Марнуючи літо на політичні посиденьки, самі того не очікуючи, ми з колегами раптом вийшли на той самий «вид збоку». І це видалося нам не лише цікавим та неочікуваним, але й абсолютно очевидним. Про що мені хотілося б поділитися.

Однак, спробую викласти все по порядку.

Головною політичною подією останніх місяців є велике полювання на лисиць. Добре екіпірована, роздобріла за півтора року правління ватага мисливців гонить головну з них у глухий кут. І все чудово – куди їй втекти від бравих мисливих – у них і коні і мушкети. І так весело – що поміж  наїздами, коли ото-от нагонять, можна й чогось міцненького пропустити. Задля забави навіть можна з нею побавитися – дещо відпустити, щоб потім нагнати. То захисту позбавити, то до клітки засадити. Як от тепер.

А у тієї аж очі закошують. Хоча молодчина –тримається. Навіть клацає зубами на цуценя, яке вперше приторочили до сідла хазяїні і взяли на полювання. Не подумайте, що це я про нашого найславетнішого на сьогодні суддю. Боронь Боже.

Одним словом – краса. Тим більше, коли знаєш, що додому з такого сафарі невдовзі літатимеш на гвинтокрилі з платиновим двигуном і чекатиме тебе там неймовірно зграбна зручність із стразами на вентилях. Видається, що життя однозначно вдалося.

Але це все жарти.

А, якщо всерйоз, то картина для мисливців та їх жертв не настільки радісна. І тут знову на пам’ять приходить безсмертна фраза такого собі Швондера – «я к вам, профессор, и вот по какому вопросу... посоветоваться, да и вообще прояснить кой чего... Хочется мне порадовать себя и близких ...».

Отож – того серпневого вечора нам здалося, що захоплені собою та полюванням мисливці, не зауважили, що і вони є предметом полювання. І не у сенсі трагічної долі Євгена Кушнарьова. Ще раз – боронь Боже.

Так, яким би не був вирок «суду» щодо Юлії Тимошенко, оприлюднення цієї завжди прихованої корупційної кухні, безсумнівно так чи інакше незворотно дискредитує і її саму, і її вже не таке численне оточення. Хоча, здається, залишилися при ній не головні «корупціонери» – ті вже давно перефарбувалися, бо бізнес понад усе. Можливо її й не засудять, однак репутацію знищать. Та вже знищили – народ бо мовчав, коли її судили. Хоча формально – ні за що. Бо все розуміє. Подивимося як зреагує на таке ж необґрунтоване взяття під варту.

Навряд чи їй вдасться піднятися до того рівня, який дозволить їй вдруге претендувати на посаду президента України. І бізнес-ресурс не той, тай реноме підмочене – попробуй після того пояснити кожному, що в тебе немає дочки… Народ послуговується правилом – а звідки ж дим, звідки шуби та луї віттони? Одним словом – «деньжища откуда»? Не добрий у нас народ. І заздрісний… Особливо ті, хто не міг дозволити собі щодня появлятися в Кабмін у новому луї віттоні. А це вони й були закоханим базовим електоратом Юлії Володимирівни. Однак, що вже тут говорити – Юлія Володимирівна жінка, і цим все сказано. Та головним оскарженням, яке висить у повітрі, хоч, ясна річ ніким це не доведено, є глухі відголоси про особливі стосунки Юлії Володимирівни з тодішнім президентом Владіміром Путіним. Були чи не були – невідомо було, є і буде. Однак післясмак залишається. І на напівсвідомому рівні це всі розуміють. Не то ВВП хотів дискредитувати жінку, а вона гадала, що у діло візьме – от і підіграла. Не то й справді щось було. Одним словом «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі – чужі люде, роблять лихо з вами, москаль любить жартуючи, жартуючи кине». Хоча, ні – он як блискавично МЗС Росії висловило свій протест з приводу взяття Юлії Володимирівни під варту. Якихось дві години – неймовірно. І це дуже печальна новина для нашого бравого головного мисливого. Ой, печальна. Але загальна тенденція зрозуміла – Юлію Тимошенко вибивають з політичного поля України.

Разом з тим суд над Тимошенко має й іншу побічну мету – він вже до кінця має знищити рештки авторитету Ющенка та його оточення. Тимошенко однозначно і вперто наполягає на тому, що і Ющенко, і його оточення лобіювали і любіюють, як виявилося, судячи з останніх заяв Юрія Єханурова, компанію до краю демонізованого в Україні Дмитра Фірташа «РосУкрЭнерго АГ». А тут недалеко і до інтересів Газпрому та, страшно сказати, самого Владіміра Путіна. Дивним чином круг замикається. Ось така історія про «вонючий газ», як знову ж любить висловлюватися Віктор Андрійович, однак це, звичайно ж, – «вид збоку». Доволі ганебні свідчення оточення Віктора Андрійовича і йому, і його команді – саме як команді - не залишають жодної політичної перспективи. Люде ж бо все бачать. Навіть, коли вони й правду кажуть. Бо ж «иная правда хуже воровства» - треба знати де і що говорити. І де з’ясовувати ті чи інші стосунки. Так, окремі з членів цієї колись сильної команди, з огляду на свої свідчення у суді над Тимошенко, можуть на якийсь час прилаштуватися у чинній владній команді. Чи просто не притягатися до відповідальності. Однак прилаштовуватися по одному – і перебіжками. Тобто – ганебно.

Але і це не все. Того спекотного серпневого вечора, подивившись на всю цю веремію збоку, ми зі здивуванням виявили, що і цей суд і багато інших кроків владної команди спрямовані у першу чергу, як не парадоксально, проти заводили мисливської ватаги – самого Віктора Федоровича Януковича.

Яким би не був результат знакового суду над Тимошенко – він все одно попадає в ізоляцію. Одним ударом, його ж руками, йому відрізали шлях до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Заганяють у російське стійло. Ще й ціну на газ переглядати не хочуть. А він і не зауважив. Ще й ціну на газ переглядати не хочуть.

І подаруночок, який підсунула йому прокуратура, таки наполігши, щоб Юлію Володимирівну взяли під варту, як той дар данайців. Може спересердя та не подумавши він і захотів цього, та хто ж казав бігти та виконувати? Чи, може, то сам суд таке рішення прийняв? Що називається – вляпався.

Причому вляпався в ізоляцію не лише з боку Європейського Союзу чи США, що очікувано і не дивно. Але так само він у першу чергу попав в ізоляцію від Росії. МЗС Росії доніс йому цю благу вість миттєво. Чому? Та тому, що непоступливий. Непоступливий у питанні здачі всього, що ще лишилося в Україні, братам нашим меншим. Та ще й у імперський газовий бізнес влізти хоче. А там і так місця мало. Одним словом – незручний. Ну і дискредитований. 

Європейцям та американцям буде «незручно» з ним спілкуватися з політесних міркувань. Росіяни ж не приємлють його «самостійництва» та спроб через суд над Тимошенко якось притиснути їх по-донецьки до стіни і все таки протиснутися у газовий бізнес. А тому на його місці слід очікувати від них цікавих сюрпризів. І навряд чи йому допоможе запізнілий флірт з якимось там НАТО чи ЄС. Не допоможуть. Хоча в останній момент Віктор Федорович, здається, таки повернувся до невивчених уроків великого державника Леоніда Даниловича Кучми і його славетної політики двовекторності. Але чи не пізно?

Є ще запитання – а чиїми ж руками дискредитується той самий Янукович? Очевидно, що частиною його ж оточення. Тут груп, групочок і просто угрупувань доволі. Не кажучи про групи впливу, скажемо так, третіх сторін. І Генеральна прокуратура тут грає, як виявилося, не останню скрипочку. Хоча косять під ревних виконавців волі президента, однак, здається, вже грають свою окрему політичну гру.

Хоча, не приховаєш і того, що специфічний донецький менталітет, яким щедро наділені представники сьогоднішньої владної команди, сам по собі творить з його носіями таке, що однозначно не може влізти ні у які цивілізовані рамки.

І дійсно, якщо Тимошенко не могла втриматися від того, щоб різанути по очах своїм виборцям черговою сумочкою, то у Януковича свої забаганки – масштабніші. Що й вловило його оточення, яке задурює його безглуздими унітазами та гвинтокрилами. Ну і опусканням Тимошенко, звичайно.

А поміж іншим і синка покажуть п’яненьким. І ніхто витоку інформації не «пресек». Хоча мали б – виходячи з логіки донецьких. Як на мене, то нічого особливого – з ким не буває. Та все ж…

То заставлять на якихось безглуздих пеньках поскакати. Що, немає у відповідальних за імідж президента дарок почуття гумору – фільтрували кадровий склад, фільтрували, і дофільтрувалися. Сміх тай годі. Опускалово якесь.

То на 9 травня влаштують заворушення та дебоші в якійсь глухій західній провінції і покажуть на весь світ, як у центрі Європи стріляються з пістолетів. І ніхто у світі не буде розбиратися хто правий, а хто винний у цьому буркіна фасо – коли ти бачиш на екрані телевізора десь у світі натовпи на вулицях, дими, петарди і больного, що стріляє з пістолета у юрбу, то висновок один – влада у країні слабка і президент її не контролює. Одним словом – хотіли як краще, а вийшло, як завжди.

Чи виставлять президента у ящик з подякою інтелігенції за її підтримку, а потім виявляється, що листа підтримки ніхто й не бачив, і ініціаторка листа ні до чого, і підписанти навтьоки. Що це, як не чергове опускання президента його ж свитою?

І так крапля за крапелькою і накапає бідон … болота. Одним словом – короля грає оточення. У всіх сенсах слова. Так Віктора Федоровича і готують до закінчення його кар’єри. Невже знову «любі друзі»? Тільки інші. Плюс зацікавлені геополітичні гравці – знову ж «треті сторони».

Отож, якщо подивитися на ті самі яйця дещо збоку, то виглядає на те, що політичне поле в Україні вже почали розчищати під наступну кандидатуру на пост президента.

Януковичу, Тимошенко і тим більше Ющенку турбуватися не потрібно. Попри те, що сьогодні саме Тимошенко тримає удар. На подальшу перспективу гра йтиме без них. Щонайбільше вони можуть обумовити умови своєї здачі і якось вплинути на роздерибанювання свого політичного спадку.

Одним словом – для строптивого Януковича взяття під варту і подальше можливе засудження Тимошенко є тим самим, що для Кучми було вбивство Ґії Ґонґадзе – повна дискредитація та міжнародна ізоляція. І тоді залишиться, як і Лукашенку, впрягатися в російську тройку. Ну і – до побачення Європо.

Але залишається запитання – а під кого ж розчищають це політичне поле? І хто розчищає? Щоб хоч якось зорієнтуватися, як на мене, слід уважно придивитися до того, хто ж зіштовхує нашу вічну політичну трійцю, щоб назавжди її поховати в анналах історії, хто стоїть за лаштунками великого полювання на опозицію, хто є головним прорабом побудови всіх цих вертолітних комплексів та саун у Межигір’ї.

Звичайно є ті, хто вже спить і бачить себе майбутнім президентом України. Їх як на пальцях однієї руки. Хоча можуть бути і несподіванки. І радше так і буде.

Але справді істотні гравці, як не сумно, все ж є поза межами України. З трійці справді впливових політичних гравців - Росії, США та ЄС – реальним гравцем, який здатний на активні кроки, є, на разі, тільки Росія. Тому перш за все потрібно виходити з її інтересів. Хоча це не означає, що вона підтримуватиме одного і тільки тупо «проросійського» кандидата. Росія відстоюватиме свої інтереси – з цього вона і буде виходити. Далі думайте самі…

США перейняті своїм дефолтом, падінням курсу і т.д. Тому висловлять стурбованість арештом Тимошенко. Ну, комусь заборонять в’їзд у США. Або й ні. Обамі не вистачить ні політичного куражу, ні інтересу встрявати в українські справи всерйоз, як свого часу це зробив Буш. Дуже вже він подібний до нашого Віктора Андрійовича.

ЄС як завжди розколеться і скисне.

Тим не менше того спекотного дня нас не полишало відчуття, що не все так просто, як воно виглядає на екранах телевізорів. Здається, що розпочинається справді велике полювання, де навіть нашому бравому мисливому відведена роль здобичі.

То що – таки розчищають? Хоч росіянам більше подобається слово – зачищають.

Львів, 6 серпня 2011