|
Рогоносець«РОГОНОСЕЦЬ З БЕРЕЗОВА» – це популярне прізвисько сина регіментарія (заступника гетьмана) королівських військ, власника маєтку Грабовниця коло Березова, прісноводного іхтіолога Ксаверія Стаженского, який мав (з 1799 року) обдаровану вогняним темпераментом дружину Катерину з Яворських з Гури Ропчицької. Катерина, яку називали «ля бель Ґабріель», звабивши (за усними переказами) усіх місцевих дідичів і орендарів, не гордувала навіть кавалерами з простолюдинів. Розчарована їхнім інтелектуальним убозтвом, переконала чоловіка переїхати до Парижа. Там, у салоні Джулії Рекамі познайомилася з пасербом Наполеона, сином (від першого шлюбу) імператриці Жозефіни Еженом де Боарне – майбутнім королем Італії. Результатами іхтіологічних досліджень «Рогоносця з Березова» («Спроби асиміляції морської риби в ріках») зацікавився тоді сам імператор Наполеон. Коли ж виявилося, що К.Стаженська вагітна від Ежена (дитина – син – народилася мертва, але була визнана Стаженскім), «Рогоносець з Березова» для уникнення більшого скандалу був змушений разом з дружиною залишити Париж. Через десять років, спільно прожитих після того в Галичині, чоловік подав на розлучення. Поки тривав судовий процес, Катерина зав’язала флірт з англійським дипломатом Артуром Пагетом і народила йому у 1809 р. сина Казимира. Черговими об’єктами її зацікавлення були російський генерал Теодор Корф і молодший від неї на 11 років капітан Станіслав Прек з Нозджа. Прек на дуелі сильно поранив її чоловіка. Через два роки після смерти чоловіка (1828) Катерина обвінчалася з власником Медики Юзефом Бенедиктом Павліковскім. У старості покутувала за гріхи молодости, прибираючи костел Св. Йосифа у Кракові. Останні роки життя прожила у флігелі монастиря Сестер Бенедиктинок. Померла у 1862 р. Поховали її на Раковицькому цвинтарі, але через кілька років рештки перевезли до родинного гробівця у Гурі Ропчицькій. На думку біографів Катерина була матір’ю чотирьох позашлюбних дітей. У своєму щоденнику (за скромними підрахунками) вона мала записи про понад 60 жертв «наївного кохання». Переклала Люба Козак |
 ч
|