Вікторія Колесник

Наполеон Орда

Наполеон Орда народився у родинному маєтку у с. Вороцевичах Гродненського повіту (Білорусь). Він походив з польського шляхетського роду, був сином Міхала, маршалка шляхти Кобринського повіту, і Юзефи з Бутримовичів. З дитячих років Наполеон вивчав гру на фортепіано. Закінчив гімназію у м. Свіслочі Волковіського повіту (Білорусь), від 1823 р. студіював математику у Віленському університеті. На четвертому році навчання юнак був заарештований за приналежність до таємного студентського товариства «Zorzanie» («Зоряни»). Відбувши 15-місячне ув’язнення, він повернувся додому, де господарював у маєтку батька, а також займався самоосвітою.

Призваний 1830 р. до російського війська, Наполеон Орда служив як рядовий у кінній гвардії литовського корпусу. Після вибуху польського національно-визвольного Листопадового повстання (1830-1831 рр.) він був зарахований до штабу головнокомандувача повстанців, служив під командуванням генералів – Ю. Хлопіцького, М. Радзівілла і Я. Скжинецького. Опублікував у той час у Варшаві вірш «Litwin do Polaków» («Литовець полякам»). Отримав звання підпоручика 4 полку кінних стрільців (13.04.1831 р.) і був відзначений золотим хрестом Virtuti Militari (25.05.1831 р.). Як ад’ютант ген. Дж. Раморіно після падіння Варшави у вересні 1831 р. Орда перейшов разом з цілим корпусом до Галичини, де був інтернований австрійцями і закінчив свою військову кар’єру.

Після нетривалого перебування у свого друга Е. Краінського в Саноцькому воєводстві Наполеон Орда вирушив разом з Т. Плонським до Франції – пішки через Австрію, Італію і Швейцарію. У кінці 1833 р. він був уже в Парижі, де розпочав систематичні художні студії, зокрема малярські – у пейзажиста П. Жирара. З того часу походить його перша відома робота «Французький пейзаж» (1833 р.) Тоді ж Орда познайомився і подружився з Ф. Шопеном, польським композитором і піаністом, який пізніше здобув світову славу. Шопен допоміг Наполеону розвинути музичний талант (безкоштовними уроками), кореспондувався з ним, постійно дарував йому першодруки своїх композицій із присвятами, портретами та різними пам’ятками (багато з них зберігається у музейних та бібліотечних зібраннях Товариства ім. Ф. Шопена у Варшаві), познайомив його з іншим видатним представником музичного світу, угорським композитором і піаністом Ф. Лістом. Шопен і Орда виконували фортепіанні композиції Орди в Шопена, Плятерів, Чарториських, де часто збиралися польські емігранти.

Утримувався Наполеон Орда уроками музики. Влітку він здійснював мандрівки по всій Франції, відвідував Голландію, Бельгію, Іспанію, Португалію, Англію, Шотландію. Крім того, деякий час перебував у Алжирі, де внаслідок нещасного випадку отримав перелом руки чи ноги (звідти навіть прийшло до Парижа повідомлення про його мниму смерть). Мандрівник під час своїх подорожей зробив сотні ескізів і студій, з яких відомі лише французько-надрейнський (1840-1844 рр.) та іспансько-португальський (1842) цикли.

У 1838 р. Орда видав у Парижі збірку «Album dzieі kompozytorów polskich» («Альбом творів польських композиторів»), призначивши весь прибуток на допомогу бідним полякам-емігрантам. Крім того, під впливом Шопена і Ліста він видав у Парижі та Варшаві власні полонези, вальси, серенади, колискові й сольні пісні на слова С. Вітвіцького, А. Пєткевича й інших відомих польських поетів.

Наполеон Орда брав активну участь у житті польської еміграції, зокрема входив до Історично-літературного товариства в Парижі (від 1839 р.), Комітету польської еміграції (від 1848 р.) і Комісії фундушів для підтримки бідних співвітчизників у Парижі, заснованої генералом Ю. Дверніцьким. У паризький період він зустрічався з видатним поетом і політичним діячем А. Міцкевичем та багатьма іншими відомими поляками.

У 1843 р. Орда одружився з французкою Іреною Буґле. Разом з А.Маковським він заснував і провадив у 1843-1847 рр. Торгово-комісійний дім у Парижі. У 1847 р. Орда на пропозицію акціонерного товариства став музичним директором Італійської опери в Парижі, а після її закриття у 1848 р. присвятив себе музиці й живопису. У той період він написав для свого сина підручник з польської граматики, виданий під назвою «Grammaire analytique et pratique de la langue polonaise à l'usage des français» («Аналітична і практична граматика польської мови, призначена для французів», ч. І: Париж, 1856; ч. ІІ: Берлін, 1858; вид. 2 (перероблене): Варшава, 1874). Пробував свої сили і на публіцистичній ниві, публікуючи більшість статей анонімно.

Попри велику популярність серед польських емігрантів і французів, Наполеон Орда, якого мучила ностальгія за рідним краєм, скористався амністією 1856 р. і повернувся до Вороцевичів (дружину й сина він зоставив тимчасово в Парижі). У родинному маєтку зайнявся господарством, зокрема, збудував тут фабрику сільськогосподарських машин. Не занедбував він і мистецтва: взявся навіть за скульптуру. Потім (ймовірно, у 1862 р.) Орда став гувернером у сім’ї генерала А. Жевуського у с. Верхівні Сквирського повіту (нині село Ружинського р-ну Житомирської обл.); перебував там ще у 1870 р.

Після повернення з еміграції Наполеон Орда спочатку епізодично замальовував краєвиди Вороцевичів, Гродна, Познанщини, Волині. Однак він загорівся ідеєю замалювати історичні й архітектурні пам’ятки давньої Речі Посполитої, які поступово зазнавали руйнації; прагнув хоч у такий спосіб зберегти їх для прийдешніх поколінь. Близько 1872 р. він взявся за виконання цього проекту, щораз більше розширюючи територію своїх мистецьких подорожей. Зокрема, у 1872-1874 рр. Орда відвідав Київщину, Волинь, Поділля, в 1875-1877 рр. – Литву, Жмудь, Інфлянтію, Білорусію, у 1878-1880 рр. – Галичину, Князівство Познанське і Західну Пруссію, в 1880 р. – Куяви, Каліську губернію і Краківську землю, після 1880 р. – Королівство Польське. Відвідав і замалював багато населених пунктів сучасної Вінниччини. З мандрівок він повертався на зиму до своєї рідної сестри Гортензії, у шлюбі Скірмунтт, у Ружин Сквирського повіту (нині районний центр Житомирської обл.). Плодом тих подорожей, які митець здійснював до 1881 р. (пішки або на бричці), була понад 1 тисяча малюнків аквареллю, крейдою або олівцем, які представляли пов’язані з легендами або історичними подіями місця (міста і села, руїни, цвинтарі, храми, городища, кургани), цікаві своєю архітектурою мальовничі магнатські резиденції, окремі пейзажі. Літографії зі своїх робіт (виконані А. Місєровичом) Орда видавав у 1873-1883 рр. власним коштом у Літографічному закладі М. Фаянса у Варшаві як «Album widoków historycznych Polski» («Альбом історичних краєвидів Польщі»), до якого загалом увійшло 260 позицій. Видання здійснювалося окремими теками в серіях. Художник планував видати десять таких серій, однак не встиг: останньою стала восьма серія, яка вийшла посмертно, а за продовження видання ніхто не взявся. Розповсюджував видані теки Орда сам. Літографії з деяких краєвидів художника репродукувалися від 1880 р. в журналі «Tygodnik Ilustrowany» («Тижневик ілюстрований»). Інші польські часописи теж охоче друкували їх як ілюстрації до краєзнавчих нарисів. Високо оцінював «Album...» відомий польський письменник і видавець Ю.І. Крашевський, родич Орди по батьківській лінії. Можливо, що саме він і наштовхнув художника на думку здійснити його видання. На це вказує фраза Орди в листі до Крашевського від 1881 р.: «Я виконав те, що ти мені доручив – щоб весь наш край відвідав і замалював – знаходжуся вже в кінці мого “Альбому”».

Орда належав до людей дуже скромних і не зумів достатньо представити свій величезний творчий доробок широкій громадськості. Свою всебічну обдарованість він вважав засобом для служіння своїм співвітчизникам шляхом підтримки серед них національного духу в роки неволі. Попри те, що митець став дійсним членом Товариства сприяння мистецтву у Варшаві, воно не влаштувало йому жодної виставки.

До кінця життя Наполеон Орда займався і музикою. Він іноді концертував, жертвуючи зароблені кошти убогим, видав підручник «Gramatyka muzyki» («Граматика музики», Варшава, 1873). Кореспондувався з багатьма відомими польськими діячами, зокрема з Ф. Шопеном, А. Міцкевичем, Ю. Крашевським, І. Домейком, С. Козьмяном. На схилі життя заснував стипендію свого імені для здібних бідних учнів реальної школи в Пінську (Білорусь).

У 1878 р. митець побував у Парижі та Дрездені, де відвідав Крашевського. В останні роки життя жив навперемін у Варшаві та Пінську, а за місяць до смерті потрапив до Євангелістського шпиталя у Варшаві. Помер Наполеон Орда там же 26.04.1883 р., похований у родинному склепі в Янові Гродненської губернії (Білорусь). Після Другої світової війни радянська влада знесла цвинтар у Янові. З могили Орди вціліла лише табличка, яка була віднайдена через багато років і нині зберігається в пінському кафедральному католицькому соборі.

У шлюбі з Іреною Буґле Наполеон Орда мав лише сина Вітольда. Він служив у 13 полку драгунів у Франції у званні капітана, брав участь у французько-пруській війні 1870-1871 рр. Від 1878 р. Вітольд мешкав у Польщі, був одружений зі своєю родичкою Лєонтиною Ордою.

Частина робіт Наполеона Орди загинула під час репродукування, близько 1 тисячі (у т. ч. подільські, київські й волинські краєвиди) зберігаються в Національному музеї у Кракові, 29 – у Національному музеї у Варшаві, поодинокі – в інших музейних, бібліотечних і приватних зібраннях у Польщі й Литві. Усі теки видання «Album widokуw historycznych Polski» зберігаються в Національній бібліотеці у Варшаві та в Музеї історії м. Варшави. Малюнки митця – надзвичайно важливе документальне джерело до історії архітектури на землях, які колись входили до Речі Посполитої, оскільки переважна більшість зображених на них пам’яток втрачена або значно перебудована. Роботи Орди були використані під час складання проектів реставраційних робіт таких визначних архітектурних пам’ятників, як Андріївська церква в Києві, костьол Іоанна Предтечі та пейзажний парк «Олександрія» в Білій Церкві, фортеця в Кам’янці-Подільському, замки в Луцьку, Дубні й Острозі.

Кучеренко В. Наполеон Орда – майстер ведути // Хроніка. – 2000. – 1995. – № 1. – С. 153-162.

Задорожнюк А.Н. Орда про Поділля // Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки: Зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук. конф. (23-24 черв. 1999 року). – Хмельницький, 1999. – С. 525-526.

Пажимський О.М. Полонія Старокостянтинівщини в особах // Велика Волинь: Поляки на Волині: історія і сучасність: наук. зб. – Житомир, 2003. – Т. 30. – С. 334-335.

Бабій В. Наполеон Орда захоплювався Поділлям: [Про комп., піаніста, худож., який подорожував поділ. селами і малював з натури] // Подолія. – 2003. – 1 січ. – C. 8.

Березіна І. Архітектурні пам’ятки Поділля у творчості Наполеона Орди // Pamiętnik kijowski. – Kijów, 2004. – T. VII: Polacy na Podolu / Pod red. naukową H. Strońskiego. – S. 290-299.

Орда Наполеон // Энциклопедический словарь. Издание Брокгауза и Ефрона.– СПб., 1897. – Т. 43. – С. 116.

Орда Наполеон // Мистецтво України: Біограф. довід. / За ред. А.В.Кудрицького. – К., 1997. – С. 452.

Orda Napoleon // Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. – Seria 2. – Warszawa, 1905. – T. V. – S. 485.

Orda Napoleon // Encyklopedia powszechna S. Orgelbranda. – Warszawa, 1901. – T. 11. – S. 116 (є зобр.).

German F. Orda Napoleon // Polski słownik biograficzny. – Wrocław, 1979. – T. XXIV. – S. 160-163.

Polanowska J. Orda Napoleon // Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających. – Warszawa, 1998. – T. VI. – S. 291-292.

Bielecki R. Słownik biograficzny oficerów powstania listopadowego. – Warszawa, 1995. – T. I. – S. 234.

Jenike L. Orda Napoleon // Tygodnik Ilustrowany. – 1883. – № 18. – S. 273-274 (є зобр.). [Некролог] // Tygodnik Powszechny. – 1883. – № 19. – S. 296, 298.