці «нічого не знав і не в курсі справ». І т.д., і.т.п. Але він «не певний, чи Починок буде на ефірі, бо він вже має запрошення» – хоча ніхто його не запрошував – може Дмитро Добродомов знає, хто це вчинив? Редакційна рада визначилася з експертами, серед яких Починка не було? Разом з тим таємничим чином Дмитро не має протоколу рішення Редакційної ради. Але ж він «у відпустці і не втручається» – навіщо йому протокол? Його менеджер Павло Бук мав, як витікає з переписки внизу, протокол. Одним словом – «і я не я, і пісня не моя».

Окремою піснею є все таки позиція Олега Рибачука. Цитата з е-мейлу представниці руху «Чесно» Оксани Дащаківської: «голосування закінчилося в четвер, і вже в четвер ми вже мали купу дзвінків, в тому числі від Олега Рибачука, який сказав «ситуація є в незворотній точці, є опозиція журналіст – олігарх, і «Чесно» повинен стати на бік журналіста. Тому в ефірі буде Починок, і не важливо яке рішення прийняла Редакційна Рада». Я повідомила Павлу Буку, щоб телефонував до Рибачука, який і назве експертів до передачі.». Звичайно, крайніми зроблять чи Павла Бука чи Оксану Дащаківську, які, на свою голову, опинилися у нещасливому місці. Як то кажуть – «пани чубляться, а у хлопів чуби тріщать».

Шаную пана Олега, однак... Розумію, що з Києва видніше, хто у нас хто, і як нам облаштувати Україну, однак... І це так можна себе вести з Львовом! А що тоді з Білою Церквою? Здається, що вичавлювати треба з самих себе. Інколи самі не зауважуємо, як починаємо хибити. Розумію, що для пана Олега важливий сам рух «Чесно». Розумію, що платформ свободи все менше. Але саме добрими намірами вселений шлях туди, де ми вже є. Зрештою є телефони... Можна спілкувати і не в наказовому стилі. Саме стиль, здається, мене найбільше зачепив.

Одним словом Редакційна рада не побачила, що її рішення беруться до уваги, а тому для мене постало питання про сенс її існування. А також про сенс гри у «Чесно». Таки не витримуєм випробування. І не йдеться про політичну безсторонність. Я її не приховую. Мова йде про процедури – як у суді. Якщо процедур не дотримується, то суду немає. Так само, як і немає чесності.

В результаті ефір перетворився у взаємне «мочилово» Починка та Дубневича і теплу ванну для Юрка Михальчишина, якого трохи пожурили за вживання нецензурної лексики – треба ж трохи й пожурити. Ось так робляться справи.

Львів, 3 вересня 2012