Тарас Возняк.    Ретроспективна полiтологiя. Епоха Ющенка. Довга прелюдiя

ВСТУП

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОЕКТ ДАЛЕКОЇ ПЕРСПЕКТИВИ
ЕПОХА ЮЩЕНКА
ДОВГА ПРЕЛЮДІЯ

Пропонована читачу серія книг ретроспективно показуєте, як я і багато таких як я, осмислювали ті політичні процеси, які відбувалися впродовж двох перших десятиліть існування незалежної України. Ба більше - ми не тільки осмислювали, що відбувається, але й навіть пробували брати участь у самих політичних процесах. Чи мали ілюзії, що беремо участь у цих процесах.

Ці книги є моїми текстами, які я писав впродовж цих десятиліть. Подаю їх тут без купюр чи правок. Як один з документів епохи. Документів, які свідчать і про наші прозріння, і про помилки, і про ілюзії. Гадаю, що задля майбутнього це все ж важливо. Хоча розумію, що це не лектура, яка справляє приємність.

Матеріал уклався у чотири книги. Спочатку я хотів просто прив'язатися до трьох епох, що пов'язані з правлінням президентів України - Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Віктора Януковича. Однак, потім я зрозумів, що весь матеріал, навіть написаний на початку 1990-х років, парадоксальним чином дотичний до президентського правління Віктора Ющенка. Очевидно тому, що саме це президентство на початках видавалося найбільш цивілізованим, найбільш перспективним та найбільш українським - тобто таким, що "увінчає" український політичний проект. На жаль сподівання не справдилися. І сам Ющенко, і суспільство виявилися не готовими відповідати за свою долю. Щодо правління президента Леоніда Кучми та Віктора Януковича цих ілюзій не було і немає. Однак, велика українська мрія навіть на них кидала свої відблиски. Тому мені вони видаються у багатьох сенсах предтечею та продуктом епохи Ющенка. Якщо говорити про президента Януковича - то, принаймні поки-що, він лише наслідок попередньої епохи. Саме в його демонстративному запереченні Ющенка і полягає його вторинність.

Тому й назви книг містять прізвище Ющенка. Можливо Ющенка видуманого мною чи нами.
А саме:
"Епоха Кучми. Pre-Ющенко",
"Епоха Ющенка. Довга прелюдія",
"Епоха Ющенка. Втрата сподівань",
"Епоха Януковича. Post-Ющенко".

Перед читачем книга, що стосується першого періоду епохи Ющенка. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя", де пробую, як і багато хто у той час, окреслити "національний проект". Видавалося, що обрання Ющенка відкриє цю перспективу.

Тому розділ, який я хочу навести, так і називається в моїй статті - "Національний проект далекої перспективи". Це текст-очікування. Саме на таке очікування оперся реальний Ющенко. І з таких очікувань ми уроїли собі Ющенка як ідеального українського президента:

Отож - "Національний проект далекої перспективи":
"...для того, щоб створити якийсь план чи проект, потрібне насамперед визначення цілей, яких він має досягнути. Чи існує якась єдина мета, прийнятна для більшости громадян України?.. Можливо метою на першому етапі могло б стати досягнення консенсусу принаймні щодо найзагальніших питань. Але ця згода повинна бути напрацьована та сприйнята усіма учасниками "проекту Україна". Якщо загальнонаціонального консенсусу досягнути не вдасться, то у кожному реґіоні виникнуть власні "підпроекти Україна", які суперечитимуть один одному. Зрештою, на даний момент так і є. Влада вже навчилася вміло цим користуватися, розмовляючи у кожному з реґіонів його "знаковою" мовою та обіцяючи втілити саме його "підпроект Україна". Це дає їй змогу не допустити консолідації населення різних реґіонів у єдиний політичний організм, політичну націю з єдиною метою та волею до її здійснення. А відтак у ситуації загальної несконсолідованости вирішувати свої проблеми..."

Як же ж бачилася перспектива України? Безсумнівно у європейському колі народів:
"Одним із найпривабливіших для такої середньої у світовому масштабі держави як Україна міг би стати европейський проект. За умови, що на сьогодні жоден вступ України в ЕС неможливий, цей проект може полягати у тому, що вона повинна максимально гомогенізувати всі сфери свого життя із стандартами, прийнятими у ЕС. Зрештою, ... Україна прийняла розраховану на 7 років програму інтеґрації з ЕС - практичного узгодження законодавства, економіки тощо із стандартами ЕС... Часові рамки проекту будуть визначатися ефективністю ЕС, після завершення двох хвиль його розширення, а також можливими політичними колізіями, які можуть прискорити чи сповільнити цей процес."

Всі ці надії консолідував у свій проект майбутній президент Віктор Ющенко. Але про те, чим це закінчилося в наступній книзі...

Тарас Возняк