ЗМІСТ

Про авторів

Альнпех (Альнпек, Алембек) Йоган (Johannes Alembek) (р. н. невідомий – п. 1636 р.) – львівський аптекар і громадський діяч. 1603–1607 рр. був одним із керівників виступів міського населення проти засилля патриціату. На прохання Георга Брауна (Брюйона), географа з Дортмунда, склав опис Львова під назвою “Topographia civitatis Leopolitane” (“Топографія міста Львова”).

Андрухович Юрій – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від “бурлеск – балаган – буфонада”). Автор поетичних збірок “Середмістя” (1989), “Екзотичні птахи і рослини” (1991), “Листи в Україну”, “Прапор” (1989) та романів “Рекреації” (1992), “Московіада” (1993) та “Перверзія” (1996).

Антонич Богдан-Ігор (1909–1936), український поет, прозаїк, перекладач. Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 60-х, справив значний вплив на сучасну українську поетику. Автор збірок: “Три перстені”, “Книга Лева”, “Зелена Євангелія” , незакінченого роману “На другому березі”.

Бевз Микола – член ICOMOS, доцент НУ “Львівська політехніка”.

Бірюльов Юрій – львівський історик мистецтва.

Васильковскі Януш (Wasylkowski Janusz) – сучасний польський літератор та історик. Автор низки книг про культуру та історію Львова в XX ст., головний редактор літературно-наукового альманаху “Rocznik Lwowski”, який з 1992 р. видає “Instytut Lwowski” у Варшаві.

Віттлін Йозеф (Józef Wittlin), польський письменник, есеїст і поет. Випускник класичної гімназії у Львові, студіював філософію у Віденському університеті.

Возняк Тарас – головний редактор Незалежного культурологічного Журналу “Ї”, автор збірок есеїв, філософ, політолог.

Гаврилів Тимофій – поет, есеїст, перекладач, філолог-германіст. Живе та працює у Львові. Останні книжки есеїстики: “Знаки часу: Спроби прочитання” (Львів, 2001), “Щоденник Одіссея” (Львів, 2002).

Гординський Святослав (1906–1993) – український маляр, графік, дослідник українського і світового малярства, поет, літературознавець, редактор і книговидавець. З 1931 до 1939 роки жив у Львові, де заснував Асоціацію Незалежних Українських Мистців (АНУМ), до якої згодом увійшов і Богдан-Ігор Антонич.

Гошко Тетяна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України. Сфера наукових інтересів – історія магдебурзького права.

Ґруневеґ Мартін (Martin Gruneweg) (1562 – р. см. невідомий) – мандрівник, автор спогадів. Народився у Гданську. У 1582–1588 рр. був на службі у львівських вірменських купців. Ставши ченцем Домініканського ордена, до 1602 р. жив у Львові. Протягом 1601–1606 рр. написав німецькою мовою спогади, до яких увійшли описи відвіданих Ґруневеґом міст. Його малюнки львівських архітектурних пам’яток є найстарішими документальними зображеннями, що дійшли до наших днів (Наукова розвідка Ярослава Ісаєвича).

Джакомо Казанова де Фаруссі (Giacomo Casanova de Farussi) (1725–1798)– славетнийвенецієць XVIII ст., відомий авантюрист і спокусник, великий коханець, мандрівник, фальсифікатор, епікурієць і стоїк, один з перших істинних европейців, письменник, автор знаменитих “Спогадів з в’язниці Пйомбі”.

Довженко Отар – народився у Запоріжжі, жив у Дніпропетровську, з 2001 року мешкає у Львові, працює у сфері поліграфії.

Зіморович Юзеф Бартоломей (Bartholomaeus Zimorowics) (1597–1677) – львівський історик, радник і бургомістр XVII ст. Студіям з історії рідного міста Зіморович присвятив майже половину життя, 40 років вивчаючи історичні джерела. Результатом цієї діяльности став Leopolis Triplex – перша історія Львова від найдавніших часів до 1633 року.

Зубик Роман –історик Львова, економіст. Член гуртка пластунів-мандрівників “Тури”. Член Організації Вищих Кляс Українських Гімназій, Голова осередку Академічної гімназії у Львові (1925). Голова екзекутиви Студентської Громади у 1928. Заарештований большевиками 23.03.1940, розстріляний у тюрмі “Бриґідки”.

Ісаєвич Ярослав – академік НАН України, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича.

Каліберда Сергій – український органознавець. Працює головним інженером – заступником директора з наукової роботи Державного науково-дослідного підприємства «КОНЕКС», мешкає у Львові.

Кахане Давид – народився в Австро-Угорщині, вчився у Львові та Відні, в 30-их роках ХХ ст. був членом ради рабинів Львова, став першим післявоєнним рабином у чудом уцілілій синагозі по вул. Вугільній, 3. Після утворення єврейської держави протягом 15 років був Головним рабином ізраїльських військово-повітряних сил (у чині генерала).

Кирчів Андрій – журналіст, політолог, фахівець у галузі зв’язків з громадськістю.

Кияновська Любов – доктор мистецтвознавства,професор, завідуюча кафедрою історії музики Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка, авторка кількох монографій, зокрема “Стильова еволюція Галицької музичної культури XIX-XX ст.”

Клех Ігор (1952) – львівський прозаїк, автор ряду повістей та новел. Мешкає у Москві.

Кльонович Себастіан Фабіан (Sebastianus Fabian Klonovics) (1545–1602) – польський поет, що писав польською і латинською мовами, автор поеми “Роксоланія”, що містить опис західно-українських земель, зокрема Львова, та їх мешканців.

Колесса Микола (нар. 1903) – професор, композитор, диригент; засновник Львівської диригентської школи; автор двох симфоній, Української сюїти, Лемківського весілля для хору та струнного квартету.

Комський Григорій – есеїст, перекладач. Мешкає у Гайдельбергу (Німеччина).

Магдиш Ірина – співредактор Незалежного культурологічного Журналу “Ї”, автор.

Мазан Лєшек – сучасний польський письменник-гуморист. Мешкає у Кракові.

Неборак Віктор – письменник, автор книг “Літостратон”, “Перечитана Енеїда”, “Введення у Бу-Ба-Бу”.

Оконченко Ігор – архітектор, начальник відділу обліку, паспортизації та наукових досліджень Державного історико-архітектурного заповідника у Жовкві.

Оконченко Ольга –архітектор, аспірантка кафедри РРАК Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка”.

Отко Наталя (Otko Natalia) – польськомовна поетеса (видала чотири збірки віршів), перекладачка. Львів’янка, молодший науковий співробітник Музею мистецтва давньої української книги.

Присяжний Кость – доцент кафедри реставрації ЛНУ “Львівська політехніка”.

Січинський Володимир –визначний учений, архітектор, графік, маляр, історик мистецтва. Після встановлення на Поділлі совєтської влади, не бачачи перспектив своєї праці на батьківщині, від 1920 р. проживав у Львові. Автор альбому «Monumenta Architecturae Ukrainae» (Прага, 1940), що містив 300 ілюстрацій, виконаних автором, вийшов німецькою та українською мовами і вперше представляв українську архітектуру від найдавніших до новітніх часів. Ця книга належить до числа найкращих видань з історії українського мистецтва.

Степанчикова Тетяна – театрознавець, режисер, автор низки монографій з історії львівських театрів, зокрема “Крізь терни до зірок! З історії гебрейського театру у Львові”.

Чопик Ростислав – доцент кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка ЛНУ ім. І. Франка. Автор книг “Переступний вік: українське письменство на зламі XIX-XX ст.” і “Ecce Homo: добра звістка від Івана Франка”.

Чорновол Ігор –кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ

Шашкевич Маркіян –видатний український письменник, культурно-освітній діяч, представник українського романтизму. Найдіяльніший учасник “Руської трійці”. Ініціатор видання альманаху “Русалка Дністровая”.

Шльогель Карл (Schloegel Karl) – знаний німецький історик Східної Европи та Росії, автор численних історичних та культурологічних публікацій, один з найпомітніших інтелектуалів у цих царинах.

Шнюр-Пепловскі Станіслав (Schnuer-Peplowski Stanislaw, 1859–1900) – журналіст, редактор, плідний письменник, мемуарист, історик-любитель, діяч у сфері культури. Мешкав і творив у Львові, головною темою його публікацій було життя Галіції XVIII–XIX ст.

Яворскі Францішек (Jaworski Franciszek, 1873-1914) – історик і письменник, перший дослідник і завідувач архіву львівського магістрату; колекціонер. Заснував у 1906 р. “Towarzystwo Milosnikow Przeszlosci Lwowa” одночасно з серією публікацій “Biblioteka Lwowska”, автор першої в цій серії монографії “Ratusz lwowski” та популярних книжок про життя давнього Львова.

Головна Руська Рада – перша українська національно-патріотична організація, що була утворена в Галичині з ініціативи та під проводом греко-католицької ієрархії на хвилі революційного піднесення европейської “Весни народів”.