“Плерома” - часопис з проблем культурології, теорії мистецтва, філософії
Зміст

Марія Микицей

ЛІТНЄ’97

вселюблячий
і ні на що не здатний ландшафт
впадає у немилість світла
і осяйне лице до шиби сонця
тулячи знічев’я
згортає крила за плечима день
і звично оминаючи
сторожові порожні вежі
змерзлих горіхів
у місто входить військо ліхтарів

* * *

річка –
цей останній притулок човнів
переповнених рибою ночі
вже чекає щоб наші тіла
з яких проростають навесні
дерева для райського саду
попливли вздовж її берегів
а тому сміючись
тулячи закривавлені руки до
прострелених грудей
залюбки і по-справжньому
падаємо першими жертвами
вишневої вендети
божевільного липня