Іван Монолатій

23 вересня 1877 р. з ініціативи голови громадського комітету коломийських поляків, ­історика та етноґрафа Л. Вайґеля (1842–1905)
в урочищі Косачів, де, за переказами, в 1485 р. стояв трон польського короля Казимира IV Яґайлончика, якому складав присягу молдовський господар Штефан ІІІ Великий, було встановлено пам’ятний обеліск з написом: «Тут, на цьому місці, 1485 році Казимир Яґайлончик, король польський, великий князь литовський, приймав присягу вірности від Стефана, господаря волоського».

16 вересня 1880 р., після святкового богослужіння в римо-католицькому парафіяльному костелі й проповіді священика М. Мартіна з нагоди ювілею видання збірки польського поета
і драматурга Францішека Карпіньскі (1741–1825), уродженця с. Голоскова, нинішнього Коломийського р-ну, на пл. Ринок йому поставили пам’ятник. Відкриття збіглося в часі з етноґрафічною виставкою. Пам’ятник Ф. Карпіньскі виготовив професор «Школи красних наук»
у Кракові В. Ґодомські. Відтоді нова площа ­отримала назву площі Карпінського (існує инша версія – пл. Ринок була поділена й перейменована 1931 р., а не 1880 р.; тоді площею Карпінського названо сучасну пл. Шевченка,
а площею Пілсудського – теперішню пл. Відродження). Згодом російські війська, які 15 вересня 1914 р. вступили в Коломию, знищили пам’ятник Ф. Карпіньскому і Т. Шевченкові (який стояв приблизно на місці теперішнього пам’ятного знака на пл. Шевченка).

5 червня 1898 р. у середмісті Коломиї відбувся урочистий похід поляків, українців і гебреїв з нагоди 100-річчя від дня народження генія польської нації А. Міцкевича, а відтак – відкриття в міському парку його пам’ятника. На урочистостях були присутні місцева польська влада, гості з Чернівців, Станиславова, Тернополя, Львова та Снятина, кількасот польських селян з Ценяви і Великої Кам’янки, нинішнього Коломийського р-ну, робітники з мишинської і ковалівської копалень.

1911 р. на фасаді Народного дому (тепер – Коломийський музей народного мистецтва ­Гуцульщини і Покуття ім. о. Йосафата Кобрин­ського) було встановлено пам’ятну дошку відомому українському письменникові і громадсько-культурному діячу, греко-католицькому священику о. Маркіяну Шашкевичу (1811–1843). Він вважався у Галичині символом українського просвітництва і національного відродження. Ініціаторами цього заходу стали національно свідомі коломийці, які домоглися в маґістраті, щоб до 100-річчя від дня народження діяча «Руської трійці» гідно вшанувати його пам’ять. Пам’ятну дошку плоскої форми чотирикутника виготовили з чорного мармуру. Вона має напис: «Памяти Маркіяна Шашкевича поета, подвижника і вістника відродження Австрийських Русинів 1811–1911». Ця пам’ятка перестояла всі окупаційні періоди і є тепер однією з найдавніших такого типу україномовних пам’яток.

28 травня 1914 р. постав перший коломийський пам’ятник Кобзареві. Ініціаторами такого заходу стали українці, які отримали дозвіл міської влади встановити на тогочасній площі біля вул. Архикнязя Рудольфа (нинішня пл. Т. Шевченка) погруддя національного пророка. Це був скромний бюст з нетривкого матеріалу, який згодом повинен був замінити величний пам’ятник. Небуденна подія зібрала величезний здвиг коломийців, українців з Гуцульщини й Покуття, представників товариств, партій
і організацій: «Січ», «Сокіл», «Просвіта», «Сіль­ський господар»… На урочистостях співали хорові товариства «Коломийський Боян» та «Станиславівський Боян», декламував майбутній новатор українського театру Лесь Курбас, виголошував слово Василь Стефаник. Однак простояло Кобзареве погруддя в Коломиї недовго, бо коли у перебігу Першої світової війни російські війська окупували Коломию (1914), вони знищили ненависного їм Шевченка, не­зважаючи на те, що вважали себе слов’янами
і православними.

ч
и
с
л
о

62

2010