Рава-Руська

Rawa-Ruska (пол.), Ravi (їдиш), Rawa (нім.), Рава-Русская (рос.), Rava Ruska, Rave, Rawa Ruska (іврит)

Місто на сьогоднішньому українсько-польському кордоні, за 50 км від Львова та 36 км від Жовкви. Було засноване як приватне місто 1664 р.

Чи не одразу після заснування у містечко для його розвитку були запрошені жиди. Принаймні, у 1629-1643 рр. євреї володіють у місті 25 будинками. І як завжди, головні заняття євреїв – торгівля, корчмарство ремесло (кушнірство, капелюшництво, теслярство).

Чи не найбільшою історичною подією для міста було те, що 1698 р. король Речі Посполитої Авґуст ІІ та російський цар Петро І мали тут зустріч і прийняли рішення разом виступити проти шведського короля Карла ХІІ.

У XVIII ст. у місті розгорівся конфлікт між євреями і християнами. Єврейські корчмарі не хотіли наймати на роботу у корчми неєврейську прислугу, і тоді міщани почали не допускати до єврейських корчм відвідувачів і подорожніх.

З приходом 1772 р. австрійських часів на і без того бідне місто було накладено нові податки за купівлю кошерного м’яса та свічок, які запалювалися у суботу і на свята.

Найбільшого розвитку містечко зазнало у ХІХ ст., особливо у його другій половині, коли через Раву-Руську пройшла залізнична колія зі Львова до Варшави.

Равською спеціалізацією стає експорт яєць і клею на їх основі. Багато з найбідніших євреїв займаються мандрівною торгівлею. Чи не всі будівельники у Раві є євреями. Багатші відкривають невеликі фабрики. Так, у ХІХ ст. у Раві було відкрито фабрику з виробництва глиняного посуду, але зі з’явою кераміки її закрили. Єврей Гершель Монк (Gerschel Monk) відкрив фабрику, де рафінували олію для всієї Галичини. Технологія на фабриці була високого рівня і олія була суворо кошерною. У ній працювало 40 єврейських робітників. Ще однією спеціалізацією Рави було виготовлення солом’яних капелюхів і капелюшків, якими торгували на 12 ятках.

 У другій половині ХІХ ст. равські євреї володіли більшою частиною будинків у місті. На початку ХХ ст. у Раві був єврей адвокат і єврей лікар. У 1910 р. відкрилося відділення Єврейського банку, яке вже у 1913 р. обслуговувало 269 купців, 127 ремісників, 6 євреїв-селян, 8 представників вільних професій та 36 инших.

Але злидні змушували багатьох емігрувати. У 1910 р. гебреї-емігранти з Рави-Руської створили у Нью-Йорку свою організацію «Merchaot Hevrat Bnai Levi Yitzhak – Anshei Rava Ruska».

У XVIII ст. гебрейська громада Рави-Руської була прикагалком жовківського кагалу. Звідти прибув і перший відомий рабин Рави-Руської. Ним був раббі Нафталі Герц (Rabbi Naftali Hertz), син Моше з Бродів. Він жив у Раві з 1735 по 1742 р., а потім поїхав до Жовкви (Julke). Його змінив раббі Єхіель Мордехай Альтшулєр (Rabbi Yechiel Mordechai Altschuler). Разом зі своїм батьком, Давидом, який мешкав у Празі, він написав популярні коментарі до Тори та «Книги пророків»: «Мецудат Давид» (Metzudat David) і «Мецудат Ціон» (Metzudat Zion). Наступним рабином Рави у 1785-1790 рр. був раббі Їцхак Шимон бен Моше (Rabbi Yitzhak Shimon ben Moshe). Першим рабином незалежної равської громади у 1790-1810 рр. став раббі Менахем Мендель (Rabbi Menachem Mendel). Його змінив раббі Натан Дов Галеві Штерн (Rabbi Natan Dov Halevi Stern). У другій половині ХІХ ст. у Раві жили два відомі гебрейські учені: раббі Шломо Клюґер (Rabbi Shlomo Kluger), знаний як маґґід з Бродів, та раббі Захарія (Rabbi Zacharia), послідовник Провидця з Любліна. Наприкінці століття рабином Рави-Руської був автор теологічного трактату «Атерет Тіферет» (Ateret Tiferet, 1912) раббі Леві Їцхак Шор (Rabbi Levi Itzhak Shor). На його честь і була названа організація емігрантів з Рави у Нью-Йорку. З 1877 р. його справу продовжив раббі Дов Беріш Гакоген Рапопорт (Rabbi Dov Berish Hakohen Rappaport), друг белзького адмора. Він написав книгу «Мерхаот Дереш га-Мелех» (Merchaot Derech ha-Melech) про гебрейського мислителя Рамбама (Rambam). 1907 р. його змінив внук раббі Йосеф Хаїм (Rеb Joseph Haim). Він був рабином аж до І Світової війни.

Більшість Равського кагалу, починаючи з початку ХІХ ст., були хасидами. Коли поруч, у Белзі постав хасидський двір та хасидська династія Рокахів (Rokeach), більшість равських гебреїв стали його послідовниками.

Були у Раві і послідовники гебрейського просвітництва. Одним зі знаних місцевих маскілів був Їцхак Гертер (Yitzhak Herter), знаний у часи Гаскали письменник. У Раві-Руській він працював як лікар під час холери 1831 р., врятувавши не одне життя. У місті мешкав і раббі Авраам Ґольдберґ (Rabbi Avram Goldberg), сподвижник відомого маскіла раббі Нахмана Крохмала (Rabbi Nachman Krochmal). Їхнє ставлення до хасидизму було вкрай негативним. 1848 р. Авраам Ґольдберґ опублікував у Львові брошуру «Масар Цафон Ім Маасе Роках» (Masar Tzafon Im Maase Rokeach), яка була свого роду сатирою на Белзьку хасидську династію. Але ніхто не продовжив його старань і белзький хасидизм опанував Равою.

У Раві-Руській було багато синаґоґ чи клойців. Вони отримували назви відповідно до місця розташування. Однією з найбільш знаних була «Синаґоґа на Пісках».

1880 р. у Раві-Руській з 6 468 мешканців 3 878 було євреями. Попри те, що гебрейська людність була більшістю у місті, вона ніколи так і не змогла обрати міського голову гебрея. Це відрізняло Раву-Руську від инших штетлів Галичини.

1892 р. за допомоги відомого гебрейського фабриканта та філантропа европейської слави барона Моріца фон Гірша (Baron Moritz von Hirsch) у місті було відкрита гебрейська школа. Барон підтримував гебрейські школи по всій імперії. Тільки з нагоди 50-ї річниці правління цісаря Франца Йосифа І він дав 500 000 ринських на гебрейські школи у Галичині та Буковині. У рава-руській школі 1898 р. вже вчилося 200 учнів. 1900 р. школа отримала державну акредитацію, а 1902 р. – новий великий будинок, який простояв до І Світової війни.

1908 р. у місті з’явилося відділення Єврейської соціалістичної партії. Згодом, у 1910 р. – перша сіоністська організація «Гатіква» (Hatikva). Однак ортодоксальне керівництво кагалу їх переслідувало і навіть доносило на них місцевій владі.

Як і всі містечка Галичини, Рава-Руська часто горіла. Велика пожежа 1884 р. спалила 234 єврейські будинки з 243. Найбільших руйнувань містечко зазнало під час російської окупації 1914-1915 р., коли бої між австрійською, німецькою та російською арміями йшли у самому місті. Під Равою-Руською поліг цілий полк тірольських стрільців, і неподалік, у селі Гійче у 1990-х було відкрито величезний меморіал обом арміям.

Наприкінці 1918 р. Рава-Руська ненадовго опинилася у складі ЗУНР. Невдовзі почався наступ польського війська під командуванням генерала Юзефа Галлера, і у місті знову поточилися бої.

Усупереч усьому, у 1921 р. у Раві було 80 корчмарів, 400 малих підприємців, 300 продавців збіжжя, 300 оптових торгівців, 100 дрібних торгівців, 400 ремісників, 55 носіїв та візників.

У 1923 р. місто знову горіло і 278 євреїв втратили дах над головою. Те саме повторилося 1932 р., тоді постраждало 62 єврейські родини.

Після війни дещо змінилися політичні симпатії єврейських мешканців Рави-Руської. Якщо до війни домінував белзький хасидизм, то по війні все більше ставало соціалістів, сіоністів та прихильників партії Аґудат Ізраель (Agudat Yisroel). Найпотужнішу підтримку отримали сіоністи. У Раві їхнім лідером був уродженець Львова др. Йосеф Мендель (Yosef Mendel). Він був одним з ініціаторів створення у Раві-Руській Єврейського кооперативного банку, який мав оборотний капітал 2,5 млн. злотих та обслуговував місцевих євреїв. У 1924 р. з’являються відділення Гітахадуту (Hitachadut) та Мізрахі (Mizrachi). Сіоністи створили відділення своєї партії га-Шомер (ha-Shomer) наприкінці війни. Га-Ноар Ціоні Ахва (ha-Noar Zioni Achva) з’явилася у 1925 р., потім Бетар (Betar) та Аківа (Akiva) у 1930. Ґордонія (Gordonia), що зародилася у 1925 і була найпотужнішою молодіжною організацією. Га-Шомер га-Ца’ір (ha-Shomer ha-Za’ir) запрацювала у 1937. А на початку 1930-х для навчання фермерів запрацювала га-Ноар га-Ціоні (ha-Noar ha-Zioni). Усі вони протистояли белзьким хасидам. З 12 членів ради кагалу після 1928 р. вже 7 було сіоністами. А головою аж до ІІ Світової війни став лідер сіоністів Йосеф Мендель.

Щоправда, у релігійній сфері все ж домінували хасиди. 1927 р. рабином Рави-Руської став зять белзького адмора раббі Їцхак Нахум Тверский (Rabbi Yizhak Nachum Twersky). У цей період белзькі адмори тримали свій двір у Раві-Руській: їх представляли раббі Єрахміель Моше Рапопорт (Rabbi Yerachmiel Moshe Rappaport), раббі Аріє Лейбіш (Rabbi Arieh Leibish), син раббі Йошуа Рокаха (Rabbi Yoshua Rokach) з Белза, та раббі Шалом Роках (Rabbi Shalom Rokach), колишній рабин Немирова.

На перших виборах до міської ради після війни голоси розподілилися так, що міськими радцями стали 22 гебреї, 20 поляків та 6 українців. А на виборах 1933 р. євреї отримали аж 24 місця.

У 1931 р. з 11 146 мешканців Рави-Руської 5 688 були євреями. А у цілому Рава-Руському повіті мешкало 10 325 євреїв.

З гебрейських пам’яток у місті збереглися рештки цвинтаря, однак дуже зруйновані. На місці залишилося до 100 мацев. Найстаріша датована 1879 роком. Кіркут розміщений на передмісті, на виїзді з Рави-Руської до Немирова.

Sefer zikaron le-kehilat Rawa Ruska ve-ha-seviva, Rawa Ruska memorial book, A. M. Ringel, I. Z. Rubin, Rawa Rusk Society, 1973, Tel Aviv.