ЗМІСТ

Сергій Каліберда

Органи Львова

Починаючи з епохи середньовіччя, Львів був одним з центрів органної музики і органобудування. Сто років тому у місті було понад 40 органів. Успішно працювали 5 органних фабрик, які задовольняли потреби не тільки Галичини, а й вивозили інструменти до Польщі, Буковини, Росії.

Сьогодні у Львові тільки чотири діючих органи, збереглись залишки ще семи.

Органи, що втрачені назавжди

«Sacre-Coeur». Свого роду органним «Страдіварі» був французький майстер Аристид Кавайє-Коль, який прожив довге життя з 1811 по 1899 роки. Інструменти його роботи вважаються еталонними за інтер’єром, досконалими за конструкцією, бездоганними за звучанням. Син органіста, Кавайє-Коль з 11 років реставрував органи і досяг надзвичайних висот.

У Львові також був орган, виготовлений знаменитою фірмою «A. Cavaillй-Coll». Цей орган відрізнявся надзвичайно приємним звуком та вишуканим інтер’єром. Стояв він у жіночому монастирі «Sacre-Coeur» («Святого Серця»), на площі навпроти собору св. Юра. Після Другої світової війни, коли монастир залишав Львів, цей орган був репатрійований і так місто позбулося одного з найкращих своїх органів.

«Гранд». Найбільшим органом, який будь-коли існував у Львові, був орган у костьолі св. Єлизавети на площі Кропивницького. Будівництво і монтаж органа тривали з 27 лютого 1925 року по 11 липня 1926 року; на честь відкриття інструмента відбувся великий концерт. Кошти на побудову органа збирали парафіяни.  Новий орган було виготовлено в нео-готичному стилі, і він вдало узгоджувався з архітектурою та інтер’єром костьолу. Кажуть, що, коли він грав, його було чути біля «Львівської політехніки». Орган перестав діяти під час Другої світової війни, але ще на початку 60-х років ХХ століття можна було побачити у костьолі пульт органа, залишки труб і механізмів.

Органи Оперного театру. Розміщення першого органа в театрі було передбачено проектом. Для нього над сценою було споруджено консоль, на якій львівською фірмою Яна Слівінського у 1899 році було змонтовано традиційний для оперних театрів орган. Орган мав солідне, густе звучання і використовувався в спектаклях, але одна незручність робила гру складною: місце органіста через невеликі розміри консолі було розташоване між шафами органа так, що виконавець не міг бачити диригента, а щоб побачити сцену, треба було оглядатись назад.

У середині 60-х років минулого століття до театру було перевезено кращий орган з недіючого костьолу міста Борислав. Орган розмістили на третьому балконі зліва від сцени. Однак, і в цьому органі не вдалось уникнути незручности: щоб бачити диригента і сцену, органіст повинен був вставати з місця, як вершник в стременах.

Під час одного з спектаклів при натовпі глядачів на балконі орган був суттєво пошкоджений і згодом демонтований.

Органи, залишки яких збереглись

«Гвардійський духовий оркестр». Серед львівських органів були такі, що відрізнялись не розмірами, а особливою «шляхетністю» – оригінальним підбором регістрів, розкішним оздобленням. До таких органів належав орган Єзуїтського костьолу. Костьол вважався «гарнізонним» храмом львівських військових. Сюди ж на служби ходив магістрат міста. Орган Єзуїтського костьолу був виконаний в стилі бароко і за звучанням вважався одним з найкращих в Галичині. У 1707 році, під час військових дій, «з нудьги», як пишуть історики, костьол відвідав гетьман Мазепа. При відвідинах він «вийшов на середину і роздивлявся по вівтарях і стінах». Зацікавив Мазепу і орган, оскільки у Варшаві він вчився грі на органі. Инший гетьман України Б. Хмельницький раніше вчився у львівських єзуїтів, а єзуїтська колегія була поруч з костьолом, тож не виключено, що його вчили грати на цьому органі.

Зараз приміщення костьолу займає книгосховище Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника. Залишки цього видатного органа можна демонструвати, як самостійний музейний експонат. Особливо гарними є золочені фігурки з екзотичними музичними інструментами в руках: цар Давид – з лірою, свята Цецилія – з органчиком та дві музи – з мандоліною і флейтою.

Орган Бернардинського костьолу. Орган був побудований у 1810 році Якубом Крамковським. Зовнішній інтер’єр органа було виконано в стилі бароко. Величний проспект займав площу більше 40 кв. метрів на хорах костьолу. Корпус органа зберігся і його можна побачити на хорах.

Органи, які можна відновити

Найдавніший орган України. В експозиції Львівського історичного музею на площі Ринок 24 є невеликий кімнатний орган надзвичайної цінности і краси. До музейної експозиції він потрапив з колекції Владислава Лозинського, палкого збирача забутків культури та мистецтва, автора відомих книг з історії мистецтва. До Лозинського орган потрапив з міста Скальник у Польщі, а після його смерті у 1913 році переданий  до Історичного музею.

За розмірами інструмент невеликий, міг би розміститися на письмовому столі. Корпус верхньої частини виконаний в червоних кольорах, розкішно декорований позолотою і розписом, на кутах вирізьблені атланти та каріатиди. Бічні сцени виконані щитами з п’ятьма гербами, очевидно тих родин, які володіли органом. Над клавіатурою – зображення  пастирської сцени: групи танцюючих дівчат, що грають на лютні, арфі, флейті та пузоні,  Орфей на скелі,  а збоку – краєвид з виглядом міста й руїни замку.

Створення органа відноситься приблизно до 1650 року. Такі інструменти були характерними для епохи бароко і часів Баха. Усі суттєві деталі та механізми інструмента збереглись, і він може бути функціонально відновлений.

Орган з села Поморяни Золочівського району. У недіючому костьолі села Поморяни Золочівського району Львівської области було знайдено ще не зовсім зруйнований орган, який вирішили перевезти до Львова і відновити.

При розбиранні та перевезенні органа з рами вилетіли цвяхи незвичайного вигляду: ковані, чотиригранні, з двома зубцями-вухами, які при забитті зміцнювали щеплення з матеріалом. Експерти-історики вказали, що такі цвяхи виготовлялись до початку XVIII ст. Серед регістрів органа є один екзотичний і дуже приємний, який нечасто зустрічається в інструментах – бамбукова флейта, труби якої виготовлені з використанням натурального бамбуку. На сьогодні це найстаріший з потенційно діючих органів України, але з концертною метою він не використовується через відсутність повітряної машини.

Орган філармонії. У 1905 році архітектор Владислав Галицький  розробив проект розміщення органа, підготував повний комплект документації, але проект залишився нереалізованим. Лише у 1921-1923 роках львівською фабрикою Рудольфа Хассе був виготовлений новий інструмент на 35 регістрів. Цей орган був розібраний у 1952 році; чимало львів’ян пам’ятають, як на подвір’ї старого приміщення консерваторії лежали труби від нього.

У 1955 році до концертного залу було перенесено орган з Домініканського костьолу. Щоб поліпшити музичні якості інструмента  до нього було додано декілька регістрів. Орган став найліпшим концертним інструментом на Україні, але час його життя виявився недовгим. Робота майстра, який здійснював перевезення та модернізацію органа, була виконана невдало, ускладнила конструкцію органа, зробила важким його обслуговування.

З 1963 року орган поступово «вгасав»: повітряні канали розсихалися, труби сичали, повітря втікало в ущелини, і через декілька років його використання було визнано недоцільним; з того часу він служить декорацією зали.

Діючі органи

Орган з костьолу св. Мартина. У боковій каплиці Домініканського костьолу стоїть орган, перевезений з костьолу св. Мартина у Львові у 1990 році. 

Після перенесення органа його було реконструйовано. Орган дає повну уяву про те, як звучали подібні інструменти в епоху бароко.

Орган костьолу св. Антонія. Наймолодший діючий у Львові орган розміщено в костьолі св. Антонія. Інструмент побудований в 1937 році на фабриці «Станіслав Крючковський і син»  недалеко від Лодзі. 

Довгий час органістом костьолу був Анджей Тарасик, з дитинства сліпий музикант. У 18 років він став органістом і диригентом церковного хору. Всі служби він виконував на пам’ять, в сольних концертах у костьолах св. Єлизавети та св. Магдалини він виконував складні твори Баха. Добра згадка про нього лишилась в музичній академії (консерваторії), де він працював настроювачем клавішних інструментів.

Орган кафедрального костьолу. Перший орган у місті з’явився на початку XV ст. саме в Кафедральному костьолі, будівництво котрого було в основному завершено у 1480 році. У 1515 році на кошти громади був збудований інструмент для нього. У  1527 році при пожежі завалились зведення хорів, загинула башта над ними. Довелось відбудовувати і орган. Це зробив майстер Іоанн у 1535 році.

Між 1769 і 1771 роками  над бічними входами  були збудовані хори для органа і музикантів. З цього часу органи набули своє постійне місце, яке зберігається і донині.

ХІХ ст. суттєво не зазначилось на перебудовах собору, чого не скажеш про орган. У костьолі з’явився новий інструмент: «Органи, фундовані коштом ксьондза Якуба Бема в 1839 році виконав Роман Духенський». З прізвищем Бем зв’язаний инший епізод органної історії міста: у 1841 році Франтішек Бем, який перед тим був придворним композитором і піаністом Софії Потоцької в Тульчині, заклав школу органістів у Львові.

Сучасний інструмент виконано у вигляді двох секцій, між якими у великому вікні над центральним входом відкривається вітраж. Для органа характерним є насичене, густе і урочисте звучання.

Цей орган – характерний зразок романтичного типу костьольного органа, які вироблялись однією з кращих органних фабрик тогочасної Польщі – фабрикою Яна Слівінського, яка містилась на вул. Коперніка, 16.

Орган костьолу св. Марії Магдалини (Будинку органної та камерної музики). Ідею збудувати великий орган в цьому костьолі слід вважати дуже вдалою: приміщення насичене світлом з великих вікон, має оптимальні акустичні розміри. Орган костьолу св. М. Магдалини був збудований у 1936 році відомою чесько-австрійською фірмою «Rieger».

Незвичайним і оригінальним в органі було те, що 12 регістрів (Choir) були розміщені окремо, в иншому кінці залу, у спеціальній шафі.   При грі на цій частині органа треба було відкрити вікна в кімнаті над вівтарем; при закритих вікнах створювався ефект приглушення гучности. Крім того, при виконанні творів з головного пульта окрема частина органа дозволяла створювати ефект віддаленого і таємничого звучання, а два пульта дозволяли грати  навіть двом органістам одночасно при попередній домовленості про розподіл регістрів.

Сьогодні цей орган залишається одним з найбільших в Україні. За звучанням він – класичний зразок романтичного типу органа з оркестральним характером. Чудова акустика залу, вдала конструкція роблять орган одним з найкращих в Україні.