Іван Монолатій

Натепер мало відомо про коломийських вірменів, які могли бути ремісниками та купцями. Вони переважно торгували привізним крамом на місцевому ринку. Вірмени могли з’явитися
в Коломиї ще 1367 р., коли тут поселилося вісім вірменських родин і було створено вірменську реліґійну громаду східного обряду. Після 1374 р. тут поселяється ще одна значна група вірменів, яка жила з торгівлі і ремесла. Можливо, від XVIII ст. під упливом колонізаторської політики польської влади, яка надавала заможним вірменам дворянські титули (шляхетство), відбувалося швидке злиття вірменів з поляками. До кінця ХІХ ст. вони вже могли цілком асимілюватися. Відомо, що в 40-х рр. ХІХ ст. найбільше вірменів у Східній і Західній Галичині було саме в Коломийській окрузі. Тут їх нараховувалося 5 793 осіб (щоправда, вже 1858 р. в цій окрузі було 2 087 вірменів). 1866 р. на 15 909 мешканців Коломиї припадало лишень 15 вірменів католицького віросповідання.

На етнографічній виставці 1880 р. місцеві вірмени представляли свої вироби, яких, як повідомляв Маркелій Туркавський, «небагато, до того так порозкидано по різних місцях виставки, що їх своєрідна типовість за­губилася серед загальної маси», однак вони «своїми виробами закидають все Покуття».

Економічне становище вірменів було задовільним. У другій половині ХІХ – на поч. ХХ ст. вони мали лишень кілька крамниць продовольчих і промислових товарів, кравецькі й шевські майстерні. До початку Першої світової війни вірмени остаточно асимілювалися. Свого часу відомими коломий­ськими вірменами були: різник Аксентовіч (1900-ті рр.), дідич Якуб Ґассо-Аґупсовіч (1845–1917), командор ордену Франца Йосифа, посол до Галицького сойму і Райхсрату, президент повітової ради Стефан Мойса-Росохацкі (1907 р.).

ч
и
с
л
о

62

2010