зміст
на головну сторінку

Андрій Корчак, Володимир Ульянов

Старі Броди чи Тріброді? До проблеми назви та локалізації Бродів ХI – XV ст.

 

Кожен, хто більш-менш знайомий з історією м. Броди, може напамять назвати принаймні дві дати: 1084 р. – перша офіційно прийнята писемна згадка про Броди та 1584 р. – дозвіл збудувати на маґдебурзькому праві місто поблизу с. Броди. Кому ж пощастило займатись цим питанням глибше може додати до попередніх дат ще дві: 1441 р. – твердження про першу згадку про Броди вже в помонгольський період та 1586 р. початок будівництва на основі отриманого маґдебурзького права белзьким воєводою Станіславом Жулкєвскім м. Любіче (згодом Броди).

Власне не 1084, а 1441 р. є датою, від якої описується минуле нашого міста в історіографічних працях та документах, починаючи від сер. ХІХ і закінчуючи 1960-ми рр. [2, с.7; 19, с.56; 26, с.3; 31, с.1]. Згідно цих праць, у 1441 р. Броди, будучи в той час селом, потрапили в руки олеського старости Яна Шєніньского, у 1511 р. перейшли до родини Камєнєцкіх, а в 1580 р. їх купив Станіслав Жулкєвскі [19, с.57; 26, с.4-5; 31, с.1]. Отримавши 22 серпня 1584 р. від польського короля Стефана Баторі дозвіл заснувати на маґдебурзькому праві місто, С.Жулкєвскі видав 13 серпня 1586 р. відповідну локаційну грамоту і розпочав його будівництво на острові посеред Лагодівського ставу [19, с.57-58; 26, с.7-8; 31, с.2-3]. Цей став знаходився тоді між селами Броди та Лагодів [19, с.57-58; 26, с.7-8; 31, с.2-3]. Місто отримало назву Lubicze, яка чомусь не прижилась і була витіснена назвою поближнього с. Броди, автоматично перенесеною на сусіднє новозбудоване місто [19, с.58; 26, с.10; 31, с.3].

Здавалось би, що до всього вищесказаного вже й нічого додати, однак є тут одне але! У 1968 р. в статті присвяченій історії Олеська (автори М. Андрощук та Я. Дашкевич), опублікованій в енциклопедичному виданyі «Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область» було приведено імена оборонців олеського замку в 1431 – 1432 рр. від військ польського короля Владіслава ІІ Яґелли. Серед ленників, які брали участь в обороні, було вказане ім’я Нег Старобродський [12, с.193]. Вже пізніше, відштовхуючись від згадки цього імені у вищевказаному виданні, було висунуто версію про те, що ще на поч. XV ст. існували два населені пункти Старі Броди та (Нові) Броди [16, с.182]. Однак з таким твердженням виникла і инша проблема, як бути з тим, що у найважливіших працях з історії Бродів датованих сер. ХІХ ст., де під впливом тогочасного позитивістського духу практично кожен факт був закріплений обширною цитатою взятою з того чи иншого джерела, навіть стосовно к. XVI ст. про Старі Броди жодної інформації немає. Згадуються там села Броди, Лагодів і новозбудоване місто Любіче [19, с.57-58; 26, с.7-8; 31, с.2-3], яке через кілька років перетягує на себе назву сусіднього села [17, с.99]. Логічним було також запитання, чому серед більше десятка оборонців Олеська (а кожен з них представляв поближній до Олеська населений пункт) не було когось із (Нових) Бродів. Незвичним видавалось і те, що практично до к. XVII ст. про Старі Броди немає жодної документальної згадки. Здавалось, окреслена дилема так і залишиться загадкою та на щастя історична наука не стоїть на місті.

У 2005 р. Львівською галереєю мистецтв було започатковане проведення надзвичайно важливої та неоціненної в краєзнавчому плані наукової конференції «Ольжині читання», яка проходить на Пліснеську (присілку села Підгірці). До сьогодні таких конференцій було проведено вже три. Їх суттєвим результатом є публікація найсучасніших, високого наукового рівня публікацій з історії слов’янського (VII-VIII ст.) та руського періодів (ІХ-ХІІІ ст.) історії нашої землі, а також локальної історії Бродівщини, Бущини та Золочівщини.

Власне, в збірнику матеріалів з Других «Ольжиних читань» у статті історика Юрія Гудими «До питання про Олеську волость у ХІVXVI ст.», а точніше в коментарях зроблених до неї науковцем Ігорем Мицьком, було наведено цікаві слова: «Згаданий Вами (звернення іде до Юрія Гудими – авт.) Нег із Старих Бродів у 1450 р. судився з Яном Сєнінським (Я. Шєніньскім – авт.). Як записано в документі, Niag de Thribrodi показав грамоту на bona Thribrodi, Knyszyn et alia bona, видану йому великим князем литовським Вітовтом († 1430)» [12, с.81-82]. Ця інформація була взята з 14 тому «Aktów grodzkich i ziemskich» [25, с.299].

Перше, що кинулось нам у вічі це назва місця звідки походив Нег. Як видно з цитати ніяких Старих Бродів тут і близько немає. Відповідно логічним постало запитання – як же Niag de Thribrodi став Негом Старобродським? Вищенаведені роздуми спонукали нас детально проаналізувати посилання до згадуваної нами статті про Олесько, поміщеної в праці «Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область» [12, с.193]. Виявилось, що інформація про оборонців Олеська у 1431–1432 рр. була взята із статті Антонєго Прохаскі «Przebaczenie królewskie ziemianom oleskim w 1431 r.», опублікованої в 1895 р. [32, с.43-45]. Ознайомившись з цією статтею та з прикріпленим до неї латинським документом 1432 р., ми зіткнулись з іменем Neg Stribrodzski [32, с.43-45].

Отож стало зрозумілим наступне: коли автори статті про Олесько в 1968 р. студіювали статтю Антонєго Прохаскі ім’я Neg Stribrodzski, без всякої на те підстави переклали як Нег Старобродський [12, с.193]. Кому хотілось додатково розбиратись з якого все ж таки часу існує назва Старі Броди? Про документ 1450 р., де згадується Niag de Thribrodi, хоча він і був опублікований у 1889 р. [25, с.299] тоді, на жаль, ніхто не знав, адже, як ішлося вище, в сучасній історіографічній літературі його вперше згадав Ігор Мицько лишень у 2007 р. [11, с.81-82].

Відкинувши назву Старобродський, розберемося з назвами Stribrodzski та de Thribrodi. Остання назва є більш зрозумілою, її можна перекласти як – з Тріброді(в). Друга складніша – Стрібродзcкі. Однак, що стосується латинського документа 1432 р., де вона фігурує, то цей акт за словами Антонєго Прохаскі був спочатку складений руською мовою, а вже потім скопійований латинською [32, c.44]. Таким чином, назва Стрібродзcкі є, скоріш за все, спотворенням назви з Тріброді(в), або ж вона мала би звучати як Трібродзкі.

Тепер кілька слів про історію самих Старих Бродів, адже хтось, опонуючи нам, може стояти на тому, мовляв таке село на відміну від якихось там незрозумілих Тріброді(в) все-таки існувало, то чому би не рахувати інтерпретацію назви в статті М.Андрощука та Я. Дашкевича все-таки правильнішою. Але, і в цьому випадку мусимо багато кого розчарувати або здивувати – перша відома на сьогодні документальна згадка Старих Бродів походить з 1682 р. [26, с.58]. У цьому році Броди з поближніми селами були продані долинським старостою Станіславом Конєцпольскім родині Собєскіх. В акті продажу маєтностей чітко вказано: «… ze wsią staremi Brodami...» [26, с.58], де з тексту видно, що навіть ще в цей час використовується назва Brodami, а слово staremi – скоріш за все прикметник. Така назва сусіднього, з відносно тоді недавно закладеним м. Броди, села, сформувалась десь в сер. XVII ст. Історія подібна до історії Вишнівця і Збаража на Волині та Роздолу і Самбора в Галичині, адже після закладення міст з аналогічними назвами поблизу цих населених пунктів, останні почали називатись Старий Вишнівець, Старий Збараж, Старий Розділ та Старий Самбір. Отож, до сер. XVII ст., Старі Броди називались просто Броди. І якщо прослідкувати історію цього населеного пункту в зворотному часі, то на «Спеціальній карті України» Боплана 1650 р. поруч міста Brody позначено село Brodi [5, л.VIII]. В документі 1629 р., за яким брацлавський воєвода Лукаш Жулкєвскі продав м. Броди та прилеглі до нього села польному гетьману Станіславу Конєцпольскому, зустрічаємось з тією ж самою назвою: «… oppidum Brody et villas ad id pertinentes videlicet; Brody, Dytkowce, Smólno...» [26, с.182]. Правда довільно цитуючи цей документ, історики ХІХ ст. Садок Баронч, а за ним Вєнєдікт Площанскій, без будь-яких на те аргументів дозволили собі перекласти фразу: «…villasBrody, Dytkowce, Smólno...», як «... z wsiamy: Stare Brody, Dytkowce, Smolno...» [26, с.11] та «… селами: Старыи Броды, Дитковцы, Смольно …» [19, с.59]. В нещодавно введеному істориком Дмитром Чоботом в науковий обіг описі польсько-литовської границі також згадуються тільки Броди 1546 р. [22, с.136-137]. Якщо ж іти далі, то історію села з назвою Броди можна простежити включно до 1511 р., коли воно, як було сказано вище, потрапило до рук Камєнєцкіх [26, с.4-5].

Проте, розібравшись з назвою Старі Броди, перед нами постають ще дві загадки. Як бути з тим, що історія Бродів помонгольского періоду ведеться не з 1511 а з 1441 р. [26, с.3; 31, с.1], і де знаходились Thribrodi з яких походив Нег? Почнемо з другого питання.

Щоби вияснити, де ж знаходились Thribrodi, потрібно визначити реґіон локалізації инших населених пунктів, з яких походили оборонці Олеська. Подамо список цих оборонців: «Primus Iwaszko Rohatinensis protunc capitaneus in Alesko, Maskoui Kalenikowicza, Olechno Czeremoski, Iwaszkoui Mostycz Kadlubiczkiemu, Dziurdzioui Strutynsski, Sienkoni Smoliensski, Demkoni Żydowski, Januszoui Podhorcze, Negowi Stribrodzski, Simoni Beruensski, Chodkoui Chorozentemu Dzuliczkyemu, Leonowi Czeskiemu.» [32, с.45]. На основі вищенаведеної інформації можна виокремити наступні населенні пункти, які існують до сьогодні: Рогатин (райцентр Івано-Франківської обл.), Черемошня, Струтин (Золочівський р-н), Ожидів (Буський р-н), Кадлубищі (суч. Лучківці), Смільно, Підгірці, Чехи (суч. Лугове) і напевно Берлин (Beruensski) (Бродівський р-н). Як бачимо, усі оборонці Олеська, за винятком старости замку, походили з поближніх територій, відповідно і Thribrodi мали би знаходитись у цій самій місцевості. Крім того, враховуючи і те, що усі перераховані нами населені пункти збереглись до сьогодні, можемо припустити, що Thribrodi існують в наш час! Вони лишень трішки змінили свою назву. Тому вважаємо, що назва Thribrodi ніщо инше, як назва села в XV ст., яке з 1511 р. вже згадується як Броди, а з 1682 р. і до наших днів, як Старі Броди. У 1974 р. це село остаточно увійшло до складу м. Броди. До речі, згаданий у документі 1450 р. разом з Thribrodi Knyszyn [25, с.299], обережно можна спробувати ототожнити з сучасним селом Конюшків. Підтвердженням того, що сучасні Старі Броди в XV ст. носили назву Thribrodi, може служити і той факт, що на «Спеціальній карті України Боплана» місто позначене, як Brody, а село – Brodi [5, л.VIII], немов би як відголосок давнішої назви. З аналогічною назвою, тільки вже стосовно самого міста зустрічаємось також на опублікованій Дмитром Чоботом мапі 1769 р. [22, с.123-124].

Тепер повернемось до питання як бути з тим, що історія Бродів помонгольского періоду ведеться не з 1511 а з 1441 р.? Проаналізувавши історіографічні праці з минулого нашого міста, нами було виявлено, що вперше, без усяких на те підстав, дата 1441 р. з’явилась в праці Тимотеуша Ліпіньского «Miasto Brody z dawnemi prynałeżytościami» (1851 р.). Наведемо цитату з цього твору: «Istnienie Brodów, jako miasta, niejest zbyt dawne, lecz natomiast wiejska posada tego miejsca, odleglej sięga starożytności. Nie zaciekając się, gdyż byłoby to napróżno, nad wykazaniem i oznaczeniem epoki, kiedy ta wieś powstała, dosyć będzie powiedzieć: iż pierwszy o niej ślad piśmienny napotykamy pod 1441 r., kiedy Wladysław Jagiellończyk król polski i więgierski nadał Janowi z Sienna zamek Olesko z kilkumilową przestrzenią ziemi; już wtedy znajdowały się między innemi włościami donacyą objętymi i Brody.» [31, с.1]. На жаль, вищенаведена цитата не підкріплена жодним посиланням на відповідне джерело. Відомий історик Садок Баронч в своїй праці «Wolne miasto handlowe Brody» (1865 р.) пішов ще далі. Розповідаючи про те, як за вірну службу Владіслав ІІІ Яґєлончик надав Яну Шєніньскєму у 1441 р. замок Олесько з містом та цілим повітом, автор зазначає наступне: «Na tej rozległej przestrzeni znajdowała się osada lasem sosmowym otoczona, którą ze względu na wielkie moczary jakie ją okrążały, „Brodaminazywano.» [26, с.3-4]. Після цього 1441 рік, як перша згадка Бродів в помонгольський період почала кочувати з публікації в публікацію. Такий стан речей маємо і сьогодні.

А що ж говорять документи? В привілеї даному Владіславом ІІІ Яґєлончиком Яну Шєніньскєму в 1441 р., немає ніякої мови не тільки про Броди, окрім Олеська там взагалі не згаданий жоден населений пункт [27, с.7-8, с.75-78]. Тим не менше саме цей документ породив вищезгадані фантазії. В трактаті укладеному в 1366 р. литовськими князями Ольґердом, Кейстутом, Явнутом та Любартом з польським королем Казімєжем ІІІ Вєлкім з поближніх до теперішніх Бродів міст згадуються тільки Кременець, Перемиль, Олесько та Лопатин [28, с.513-515]. Перший детальний перерахунок населених пунктів нашого краю походить з 1511 р., власне у ньому вперше згадується назва Броди [26, с.4-5].

Тепер зробимо коротенький підсумок усього вищесказаного. Було собі село, яке в сер. XV ст. називалось Thribrodi (1432, 1450 рр.). Цим селом до 1450 р. володів вищезгаданий Niag de Thribrodi і тільки після суду з Яном Шєніньскім 5 вересня 1450 р. старі межові знаки зняли, а саме село долучили до маєтностей олеського старости [25, с.299]. У 1511 р. воно ймовірно вже називалось Броди. В 1586 р. біля цього села заклали місто Любіче, проте назва не прижилась і вже з 1592 р. його називають Броди [17, с.99], хоча в найдавнішій «Актовій книзі урядів ради і лави /м. Любіче/ та війтівського уряду /м. Броди/ 1588-1601», як бачимо, одночасно вживаються дві паралельні назви [1, арк.4; 33, с.350-359]. Село Броди і місто з такою ж самою назвою існували в першій половині XVII ст. Однак в другій половині XVII ст. село, так би мовити, згідно права старшинства додає до своєї назви прикметник – старі, тому з 1682 р. документи нам подають дві назви – село старі (а потім – Старі) Броди та місто Броди. У 1935 р. тодішня влада м. Броди на чолі з останнім бурґомістром польської доби Ґуставом Кохановскім-Кроткє [29, с.63], втілюючи проект «Wielkiego мiasta Brody», на короткий час прилучила до міста сусідні села, серед яких були і Старі Броди [24, с.210]. В єдине ціле Броди та Старі Броди остаточно злились у 1974 р. [24, с.223].

Тепер, коли здавалось би, що дане питання вичерпане повністю, ми зіштовхуємось із ще більшою загадкою – тобто з проблемою локалізації руських Бродів ХІ ст. Населений пункт з такою назвою, правда без означення дати, двічі згадується у відомому творі цієї епохи «Пооученьи» Володимира Мономаха (бл. 1117 р.) [7, с.47; 8, с.459]. Вже в нашу епоху, співставивши «Пооученье» з текстом «Повести временныхъ летъ», було встановлено приблизні дати цих згадок 1084 – 1087 рр. [8, с.125-126; 9, с.317]. Ще з кінця ХІХ ст. ряд вчених ототожнювали руські Броди з сучасними Старими Бродами (зараз частина Бродів) [22, с.41; 23, с.27-30], або ж навіть допускали, що руське місто знаходилось на території, де пізніше у 1630 – 1635 рр. був збудований бродівський замок [3, с.9-10]. Великим аргументом на користь ототожнення цих населених пунктів був збіг їхніх назв. У 1984 р. офіційно, на державному рівні відзначалось 900-річчя Бродів, зараз місто готується до святкування 925-річчя. Тим не менше вистарчає і скептиків щодо такого підходу, про що йтиметься далі. Тепер же виходячи з того, що все-таки назві сучасних Старих Бродів, скоріш за все, передувала назва Thribrodi дискусія з даного питання може набрати цілком нового характеру. Прихильникам понад 900-річної історії нашого міста потрібно буде пояснити, як Броди спочатку перемінили свою назву на Thribrodi, а далі знову повернулись до старої назви, або ж довести неспроможність наших аргументів щодо ототожнення Thribrodi(в) із Старими Бродами.

Розвиваючи цю тему далі, ми також хотіли би зробити кілька власних зауважень щодо проблеми локалізації руських Бродів ХІ ст. Вийдемо з того, що існує принаймні три гіпотези про місцезнаходження цього населеного пункту. Першу з них ми вже знаємо – давні Броди тотожні сучасним Старим Бродам. Найбільш послідовним прихильником цієї версії є історик Дмитро Чобіт, який опублікував стосовно цього оригінальні монографії «Як виникло місто Броди» [23] та «Броди та його округа княжих часів Русі-України XXV ст.» [22]. Згідно другої гіпотези давньоруські Броди тотожні сучасному селу Броди Дуже біля Щебрешина – близько 20-ти кілометрів на захід від м. Замостя (Польща). Ймовірно, що її висунув історик Мирон Кордуба [13, с.40-41]. І нарешті за третьою версією, яку сформулював відомий дослідник історії архітектури Сергій Кравцов, згадані в «Пооученьи» Броди тотожні селу Бродів поблизу Острога на Рівненщині [14, с.33; 30, с.3-6].

Перед тим, як розглянемо ці три версії, відійдемо від теми і трішки пригадаємо в зв’язку з якими подіями згадує Володимир Мономах в своєму «Пооученьи» Броди. Якщо співставити цей твір та «Повесть временныхъ летъ», то потрібні нам факти виглядатимуть наступним чином. На Великдень 1084 р. володимирський князь Ярополк прибув у Київ, щоби відвідати свого дядька Всеволода. В цей час проти Ярополка на його землі вчинили заколот князі Ростиславичі. Всеволод відправив в похід свого сина Володимира (Мономаха), який вигнав з Володимира Ростиславичів [8, с.125-126; 9, с.317], переслідував їх аж за Микулин, однак не наздогнав. Далі, цією ж весною в Бродах відбулась зустріч Ярополка з Володимиром. Десь зимою 1084/1085 рр. князі знову зустрілись у Бродах і між собою «… любовь велику створихом» [7, с.47; 8, с.459]. Проте такий стан справ не завадив в скорому часі Ярополку задумати виступ проти Всеволода. Київський князь знову відправив на Волинь свого сина, але вже не захищати, а приборкати непослідовного в стосунках Ярополка. Останній утік до Польщі. Лишень близько 1086 – 1087 рр. Ярополк повернувся назад, помирився з Володимиром, а той в свою чергу знову посадив його на володимирський стіл [7, с.47; 8, с.125-126, с.459; 9, с.317].

Проаналізувавши детально вищенаведений перелік подій, одну з гіпотез можна сміливо відкинути, а саме тотожність Бродів з Бродами Дужимі. Зустрічі в Бродах відбувались практично в один і той самий рік [7, с.47; 8, с.125-126, 459; 9, с.317] і однозначно перед втечею Ярополка до ляхів. Помилка даного твердження полягає в тому, що другу зустріч Ярополка з Володимиром дехто переносить на 1086 або на 1087 рр. - час повернення володимирського князя з Польщі [22, с.36-40; 23, с.24-27], що явно не відповідає текстам «Пооученья» та «Повести временныхъ летъ» [7, с.47-48; 8, с.125-126, с.459; 9, с.317; 10, с.74, с.608]. Насправді це була третя зустріч князів, і. скоріше за все, відбулась вона у Володимирі [7, с.47; 8, с.125-126, с.459; 9, с.317; 10, с.74, с.608].

Другим важливим висновком буде те, що руські Броди найімовірніше знаходились на Волині, і можуть бути тотожні як із Старими Бродами, так і з Бродовим. Гадаємо, що кожен з цих населених пунктів рівноцінно може бути місцем, де відбулись зустрічі Ярополка з Володимиром.

Дійсно серйозним аргументом на користь тотожности руських Бродів ХІ ст. Старим Бродам може бути тільки один факт топонімічного характеру. Назва неіснуючого вже сьогодні пагорбу «Ґолда», який знаходився в районі теперішнього в’їзду на Старі Броди зі сторони Львова (вважається найбільш ймовірним місцем руського городища [18, с.52-53; 22, с.54-62; 23, с.32-33]) за словами Дмитра Чобота може означати місце збору данини [22, с.54-62; 23, с.33]. Однак, виходячи з опрацьованого фраґменту військової карти фон Міґа (1782 р.), цей пагорб був не один в районі Старих Бродів. Біля вищезгаданої «Ґолди» був ще один більший пагорб в складі піщаної гряди, яка оперізувала долину р. Суховілки від с. Смільно до Горбочка (присілок Старих Бродів, район сучасної вул. Підберезної) [21, с.32]. Найбільш слабкою стороною тотожности обох вищезгаданих населених пунктів є складна трансформація назви населеного пункту Броди – Thribrodi – Броди. Натомість трансформація назви Броди – Бродів (вперше згадане в документі 1396 р. [6, с.1]), виглядає куди більш природно. Додамо лишень, що поруч Бродова знаходиться ще одне село під назвою Бродівське.

Що стосується археологічних даних, то викопних матеріалів знайдених на Старих Бродах явно недостатньо. Не вистарчає головного – наявности руського городища, як це є на Пліснеську чи в Буську. Така ж сама ситуація склалась і з с. Бродів. Ототожнити цей населений пункт з руськими Бродами Сергія Кравцова спонукала згадка про наявність давніх курганів в околиці Бродова – села Могиляни та Кургани, опублікована письменником, викладачем житомирської гімназії Лукой Рафальскім у 1872 – 1873 рр. [14, с.33; 20, с.128-129; 30, с.3-6]. Усі ці могильники на сьогоднішній час є внесеними до державного реєстру пам’яток археології України, правда, на жаль, без датування і визначення їх приналежности до тієї чи иншої епохи та культури [4]. Однак, за словами археологів Богдана Прищепи (м. Рівне) та Олександра Бондарчука (м. Острог), руського городища в районі с. Бродів поки що не виявлено.

Як бачимо, питання локалізації руських Бродів далеке до остаточного його вирішення. Виникає питання чи можливо його вирішити взагалі? Відповідь залишається за майбутніми поколіннями істориків чи археологів. Щодо ототожнення давніх Бродів з нашим містом ми хотіли би висловити свою думку словами Михайла Грушевського: «… теперішнї Броди відповідають літописному тексту, але тотожність їх, розумієть ся, тільки гіпотетична; в документах вони виступають від XV в.» [10, с.608].

 

P. S. Автори статті висловлюють глибоку подяку завідувачу Музею історії університету ім. І. Франка п. Юрію Гудимі (м. Львів), який люб’язно надав найнеобхідніші матеріали для її написання; п. Юлії Блох (м. Рівне), п. Тарасу Ремарчуку (м. Броди - Острог) та п. Василю Стрільчуку (м. Броди), які своєю наполегливою роботою в державних установах, архівах, бібліотеках Львова, Острога та Рівного суттєво допомогли провести нам дане дослідження; археологам п. Богдану Прищепі (м. Рівне) та п. Олександру Бондарчуку (м. Острог); філологу п. Аллі Сковронській (м. Броди – Львів) за цінні фахові консультації.

 

 

1.  Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІА України у Львові). Опис 1, Фонду 24. Маґістрат міста Бродів Львівської землі Руського воєводства. 3 1783 р. Золочівського циркулу. - 6 аркушів.

2.  Генеральный план города Броды Львовской области. Пояснительная записка. - Том ІІ. - Львов, 1969. - 183 с.

3.  Історико-архітектурний опорний план м. Броди Львівської області. Пояснювальна записка / інститут Укрпроектреставрація. – Т. ІІ. - Книга 2. - Шифр 89-4. - Львів, 1989. – 28 с.

4.  Перелік пам’яток археології Острозького району Рівненської області. Без дати затвердження. (ксерокопія) // Приватний архів Корчака А. М. (м. Броди).

5.  Материалы по исторіи русской картографіи. Карты всей Россіи и западныхъ ея областей до конца XVII века. - Выпускъ ІІ / собралъ В. Кордтъ. - Киевъ, 1910. - 31 с. - XLV л.

6.  Грамоты великихъ князей литовскихъ съ 1390 по 1569 годъ / Подъ ред. В. Антоновича и К. Козловского. - Кіевъ, 1868. - X + II + 166 с.

7.  Золоте слово. Хрестоматія літератури Ураїни-Русі епохи середньовіччя ІХ-XV століть: в двох книгах / За редакцією В. Яременка; Упорядники В. Яременко, О. Сліпушко. – Київ: Ліконіт, 2002. – Книга 2. – 784 с.

8.  Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. – Київ: Дніпро, 1989. – XVI + 591 c.

9.  Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. – Київ: Рад. письменник, 1990. – 558 с.

10.          Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. - Київ: Наукова Думка, 1991. (Пам’ятки історичної думки України). – Т. 8. - 1992. - 640 с.

11.          Гудима Ю. До питання про Олеську волость у XIV-XVI ст. // Другі Ольжичі читання. – (Матеріали наукової конференції. Пліснеськ – Львів 14-15 червня 2007 р.) – Львів: Львівська галерея мистецтв, 2007. – С. 79-83.

12.          Історія міст і сіл Української РСР. В 26-ти т. / Гол. ред. колегія: Тронько П.Т. (голова редколегії) [та ін.]. - Київ: Головна редакція Української совєтської енциклопедії АН УРСР, 1968. - Том 3. - Львівська область / Ред. колегія тому: Маланчук В.Ю. (голова редколегії) [та ін.]. - 1968. - 979 с.

13.          Кордуба М. Історія Холмщини і Підляшшя. – Краків, 1941. – 123 с.

14.          Кравцов С. Містобудівельна історія Бродів та Гійом Левассер де Боплан // Україна в минулому. - Випуск 10. - Київ-Львів. 1993. - С. 31-39.

15.          Левкович І. Нарис історії Волинської землі (до 1914 року). Репринтне видання 1953 р. / упорядник С. Д. Савчук. – Луцьк, 1992. – 112 с.

16.          Левус В. Назва Старі Броди // Броди і Брідщина. Історико-мемуарний збірник. - Книга ІІ. - Броди. 1998. - С.182.

17.          Лясота Еріх зі Стеблева. Щоденник / переклали з німецької Галина та Іван Сварники // Жовтень. - № 10 (480). - Львів. Жовтень 1984. - С.97 – 110.

18.          Онищук Я. Про локалізацію давньоруського міста Броди // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. – (Тези доповідей та повідомлень міжнародної наукової конференції. – Галич. 19-21 серпня 1993 р.). – Львів. 1993. – С. 52-53.

19.          Площанскій В. Галицко-русскій торговельный городъ Броды // Науковый Сборникъ Галицко-русской матицы. - Выпускъ I-IV. - Львовъ. 1868. - С.56-69, 273-288.

20.          Рафальскій Л. Путешествіе по Острожскому уезду Волынской губерніи в 1864-1865 гг. // Волынскія епархіальныя ведомости. Часть неоффиціальная. Приложеніе. - №№ 13–24. - Кременецъ 1872; - №№ 1, 6–10, 13, 15, 21. - Кременецъ 1873. - № 23. – Кременецъ. 1 декабря 1872. (8. Восточная полоса по р. Горыни въ Острожскомъ уезде.) – С. 121-130.

21.          Ульянов В. План Бродів кінця XVIII на військовій мапі Галичини 1779-1782 рр. // Бродівщина – край на межі Галичини й Волині. - Випуск 1. – (Матеріали другої краєзнавчої конференції, 18 квітня 2008 р.) – Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2008. – С. 31-37.

22.          Чобіт Д. Броди та його округа княжих часів Русі-України XXV ст. (Воєнно-історичне дослідження) – Броди: Просвіта, 2008. – 244 с.; іл.

23.          Чобіт Д. Як виникло місто Броди. – Броди: Просвіта, 2002. – 48 с.

24.          Чорній Ю. Старі Броди // Броди і Брідщина. Історико-мемуарний збірник. - Торонто – Онтаріо. 1988. - С.209-224.

25.          Acta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie. – XXIV t. – Lwów, 1868-1931. – T. XIV. – XVII + 634 s.

26.          Barącz S. Wolne miasto handloweBrody. - Lwów, 1865. -198 s.

27.          Barącz S. Kronika Oleska. Репринтне видання 1864 р. / Передмова Д. Чобота. – Броди: Просвіта, 2005. – 112 с.

28.          Czuczyński A. Traktat książat litewskich z Kazimierzem Wielkim z roku 1366 // Kwartalnik historycny. – Rocznik IV. – Zeszyt III. – Lwów. 1890. – S. 513-515.

29.          Kościów Z. Motywy Brodzkie. Wspomnienia, przyczynki historyczne, szkice biograficzne. – Opole, 1995. – 86 s.: il.

30.          Krawcow S. O układzie przestrzennym miasta Brody w XVI-XVII w. // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. Teoria i Historia. – T. XXXVIII. – Z. 1. - Warszawa. 1992. - S. 3-14.

31.          Lipiński T. Miasto Brody z dawnemi przynałeżytościami. – Warszawa, 1853. – 14 s. (Odbitka z Biblioteki Warszwskiej. - Tom I. - Warszawa. 1851. - S.435-447).

32.          Prochaska A. Przebaczenie królewskie ziemianom oleskim w 1431 r. // Kwartalnik historycny. – Rocznik IX. – Lwów. 1895. – S. 43-45.

33. Гелбер Н. Історія євреїв Бродів 1584 – 1943.Єрусалим: Мосад га-Рав Кук, 1955. – 438 с. – 17 табл.).

 


ч
и
с
л
о

69

2012

на початок на головну сторінку