Збіґнєв Бжезінський

Росія як буфер між Китаєм та Европою

Інтерв'ю

– Пане Бжезінський, чи вважаєте Ви, що політика Заходу стосовно Росії змінилася? Останнім часом все частіше лунають чутки про нову, тепер уже “скляну” завісу, якою Захід намагається відокремитися від Росії?

З.Б. Це не так. Я вважаю, що на пострадянському просторі дві країни – Росія та Україна – є найважливішими елементами Европейської безпеки, і від шляху, який ці країни виберуть для власного розвитку, великою мірою залежить майбутнє об’єднаної Европи. Саме тому політика Заходу стосовно цих двох країн повинна бути максимально збалансованою і не можна дозволити тієї ситуації, при якій Росія таким чи іншим чином буде мати змогу зробити Україну занадто залежною. Незалежність України є ґарантом безболісної трансформації Росії з імперіалістичної країни в національну. До речі, цей процес вже іде, Україна допомагає йому.

Політика Заходу в цьому сенсі послідовна. Нам потрібна як Україна, так і Росія. Західна фінансова допомога Росії не була використана так, як могла б. Можна подивитися на три країни, яким Захід надав допомогу в порівнянні – Україну, Росію та Польщу. Ситуація в Росії поки що найгірша. Польща використала свій шанс найкраще, а Україну можна назвати “середняком”. В Україні НВП не впав так низько, як У Росії, гривня стабільніша, ніж рубль. Але Польща десять років тому була такою ж самою, як Україна.

– Ви вважаєте, що Україна в недалекому майбутньому повинна вступити до НАТО і бути членом Евросоюзу. Але чи теперішня криза в Україні, яка є наслідком російської, не є ознакою ще більшої залежности від Росії, яка поки не збирається входити в Европейські структури?

З.Б. – Головне – це послідовність та визначеність національних програм розвитку. Сьогодні закордонні інвестиції в Польщу становлять понад 30 млрд. доларів. Але економічний потенціял України вищий від польського. Саме тому я оптимістичніше ставлюсь до України, ніж до Росії. У Росії набагато складніше досягнути успіху, ніж в Україні. Там більше амбіційні політики, які штовхають свою країну до хаосу. Зрозумійте мене правильно – я проти імперської Росії, але водночас я за незалежну національну Росію.

У порівнянні з Україною наслідки кризи в Росії набагато глибші. Величезні обсяги російської економіки роблять неможливою дієву допомогу. Економічний простір України має приблизно такий же розмір, як і польський. Це дає змогу Америці і Заходові надати Україні таку ж саму допомогу для проведення ринкових реформ, яку ми надавали Польщі протягом останніх 10 років. Вільна демократична Україна, яка впроваджує економічні реформи, має велике значення для всього европейського економічного механізму. Україна – могутня національна держава, це не Білорусь. За 10 років Україна може досягнути таких результатів, як і Польща, Чехія, Угорщина. Крім того, переорієнтація української ролі має велике значення для такого великого об’єднання, як СНД. Це означає, що СНД є не тільки іншою назвою СРСР. Це означає, що СНД є структурою для економічного співробітництва на підставі принципів, найважливішим з яких є національний суверенітет. Це не суперполітична організація – це організація економічного співробітництва незалежних держав. Це дуже важливо.

– Яі зміни, на Вашу думку, відбудуться в геополітичному балансі сил у наступному столітті?

З.Б. – У ХХІ столітті східні азійські країни досягнуть високого статусу. Дуже можливо, що Китай та Америка будуть супердержавами. Саме тому об’єднана Европа є такою важливою для стабільности світу. У цьому випадку Росія перетвориться в буферну державу між Китаєм та Европою. До речі, саме існування незалежної України змушує Росію визначитися з двома основними питаннями: що є сама Росія і де вона зараз знаходиться? Протягом останніх 400-500 років відповіді на ці запитання були дуже різними. І вони були глибоко пов’язані з її імперіялістичною ідентифікацією. У наших умовах відповідь повинна бути іншою. Хоча багатьом росіянам зараз боляче з цим погодитися і просто подивитися на ці факти.

– Яка Ваша оцінка останніх змін у російській політиці і, зокрема, нового Уряду?

З.Б. – Я доволі обережно ставлюся до нового складу російського уряду. Цей уряд характеризує тепле ставлення до Білорусі, до тієї політики, яку впроваджує Лукашенко. І можливо, що Росія також буде намагатися змінити ситуацію в Україні за білоруським варіянтом. Взагалі на Заході новий уряд не асоціюється з нормальною демократією в незалежній неімперіялістичній країні.


ч
и
с
л
о

14

1998