Андрій Корчак Бродівські синагоги

Андрій Корчак

Бродівські синагоги

Давні єврейські божниці

кінець XVI – поч. XVIII ст.

Історія давніх єврейських божниць, які існували до побудови у місті «Великої» та «Малої» мурованих синагог, про які йтиметься нижче, нам майже невідома. І хоча цим питанням впродовж XX ст. займалось ряд єврейських та українських дослідників, у їхніх працях практично не зустрічається покликів на джерельну інформацію. Оскільки факти, подані в роботах цих авторів, суттєво відрізняються одні від одних, спробуємо подати їх за приналежністю тому чи иншому досліднику.

Так Маєр Балабан пише, що стару синагогу у Бродах збудували у ІІ пол. XVII ст., а після того як вона згоріла, її знову відбудували в 1689 р. [13, 52-53]. Нову ж (тут слід розуміти «Велику» А. К.), вимурували у 1742 р. [13, 53].

Більш детально цю проблему висвітлює инший єврейський історик – Давид Вурм. Він наводить слова, сказані луцьким єпископом Фрацішeком Кобєльським після спорудження «Великої» синагоги у сер. XVIII ст., з яких видно, що на місці щойно збудованої споруди перед тим стояла дерев’яна божниця: «Так недавно згоріла вам дерев’яна синагога Бродська, з великими зусиллями ви старались, щоби змогти вимурувати нову синагогу чи божницю, і зробити її безпечною від вогню. Зіткнулись ви, як зі зверхністю християнського духовенства так і зі зверхністю світської влади… коли ж би хто вам в той час міг сказати, що подолаєте всі ці труднощі, і що не дерев’яну а чудову муровану синагогу збудуєте…» [16, 44]. Далі дослідник аналізує усну легенду, пов’язану з «Малою» чи ще, як тоді її називали, «Новою» синагогою, згідно якої ця божниця була значно раніше вимурувана від «Великої» синагоги [16, 44]. На думку Вурма у цьому переданні була доля правди, тому він припускає, що на місці «Малої» синагоги ще перед 1742 р. могла стояти мурована божниця [16, 44].

Натомість, Тит Геврик, можливо відштовхуючись від тверджень М. Балабана, датує будівництво «Великої» синагоги 1689 р. Стосовно инших божниць він пише, що стару синагогу 1682 р. будівництва, яка згоріла під час пожежі відбудували у 1694 р. Згодом, у 1794 р. на її місці спорудили “Нову” синагогу [4, 33-37] (тут слід розуміти «Малу» синагогу А. К.).

Ще инша інформація подана у «Каталозі Синагог України», згідно якої наприкінці XVI ст. в Бродах вже існувала синагога, що згоріла 1691 р. під час пожежі цілого єврейського кварталу [9, 45]. У 1699 р. єврейська громада міста отримала привілей, даний Якубом Людвігом Собєським, та дозвіл на побудову нової синагоги [14, 74-75], яка була зведена на поч. XVIII ст. [9, 45]. 1742 р. ця божниця була знищена пожежею [9, 45].

Яків Хонігсман у своїй книзі «Євреї міста Броди», про давні бродівські божниці подає зокрема такі факти – у 1642 р. згоріла синагога [11, 9], яка була збудована ще наприкінці ХVI ст. [11, 6]. Нову божницю було знищено під час захоплення козаками міста, восени 1648 р. [11, 11]. У 1690 р. Ян III Собєський допоміг відновити зруйновану синагогу, причому при ній було збудовано нову школу [11, 15]. Ця божниця згоріла у 1696 р. [11, 16]. На початку XVIII ст. розпочалось будівництво нової божниці. Її споруда була дуже просторою, мала вигідні приміщення для рабина та синагогальної служби. В створеній при синагозі бібліотеці було немало пінкасів (єврейсьих поминальних книг) та инших манускриптів [11, 17]. Ця божниця також була знищена пожежею у 1742 р. [11, 19].

Але незважаючи на вище наведені дані, з впевненістю лише можна сказати, що наприкінці XVI ст. бродівські євреї вже мали свою синагогу [16, 3-5], а у 1704 р. міська божниця вже знаходилася на традиційному місці [14, 81-82].

«Велика» синагога

(вулиця Гончарська, 8)

Знаходиться на південному заході від площі Ринок. (Фото 1) За описом наведеним в Каталозі синагог України: «Споруда збудована з цегли, базована на прямокутному плані, з квадратним молитовним залом, традиційної орієнтації, основний об’єм кубічної форми. Від заходу до основного об’єму прилягає прямокутний у плані двоярусний об’єм жіночих галерей з пулішем. Будівля синагоги увінчана двоярусним аттиком, нижній ярус якого оздоблений сліпою аркатурою, верхній – плоскими восьмигранними нішами. Зі східної сторони – в центральному полі другого ярусу аттика – вміщений бароковий картуш, прикрашений гебрайським написом і волютами. На тому ж фасаді нижній ярус аттика прорізаний трьома круглими отворами. З північного боку західної прибудови також збережений гебрайський напис. Гладкі, викінчені профільованими гмизами фасади, членовані пілястрами тосканського ордеру на три прясла, поля яких прорізані високо розміщеними півциркульними вікнами. Основний об’єм вкритий шедовим дахом. Головний вхід влаштований традиційно на західному фасаді, до нього колись вели сходи. Цей фасад був прорізаний вікнами з лучковими завершеннями. В планувально-просторовій структурі синагоги закладена дев’ятипольова схема. Чотири могутні гранчасті стовпи, що з’єднуються підпружними арками, несуть систему хрестових склепінь. Центральне поле перекрите сферичним склепінням. Тут стояла огороджена балюстрадою біма. Пілястри та стовпи, на які опираються підпружні арки, увінчані капітелями іонійського ордеру. (Фото 7) У східній стіні збережена ніша тори. (Фото 4) Стіни на висоті 3¹/₂ метрів від підлоги з трьох сторін, окрім західної, декоровані сліпим аркатурним поясом. (Фото 6) Північна та південна стіна основного об’єму, прорізані лучковими отворами, які з’єднували жіночі молитовні з чоловічим залом» [3, 346; 9, 45]. Стосовно жіночих молитовень, то такі споруди добудовувались тоді, коли жіноче приміщення на західному фасаді ставало замалим [3, 341; 4, 33; 13, 61].

У 1742 р. досить сильна на цей час у фінансовому плані єврейська община вирішила у зв’язку з частими пожежами збудувати муровану синагогу. Проте місцева влада під тиском луцького єпископа не хотіла дати свого дозволу на виконання цього плану, а зажадала від кагалу оплати в сумі 350 злотих на рік для утримання одного учня в Луцькій духовній семінарії. І лише після того, як кагал погодився, було розпочато реалізацію проекту [16, 43].

Поки що тільки відомо час початку будівництва синагоги – 1742 р. (5502 – за іудейським літочисленням) [14, 158]. Про це свідчить напис на східній стороні другого ярусу аттика у вишукано оздобленому обрамленні [7, 91; 8, 4], також про це йдеться в описі синагог Золочівського округу від 1826 р. [1, арк. 37; 9, 45]. Наріжний камінь під «Велику» синагогу заклав Іцхак Горовіц, син Якова Горовіца з Болехова, а кошти на її спорудження дав Яков Іцкович, син Іцхака Круківера [9, 45].

Майже невідомою лишається також подальша історія «Великої» синагоги. Натомість, її минуле оточене легендарним ореолом. З храмом пов’язані згадки про родоначальника хасидизму Ізраеля бен Еліезера (Бааль Шем Това) (1700– 1760). В головному фойє божниці зберігалась кафедра, з якої цей святий чоловік промовляв молитви, не входячи в середину, щоби не ламати ашкезійської літургійної традиції через впровадження сефардійської [16, 44]. За иншою легендою патріарх роду белзьких рабинів Рокахів, еврейський чудотворець та рабин Шулім, будуючи в Белзі божницю на кшталт бродівської, говорив про останню, що «…з її порогів дорога безпосередньо провадить до порогів єрусалимської святині, яку нащадки Давида незабаром відбудують» [16, 44].

Після захоплення Галичини австрійський уряд у 1777 р. дозволив провести ремонт даху синагоги, а також направити ринви [17, 265].

5 травня 1859 р. божниця черговий раз стала жертвою великої пожежі, під час якої згоріло майже ціле місто [14, 151].

Серйозні ремонтні і укріплювальні роботи синагоги проводились приблизно у 1902-1903 рр., про що свідчить напис на північній стороні західної прибудови [7, 91; 8, 4], а також листівка поч. ХХ ст.

До нас дійшов невеличкий опис внутрішньої частини синагоги зроблений в сер. 1930-х рр. Давидом Вурмом: «В середині вона нагадує багато своїх ровесниць на сході Польщі. До середини провадять багато сходів. Чотири колони підтримують склепіння, (Фото 5) а по середині височить естрада, оточена балюстрадою. Стіни оздобленні світильниками, один з яких походить з періоду будівництва синагоги. До сьогодні збереглись чудові прикраси для сувоїв Тори, перш за все корони (одна з 1753 р.). Їх майстерна робота і прекрасне виконання викликають подив (одна з цих корон зацікавила австрійського цісаря Карла (останній австрійський імператор у 1916-1918 рр. А. К.), в часі його перебування у Бродах і протягом довшого часу була оздобою музейних колекцій австрійського двору [16, 83]). Ці корони та инші срібні прикраси, а також декоративні портьєри є відголоском багацтва та художнього смаку давньої єврейської общини в Бродах. Захоплюються ними і надають їм певного сакрального характеру не тільки євреї, але також і історики мистецтва і митці – художники» [16, 45].

Під час ІІ світової війни синагога зазнала значних пошкоджень, зокрема були втрачені партерові північна та південна синагогальні будівлі. (Фото 2) Всередині 1960-х рр. було проведено ремонт божниці [5, 158]. Споруду облаштування під склад. За свідченням місцевого краєзнавця В. Ульянова – час від часу, на незабудованій тоді ще довколишній території, проходили ярмарки, під час яких, на другому поверсі західної прибудови синагоги відкривали тимчасове кафе. З цього приміщення через півкруглі вікна, як і в давні часи можна було оглядати головний зал синагоги. Але через протікання дахів будівлю божниці перестали використовувати за новим призначенням. Синагога знову стала пусткою, що призвело до її стрімкої руйнації. Великі обвали західної стіни з прибудовою стались улітку 1988 р.

У 1991 р. місцева влада намагалась відреставрувати будівлю для подальшої адаптації на картинну галерею, однак через брак коштів роботи було припинено [8, 45].

В лютому 2006 р. обвалилась західна частина склепінь. На даний момент синагога продовжує руйнуватись, і якщо в ближчому часі не відбудеться ніяких змін ми черговий раз втратимо одну з найунікальніших пам’яток сакральної архітектури України. (Фото 3)

«Мала» синагога

Знаходилась на місці будинку, що по вул. Гончарській, 10 [2, арк. 2; 15, 95]. (Фото 8)

Згідно опису синагог Золочівського округу від 1826 р., вона була збудована в 1766 р. [1, арк. 37; 9, 45]. Наріжний камінь під її приміщення мав закласти рабин Еліезер Роках [16, 44]. Після великої пожежі на початку XIX ст. божницю було реставровано (приблизно 1804 р.), в результаті чого вона отримала назву «Нової» синагоги [16, 83]. (Фото 9) Проте, як вже було сказано вище усна традиція вказувала на неї, як на найстаршу в місті [16, 44].Згідно спогадів колишнього бродівчанина Б. Лабінського – синагогу було розібрано одразу ж після ІІ світової війни.

Инші міські божниці ХІХ – пер. пол. ХХ ст.

За даними опису синагог Золочівського округу від 1826 р., крім двох вищезгаданих у Бродах нараховувалось ще шість синагог, дві з яких були дерев’яними [1, арк. 37; 9, 45].

Домініканський історик Садок Баронч вказує, що в середині 60-х рр. XIX ст. у місті було декілька менших божниць і близько сотні приміщень для проведення приватних зібрань [14, 158].

У «Єврейській енциклопедії», 1909 р. видання, говориться, що в Бродах існує багато бет-гамідрашів (Бет-гамідраш, іврит – будинок мудрости, єврейський навчальний заклад з бібліотекою, в якому самостійно вивчали святе письмо [9, 170]) і молитовних будинків [6, 25].

У міжвоєнний період була збудована синагога на передмісті Старі Броди [12, 217].

Перед початком ІІ світової війни у місті нараховувалось 86 єврейських культових споруд [10, 2], з яких на нинішній день збереглись лише напівзруйнована «Велика» синагога та приміщення колишньої божниці ХІХ ст. на вул. В. Щурата, 9, (Фото 10) яке в зв’язку з його перебудовою під магазин улітку 2006 р. втратило практично усі свої стилеві ознаки.

1. Центральний державний історичний архів України у Львові ( далі ЦДІА України у Львові). Фонд146 Галицьке намісництво м.Львів, опис 85, справа 2365, аркуш 37.

2. ЦДІА України у Львові. Ф.186 Крайова земельно-податкова комісія, м. Львів 1863 – 1895 рр., оп.6, спр. 89, арк. 2.

3. Бойко О. Оборонні синагоги Західної України // Народознавчі зошити. - Зошит 2 (32). Львів. - Січень-лютий 2000. - С.337-346.

4. Геврик Т. Муровані синагоги в Україні і дослідження їх // Пам’ятки України. - № 2. - Київ. -1996. - С.32-36.

5. До портрету Івана Могитича. Дещо з історії львівської реставрації 1960-х років // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». – Число 16. - Львів. 2006. – С. 151-178.

6. Еврейская Энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем. - Тома 1-16. - Санкт-Петербург: Издание общества для научных еврейских изданий и издательства Брокгауз-Ефрон. - 1908-1913. – Т. 5. - Брессюир-Гадасси. - 959 с.

7. Корчак А. Кулінець П. Написи на івриті, як важливе джерело вивчення єврейського минулого міста Броди // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. – Випуск IV. – Рівне: «Волинські обереги», 2006. - С. 90-93.

8. Корчак А. Кулінець П. Про що розповідають давні написи // Голос відродження. - № 86 (1767). - Броди. 17 жовтня 2006. - С.4.

9. Синагоги України. Каталог // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. - Число 9. Спеціальний випуск. - Львів. 1998. - С.34-179.

10. Стояновер С. Ятрять душу спогади // Голос відродження. - № 72 (7021). - Броди. 22 червня 1991. - С.2.

11. Хонигсман Я. Евреи города Броды (1584-1944). - Львов, 2001. - 122 с.

12. Чорній Ю. Старі Броди // Броди і Брідщина. Історико-мемуарний збірник. - Торонто – Онтаріо. 1988. - С.209-224.

13. Bałaban M. Zabytki historyczne Żydów w Polsce.Warszawa, 1929. - 156 s., LXVI.

14. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. - Lwуw, 1865. -198 s.

15. Kościów Z. Brody. Przepomnienie kresowego miasta. - Opole,1993. - 95 s.

16. Wurm D. Z dziejów Żydostwa Brodzkiego za czasów dawnej Przeczpospolitej Polskiej (do r.1772). - Brody, 1935. - 119 s.

17. Z. Bóżnica Żydowska w Brodach // Kłosy. - № 486. - Warszawa. 1874. - S.260, 265.