“Плерома” - часопис з проблем культурології, теорії мистецтва, філософії
Зміст

Іван Лучук

Епос і нині сопе

відкіль німе тіл барокко? різне газеті дай – антипопит. жінок ори широко, дужо, глибоко. відун-віра – це навіки шал. Петро – та ренегатом?! – а став (срам!) і раз, і раз, і раз. важив Саваот: хабар, вирок, хосен і чеснота – з діл пива Гога-Магога. Яма манив, випив могорич, вив. гупа Покрови дар і сон вола: мене мене текел фарес. а рес демосу – віра, хандра, кокаїн. Ам-еврика – мрій арфа, урка Леду лебедем дана-дан аки Зевс. а башу морів зичмо гуцулам, жеби Пацифік скоро став нашим. о, мадам, раді цілунку вандала, кита мет аморів, і то ви? куман зарази – дистрофікам. зуб макарон коле, диваче Ламма Гудзак? о, паничу, сафарі-кафана – Спарта мускулів. тилом мана-флірт: стріл Фавна – кивом зори. катмав віна на Базавлуках. а мазі – Роману; жду, Рамоне, лаштунків магазин. рак, було, гукне: я сват світам. зебра кінна, кірна в... (кіру – кір) козак-кір, втіхо. Гутенберг (я і цар ума): дам однократ ратау папірус. сім аж літ санскрит шпетьте пшиком. діві ножі віч ароматів додали, Ладі-піхві – лак. а Шумер тигра веде недолуго. попущаху кати Марті; віщо мило мали, мали подарок, а буде – ніщо. мен маруд – на баян, на то коренище ревниве. я лева – ніяк, вибухом мус. лакмус-віц: волів іти к бісові наразі, а ні – до дів. акві з Аквіну рече Томас: катамаран. шірке-рага-пірке: ручками ЛСД агресиви мокрі, гілка суха ж, мила. квадрат Шіви – ломак чотири види, каретна прілок жара. тип-сумрак – він гумус? маси діб – тепера норов: віки дикі, збережена ксіва лож дбала би: дан абонемент не мавру, курдуплів режиму кумиру. Ксерксові – буквар. тобі, Ліліт, раю: ах, на шинок лабуха – дзвін. а жалка баба біла – в аркан, на гопанки; в очі – солі пуд. збити дурам окіт, сукам кота напитати. все – тіла роми, спецтіло – блага задарма; тане скоро порок сану. дівко чала, бар “Пиво Марра” – мода. шора Ноя – ребаласти. зіву дай віскі, на рот – сервіс. кіч-текст: но, покруч, а не Мук й орбіти плянет. сиро, ба, було; годі монаху – табу діб, вир кутів. сала максимум, ой! репете, ще, ще! сала не видко. паразит пир т. с. (то: так само) відмучив, як і Платон. диво-пута Захер-Мазоху – вічні вади-ребуси, сонетне снів жало, квазі-рана та. смажив Овідієві сармат-савромат ситне, вдале, зокрема зарожевіле: шашлик. акин – діра ордяча, гупало світу, аксакал, рубаКа, бурлака. скаутів сола – пугач; ядро арідника; кил шашелів. е, Жора замер, – козел, адвентист. амор вас там расі в’є, і дівовижам. сатана різав колаж; Вінсенте, носи су, бери да Вінчі вухо. замре хаза тупо: видно тал, пік яви чум. діво-маска – тот стриптиз арапок дивен. а ласе – ще! ще! тепер йому миска мала. світ укрив біду Бату-ханом, і до голуба: Бористен, Альпи, Тібр, Ойкумена. чурко, понт – скетч іксів, ресторан іксів яду. візит Сала, Бера, Йона, Роша до Марра, мови прабалачок відуна. скоро порок сенатам – рада: загал-болітце, пси мораліте, свита типа. на Токмаку стіко марудити б здупіло: січовик – на поган. накрав Алі Баба баклажанів. з даху – балкони Шанхаю, артілі Лі Бо. травку б – і воскрес, курим. у куми жер віл пудру. курва – мент, не мен. оба! – надибала бджола віск, а не жере, – бзіки дикі. в ворона репет біди, сам суму гнів. карму спита раж. колір пантер аки (диви!) Риточка. молив Іштар, дав калим. жах, у саклі гірко: ми, Ви сер, гад, слимак, чурек, ріпа. гаре Крішна, Рама так само. тече руні вказівка від Одіна. і зарані в осіб китів і ловців сум-кал, сум-мох. убив Каїн Авеля Евин; верещи: не рокотання, а бандура. мне мощі не дуб, а кора. допила, мила, – моли мощі. вітрами так у хащу попогуло, де-не-де варги трем у шакалів. хіпі дали лад одвітам орачів і жоні – відмоки. шпетьте: пштирк – снасті лжа: Міссурі, Папуа, Тартар. кондом Адаму – рація. гребне туго хіт, в рік казок. рік у рік в Анрі – Канн. Ікар без матів стався Енку; голуб карниза. гам вік, нут – шалено маруджу. на морі – замах акул. ваза бананів – вам таки. розмови канва – флірт. стріл – фанам, молитві – лук. Суматра – пса на факіра: фас! учи! напоказ дугам – малеча. виделок нора – камбуз, макі форт. сиди зараз нам у кивоті, віро. математика: лад навук – нулі ці. дарма, дамо ми шан ват сорок. скіфи – цапи беж. малу цугом чи звіром у шабас вези. Канада надме дебелу. Делакруа-фраїр маки рве; манія кокард; на харі – вусо-мед: сера, сера, флек. е, те не мене мало в носі. радив Орко: папуг вивчи. рогом випив вина Мамай. а Гога-Магога виплід – затон сечі – не сох. корив раба хто? а вас вижав (зарі! зарі! зарі!) мар сват. самота – генератор тепла, шик. Іване, царівну діво-кобил гожу докори широконіж. ти попит наяді – теза. ген зірок кораблі: темінь – лік дів.
(літо 1993)

ЇЇ

Її убережу навік, – Іван.
Їм іскри, церо; ген ситар беру.
Тире – межа, женем на барабан.
Меча в кулак – се бук, скуби кору.

Мечем звела, крадіж ото. Вірган
Ти щиро втопиш у потік в яру.
У рами – Буг й (і) Дін, і миру дзбан.
На бздури міні дій, губи мару,

У рявкіт опуши потвори щит.
Нагрів, отож і Дарка Лев з мечем.
Уроки бук скубе, скалу – квачем.
На барабан – мене ж, аж емерит

У ребра тисне, горе! Цирк сім’ї –
Навік Івану, жеребу її.

04–06.02.94