Іван Лучук

Пісень пісня

1. Мій виноградник

Блукаю виноградника довкіл
Твого принадного, де грає сік.
Не взяти приступом його повік,
Віки віків – на варті частокіл

Усіх чеснот. А я, немов дебіл,
Матолок, вар'ят, просто чоловік,
Блуджу навколо, хтось неначе врік,
Немовби не для мене – тіло тіл.

Нема для мене жодних огорож,
Яких би не здолав мій вірний друг;
Переступив я виноградний пруг –
Аж грона всі пройняла млосна дрож.

Отож, моя любасочко, радій,
Твій виноградник вже віднині – мій.

2. Босий олень

Віддавна так у світі повелось –
Кохання з чоловіка робить щось,
Коли блистить вже шкура, а не шкіра,
І з тебе робиться баран чи лось.

Чи олень, чи козел, чи цап. Якось
Вже стати оленятком довелось,
Та я не хочу грати ролю звіра,
Кажу до неба: не метаморфозь.

У мірку добру вмотуюсь сукна,
Іду крізь морок, сповнений морок,
Заходжу в сад босоніж, як пророк,
Скрадаюсь тихо до її вікна.

Стою собі й регочу біля ґрат –
Кохатись людяно миліш стократ.

3. Запахи пустелі

Здійнялась курява стовпами диму,
В пустелі я розгледіти не ладен,
Чи принесе у цю спекотну зиму
Мені вітрець мою кохану зриму.

Покіль не бачу, тільки чую запах –
На крилах вітрових і мирру, й ладан,
І пахощі купців – країн на мапах
Немає їхніх, – все в астральних лапах.

Нарешті виринає мила постать,
Сліди змітає помахом накидки.
Хоча й вгрузає у пісок по литки,
Та їй палкі бажання стежку мостять...

Несе в наплічнику свої пожитки,
Мене ж тим часом хтиві мрії млостять.

4. Очікування насолоди

Очиці – дві голубки з-за серпанку,
Волосся – стадо гілеадських кіз,
Канарком примостивсь на личку ніс,
Цокочуть зуби – ціп'ята на ґанку.

А перса – то близнята у газелі,
І рученьки – то солов'їні трелі.
Все видно так, немовби на тарелі:
Я бачу вже тебе в своїй постелі.

Минувши не одну важливу ланку:
Внизу шумить тінистий гай чи ліс, –
Чекаю вже з самісінького ранку –
Пошвидше б я уже туди заліз,

Піднявши міць із лев'ячих леговищ,
Із леопардових таємних сховищ.

5. Кров із молоком

Бальзам чудовний, стільниковий мед,
Вино над винами із молоком
Гуляють в головах лунким танком –
Ми прагнемо до спільних світлих мет.

Тупцюємо попід своїм садком
І тулимось задком і передком,
Байдужі до знамень дурних комет,
А теж до інших всіх знаків й прикмет.

Із молоком у тілі грає кров,
Для тебе завжди всього я настарчу,
Нам не забракне ні питва, ні харчу –
Пересит щоб лишень нас не зборов.

Та ми йому ніскільки не підвладні,
Ми ще стокротно забавлятись ладні.

6. Царська колісниця

Ніколи мною ти не погорди,
Бо я на все для тебе, квітко, здатен –
Подарувавши, буду марнотратен,
Тобі мої міста і городи.

У володіннях у моїх великих
Всіляких повно цінностей коштовних
І виробів, і витворів кунштовних –
Буяє розкіш у чертогах тихих.

Не завше тихих – звуком многоликих
Під час гулянь і зібрань велемовних,
Звучить псалтир на хвилях пречудовних
Етеру, між тимпана гупань диких.

І лиш твої просвітлені зіниці
Несуть мене на царській колісниці.

7. Говірка пальма

Ти наче пальма на краю оази,
Там примістились два пругкі кокоси,
Над ними листям шелепочуть коси,
Навколишні відгонячи міазми.

Не допускаючи сюди зарази,
Яка літа, немов кусючі оси.
Коли ж над ранок сходять млосні роси,
то пророкують нам п'янкі оргазми.

Для мене люба є твоя розмова,
Хоч язиком безперестанку плещеш.
Не в кожнім реченні бува обнова –
Як соловейко завше ти щебечеш.

Та я терплячий, бо тебе кохаю,
В розмові повсякчасно втіху маю.

8. Солодке сусло

Солодке з винограду й яблук сусло
Вироджує в тобі лишень для мене,
Ґранатове і пристрасно зелене
Вирівнює бажань примхливе русло.

У нього жаготіння липко вгрузло
І бовталось у нім, немов шалене,
Ухмелівало п'янко, навіжене.
Пребудь вовік, моя одвічна Музо!

Моя – для тебе пісня над піснями:
Тому для мене, князя над князями,
Царям царя, поета Соломона
Немає кращого за тебе лона.

Нема для тебе над панами пана
Крім мене – бистроперого Івана.