Переглянувши зауваження шановного Василя Костюка, кандидата технічних наук, старшого наукового співробітника Інституту загальної енергетики НАН України з приємністю маю констатувати, що майже у всьому я з ним згідний.

Отож:

1. Що потрібно Україні? – «Потрібна енергетична стратегія Сталого Розвитку»

– безсумнівно, так як і ЄС, Ви слушно зауважили, що ЄС програє Путіну, тому, що там немає єдності у питаннях енергопостачання і корупція у вищих ешелонах ЄС. Та ж саме про це я й писав, нагадуючи про «купленого» Газпромом Герхарда Шрьодера. Але це тільки один приклад. Путін прикупив цілі країни, які й обслуговують його інтереси, ефективно блокуючи рух України до ЄС та НАТО. Однак ЄС усвідомив цю проблему, і все таки просувається у цьому напрямку не дивлячись на шалений опір клієнтів Путіна та Газпрому.

– Що стосується України, то невже ви вірите, що за даного уряду це можливо. Невже ви гадаєте, що цей уряд справді думає над далекоглядним захистом національних інтересів, який і має втілитися у створення енергетичної стратегії Сталого Розвитку. Цю проблему ми на своєму рівні обговорювали у нашому журналі ще 2000 року у №19 Журналу «Ї».

2. Слід дбати про повноцінне використання наявних (розвіданих) екологічно чистих енергетичних ресурсів,

– Безсумнівно. Але не блокувати їх використання. Про ймовірні мотиви цього блокування, я відважився і запитати ініціатора пані Ірину Сех. Однак відповіді не отримав. Застереження, щодо екологічних небезпек не приймаються, тому, що й видобуток вугілля, і видобуток нафти, і видобуток золота чи будь-якої іншої сировини пов’язаний з екологічними ризиками. Однак благе побажання «дбати про повноцінне використання» наштовхується, як ви й зауважили на захланність теперішньої влади, яка все, що є на території України вважає своїм. І ще раз повторюся – так думав Муаммар Каддафі, коли гадав, що лівійський газ та нафта належать тільки йому. Так думають наші сьогоднішні, які гадають, що і українська рілля – найкоштовніше, що ще не розкрадене формально в Україні, належить їм. Гадаю, що Каддафі вже дещо зрозумів. Зрозуміють і ці.

– Однак видобуток сланцевого газу дозволить зняти газового зашморга з України. Ви сумніваєтеся, куди піде газ. Шановний – газ піде на ринок, а не на Захід, Схід чи Україну. А наявність газу на ринку автоматично знижує його ціну. Для режиму Путіна ціна газу у 200-250 дол. За 1 тис куб.м. є смертним вироком! Важлива саме диверсифікація поставок, руйнування російської монополії. Саме російська монополія, яку підтримує своїми мікроскопічними рішеннями Львівська обласна рада у особі голови фракції ВО «Cвобода» Ірини Сех. «Повноцінне використання» це не лише науковий підхід до видобутку, не лише екологічна культура, але й користь для справжніх власників цього ресурсу. А користь для незалежності України та її народу буде у тому числі і тому, що цей ресурс може зняти петлю з шиї України. І не тільки України.

3. Сучасні технології переробки енергетичної сировини з урахуванням виробництв, що забезпечують стандарти екологічні й стандарти безпеки для нинішнього й майбутнього поколінь.

– Ну як з цим не погодитися. Звичайно ж так. Але чи вірите ви у те, що, прочитавши ваші розумні міркування, наш уряд кинеться реалізовувати цю програму. На жаль, попри те, що ви на всі 100% праві, в наших обставинах все це ближче до «маніловщини» та «благих побажань волаючого во пустині». Натомість розвідка і підготовчі роботи по видобутку сланцевого газу розпочалися вже вчора. Це не теорія, а практика. Причому практика така, яка вона є. З усіма плюсами і мінусами, З усіма гравцями, які грають на цьому полі. І одним з них є режим Путіна (зауважте – не пишу Росія – росіяни так само усунуті від цього, як і українці), іншим ЄС, США. А для вирішення своїх питань вони залучають «клієнтуру». А вже «клієнтура» блокує чи розвиває певні проекти. Звичайно, при цьому завжди користуються різного роду димовими завісами на кшталт націоналістичної тріскотні, цілком справедливих екологічних аргументів і т.д.

– Нинішнє і тим більше майбутнє покоління можуть не мати жодної перспективи, якщо ми цієї удавки не позбудемося. Бо, як то кажуть, «благими намірами» встелений шлях до пекла. Застерігаючи від екологічних ризиків ми можемо допомагати методично знищити Незалежність України. Про що я й пишу.

У цьому сенсі нам слід думати про:

а) скорочення споживання газу й впровадження енергоощадних технологій, 

– Звичайно. Але зауважте, якою є політика Путіна – він всіма силами «принуждает» Україну купувати газ у тих самих фіксованих об’ємах. Причому купувати тільки російський газ. Це славна формула «Купуй, або плати». Ну і ще – а багато енергоощадних технологій запровадив теперішній чи будь-який попередній уряд. Ваша теза настільки правильна, що «аж страшно». І що з того.

б) розвиток власного безпечного ядерно-енерге-тичного комплексу.

– І тут я з вами згідний, хоча застережень, як ви самі розумієте, більше, ніж у випадку з видобутком сланцевого газу. Пост чорнобильська країна занадто травмована, щоб сприйняти цю тезу не емоційно. І це, напевно, правильно. Однак вже наперед бачу, як чергові політичні спекулянти – на той час ВО «Свобода», гадаю, вже буде неактуальна, як і безліч інших політичних проектів в Україні – піднімуть крик про екологічні небезпеки і т.д. Причому для них важливі не самі небезпеки, так як для вас чи активістів екологів, а політичні дивіденди, які вони пожнуть. Вони ж циніки. А про цю проблеми ми теж зробили окремий №41 Журналу Ї у 2006 році. Саме там ми і піднімаємо питання «сталого розвитку» про який, цілком слушно ви говорите. Це видання є результатом осмислення проблем, що пов’язані з сумною річницею катастрофи у Чорнобилі.

– Між іншим для вас може бути цікавою і монографія американської дослідниці наслідків Чорнобильської катастрофи Марії Мицьо «Полиновий ліс. Хроніки Чорнобиля», яку ми переклали та виставили в Інтернет – у тому числі і для вашого користування. Там оцінка результатів катастрофи не така однозначна, що може вселяти надію.

Звичайно, все це – із дотриманням балансових співвідношень за кожним енергоресурсом, енерге-тичного й коксового вугілля також, поновлюваних джерел, їх майбутнього внеску – знову ж не можу не згодитися, як керівник громадської організації, яка з 1999 року методично займається питаннями глобалізації, екології, сталого розвитку, про що і свідчать не тільки наші публікації, але й заходи, які ми здійснюємо.

Україна не потребує більше газу, з огляду на показники споживання цього енергетичного ресурсу сусідньою Польщею. Україні потрібне надійне електропостачання, з перспективою на наступні 100 років, розвиток ринкових відносин в електроенергетиці й повноцінна участь у Європейському Енергетичному Співтоваристві.

– На жаль ваша теза «Україна не потребує більше газу» і правильна і не правильна. З технічної точки зору – звичайно ж ми споживаємо злочинно багато газу. І це потрібно змінити. Але з огляду на «газові війни» які тривають дні чи години, довга дорога зменшення енергоспоживання це «довга дорога у дюнах» – «поки сонце зійде, роса очі виїсть». А зниження ціни на газ у нашій частині світу завдяки сланцевому газу це реальна і вже навіть вчорашня перспектива.

– Те саме стосується і перспективи у 100 років. На жаль...

А тепер кілька запитань до тих, хто не здатний справитися з супідрядними реченнями. Оформлю ці запитання дохідливіше. І дам імовірні відповіді, проти яких потрібно буде просто поставити хрестик чи галочку.

У попередньому матеріалі, що стосується блокування Львівською обласною радою в особі лідера фракції ВО «Свобода» п. Ірини Сех я запитував:

1.Чому ви блокуєте роботи по розвідці та підготовці до видобування сланцевого газу?

2.Чому кампанія ВО «Свободи» по блокуванню роботи по розвідці та підготовці до видобуванню сланцевого газу ідеально, ніздря у ніздрю, йде разом з такою самою кампанією проти видобутку сланцевого газу Владіміра Путіна?

Подаю ймовірні відповіді:

1. З огляду на те, що розвідкою та видобутком сланцевого газу на нашій території (Західна Україна) зацікавилася американські велети на кшталт Chevron, то ми просто хотіли їх ледь-ледь рекетнути. Переконаний, що сільська вчителька Ірина Сех не знає, що це таке, то нехай проконсультується у першого заступника голови Львівської обласної ради пана Петра Колодія, який у сиву давнину, у славних 90-х був водієм (і тільки, звичайно) нашого тепер покійного львівського авторитета Завіні – а це був неабиякий спеціаліст у цій царині. Якщо вона не знайома з паном Колодієм ближче, то пояснюю: рекет, це, коли робиш комусь проблеми, як от, блокуєш видачу ліцензії на роздувальні роботи, а потім їх вирішуєш. За певну скромну винагороду, звичайно. Хрестик прошу ставити тут:...

2. З огляду на посильну організаційну та фінансову підтримку нашого ВО «Свобода» ми готові супроводжувати будь-які проекти – в тому і блокування просування неімперіалістичних американських компаній на нашу суверенну територію. Тим більше, що наші стосунки з спецслужбами однієї північно-східньої держави для наших крайньоправих проектів вже стали традиційними. Переконаний (і тут справді щиро), що пані Ірина Сех не отримувала інструкцій від ФСБ чи Газпрому. Не той рівень. Її рівень – рівень виконавця. Такі справи вирішуються набагато вище. Навіть не на рівні її партійного лідера. Хоча бонуси мали б осідати там. Бо тоді навіщо блокувати. Тут застосовується стара як світ техніка агентів впливу, які роблять свої переконання нашими і ми з піною у роті обстоюємо чужі інтереси. Хрестик прошу ставити тут:...

3. Ну і третій варіант. Та ми трохи не додумали. Вирішили помалюватися у ЗМІ, а вийшла дурня. Приймається. Однак тоді потрібно відповісти на наступне запитання – якщо ви не здатні навіть осмислити, у чому полягають національні інтереси України у даний конкретний момент, то які ви політики та націоналісти? Хрестик прошу ставити тут:...

Львів, 16 лютого 2012