Відьма

У рік першого переділу Польщі (1772) у небі над Польщею літало 15-20 тисяч відьом; приблизно ¼ мандрівниць (головним чином на Лису гору) припадало на Галичину і Володимирію. У 1776 р. Сейм обкраяної Речі Посполитої, забороняючи тортури і судові процеси проти відьом, офіційно дозволив їхні повітряні подорожі. У Галичині, яка тоді належала до Австрії, юридичні постанови стосовно магії та чарів відмінено тільки у 1787 р. (цісар Йосиф ІІ). Найбільше відьом бачили в Галичині на захід від Сяну, вони мали гасло «Пліт не пліт, села не ліси, ти, мене, бісе, неси». Найчастіше засобом пересування галицьких відьом була – через свою фалічну форму – мітла (на Підляшші і в Литві – лопата). Подорожами на Лису гору та иншими відьомськими обрядами, як правило, не займалися галицькі молодиці, народжені в середу, суботу і неділю, а також ті, що носили імена Мар’яна і Михайлина. Найчастіше сідали на мітлу Іванни та Люції.

Переклала Люба Козак
За виданням Mieczyslaw Czuma & Leszek Mazan «Austriackie gadanie czyli encyklopedia galicyjska», Krakow 1998