Пастирський лист Митрополита Андрея Шептицького до духовенства та вірних [10 серпня 1943 року]

Звертаюся до Вас, Велебні Отці і Дорогі Брати, за дуже серйозних обставин.

Війна, яка триває уже близько чотирьох років, підходить до кінця. Може, уже близька та хвилина, коли на довгі роки вирішиться доля нашої Церкви і нашого народу. Я відчуваю потребу порозумітися з Вами усіма, з тобою, Дорогий Народе Український. Отці, перечитайте у найближчу неділю мій пастирський лист в усіх материнських церквах нашої Митрополії: і в тих, де духівник працює постійно, і в тих, куди тільки доїжджає із сусідньої парохії.

Звертаючись до усього народу, я маю на думці передусім старших і поважніших людей кожної громади. У першу чергу з ними я хочу порозумітися. Це не означає, що я легковажу думки і прагнення молоді. Бо ж вона є цвітом, майбутнім нашого народу, це ж бо вона задля національної справи зазнала і зазнає тяжких жертв і прагне ці жертви побільшити. Для не одного з молодих ідеалом є віддати життя за Вітчизну. Але ви, старші в громаді, усвідомлюєте, що молодь в наші часи занадто прагне рядити і керувати, навіть усуваючи від всякого голосу старших. Іноді вона просто вимагає, аби усі їй підпорядковувалися. Такі жадання не лише несправедливі, але попросту можуть стати небезпечними для суспільства і всього народу. У молоді ми повинні цінувати гарячі почуття, які вона вносить у кожну свою роботу, але ніколи не буде забагато нагадувати, що у кермуванні справами загалу, чи то в громаді, чи то в цілому народі, досвід і старий розум важать принаймні стільки ж, скільки гарячий темперамент і чуттєва воля. Беручись до вирішення справ загалу без достатнього досвіду і без доброї волі сягнути за порадою до старших, молодь наражає нас усіх на серйозну небезпеку.

Поміж молоддю також знаходяться старші, котрі нею керують; але ми мали аж занадто доказів того, що між цими провідниками молодих надто часто і надто легко опиняються аґенти наших ворогів, котрі просто провокують молодь на незаконні вчинки, на нерозважливі кроки, котрі пізніше мстяться на усій громаді.

Ми навіть були свідками страхітливих убивств, учинених молодими людьми, можливо, і з добрих намірів, але із згубними наслідками для нації. Ми не раз бачили людей, котрі переказували нашій молоді накази різних національних провідників і наказували для добра справи когось убити. Було багато таких випадків, що самі провідники молоді голосно і публічно стверджували, що аґенти, які наказували молоді вбивати, були провокаторами і служили нашим ворогам. На жаль, такі випадки створили між молоддю фальшиве переконання, що вона вправі позбавляти когось життя.

Уже кілька разів я перестерігав усіх вірних від жахливих наслідків недотримання V заповіді Божої, якою заборонено убивати людей. Не раз я остерігав перед усіма тими пристрастями, які відкривають перед людиною дорогу до злочину, який притягує на душу прокляття Небес, а на тіло накладає пляму невинно пролитої крові, пляму, яку не зітре жодна покута. Я остерігав перед злобою, перед національною ненавистю, перед партійними чварами, перед прагненням помститися ворогам.

Сьогодні я змушений ще раз повернутися до цієї перестороги. Зміниться тут лише те, що цю пересторогу на адресу молодих я складаю на Ваші руки.

Ви – їхні батьки, отож у важливу хвилину нашої історії остережіть Ваших синів перед злочином, який міг би стягнути велике нещастя на усе село.

У часи, коли люди перестають розуміти святі та високі ідеали християнства, Свята Церква високо тримає прапор оборони людського життя і майна. Церква ніколи не припиняє голосити науки заповідей Божих, не перестає остерігати від злочинів, погрожувати карою Божою, а також вказувати народам шлях вірного сповнення Божої волі, як єдиний шлях до осягнення кращого майбутнього. Так чинить наше духовенство у сьогоднішні часи. Слухняні нашим вказівкам уже не раз повторювали Вам, Духовні Отці, науку про правду Божу, котра стереже ближнього та його майно.

Сьогодні, Дорогі Мої, я звертаюся до Вас, старших у громаді, промовляю до господарів і господинь, до батьків християнських родин і нагадую, що вони покликані разом із Церквою стати на сторожі суспільного ладу, життя і майна ближнього. Вони – члени Церкви, отож їхнім обов’язком є співпраця із Церквою у сповненні накладених їм Богом обов’язків. Ще тоді, коли у всіх країнах Европи панувала темрява, Свята Церква невпинною працею над людським сумлінням поволі витворювала людську культуру та цивілізацію і створила основи, на яких спиралися усі середньовічні держави.

У тій цивілізаційній праці духовенству допомагала верства людей старших, досвідчених, вірних заповідям Божим. Вони допомагали Церкві у праці над людьми, боролися разом із нею проти темряви самоволі та самозакоханості і поволі закладали підвалини під розвиток християнських засад у приватному та громадському житті.

Мені видається, що теперішні часи, в які ми живемо, вимагають від Церкви такої ж праці над людським суспільством. Майбутнє нашого народу значною мірою залежить від способу, в який Церква виконає це своє завдання щодо народу.

А першою і найважливішою засадою християнської культури є пошанування тієї заповіді Господньої, котра стереже життя і майно ближнього, і ця засада насамперед загрожена на потоптання у сутичках. У наші часи, як і в ту добу, коли варяги почали працювати на Русі над створенням початків християнської держави, – і ми мусимо забезпечити і охоронити ті дві підстави усієї християнської культури.

Тому сьогодні, Дорогі Брати, я звертаюся до Вас, старших у громаді, та в імені Христа Спасителя віддаю під Вашу опіку і охорону людське життя і майно тих, кому могла б загрожувати смерть чи втрата усього майна. Життя і майно ближніх стережіть в ім’я християнської цивілізації і в ім’я того християнського суспільного ладу, який ми хотіли б колись бачити у нашій незалежній соборній українській державі. Будьте певні, що все, зроблене вами у напрямі таким чином усвідомленої любові до ближнього, принесе благословення Боже Вашій родині і Вашому селові. Ми переконані, що коли у кожній громаді нашого краю усі старші громадяни візьмуть близько до серця наш заклик і в хвилини сутичок та анархії причиняться до утримання християнської відданості заповіді Господній, яка мусить бути початком кожного початку, становище Ваше стягне на цілий народ український благословення Боже.

А зараз ось слова мої до Тебе, Дорога Молоде, до Вас, Дорогі, хто має стільки доброї і щирої волі, а водночас перебуває у такому важкому становищі, до Вас, довіру й віру котрих люди так часто зловживають. Не дайте спровокувати себе до жодних беззаконних учинків. Адже це в інтересі наших ворогів: намовити наших людей до нерозважливих кроків, які можуть, а навіть неминуче стягнуть велику шкоду на наш народ. Не дайте намовитися людям, котрі чинення супроти заповіді Господньої представляють Вам як неминучість. Пам’ятайте, що нічого доброго для свого народу Ви не осягнете, чинячи справи, суперечні із Заповідями Божими.

У всіх важливих справах радьтеся з батьками, радьтеся із духовенством. Адже вони зичать Вам тільки добра і кохають Вітчизну не менше від Вас. Підтримуйте усюди суспільний лад і дбайте про цей лад так, якби Ви самі за нього відповідали. [...]

Стережіться людей, котрі Вас підмовляють до будь-яких безправних учинків. Стережіться наказів, які буцім походять від провідників націоналістичних партій, а можуть бути тільки звичайною провокацією наших ворогів.

Цей мій заклик я спрямовую не тільки до Вас, чоловіки, але також і до жінок. Вашим завданням, жінки християнські, матері родин, є остерегти синів Ваших від кожного нерозважливого кроку, яким вони порушили б Заповідь Божу. Якщо кому й випадало б стати на сторожі християнського порядку, то, напевне, мати-християнка не поступиться першістю чоловікам: вони напевне захочуть бути першими у виконанні такого святого, а в наші часи ще й важливого обов’язку. Стоячи на сторожі Божого порядку в громадах, Ви, Матері християнські, рятуватимете сумління Ваших синів від упадку і не дасте їм заплямити сумління невинно пролитою кров’ю; ви остережете їх перед нещастям і посередньо причинитеся до ясного розвитку нашого національного життя. Ви, жінки християнські, які горнетеся до Таїнства Св. Причастя частіше за чоловіків, маєте до сповнення великий обов’язок щодо чоловіків і дітей своїх, щодо цілого народу.

Де існує добре організоване церковне братство, нехай там на перших же зборах після перечитання цього пастирського листа усі справи, про які я у цьому листі пишу, будуть обговорені. Нехай насамперед буде стверджено, чи існує у цьому напрямку яка небезпека у селі, чи загрожує комусь смерть. Тоді нехай подумають, що можна зробити, аби комусь у цьому випадку врятувати життя; нехай врешті усі приступлять до Святого Причастя із наміром провадити таку важливу суспільну працю.

У щоденних молитвах благаю Всевишнього, щоб Вам усім дав Своє благословення для сповнення Ваших християнських обов’язків, для дотримання Заповідей Божих, християнської любові до ближнього і тої розумної розважливості, яка навіть у найважчих обставинах дозволяє стійко слідувати до мети, визначеної Господом Всемогутнім кожному народові. Благословення Боже нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Святого Духа хай перебуде з Вами усіма.

(+) Андрей, Митрополит

[Пастирський Лист Митрополита Шептицького, датований 10 серпня 1943 року, а оголошений через чотири дні, ми передруковуємо (із незначними скороченнями) у анонімному перекладі [польською мовою], опублікованому в підпільному виданні “Prawda” – органі Фронту Відродження Польщі – у серпнево-вересневому номері за 1943 р., с. 22-24. Він супроводжувався таким коротким редакційним вступом, який наводимо нижче:

“Митрополит Шептицький відійшов від польської громади у зрілому віці, і в той другий період своєї діяльности не виявляв ніколи симпатій до Польщі. Тим знаменнішим є виданий ним пастирський лист у справі вирізування поляків на терені греко-католицької Львівської Митрополії. Лист цей, варто зазначити, був оголошений 14.VIII.43, а отже відразу після поширення вирізування поляків на територію Митрополії.

Голос Митрополита характерний тим, що він не обмежується тільки засудженням убивств і беззаконь, але й закликає українців до захисту життя і майна населення, загроженого актами терору. З огляду на важливість змісту подаємо текст листа цілком і у найвірнішому перекладі” – Примітка публікатора Р. Тожецького

[Зворотній переклад з польської мови. Опубліковано: Znak. – 1988. – N400. – S. 74-78]