Автори числа

Андрухович Юрій (відомий також як Патріарх), поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент АУП. 1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, яка одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціокультурного міту. Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації т. зв. «станиславівського феномена» та формування місцевої мистецької еліти.

Баб’юк Теодор, учасник Листопадових подій 1918 р. у Станиславові, автор спогадів про перші дні ЗУНР, уперше опублікованих в «Альманасі Станиславівської землі».

Баронч Садок Вінцентій Фереріуш (O. Barącz Sadok Wincenty Fererjusz, 1814-1892), домініканець, польський письменник, краєзнавець, історик Галичини. Народився 29 квітня 1814 року у Станиславові. Походив з незаможної вірменської родини. Школу і гімназію закінчив у Станиславові (1821-1830). Помер 2 квітня 1892 року у Підкамені. Не дивлячись на те, що о. С. Баронч не мав ґрунтовної історичної освіти і часто зустрічався з гострою критикою, його праці з краєзнавства та історії Галичини нині є надзвичайно вартісні, оскільки ґрунтуються на втрачених сьогодні історичних джерелах.

Бондарев Іван, краєзнавець Станиславова, дослідник шляхетського роду Потоцьких. Капітан Збройних Сил України. Автор розвідки «Фортеця на Волоському тракті» (2007).

Головатий Михайло, історик-краєзнавець Івано-Франківська, лавреат обласної премії ім. І. Вагилевича (2001), почесний працівник туризму України (2003), заслужений працівник культури України (2007), науковий редактор науково-редакційного відділу «Звід пам'яток історії та культури. Івано-Франківська область». Автор понад 150-ти публікацій у центральній і обласній пресі. Автор книжки «Етюди старого Станиславова» (2007), співавтор окремих видань з історії і культури Івано-Франківська.

Грибович Мар’ян (Gribowicz M.), краєзнавець Станиславова, автор першої відомої на сьогодні історії міста 1840-х років «Історія окружного міста Станиславова в 1847 році», окремі частини якої були опубліковані в газеті «Кур’єр станіславовскі».

Дорошенко Дмитро (1882-1951), український історик, політичний діяч, публіцист, літературознавець, бібліограф, автор спогадів про Станиславів часів ЗУНР. У квітні 1917 р. був крайовим комісаром Галичини й Буковини. З 1919 р. – на еміграції. Визначне місце в українській публіцистиці займають книги спогадів «Мої спогади про давно минуле. 1901–1914» і «Мої спогади про недавно минуле. 19231923». Помер 1951 р. у Німеччині.

Єгрешій Олег, кандидат історичних наук, доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Досліджує історію УГКЦ, життя і служіння митрополита Андрея Шептицького, єпископа Григорія Хомишина.

Єшкілєв Володимир, український письменник та есеїст, літературний критик, укладач енциклопедії сучасного письменства Плерома. Письменник має потяг до розігрування можливого канону сучасної літератури та різноманітних «інтелектуальних» провокацій у літературному процесі. У прозі передовсім приваблює філософський струмінь і намагання означити таємницю символів і знаків. Є також ідеологом т. зв. «станиславівського феномена».

Жеребецький Зеновій, математик за фахом, голова історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто», краєзнавець і колекціонер. Експозиція З. Жеребецького «Станиславів Fin de siecle. Портрет цісарсько-королівського міста на поштівках 1898-1918 років», в якій описано понад 120 поштівок з видами Станиславова, удостоєна медалі рангу позолоченої ХІ Національної філателістичної виставки «Укрфілекси-2008».

Жеребецький Тарас, випускник гімназії №1 м. Івано-Франківська, студент філософії НУ «Києво-Могилянська Академія», автор дебютної книжки «Снідання з самотністю» в серії «Агресивна бібліофілія» видавництва «Лілея-НВ».

Іздрик Юрій, прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» ( 1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМ^тм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007) низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик – один із креаторів т.зв. «станиславівського феномена».

Макар Володимир (1911-1994), член УВО й ОУН, автор спогадів про національно-визвольну боротьбу. Народився у Станиславові. Закінчивши місцеву гімназію, навчався на математично-природничому факультеті Львівського університету. За підпільну працю в ОУН зазнавав переслідувань та арештів, а в червні 1934 р. його кинули у Березу Картузьку. З 1939 р. – у підпіллі виконує завдання ОУН, підтримує зв’язок з Провідником її Крайової Екзекутиви Іваном Климівим-Легендою. З 1943 р. по 1944 р. працював на підпільній радіостанції «Вільна Україна» в Карпатах. Важко захворівши, він невдовзі одержує розпорядження виїхати за кордон. Помер 1994 р. в Канаді.

Монолатій Іван, доктор філософії УВУ, кандидат історичних наук, доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Досліджує міжетнічні процеси в Галичині і на Буковині австрійського часу, історії єврейської та німецької діаспор. Член НТШ, кавалер Відзнаки НКЖ «Ї» (Львів), науковий редактор серії «Моє місто» (Івано-Франківськ).

Прохасько Тарас, сучасний український письменник, журналіст, один із видатних діячів «станиславівського феномена». За фахом ботанік. Учасник студентського руху 1989-1991 років. Спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, а згодом – у рідному місті учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. Співпрацював також із львівськими газетами «Експрес» та «Поступ». У 1992-1994 рр. був мандрівним співредактором журналу «Четвер». Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997). Член Асоціації українських письменників. Від 1992 року постійно живе в Івано-Франківську. Починаючи від 2 числа постійний автор часопису «Четвер».

Процюк Степан, письменник, літературознавець. Закінчив Івано-Франківський педінститут (1985) та аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка. Кандидат філологічних наук. Викладає українську літературу у Прикарпатському університеті( м. Івано-Франківськ). Автор шістнадцяти книг, лавреат кількох літературних премій.

Федунків Зеновій, історик-краєзнавець, керівник науково-редакційного відділу «Звід пам'яток історії та культури. Івано-Франківська область». Автор книжок «Галицький релігійний центр: проблеми і факти» (2001), «Коштовний камінь Прикарпаття» (2006) (з історії міста Бурштина), співавтор низки історико-краєзнавчих видань.

Хованець Чеслав (Chowaniec Czesław, 1862-?), польський історик станиславівських вірмен. 1928 р. організував Історичну виставку Станиславова, опрацював її каталог. З його ініціативи 1929 р. створили Покутський музей. 1931 р. виїхав до Парижа, де працював хранителем фондів Польської бібліотеки. Під час ІІ Світової війни воював у складі польської армії у Франції. Після війни відбудовував Польську бібліотеку в Парижі, директором якої був до смерті.

Цеклер Лілі (Zöсkler Lillie, 1874-1968), німецька релігійна журналістка, письменниця євангелістського напрямку, дружина визначного церковно-релігійного діяча і поета Теодора Цеклера (1867-1949). Дебютувала як журналістка 1906 р. у Станиславові (редагувала німецькомовний квартальник «Малий помічник»), а як німецька письменниця 1951 р. книжкою «Бог чує молитву. Життя Теодора Цеклера, розказане Ліллі Цеклер».

Ципердюк Іван, літератор, мешканець Станиславова. (Більше про себе не захотів написати. – Прим. ред. )