Короткий словник назв і термінів

Аґудат Ізраель – всесвітній єврейський релігійний рух, об’єднаний у політичну партію, метою якої було збереження основ єврейського життя, релігії, традиції на основі Галахи. Партія діяла в Европі наприкінці XIX – на початку ХХ ст.

Адмор – абревіатура слів «адонену морену ве-раббену»: «пан, учитель і наставник наш» – як правило, титул хасидських цадиків.

Аківа – див. Бней ‘Аківа.

Аморá – колись помічники танна, учителя, які вголос повторювали сказане ним. Згодом тлумачі вчення танаїв.

Алія, «сходження» – має кілька значень: 1) переселення євреїв до Ізраїля; 2) групи євреїв, що прибувають до Ерец Ізраель (наприклад, німецька алія, п’ята алія). Алія – головна ідея сіонізму.

Ашкеназ – біблійна назва країни і народу, який у ній мешкав. Мабуть, вона була десь між Вірменією та Верхнім Євфратом. У єврейській літературі Середніх віків назва Ашкеназ стосувалася Північно-Західної Европи, головно берегів Райну, а потім і Німеччини в цілому. Звідси – ашкенази – німецькі євреї чи їх потомки.

Бет дін, «дім судових рішень» – у рабинічній літературі – суд. Сьогодні духовний суд рабинів чи рабинічний суд, що розглядає цивільні справи та справи, що стосуються релігійних проблем.

Бет мідраш, «дім для навчання» – місце, де вивчається Тора, зокрема Мішна, Талмуд та післяталмудична рабинічна література.

Бет кнесет, «дім для зборів» – синаґоґа (гр. синагогеì – «збори»), після руйнування Храму – головний інститут гебрейської релігії.

Бетар – молодіжна сіоністська ревізіоністська організація. Назва «Бетар» є акронімом з гебрейського виразу «Brit Yosef Trumpeldor», що означає «Альянс Йосефа Трумпельдора». Організація створена 1923 р. у Ризі Володимиром Зеєвом Жаботинським.

Бікур голім – відвідування хворих, благочинність, особистий догляд за хворими. З часом цей термін використовували для лікарень.

Бней‘Аківа, «Сини Аківи» – молодіжний рух Га-По‘ел га-Мізрахі, названий на честь легендарного раббі Аківи.

Божниця – народна назва синаґоґи, бет мідраша чи клойца у Галичині.

Бродерзінґери – мандрівні співаки, що походили головно з Бродів.

Гаґґада, Аґґада, «оповідь» – частина Усного Закону, що не увійшов у Галаху, тобто не має характеру релігійно-правової реґламентації.

Га-Гістадрут га-Ціоніт – Сіоністська партія, що є основним об’єднанням сіоністів світу, заснована за пропозицією творця сіонізму Теодора Герцля у серпні 1897 р. на І Сіоністському конгресі. Сьогодні має назву Світова сіоністська організація.

Галаха – нормативна частина юдаїзму, яка реґламентує релігійне, сімейне і громадянське життя євреїв. У вужчому сенсі – сукупність законів, які є у Торі, Талмуді і більш пізній рабинічній літературі, а також кожен з цих законів зокрема.

Гаскала, «просвітництво» – єврейський ідейний, просвітницький, культурний, літературний та громадський рух, що виник наприкінці XVIII ст. Гаскала виступала проти культурно-релігійної відокремленості єврейства і бачила у засвоєнні світської европейської освіти шлях до модернізації єврейства. Див. Маскіл.

Га-Шомер га-Ца’ір, «молодіжна варта» – перша гебрейська молодіжна організація Галичини соціалістичного спрямування, яку заснували у 1916 р. Мала за мету підготовку єврейської молоді до репатріації до Ерец Ізраель та життя у кібуцах.

Гітахдут – сіоністська робітнича партія, яка обстоювала інтереси євреїв-робітників.

Голокост – див. Катастрофа европейського єврейства.

Ґаон, «велич», «гордість», у сучасному івриті – «геній» – найвищий авторитет у тлумаченні Талмуда і використанні його засад для вирішення питань щоденного життя.

Ґемара (арамейське), «завершення», «вивчення», «засвоєння даного вчителем», – збірка дискусій та аналізів тексту Мішни, здійснені амораями, помічниками та учнями таннаїв. Певне уточнення Закону.

Ґордонія – молодіжна організація, яка виховувала молодь в любові до Ерец Ізраель, єврейства, івриту на особистому прикладі Аарона Давида Ґордона (Aaron David Gordon). Організація пропагувала ідеї життя у кібуцах ( сільськогосподарські комуни в Ізраїлі) та алії (буквально «вознесіння») – еміграції до Палестини. Це була соціалістична молодіжна організація, заснована у Галичині 1925 р.

Даршан – проповідник.

Даян – суддя. В нові часи даяном називають члена релігійного суду.

Єшива, «засідання» – релігійна єврейська школа, в якій вивчають Усний Закон, головно Талмуд. У певні історичні періоди єшива виконувала і законодавчі та судові функції.

Зогар, повна назва «Сефер га-зогар», «Книга сяяння» – основний твір у корпусі кабалістичної літератури. «Зогар» є містичним коментарем до Тори.

Ізраелітський світовий альянс, Світовий єврейський союз, Альянс (Alliance Israélite Universelle, Кол Ізраель хаверім) – перша сучасна єврейська організація, створена у 1860 р. в Парижі для того, щоб надавати допомогу євреям у всьому світі.

Їдиш – мова, якою розмовляли і частково розмовляють євреї-ашкенази. Утворилася на базі південнонімецьких діалектів з івритськими, слов’янськими й иншими включеннями.

Йом-Кіпур, «день прощення» – найважливіше свято у єврейській традиції, день посту, каяття та прощення.

Йошвім – учні єшиви.

Кагал, «громада» – в широкому сенсі громада, а в Речі Посполитій – форма її самоврядування у XVI-XVIII ст. Часто цей термін означав і правління громади.

Кантор – див. хазан.

Караїми, «ті, що читають», бней мікра, ба‘алей мікра, «люди Писання» – єврейська секта, що виникла у Багдаді у VIII ст., яка відкидала рабинічно-талмудичну традицію. Караїмське вчення було прийняте як офіційна релігія у Хозарському каганаті. Після падіння каганату тюркське населення, яке сповідувало цю форму юдаїзму, прийняло самоназву караїми.

Катастрофа европейського єврейства, Шоа, буквально «біда, лихо», також хурбан – «руйнування», загибель значної частини европейського єврейства від рук нацистів у Німеччині та на окупованих нею територіях у 1933-1945 рр. Аналогами терміну Шоа у світовій історіографії є слово Голокост, від грецького голокаутома – «всеспалення».

Кібуц – сільськогосподарська комуна в Ізраїлі.

Кіркут – в польській та українській мовах – єврейський цвинтар. Назва походить від німецького Kirchhof. Самі євреї цього терміну не використовували. У біблейській лексиці місце поховання має різні назви: бет ‘олам, бет кварот, евфемізм – бет мо‘ед ле-хол хай, бет хаім.

Кодеш – єврейська лікарня.

Клойз, клойц (їдиш) – у Центральній та Східній Европі – приміщення, де вивчають Тору, Талмуд і рабинічну літературу. Часто так називали хасидські молитовні будинки.

Левіти – представники коліна Леві за виключенням жерців.

Маґґід, «той, що оповідає» – проповідник, часто мандрівний.

Мацева – надгробний камінь. Часто у Галичині були витворами високого народного мистецтва. Мацеви є джерелом неоціненної історичної інформації.

Мідраш, «вивчення, тлумачення» – жанр літератури гомілетичного характеру, представлений у Мішні, Тосефті, а потім і у Гемарі. Під назвою мідраш розуміється збірка текстів, які включають в себе біблійні екзегези, публічні проповіді, аґґадот і галахот, які творять послідовний, головно аґґадичний коментар до біблійних книг.

Міньян, «кількість» – кворум з десяти дорослих чоловіків, який є необхідним для публічного богослужіння і здійснення ряду релігійних церемоній.

Міква, мікве, «накопичена вода» – водяний резервуар для омовення (тіла) з метою очищення від ритуальної нечистоти, єврейська ритуальна лазня.

Маскіли (в однині - маскіл) – прихильники просвітницького руху Гаскали.

Меламед (на їдиш; на івриті – меламмед) – у євреїв-ашкеназів учитель у хедері.

Месія, машіах, буквально «помазаник» – у релігійних догматах юдаїзму – ідеальний цар, потомок царя Давида, якого пошле Бог, щоб врятувати народ Ізраїля.

Мізрахі, анаграма терміна мерказ рухані, «духовний центр» – сіоністський релігійний рух, заснований 4-5 березня 1902 р. у Вільнюсі, який проголосив себе релігійною фракцією у Світовій сіоністській організації. Гаслом Мізрахі стало «Земля Ізраїлю – для народу Ізраїлю, згідно з Торою Ізраїлю».

Мітнаґдім (в ашкеназькій вимові міснаґдім), «опоненти», однина – мітнаґґед – назва, яку прихильники хасидизму дали своїм супротивникам з середовища рабинів та керівників єврейських громад.

Мішна – збірка положень Усного Закону, яка включає Мідраш, Галаху та Аґґаду, яку склали таннаї. Найдавніша частина Талмуду.

Парнас – член єврейського територіального самоврядування Ва’аду.

Пінкас (на їдиш пінкос, від грецького пиìнакс), «дошка» – актова книга єврейської громади. Пінкаси вели не лише громади, але й громадські організації, братства, включно з похоронними, як-от Хевра Кадіша.

Раббі, танна – почесне звання вченого.

Рабин (рав, мн. - раббанім) – звання, яке присвоюють після отримання вищої релігійної освіти, яке дає право особі очолювати конгрегацію чи громаду, викладати в єшиві і бути членом релігійного суду.

Рав, амора – також рабин.

Ребе (їдиш; від івритського раббі) – титул, який зазвичай застосовують до рабина, меламеда у хедері чи хасидського цадика.

По‘алей Ціон, «трударі Сіону» – громадсько-політичний рух, який поєднував сіонізм з соціалістичною ідеологією.

Сефарди (сфараддім, одн. – сфарадді) – від топоніма Сфарад, який ототожнюється з Еспанією. Потомки євреїв, вигнаних у 1490-х рр. з Піренейського півострова, чи такі, що покинули його у XVI-XVIII ст. Це етнокультурна спільнота, яка є частиною єврейського народу. Часто євреями-сефардами називають всіх євреїв, які не є євреями-ашкеназами.

Синаґоґа – див. бет кнесет.

Сімхат Тора, «радість Тори» – свято, яким відзначається восьмий день свята Суккот. У цей день завершується річний цикл читання Тори і одразу починається новий.

Сіоністська ревізіоністська партія – народилась на початках 1920-х рр. Її засновником та ідеологом був Володимир Зеєв Жаботинський – уродженець України. Основою партії став Єврейський легіон. Инша назва партії – Ревізіоністська національна партія.

Софер – писар.

Субота (шаббат), «покоїтись», «припинятися», «утримуватися» – сьомий день тижня, коли Бог наказує утримуватися від праці.

Талмід хахам, «учень мудреця» – рабинічний вчений. У побуті – наставник у хедері.

Талмуд – буквально «вчення», звід правових і релігійно-етичних положень юдаїзму, які охоплюють Мішну і Гемару в їх єдності.

Талмуд Тора, «вивчення Тори» – навчальні заклади для хлопчиків, які виникли у Середні віки.

ТаНаХ – назва єврейської Біблії (у християнській традиції – Старого Заповіту), яка була запроваджена у Середні віки і прийнята у сучасному івриті. Це слово є акронімом назв трьох розділів єврейського Святого Письма – Тора (П’ятикнижжя), Невіїм (Пророки, Книги Пророків) та Ктувім (Писання).

Танна – вчитель Закону.

Тікун – надзвичайне духовне діяння, яке, згідно з переконаннями кабалістів, має докорінно змінити світ і привести його до первинної єдності з Богом.

Тора, Сефер-Тора, «Книга Закону» – пергаментний сувій з текстом П’ятикнижжя, який використовується головно для читання під час літурґії у синаґозі. Сефер-Тору у відповідності з надзвичайно строгими правилами переписує спеціальний писар. Пергамент для сувою виробляється особливим чином тільки зі шкіри кошерної тварини.

Тувім – член правління кагалу.

Хазан – співець у синаґозі.

Хасид (мн. – хасідім), «благочестивий» – у Біблії і рабинічній літературі – «праведник». У новітній час – прихильник єврейського релігійного руху хасидизму.

Хасидизм, хасідут – поширений народний релігійний рух, що виник у східноевропейському юдаїзмі у другій половині XVIII і існує до тепер. Хасидизм започаткував створення громад, на чолі яких стоять цадики.

Хахам, «мудрець» – знавець Закону.

Хахам баші – титул верховного рабина у Османській Порті, а також у країнах, що перебували під її протекторатом, як-от Валахія чи Молдова, в яку входила українська Буковина.

Хевра Кадіша, «святе товариство» – похоронне братство, об’єднання людей, які віддають останню шану покійному.

Хекдеш (їдиш)– дім для старих.

Херем, герем – те, до чого не можна торкатися, тому що воно богопротивне, або ж тому, що воно призначене тільки для Бога. Потім це слово набуло значення відлучення від громади, вигнання з кагалу.

Ховевей Ціон, «ті, що люблять Сіон» – організація, яка утворилася з розрізнених гуртків у 1884 р. Попередник сіоністського політичного руху.

Цадик, «праведник» – людина особливо сильної віри та праведності, духовний провідник хасидської громади.

Шамаш (на їдиш шамес), «служка» – той, що відповідає за адміністративну, господарську діяльність синаґоґи, рабинічного суду чи добровільного товариства.

Шоа – див. Катастрофа европейського єврейства.

Шохет – різник, який забиває худобу і птицю у відповідності з релігійними приписами.

Штадлан, «прохач, посланець» – представник єврейської громади, який захищав її інтереси чи інтереси окремих її членів перед владою. Штадлани обиралися з числа найбільш авторитетних та активних людей.

Шулхан арух, «накритий стіл» – кодекс основних положень Усного Закону, створений Йосефом бен Ефраімом Каро, який підвів підсумок кодифікативній діяльності галахічних авторитетів багатьох поколінь. «Шулхан арух» – головне джерело для вивчення практичної галахи.