Франц Йосиф I Габсбурґ

ФРАНЦ ЙОСИФ І ГАБСБУРҐ (18.08.1830 р., год. 11.00 – 21.11.1916 р., год. 21.00), власний підданий, праправнук цісаревої Марії Терезії, правнук цісаря Леопольда ІІ, внук цісаря Франца ІІ (І), син ерцгерцога Франца, перший джентльмен Европи, за освітою палітурник. Після зречення від престолу його стрия Фердинанда Добросердного з 8.00 год. 2.2.1848 р. Його Цісарська і Королівська Величність, апостольський король Єрусалиму, цісар Австрії, король Угорщини, Чехії, Ломбардії, Венеції, Далмації, Хорватії, Словенії, Галіції та Володимирії, Ілірії, ерцгерцог австрійський, великий князь Трансільванії, Тоскани і Кракова, князь Лотарингії, Зальцбурґа, Стирії, Каринтії, Країни, Буковини, Парми, Модени, П’яценци, Фріули, Раґуци, Цєшина, Верхньої та Нижньої Сілезії, маркграф Моравії, князь-граф Тиролі і Кобурґа, і под., і под. Сам себе він називав (заповнюючи анкету перепису населення) «першим державним службовцем» з річним неоподаткованим доходом 648 216 крон і 51 галер. Монарх, який найдовше панував у Европі, «завдяки якому ХІХ ст. тривало 116 років і закінчилося разом з його смертю». Уже у триденному віці отримав 9-особовий двір; згідно з цісарським наказом на прогулянки їздив виключно шестикінною упряжкою. У 6-літньому віці, як наслідник трону, був підданий інтенсивному (20, а пізніше 50 годин на тиждень) навчально-виховному процесові під наглядом матері – Софії з Віттельсбахів. Знав мови – крім німецької – французьку, італійську і (меншою мірою) чеську та угорську , а також (в залежності від політичного календаря) польську. Танцював танець «Аркан», фехтував та їздив верхи. У віці 13 років отримав звання полковника драгунів; у 1844 р. провів першу самостійну інспекцію 3-го полку драгунів у Брно. Часто брав участь у парадах, оглядах та навчаннях. У 1848 р. був відправлений до Ломбардії на короткі канікули, де замість відпочинку взяв участь в італійській кампанії під командуванням фельдмаршала Радецкого. Під впливом бойових емоцій зродилася пристрасть до нікотину. 2.2.1848 р. в Оломоуці – для добра своїх народів – приймає трон після свого стрия Фердинанда, в якого виникли проблеми з розумом. Через кілька днів після цього він вполює свого першого зайця (упродовж наступних шістдесяти років покладе 50 600 шт. звірини; до кінця життя ще 4400; середній річний показник складає 850 шт.). У 1854 р. він одружився з племінницею своєї матері – Єлизаветою з Віттельсбахів (Сісі). У 1859 р. всупереч габсбурґській традиції бере на себе особисто командування 250-тисячною армією і програє італійську кампанію під Солферіно. Починає лисіти. Відмовляється дати згоду на озброєння армії карабінами, що заряджаються з казенної частини і зазнає поразки у війні з Прусами під Садовою. Виражає прихильність до клопотань польських депутатів віденського парламенту щодо допомоги засланим учасникам Січневого повстання (особисте звернення до царя призвело до звільнення навесні 1867 р. значної кількості поляків. Повернувшись з Сибіру вони поселилися у Галичині). У 1867 р. підтверджує автономію Галичини; у 1878р. ініціатор святкування 600-річчя панування Габсбурґського дому; поборник більш частої і більш значної участи галицьких політиків в органах влади Австро-Угорщини. 1886 р. – початок листування з вибраною для нього цісаревою Єлизаветою подругою життя – акторкою Катериною Шратт; 1989р. – святкування 50-річчя царювання (за участю 70 тис. дітей). 1907 р. – перша серйозна хвороба; 1908 р. – святкування 60-річчя вступу на трон (82 тис. дітей). Франц-Йосиф І не міг (за винятком «вассеркльозету» – туалету зі зливом) перемогти своєї неприязні до технічних новинок: не зносив автомобіля, ліфту, вентиляторів, телефону, друкарської машинки, військових маскувальних мундирів. Помер у Шьонбруні від запалення легенів; похований у цісарських катакомбах костьолу Капуцинів у Відні (серце) .

Переклала Люба Козак
За виданням Mieczyslaw Czuma & Leszek Mazan «Austriackie gadanie czyli encyklopedia galicyjska», Krakow 1998