Старий Самбір

Stare-Miasto (пол.), Stary-Sambor (пол.), Sambor (пол.), Altstadt (їдиш)

Старий Самбір розміщений за 20 км від Самбора. Історія Старого Самбора тісно пов’язана з історією Самбора. Старий Самбір було засновано у 1199 році. Однак у 1241 р. він був зруйнований монголо-татарами. І тоді частина мешканців переселилася до села Погонич й заснувала поселення Новий Самбір. З того часу Старий Самбір, власне, і почав називатися «Старим», Старим Містом, на відміну від Нового Самбора. Щоправда, невдовзі Новий Самбір став просто Самбором.

Спочатку обидва міста були у складі Галицько-Волинської Руси, а після 1430 р. опинилися у Польському королівстві. Старий Самбір, на відміну від Самбора, не був великим містом. Як твердить польський історик Алєксандр Яблоновскі, у 1568 р. у ньому було тільки 105 мешканців.

Нікому не відомий час, коли у Старому Самборі поселилися євреї. Перша інформація про них походить з 1519 року, коли король Зиґмунд І повідомляє самбірського старосту, разом з иншими старостами, що гебреям дозволяється мешкати всюди, де вони забажають. Отож вони мали змогу поселитися і у Старому Самборі. Дві гебрейські громади – Самбора і Старого Самбора – будучи віддаленими одна від одної на 20 кілометрів, не переривали зв’язку між собою. У Старому Самборі не було ні гебрейської лічниці, ані гебрейскої середньої школи, тому євреї лікувалися та вчилися у Самборі.

Сама назва Самбір може бути пов’язана із словом «бір», щоправда гебреї, послугуючись їдишем, як правило, називали його Altstadt (старе місто, пол. Stare Miasto).

Якщо подивитися на план міста, то воно виглядає, як одна довга вулиця. Зрештою, воно і виникло як місто при дорозі з Русі до Угорщини. З иншого боку місто розтягнулося уздовж Дністра. Зі старої архітектури у Старому Самборі збереглася тільки греко-католицька церква та костьол св. Миколая. Ратуша, на жаль, не збереглася.

У 1553 р. місто отримує маґдебурзьке право і стає єврейським центром для оточуючих його штетлів та сіл – Хирова з його трьома сотнями єврейських родин, Старої Солі, Фельштина, села Стрілки. Кожна гебрейська родина тримала зв’язок з гебрейською громадою Старого Самбора.

Перед І Світовою війною головою гебрейської громади був Їцхак Горовіц (Yichak Horowitz). У 1920-х рр. у Старому Самборі мешкало близько 500 гебрейських родин, і ще 500 емігрувало до США. Тоді у містечку близько 90% мешканців були євреями, 18% українців і 2% поляків.

Попри загальну злиденність, було у Старому Самборі кілька успішних єврейських родин, скажімо, родини Лам (Lam) і Авердам (Awerdam), які розбагатіли в австрійські часи, бо мали певні концесії від австрійського уряду за проїзд через місто. Не забуваймо, що через Старий Самбір вів шлях до Ужоцького перевалу і далі на Закарпаття та в Угорщину. Цим шляхом везли в обидва боки чимало різного роду товарів. З Угорщини – вина, з Галичини – сіль і деревину. Переїжджаючи через місто, кожен подорожній чи купець платив певне мито.

Багата родина Ламів мала навіть приватну синаґоґу, яка була розміщена у їхньому будинку у центрі міста. Її називали «Ламівкою». Доктор Йосеф Лам (Yosef Lam), член Першого Кнесету в Ізраїлі, походив з цієї знаної у Старому Самборі родини.

З огляду на значну чисельну перевагу єврейського населення міськими головами цього штетла були євреї. На межі століть, аж до І Світової війни міським головою був Аарон Авердам (Aharon Awerdam). Під час війни він виїхав до Відня, а коли повернувся до Галичини, то з огляду на фінансове банкрутство Старого Самбора, поселився у Самборі.

У міжвоєнний час польські влади призначили міського голову-поляка. Почалася своєрідна війна між поляками та євреями – власниками крамничок. Боротьба йшла за найбільш прибуткові місця. У суперечку втрутився обраний ще за Австро-Угорщини Аарон Авердам – він нагадав новому міському голові, що насправді він є міським головою, оскільки був обраний легально, всією громадою і ніхто йому цього титулу не забирав. Натомість польський міський голова наполягав на тому, що відбулася зміна влади і австрійське право вже не чинне.

Місто часто горіло. Останні великі пожежі сталися 1912 р. та 1925 р., коли згоріла половина міста. Пожежа вибухнула напередодні Судного Дня (Йом Кіпур). Тоді у полум’ї згоріли дві синаґоґи. З Самбора одразу прибула допомога з харчами та всім необхідним. Гебрейська громада Самбора допомогла євреям Старого Самбора відбудувати дах над головою.

У 1910 р. у Старому Самборі було засновано товариство «Сафа Брура», яке організувало першу сіоністську організацію, гебрейську бібліотеку і гебрейську школу. Засновниками товариства були: Злата і Єгошуа Фішель Горовіц, Еліезер, Шимон та Яков Нойман (Zlata & Yehoshua Fishel, Horowitz, Eliezer, Shymon & Yaakov Noiman). Саме вони розпочали сіоністський рух у Старому Самборі. Їхні зусилля продовжили: Авраам Брат, Хана Ґеніш, Аарон і Цві Ріхтери (Avraam Brat, Hanah Genish, Aharon & Zvi Richter). Вони співпрацювали з відомим гебрейським фондом «Керен Каємет л’Ізраель» і їм вдалося організувати аматорський гебрейський театр, читання лекцій, вечірні гуртки та футбольну команду.

У 1918 р. було організоване старосамбірське відділення партії По’алей Ціон (Po’alei Zion). Його члени готували себе до репатріації (aliya) у Ерец Ізраель.

Першим репатріантом (oleh) зі Старого Самбора до Палестини був Менахем Ґройліх (Menachem Groilich), що емігрував до Ерец Ізраель з Другою Алією 1911 року. Він був одним з тих, які здалися турецьким властям у жовтні 1917 року у Петах Тікві (Petah Tikva) – містечку тогочасної Палестини, яка була ще тоді турецькою, однак нові поселенці вже домагалися незалежности. Схопивши його та двох його товаришів Шмуеля Штрайфельда (Shmuel Streifeld) та Ісаака Мерінґа (Isaak Mering) як бунтівників, турецька поліція спочатку їх катувала, а потім кинула до в’язниці у Дамаску. За героїзм їх було названо shomrim з Петах Тікви. А нове поселення Ґіват Гашлоша (Givat Hashlosha) було назване на їх честь.

Наступним репатріантом став Барух Шехтер (Baruch Shechter), що емігрував у 1920 р. і працював у порту міста Яфо. Він був одним із засновників єврейської профспілки у цьому портовому місті.

У місті Афула у Палестині першим поселився колишній мешканець Старого Самбора Авраам Бек (Avraam Beck), а його син Уріель (Uriel) уже брав участь у війні за незалежність Ізраїлю 1948 року.

У 1925 до Ерец Ізраель емігрував Йосеф Гальпрін (Yosef Halprin), а 1926 – Давид Вальцер (David Walzer).

У міжвоєнний час у Старому Самборі активно розвивався і молодіжний гебрейський рух. У 1928 тут було засновано відділення га-Шомер га-Ца’ір (ha-Shomer ha-Za’ir). Його активістами – мадріхім (madrichim) були: Фурман, Бума Ґертнер та Мордехай Ріхтер (Furman, Buma Gertner, Mordechai Riсhter), а з ними ще двадцять хлопців та дівчат. Инша молодіжна організація га-Ноар га-Ціоні (ha-Noar ha-Zioni), заснована у 1930 році, одразу налічувала близько 50 молодих людей. Того самого року Міхаелем Фромом (Michael Fromm) у Старому Самборі була заснована і Сіоністська трудова партія Гітахдут (Hitachdut). А у 1933 р. вона заснувала і своє молодіжне відділення Ґордонія (Gordonia). Засновниками Ґордонії у Старому Самборі стали Аріє Бен-Йосеф (Шумінер) та Мордехай Шагар (Arieh Ben-Yosef (Schuminer), Mordechai Schahar).

У 1935 р. засновується відділення Ревізіоністської партії та її молодіжного відділення Бетар (Betar). Її засновують Іцик Фурман, доктор Ґрайфінґер, Кребс та Рапапорт (Itzyk Furman, Dr. Isaak Greifinger, Krebs, Rappaport).

У міжвоєнні часи незмінним рабином Старого Самбора був раббі Хаїм Їцхак Єрухам (Rabbi Chaim Yerucham). Він зробив Старий Самбір добре знаним у гебрейському світі. Хасидським адмором (аdmorim) перед ІІ Світовою війною був раббі Альтер Сафрін (Rabbi Alter Safrin), який активно поширював хасидизм в околиці, особливо по селах. На свято Сімха Тора (Simchat Torah) натовп міг спостерігати, з яким ентузіазмом він танцював з сувоєм Сефер Тори (Sefer Torah) у руках.

Кожного року до курортної місцевості Спас коло Старого Самбора на відпочинок приїжджав хасидський адмор з Садгори коло Чернівців Аарон Фрідман (Aharon Fridman). У суботу він збирав у Старому Самборі багато хасидів з цілого краю і навіть з-за кордону. Коли субота закінчувалася, починав грати місцевий оркестр Benyamin «Klezmer» Glick, пісні і танці продовжувалися аж до ранку. Єврейський Старий Самбір тішився і був щасливим.

У 1930-х роках у Старому Самборі працювали й такі успішні люди, як правники др. Арнольд та др. Йосеф Блайберґи, др. Ісаак Ґрайфінґер, др. Шмуель Ландау, др. Павел Лєрман, др. Моше Лєрер і др. Моше Робінсон (Dr. Arnold & Dr. Yosef Bleiberg, Dr. Isaak Greifinger, Dr. Shmuel Landau, Dr. Pawel & Moshe Lerer, Dr. Moshe Robinson). Були тут і єврейські лікарі, як-от др. Фукс та др. Цальцман, та дантист др. Рамер (Dr. Fuks, Dr. Zalzman, Dr. Ramer).

Від єврейського життя Старого Самбора залишився тільки старий гірський єврейський цвинтар – кіркут. Він розташований праворуч від траси до м. Турка. Напис над цвинтарем повідомляє, що окописько походить з XVI ст. На початку 2000-х років кіркут реставрували – в пам’ять гебрейської громади міста, що існувала тут понад 400 років і була знищена в часи ІІ Світової війни. Гроші на реставрацію та встановлення пам’ятника дав уродженець Старого Самбора Джек Ґертнер (Jeck Gertner).

Sefer Sambor-Stary Sambor; pirkei edut ve-zikaron le-kehilot Sambor-Stary Sambor mi-reshitan ve-ad hurbanan, Alexander Manor,Sambor/Stary Sambor Society, 1980, Tel Aviv.