Заложці

Zalozce (пол.), Zelozitz (їдиш), Zalosce (нім.), Zalose, Zalose Stare, Zalose Nowe

Містечко на річці Серет за 40 км на південний схід від Бродів, тепер у Тернопільській області. Містечко ділиться на Старі Заложці на південному березі Серету, і Нові Заложці на південний схід від них.

Містечко було засноване як приватне місто 1524 р. Належало до Волинського воєводства, Кременецького повіту. У середині XVI ст. тут було збудовано фортецю, що стимулювало місцевих купців до розвитку свого підприємництва. Заклав твердиню шляхтич Мартин Кам’янецький. Ранніми власниками міста-твердині були князі Вишневецькі. Більше століття замок боронив навколишній край від турків та татар, але найбільше був руйнований козаками. Саме звідси у 1603 році Дмітрій Самозванець лаштувався у похід на Москву, користуючись підтримкою господаря замку князя Костянтина Вишневецького. У XVII-XVIII фортецю так ніхто не здобув, тому місто процвітало.

Костьол будується ще в ХV столітті. У його криптах знайшли свій спочинок його власники князі Костянтин і Януш Вишневецькі. У 1730 р. костьол перебудовує Юзеф Потоцький, який перейняв Заложці у свою власність. Після воєнних негараздів початку ХХ століття храм знову впорядковують і він зберігся до тепер.

За хазяйнування у Заложцях Вишневецьких і Потоцьких фортеця перетворюється на вишукану великопанську резиденцію. Будується палац, який, на відміну від фортеці, не зберігся.

Перші документальні свідчення про жидів у Заложцях датуються 1606 роком. Цього року єврей з Тернополя чи Теребовлі орендував у Заложцях водяний млин. Натомість гебрейська громада мала б тут з’явитися десь у 1648-1649 рр. Особливо вона розвинулася у XVIII ст. Уже у 1717 р. заложецький кагал, який налічував 300 осіб, сплачував подушний податок у розмірі 430 злотих. У XVIII у Заложцях навіть відбулося засідання Ва’аду – гебрейської ради Руси.

У XVII ст. у Заложцях жили відомі гебрейські духовні провідники. Першим відомим рабином, який мешкав у цьому штетлі наприкінці XVII ст., був раббі Ізраель бен раббі Яков Зак (Rabbi Israel ben Rabbi Yaakov Zack), який написав книгу «Гілшот Адам Мі Ізраел» (Hilchot Adam Mi Yisrael). У середині XVII ст. рабином у Заложцях був раббі Мордехай бен раббі Їцхак Галеві (Rabbi Mordecai ben Rabbi Yitzhak HaLevi), який приїхав сюди з Тикотина. Він змінив раббі Елізера бен Їцхака Галеві Горовіца (Rabbi Eliezer ben Yitzhak HaLevi Horowitz). Раббі Їцхак (Rabbi Yitzhak) був рабином Альтони, Гамбурґа та Вінсбаха (Altona, Hamburg, Windsbach) а син раббі Елізера (Rabbi Eliezer) – раббі Аріє Лейбуш (Rabbi Aryeh Leibush) заснував династію Горовіців (Horowitz), яка служила у Станіславові 170 років. На початку ХІХ ст. у Заложцях рабином був раббі Менагем Мендель бен раббі Шалом Кахане (Rabbi Menaham Mendel ben Rabbi Shalom Kahane). Він змінив другого рабина з династії Горовіців раббі Їссахара бен раббі Аріє Лейбуша (Rabbi Issachar ben Rabbi Aryeh Leibush), який спочатку був рабином Тисмениці, а потім перейняв місце батька у Станіславові. В середині ХІХ ст. рабином Заложців став раббі Шімшон Гамідіш (Rabbi Shimshon Hamidish), а у 1860-х раббі Шеломо Яков Шаліта (Rabbi Shelomo Yaakov Shalita). Він змінив третього з Горовіців – раббі Аріє Лейбуша бен раббі Їцхака (Rabbi Aryeh Leibush ben Rabbi Yitzhak), який свого часу теж служив у Заложцях з 1871 до 1879 р., перед тим, як поїхати до Стрия, а вже звідти у 1904 р. до Станіславова. Його змінив раббі Яков Бадад (Rabbi Yaakov Babad), який виконував обов’язки рабина безоплатно, оскільки жив з торгівлі. На початку ХХ ст. рабином став раббі Натан Нета Ляйтер (Rabbi Natan Neta Leiter), який написав релігійний трактат «Ме Аґґадот Натан» (MeAggadot Natan). Після І Світової війни він, як і більшість місцевих гебреїв, так і не повернувся до Заложців. Натомість став головою Суду рабинів у Львові. Останнім рабином Заложців став раббі Шалом Кляйнберґ (Rabbi Shalom Kleinberg).

У Заложцях функціонувала і чисельна хасидська громада. Тут мешкало багато хасидських маґґідів. Першим з них був раббі Шіма бен раббі Єгошуа (Rabbi Simha ben Rabbi Yehoshua), який мешкав тут у 1730-х. Особливо високо цінували у Заложцях маґґіда раббі Біньяміна бен раббі Аарона (Rabbi Binyamin ben Rabbi Aharon). Він був учнем раббі Єхіеля Міхела з Золочева (Rabbi Yehiel Michel mi-Zloczew), який перейняв традицію від самого Баал Шем Това (Baal Shem Tov). Він проповідував у багатьох містах, але мешкав у Заложцях аж до своєї смерті 1812 р. Раббі Біньямін опублікував багато книг, серед них «Торей Захав» (Torei Zahav), «Агават Рейм» (Ahavat Reim), «Гелкат Біньямін» (Helkat Binyamin) та «Агават Біньямін» (Ahavat Binyamin). Від самої смерті до ІІ Світової війни на його могилі кожного дня запалювали свічки і міньян – десять правовірних гебреїв – читали псалми. У річницю його смерти хасиди Заложців влаштовували пишні релігійні церемонії на його могилі.

Тоді ж у Заложцях жив і добре знаний маґґід раббі Моше з Заложців (Rabbi Moshe mi-Zalosce), який проповідував і у Зборові. Він написав «Беріт Авраам» (Berit Avraham), «Бе’ер Гайїм» (Be’er Hayyim) та навернув багатьох гебреїв до хасидизму. На початку ХХ ст. Заложці стали резиденцією хасидського адмора раббі Елізера (Rabbi Eliezer), зятя раббі Якова Моше бен раббі Елізера Цві Сафріна з Комарного (Rabbi Yaakov Moshe ben Rabbi Eliezer Zvi Safrin mi-Komarne).

1751 новий власник Заложців Монцінскі (Moncinski) заклав у місті суконну фабрику. Її закрили безпосередньо перед поділом Речі Посполитої 1772 р.

Уже у XIX ст. у Заложцях відкривають бровар, водяний млин та цегельню. Упродовж всього століття три основні національні громади Заложців збільшуються, незважаючи на те, що містечко неодноразово горить – у 1865 р. згоріло 75 єврейських домів, а у цілому місті – три сотні.

Більшість євреїв були тоді торговцями або ремісниками. І тільки на початку ХХ ст. з’явився один єврей лікар.

Перші сіоністи з’явилися у Заложцях у 1902 р. У 1906 р. тут було засновано відділення сіоністської організації Агават Ціон (Ahavat Zion). Після І Світової війни з’явилися відділення Сіоністської партії  та партії Мізрахі (Mizrahi), а наприкінці 1930-х – відділення Гітахдуту (Hitahdut). У Заложцях діяли єврейські молодіжні організації Агва (Ahva) та Бетар (Betar).

Рабин Заложців був головою релігійної організації Аґґудат Ізраель (Aggudat Israel). Він же організував і товариство Мішна (Mishnah). Рабин активно брав участь у виборах як всередині кагалу, так і у міських. Так, у міських виборах 1933 р. гебреї Заложців виграли 2 місця з 11 у міській раді. Один радний був з Аґґудат Ізраель, инший представляв хасидів.

У 1895 р. у Заложцях за фінансової допомоги гебрея барона Гірша було відкрито єврейську школу. На початку ХХ ст. до неї ходили 118 учнів. Школу закрили на початку І Світової війни росіяни і більше вона не відновилася.

З культурних закладів між двох світових війн найбільш активним було товариство Га Тегійя (HaTehiyya), при якому діяла бібліотека і драматичний гурток.

1900 р. в місті мешкало 2 397 гебреїв з 7 315 мешканців. Містечко уже не могло прогодувати стількох, і євреї розселяються по инших містечках та оточуючих селах. Починається занепад Заложців.

Особливих збитків Заложці зазнали під час І Світової війни, адже були практично спалені. Російські військові обвинуватили євреїв у підпалах і всіх гамузом вигнали з міста. На кінець війни гебрейська громада складала лише чверть від довоєнної. Так, у 1921 р. з 4 774 мешканців тільки 524 були гебреями. Від такого удару громада так і не відійшла. У 1931 р. у Заложцях було тільки 704 гебреї.

Pinkas Hakehillot Polin: Encyclopedia of Jewish Communities, Poland, Volume II, published by Yad Vashem, Jerusalem.