• формування середовища, у якому журналістська діяльність може здійснюватися найбільш вільно й повноцінно;
• стимулювання високих професійних стандартів і дотримання етичних норм поведінки у професійній журналістській діяльності;
• розвиток свободи преси.

• Перевіряти достовірність інформації, що надходить із будь-яких джерел, і бути обережними, щоб уникнути помилок. Навмисне перекручування фактів неприпустимо за жодних обставин.
• Докладати максимум зусиль, щоб зустрітися з особами, про яких повідомлялося в інформаційних репортажах, щоб надати їм змогу публічно відповісти на звинувачення у нібито здійснених ними помилках.
• При змозі вказувати джерела інформації. Суспільство має право на якомога повну інформацію про вірогідність джерел.
• Завжди з’ясовувати мотиви джерел інформації, перш ніж обіцяти їм анонімність. Повністю обговорювати умови, пов’язані з будь-якою обіцянкою, що дана в обмін на інформацію. Виконувати обіцянки.
• Прагнути, щоб заголовки, яскраві повідомлення, що можуть спровокувати реакцію у відповідь, а також матеріали пропаґандистського характеру, фото-, відео- і аудіоматеріали, ґрафіка, короткі записані заяви і цитати відповідали дійсності. Вони не повинні надмірно спрощувати події чи висвітлювати їх поза контекстом.
• Ніколи не спотворювати змісту фото- і відеоматеріалів. При цьому завжди припустимо підсилення образу – як технічного прийому, що служить його більш повному розкриттю. Обов’язково супроводжувати змонтовані матеріали і фотоілюстрації текстовими позначками.
• Уникати показу інсценування подій, що раніше відбулися, адже це може ввести в оману. Якщо для повноцінної оповіді необхідне подібне інсценування, то в матеріалі обов’язково повинне бути текстове повідомлення про це.
• Уникати прихованих і инших таємних методів збору інформації, за винятком тих випадків, коли традиційні, відкриті методи не забезпечують життєво важливої для суспільства інформації. Необхідність застосування подібних методів повинна бути пояснена у самому матеріалі.
• Ніколи не займатися плагіатом.
• Сміливо говорити про всі позитивні і неґативні сторони людської природи, навіть коли це не всім подобається.
• Цінувати власні культурні цінності й уникати нав’язування їх иншим.
• Уникати упередженого ставлення до людей через їх расову, статеву, релігійну, етнічну і географічну приналежність, сексуальну орієнтацію, фізичні вади, зовнішність чи соціяльний статус.
• Підтримувати вільний обмін думками, навіть коли ці думки, на думку журналіста, є неприйнятними.
• Надавати трибуну тим, хто, зазвичай не має можливости публічно висловитися. Не робити різниці між офіційними і неофіційними джерелами інформації.
• Розмежовувати захист будь-яких поглядів і повідомлення новин.
• Чітко окреслювати аналіз і коментарі, що не повинні спотворювати факти чи контекст.
• Чітко відмежовувати інформацію від реклами й уникати гібридів, що затирають різницю між першим і другим.
• Вважати своїм особливим обов’язком забезпечення гласности під час обговорення і розв’язання питань, що безпосередньо стосуються інтересів суспільства і доступу до офіційних документів.

• Завжди пам’ятати про тих, кому може бути завдано шкоди внаслідок публікації.
• Виявляти особливу чуйність і тактовність у ставленні до дітей і неповнолітніх, що є джерелами інформації або героями репортажів.
• Під час збору інформації, публікації інтерв’ю або фотографій бути чуйними до тих, кого торкнулися трагедія чи горе.
• Усвідомлювати, що збір і публікація інформації можуть завдати шкоди і принести неприємності: пошук новин не є підставою для вседозволености.
• Усвідомлювати, що прості громадяни мають більше прав на контроль інформації, що торкається їх безпосередньо, аніж посадові особи чи ті, хто прагне влади, впливу і громадської уваги. Лише крайня необхідність, продиктована суспільними інтересами, може виправдати втручання у чиєсь приватне життя.
• Виявляти почуття міри і смаку. Не потурати нездоровому інтересові до сенсацій.
• Не розкривати імен неповнолітніх підозрюваних або жертв сексуальних злочинів.
• Ретельно зважувати усі „за” і „проти”, перш ніж привселюдно називати імена підозрюваних у злочині до офіційного пред’явлення обвинувачення.
• Зберігати баланс між правом обвинувачуваних у скоєні злочину на справедливий суд і правом громадськости бути інформованою.

• Уникати фактора особистої зацікавлености при виконанні своїх професійних обов’язків.
• Не вступати в організації і не займатися діяльністю, якщо це може скомпрометувати їхню професійну чесність і нанести шкоду їхній репутації.
• Відмовлятися від подарунків, послуг, грошових винагород, безкоштовних поїздок, особливого ставлення, уникати роботи за сумісництвом, політичної діяльности, державних посад і роботи в органах місцевого самоврядування, якщо це може скомпрометувати їхню репутацію непідкупних журналістів.
• Розкривати неминучі конфлікти, що загрожують суспільству.
• Виявляти пильність і сміливість у питанні залучення до відповідальности осіб, що володіють владою.
• Відмовляти в наданні особливих переваг окремим рекламодавцям і групам, що мають особливе зацікавлення і протидіяти тиску, що здійснюється ними з метою вплинути на висвітлення подій.
• Бути надзвичайно обачними при спілкуванні з джерелами, що пропонують інформацію за послуги чи гроші, не вступати в торги за інформацію.

• Роз’яснювати і коментувати інформацію, бути готовими до діалогу з громадськістю з питань журналістської етики.
• Заохочувати громадськість до висловлення критичних зауважень на адресу засобів масової інформації.
• Визнавати свої помилки й охоче виправляти їх.
• Публічно викривати порушення журналістами і засобами масової інформації професійної етики.
• Дотримуватися тих же високих стандартів, дотримання яких вони вимагають від инших.

ч
и
с
л
о

32

2004