Тому маємо добре приглядатися до того, що спеціально написане дрібними буквами, щоб ми не могли прочитати. Мусимо брати з собою окуляри, щоб не бути обдуреними. І маємо добре пильнувати за тим, щоб не годувати своїх дітей всією цією гидотою.

Те саме стосується і політичного супермаркету. Товари, які нам там пробують всучити зовсім не відповідають тому, які етикетки на них наліплені. І це призводить до повної дезорієнтації споживачів політичного продукту.

Так, партія одного регіону чомусь називається Партією регіонів. Чому – незрозуміло.

Партія вже практично однієї людини чомусь називається «Нашою Україною», а не «Його Україною».

Явний лузер і хлопчик для побиття чомусь назвав свою партію «Сильною Україною».

Кролик в окулярах чомусь назвав свою партію «Фронтом змін» – ну який з нього фронтовик?

Кому чого бракує видно ж одразу. Може це за Фрейдом – спроби компенсувати те, чого їм бракує?

Відносно чесними є ті, хто й не пробує приховати того, чим є пропонований продукт. Так от БЮТ чесно називає себе Блоком Юлії Тимошенко. Хоча точніше було б Блоком ДЛЯ Юлії Тимошенко. А партію – «Моя Батьківщина».

Обман споживача ковбаси чи політичного продукту став повальним.

Однак найбільш мене дивують адепти правого політичного проекту, який сьогодні називає себе Всеукраїнським об’єднанням «Свобода».

Свого часу це політичне утворення називалося «Соціал-Національною партією України». Однак миле переставлення місцями двох перших складових назви партії навіть у Львові не змогло нікого обдурити. Членів та адептів цього політичного нурту пестливо називали і досі називають «нациками». Очевидно, що ні для кого не секрет, що по суті вони є не так соціал-націоналістами, як націонал-соціалістами – національне, виходячи їхньої ідеології і їхньої політичної практики, безсумнівно є на першому місці. А от соціальне – це швидше ширма – данина популізму та люмпену, на який вони розраховують. Такий собі «бантик збоку».

Після того, як ВО «Свобода» (за підтримки влади) отримала переконливу перемогу на місцевих виборах у трьох галицьких областях, «нацики» виросли з коротких штанців і тепер повним правом можуть називатися «нацистами».

І все це були б лише жарти, якби вони не ставали нашою щораз більш виразною політичною реальністю.

На жаль, частина свободівців як свідомо, так і несвідомо дедалі більше скочується і в своїх ідеологічних орієнтаціях, і навіть політичній практиці до націонал-соціалістичної ідеології та практики. Події 9 травня у Львові показали з яким явищем ми, у першу чергу націонал-демократи, якщо такі ще є, маємо справу. Хто не бачив, той хай просто вимкне звук телезапису і подивиться на обличчя молоді, що колоною йшла вже палаючи бажанням розбити комусь лице. Про їх супротивників не говоритиму – з цими бандформуваннями і так все зрозуміло.

Звичайно, багато у агітаційній тріскотні ВО «Свобода» є імітативного. Але є й симптоми, які свідчать про задавнену глибоку недугу.

З тим, що робиться у хвореньких головах крайньорадикальних ідеологів ВО «Свободи» настійливо рекомендую ознайомитися широкій публіці на симпатичному сайтику «Центру політичних досліджень ім. Е.Юнгера» – http://nachtigal88.livejournal.com/ . Є ще чимало супутніх груп та групок. Причому далеко не всі вони у Львові, тому не маймо ілюзій, що це тільки галицька хвороба. Не менш милим є й Націонал-трудовий журнал «С Т Р А Й К» http://ntz.org.ua/. Особливо цікаві матеріальчики з расової теорії.

Не менш цікавим є і неначе б то незалежний рух «автономних націоналістів», що гуртуються довкола Інформаційного порталу незалежних націоналістів http://opir.info/2011/03/15/aksiomy-sotsial-natsionalizmu/. Саме ці інтернет-ресурси і є на сьогодні головним мобілізаційним засобом, щоб збирати колони підлітків, а саме підлітками від 15 до 17 років, що найстрашніше, і була більшість учасників подій 9 травня, щоб вести їх на «забаву», на «мочилово». І цим ВО «Свобода», неначе перебуваючи в стороні, дуже успішно користується. Саме її спраглі слави юні, вже 28-літні, «вожді» і очолюють різного роду факельні походи Львовом. Ось тут можна глянути у що може перетворитися вшанування пам’яті героїв Крут http://opir.info/2011/01/31/smoloskypnyj-marsh-na-chest-herojiv-krut/ або ще у відеозаписі http://maidanua.org/lviv/news/1296229153.html .

Тут можна згадати і чисто стилістичне мімі-крування під нацистську стилістику – починаючи від тепер менше вживаного, однак все ж вживаного у криптосвободівських заходах символу старої СНПУ – імітації нацистської свастики – графічного відтворення слогану «Ідея Нації» де «Н» пишеться по-ненашенськи як «N» (можна запідозрити, що по-німецьки). Щоб отримати щось хоч трохи подібне до нацистського Hakenkreuz:

На букву «І» наклали латинське «N».

 А насправді це репліка старого символу Вольфсангель (нім. Wolfsangel – вовчий гак), що був однією з емблем Націонал-Соціалістичної Німецької Робітничої партії (NSDAP) Адольфа Гітлера у перші роки її існування. Ну от тягне хлопців у цей бік, і все.

А також символом емблемою танкової дивізії СС «Даз Райх» (SS-Panzer-Division Das Reich). Крім того, цей знак в різних варіаціях використовувався в інших підрозділах СС, зокрема в 4-ій поліцейській гренадерській дивізії СС (емблема), 23-ій добровольчій танково-гренадерській дивізії СС «Недерланд» (петличний знак), 34-ій добровольчій гренадерській бригаді «Ландсторм Недерланд» (дивізіонна емблема і петличний знак) й багатьох інших.

Сьогодні символ використовується і неофаши-стськими організаціями – «Білий арійський супротив» (швед. Vitt Ariskt Motstеnd), «Вікінґ-Юґенд» та іншими.

Знак «Ідея Нації» використовувався партійними структурами та членами партії до ІХ з’їзду СНПУ (14 лютого 2004 року), коли партія змінила назву ставши відтепер ВО «Свобода» (Всеукраїнське об’єднання «Свобода»).

Що це – теж за Фрейдом компенсація якихось задавнених дитячих травм чи образ? Може дитячий енурез? Чи усвідомлювана провокація? А може це підкидання ворогам України аргументів – постійне нав’язування нашій Неньці жупелу нацистських колаборантів ? Чи, може, просто глупота? Здивуєтесь, але я гадаю, що глупота. Ну і пубертатний період розвитку деяких ідеологів СНПУ-Свободи – ніяк не виростуть з тих самих коротких штанців.

Проте крім стилістичного наслідування є ще й політична практика, наприклад переслідування демократично налаштованої греко-католицької інтелігенції та Українського католицького університету. Ну і розіграна разом з замовниками та «Руським единством», «Родиной» та КПУ блискуча провокація на військових меморіалах. Обличчя перестрашеної дитини у вікні автобуса до якої рвуться дебелі дядьки-свободівці за доброї помочі російських колег облетіло чи не всі телеканали світу.

А також спроби заповнити собою весь політичний простір Галичини, буквально витискаючи демократично налаштовані партії з органів самоврядування.

І активна участь у творенні нового європейського «Чорного Інтернаціоналу» через співпрацю з неонацистськими та крайньоправими партіями та рухами Бельгії (National Front), Великої Британії (British National Party), Угорщини (Jobbik, the Movement for a Better Hungary), Іспанії (Republican Social Movement), Італії (Fiamma Tricolore), Португалії (National Renovator Party), Франції (Front National) та Швеції (National Democrats). 24 жовтня 2009 року ВО «Свобода» успішно ввійшло в «гроно» цих політичних сил, об’єднаних у Альянс європейських національних рухів (Alliance of European National Movements (AENM)). А це пряма дискредитація України як країни, що прагне долучитися до європейської спільноти демократичних націй.

Не забуваймо й про лицемірне та корисливе підігрування владі. Як от на місцевих виборах 2010 року. Ну і 9 травня, звичайно.

Та повернімося все ж до сьогоднішнього бренду вищезгаданого політичного утворення. Сьогодні воно називається Всеукраїнським об’єднанням «Свобода». І тут я знову гублюся, коли слухаю полум’яні промови її лідерів. Чи не найулюбленішим риторичним прийомом соловейків «Свободи» є філіппіки проти якихось таємничих «ліберастів». Очевидно, що цей винахід свободівських риторів є поєднанням двох слів і понять – «лібералів» і лібералізму як ідеології, та «педарастів» – цю тему розгортати не буду зі зрозумілих причин.

Здавалось би – чудовий зворот. Але ж панове свободівці – та ж слово «свобода» це латиною «libertas», французькою «liberte», англійською «liberty» – для особливо витончених свободівських інтелектуалів подаю ближчою їм румунською – «libertatea».

Термін лібералізм «liberalisme», до вашого відома, походить від французького «liberte». А тому назвавши свою партію ВО «Свобода» і називаючи себе «свободівцями» ви, хочете не хочете, самі розкрили страшну таємницю, що це, виявляється, ви є тими містичними «лібералами» чи «ліберастами». То ж «свободівець» це і є «лібераст», вибачте за слово. Або я чогось не розумію…

Ясна річ, що вам це не сподобається і що ви не є адептами гасла Великої французької революції – «Свободи, рівності та братерства» (Liberte, Egalite, Fraternitt).

Але тоді «або хреста зніміть, або труси одягніть» – визначтеся, хто ж ви є насправді – адептами свободи чи адептами несвободи.

А також – демократичною опозицією чи недемократичною опозицією.

Так само визначтеся і з тим, чи ви є опозицією до сьогоднішньої влади, чи їхнім спаринг-партнером, який підігрує всім політичним проектам Партії регіонів, як про це торочать ваші воріженьки та «наклепники».

Нещодавно один з ваших прихильників у дискусійному запалі вибовкав правду – «ми не демократи, ми націоналісти». Тим самим він протиставив націоналізм, як він його розуміє, та демократію. Що не завжди правда.

Звичайно, його розуміння націоналізму плакатно-примітивне, хоч на загал він непоганий хлопець. Але його, тай не тільки його, розуміння націоналізму дійсно зводиться до якихось постнацистських чи неонацистських ексцесів. Ніяк не можуть зрозуміти, що таке патріотизм, а що націоналізм і чим вони відрізняються від звичайного нацизму.

Але, обстоюючи недемократичну, тоталітарну ідеологію, соціал-націоналізм чи націонал-соціалізм, не прикидайтеся, вслід за вже покійним лідером крайньоправої Австрійської партії ВО «Свободи» (нім. Freiheitliche Partei Österreichs (FPЦ)) Йоргом Гайдером, адептами справжньої свободи, яка напряму пов’язана з демократією.

З іншого боку нам, споживачам політичного продукту, потрібно дочитувати до кінця, що ж написано на етикетці того чи іншого політичного бренду у нашому політичному супермаркеті. А то знову нас пронесе від якогось фальшованого політичного продукту. Бо ж і так наше суспільство не зовсім здорове – то ж навіщо знову експериментувати над самими собою. Тим більше, що соціал-націоналізм чи націонал-соціалізм це вже не те що «секон-хенд» – це залежаний товар 30-х років минулого століття. Хоча дехто гадає, що на українських селах і він піде. А даремно…

Хоча наступної провокації, яка вже анонсована рядом проросійських яструбів, – відзначення нападу гітлерівської Німеччини на сталінський СССР 22 червня – нам не оминути. ВО «Свобода» допоможе.

(Стаття написана у співавторстві з Юрієм Левикіним.)

Київ, 12 травня 2011