|
Володимир УльяновПлан Бродів кінця XVIII ст. на військовій мапі Галичини 1779 – 1782 рр.В різні історичні періоди географічні
карти створювали для задоволення певних потреб: політичних, адміністративних,
військових або економічних. З часом, ці документи стають важливим джерелом
для дослідження історичного минулого зображених на них міст та містечок. В XVII – XVIII ст.
картографія була підпорядкована перш за все військовим
цілям. А вже з кінця XVIII ст. вона набуває державного
значення і володіння детальними картами та планами давало шанс армії на успіх
проведення військових операцій. В Австрійській імперії
військово-топографічне картографування всіх володінь монархії розпорядилась
розпочати імператриця Марія-Тереза в 1763 р. Але зреалізований цей великий
проект був при наступному імператорі Йозефі II, і носив назву йозефінське
картографування. Територія коронного краю Королівства
Галичини і Володимирщини протяжністю від Сілезії
до Буковини була опрацьована в 1779 – 1782 рр. Ця йозефінська військова мапа
відома в науці під назвою «карта Ф. фон Міґа» за
прізвищем керівника робіт - інженера, обер-лейтенанта квартирмейстерства австрійського
Генерального штабу [8, 7 – 10]. Оригінал цієї рукописної карти зберігається в Австрійському військовому архіві м. Відень [3] і з причин
секретности не публікувався. В польських наукових установах (м. Краків,
Варшава) були доступні мікрофільми мапи, якими користувалися дослідники.
Україна офіційно не володіє копією карти фон Міґа. Проте, фраґменти цієї мапи
стали відомі фахівцям завдяки п. Петришин Г.П. – кандидату архітектури,
професору кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури НУ «Львівська Політехніка». Завдяки дослідницьким стипендіям,у 1994 і 1995 рр., були зроблені
мікрофільми карт з території, яка знаходиться в межах сучасної України, а
згодом – і фотокопії планів міст та містечок Галичини в масштабі оригіналу [8,
10]. Йозефінська військова мапа Галичини – це комплект з 413
аркушів. Нумерація кожного аркуша двійна: римські цифри відносяться до поділу
території краю на секції, які йдуть вертикальними стовпчиками із заходу на схід, а арабські – відповідають номеру аркуша в цих
вертикальних стовбцях. Аркуші карти мають розмір
приблизно 42х62 см і масштаб 1: 28800, тобто 1 см на мапі відповідає 288 метрам
на місцевості [8, 18-20]. Нескладний підрахунок
показує, що один аркуш мапи відображає 12,1х17,9 кілометрів. Оскільки карта була
виконана для військових потреб, вона має велику інформативність: рельєф
місцевості на мапі позначений штриховою; показані ріки і потічки, їхні притоки,
стави, греблі і болота; дороги та ліси; вказані замки або їх руїни і збережені
земляні вали; сакральні споруди різних конфесій;
показана просторова композиція міської забудови населених пунктів. Як
доповнення до аркушів карти існують ще томи «Військового опису», де внесено
загальну інформацію з погляду можливих військових операцій [8, 24]. Місто Броди (Brody) з околицями
знаходяться на 358 аркуші ХХV секції мапи (8, 71). Метою даної розвідки є
картографічна ідентифікація та по можливості локалізація в сучасній забудові
міських оборонних, сакральних та деяких цивільних споруд, а також вуличної сітки і приміських поселень станом на 1779 – 1782 рр. Для
ідентифікації та локалізації зображених на карті фон Міґа вулиць,
використовуються назви тих самих вулиць з кадастрового
плану Бродів 1844 р. [1]. * * * Місто Броди [*] в межах колишнього оборонного валу на мапі
фон Міґа зображено на півострові. Південна, західна і
частково північна сторони цього півострова були оточені болотами – залишками
колись повноводного Лагодівського ставу створеного з допомогою греблі на річці
Суховилці (тепер р. Бовдура) [21, 13]. Русло р. Суховілки показано на мапі
разом із правою притокою, яка бере свій початок біля
села Гаї-Дітковецькі в урочищі «На озерах» [16, 208-209]. На півночі і півдні від міста позначені піщані гряди
(дюни) з окремими вершинами: на півночі одна з вершин називалася «Пісковою»
(або «Піщанкою» за майбутнім міськім цвинтарем), а на
півдні – «Ґолда» [15, 32]. На суходолі показані також і ліси, які оточують
Броди з півдня і зі сходу. Примітно, що на півночі лісу не було, там його посадили пізніше (т. зв. «Ліс Матейки»). Як військова мапа, карта фон Міґа показує розгалужену сітку доріг: - найдавніша дорога
на захід – дорога на Львів через Пониковицю, Соколівку, Олесько і Буськ; - дорога на Львів через Золочів (новобудована
викреслена під лінійку «angefangene strassе» [8, 34]); - дорога на Радивилів
до польського кордону; - дорога на Берестечко через Лешнів; - дорога на Підкамінь; - дороги до сусідніх сіл. Сільська забудова позначена окремими умовними дворищами.
Спеціальним значком, який відтворює спрощене зображення однонавної церкви з
вежею над притвором, позначені церкви в селах Смільно (Smolno), Дітківці (Didcowce) і на Старих Бродах (Stаry Brody). Між селами Дітківці і Старі Броди показаний
фільварок Новичина (Nowicisna), який з часом став присілком Старих Бродів [16,
209]. А на півдні, біля дороги на Львів, у невеличкому
ліску зображений ще один фільварок – Пасіка (Paseka), який пізніше став маєтком
Шнеля / Villa Scheil. До міста через заболочену
місцевість вели дві греблі: Львівська (тепер частина вул. 22 Січня) з півдня, і Лешнівська (тепер частина вул. І. Франка) з півночі, забудовані окремими садибами з двох сторін. Міські
передмістя «Фільварки Малі» (давніша назва «Фільварки міські» [1, 553]) і
«Фільварки Великі» ще не мають на мапі власних назв. Офіційно розмежування на
місцевості міста і передмість відбулось 6 червня 1788 р. [18, 126-129]. В
забудові Фільварків Великих виділяється церква св. Трійці,
показана окремим значком, а на кордоні фільварецької забудови в глибині дворів
вздовж Львівської греблі позначене єврейське кладовище (Juden Begrabnus) – територія сучасного стадіону «Ювілейний». Міська забудова на мапі в межах оборонного
валу (а точніше його залишків) зображена досить щільною, але не однорідною.
Чітко проглядається регулярна забудова локаційного ядра – Старого міста (м.
Любіче), деяких кварталів Нового
міста та в дільницях біля міських брам (Луцької і Львівської) [6, 33-36; 11,
18, 21; 18, 74]. Декілька вулиць показані з рядовою забудовою, утвореною
окремими садибами (наприклад вулиця Валова велика /grosse Wallgasse – сучасна Січових Стрільців). Незабудованою лишається замкова еспланада [**] і дільниці, які примикають
до міського валу. Південно-західна частина забудови
Бродів носить нерегулярний характер – це, переважно, єврейські невеликі
квартали (т. зв. штетл – містечко, ідиш), які виникли після ліквідації
південної частини оборонного валу [6, 31, 36]. Північно-східна
частина середмістя також досить нерегулярна, але вже рідко забудована. Це
пояснюється, очевидно, тим, що там була заболочена дільниця і пізніше тут був проритий меліораційний канал, який
зображений на кадастровому плані 1844 р. Вулиці цього району мали назву Болотна
нижча / untere Marastgasse – сучасна М. Грушевського та Болотна вища / obere Marastgasse – тепер неіснуюча вулиця Відверта біля
котельні (вул. М. Грушевського, 17) [1]. На плані
окремо позначений пороховий склад (Pulver magazine) – об’єкт військово-стратегічного значення,
який, можливо, знаходився на «Островчику» біля салі терні Wo Boezner’a [18, 129]. Серед регулярної забудови міста картографічно
ідентифікуються такі вулиці та площі: - Ringplatz/ площа Ринок з торговими рядами середринкового кварталу; - grosse Georgsgasse/ вулиця Юріївська велика
– сучасна Калліра; - kleine Georgsgasse/ вулиця Юріївська мала
– сучасна Юріївська; - grosse Leszniower Gasse/ вулиця Лешнівська велика (давня Луцька) –
сучасна І. Франка; - kleine Leszniower Gasse/ вулиця Лешнівська мала – сучасна Млинська; - Goldgasse/ вулиця Золота; - grosse Pfarrgasse/ вулиця Парафіяльна велика
(давня Костельна) – сучасна В. Стуса; - Klostergasse/ вулиця Кляшторна – тепер початок вулиці Залізничної; - Schulgasse/ вулиця Шкільна - сьогодні власної назви ця вулиця не має і відноситься до
вулиці Гончарської; - аlte Spitalgasse/ вулиця Шпитальна стара – початок сучасної вул. Гончарської; - I’- Schlossgasse/ вулиця I’-Замкова – сучасна Замкова; - Neustadterplatz/ Новоміська площа (Новий Ринок,
давня назва «Райківка») – сучасний майдан Свободи; - Armener Gasse/ вулиця Вірменська; - grosse Lembergergasse/ вулиця Львівська велика – сучасна Т.
Шевченка; - kleine Lembergergasse/ вулиця Львівська мала – сучасна Весела; - neue Lembergergasse/ вулиця Львівська нова – початок сучасної
вул. 22 Січня; - grosse Wallgasse/ вулиця Валова велика – сучасна Січових Стрільців; - II’- Schlossgasse/ вулиця II’– Замкова -сучасна Єврейська; - вулиця Руська – початок сучасної вул.
Руської. На відміну від сільських храмів, міські
християнські сакральні споруди зображені в тісній міській забудові у вигляді
планів цих споруд і виділені у чорно-білому зображені карти фон Міґа більш
насиченим тоном (темнішим від тону квартальної забудови). Римо-католицький костел зафіксований
оточений муром, частина якого збереглася до нашого часу.
Єврейські святині не мають спеціального позначення,
хоча вони чітко ідентифікуються серед міських кварталів і зафіксовані окремими
будівлями тонованими темнішими від оточуючих їх споруд, а «Велика» синагога
позначена ще й у вигляді характерного для неї плану. Отже на плані міста, згідно мапи
фон Міґа, зображено наступні сакральні споруди станом на 1779 – 1782 рр.: - церква Різдва
Пресвятої Богородиці (відома з 1628 р.); - церква св. Юра (відома з травня 1628 р., як
«купецька церква»); - церква Воздвиження Чесного Животво-рящого
Хреста (вперше згадується у 1661 р.) –
картографічно ідентифікована уперше, була розташована на півдні
східної сторони сучасного майдану Свободи; - парафіяльний костел
Воздвиження Чесного Хреста (побудований у 1660-х рр. долинським старостою
Станіславом Конєцпольським); - домініканський
монастир з костелом св. Станіслава (заснований тим же Станіславом
Конєцпольським у 1678 р.). Цісарським декретом від 21
грудня 1783 р. переданий Сестрам милосердя (Шариткам), які перебудували кляштор
під сиротинець, а костел – під шпиталь. Взаємна орієнтація костелу і кляштора
показана на плані 1784 р. [2]. Тепер на цьому місті
знаходиться універмаг; - жіночий монастир
Сестер милосердя (Шариток) (заснований і діяв при
парафіяльному костелі).
Після передачі монахиням доміні-канського монастиря, в їх давній обителі повинна була відкритися
нормальна школа для дівчат, згідно цісарського декрету від 24 червня 1782 р.,
але не знайшлось достатньої кількости учениць і споруду передали під староство
(Kreisamt) – картографічно ідентифікована уперше [19, 337-339]. Тепер це
частина будівлі майдану Свободи, 5; - «Велика» або «Стара»
синагога (1742); - «Мала» або «Нова»
синагога (збудована в 1766 р., реставрована після
пожежі 1801 р., остаточно розібрана після 1944 р.). Ця синагога знаходилась на
ділянці між південною стіною сучасного будинку за
адресою вул. Гончарська, 10 і північною стіною будинку
по вул. Гончарській, 14. В єврейській дільниці міста,
навпроти «Великої» синагоги виділена темнішим тоном будівля, ймовірно, старого
єврейського шпиталю відомого з XVII ст. (між вулицями Шкільною і Шпитальною старою) [25, 46]. До сакральних об’єктів відносяться
також і придорожні хрести та фігури. На мапі вони
зображені хрестами біля роздоріж. Після приходу австрійців в
Бродівському замку був розміщений військовий гарнізон [9, 1-2]. В травні 1780
р. замок відвідав імператор Йозеф ІІ, фортецю йому презентував полковник фон
Шютц [18, 113]. В цей час, дідич Бродів граф Вінцентім Потоцький вів з австрійським урядом довгу тяжбу, щодо перебування в
замку військових [9, 1-2]. На плані фортеці, яка знаходилася в західній частині
міста, зображений її внутрішній двір, де позначені
окремі споруди: замковий палац, будинок коменданта – колишня палата
Конєцпольських і ще дві будівлі (можливо возівня або шпихлір і восьмигранна
порохівня біля цекгаузу [***]) [9, 1-2; 4, 560, 564-566]. Довкола замкового
дитинця позначений обмурований вал з кутовими бастіонами і фортечний рів, а також – равелін перед в’їзною брамою. Згідно мапи фон Міґа, в 1779 – 1782 рр.
збереглося п’ять п’ятикутних бастіонів міського
оборонного валу, який оперізував східну частину міста в ділянці від Львівської
брами до місця колишньої Луцької брами, вздовж сучасних вулиць Енергетичної,
Дружби, М. Коцюбинського, Галицької. За Львівською брамою проглядається
фраґмент ще одного бастіону оборонного валу (сучасна вул.
Б. Хмельницького). Зовнішня сторона збереженої частини
цього валу була місцями обмурована. За Львівською брамою в напрямку єврейського
кладовища зображена невелика гребля (тепер це територія Бродовського РЕМ), а
також позначений міст над оборонним ровом, після якого
починалася Львівська гребля. Особливу увагу заслуговує показана на мапі
гідротехнічна система заповнення (або обезводнення) водою рову, який йшов
паралельно східній частині оборонного валу: вода заповнювала рів
за допомогою двох каналів і двох ставів, які мали дамби. Північний
канал зберігся до нашого часу – це канава, яка відходить від АТП в сторону
Лагодова, а залишок зображеного ставу був ще на початку 80-х рр. ХХ ст. перед
будівництвом дитячого садку № 7. За ровом, при дорозі на північ
(ділянка між сучасними вулицями Юридика і Гайдамацькою) на мапі зображений
фільварок «Юридика», який після касації домініканського кляштору був переданий
римо-католицькому приходству. Від фільварку вздовж рову
позначена вулиця забудована з обох сторін, яка згодом отримала назву Окружної
(сучасна вул. Лесі Українки) – це колишня лінія
передньої оборони східної частини міського валу. * * * Отже, як випливає з вище вказаного, значення
військової карти Ф. фон Міґа як джерела містобудівельної історії Бродів, є
незаперечним. А враховуючи те, що в основі цієї карти лежить детально знятий
методом тріангуляції Йозефа Лізганіга топографічний
план [7, 149] і відносно крупний масштаб карти, то фраґмент мапи із зображенням
Бродів можна розглядати як найдавніший на даний момент план міста та околиць
відповідного часу (1779 –1782). Особливо вражає накладення планувальної
структури міста та передмість на рельєф місцевости, завдяки цьому зображення
набуває об’ємности. Шкода, що поки що недоступна кольорова копія фраґменту
карти фон Міґа, на якій колір несе не тільки естетичну
функцію, а перш за все інформаційну [8, 33-36]. Багато фактичного
матеріалу міг би дати і «Військовий опис» бродівської секції карти. Вперше було картографічно ідентифіковано і локалізовано дві сакральні споруди, розташовані в
діль-ниці Нового міста: монастир Сестер ми-лосердя (Шариток) і розібрану в кінці ХVШ ст. церкву Чесного Жи-вотворящого Хреста.
Тра-диційно вважають, що по-будовані після розібрання
чеснохрестівської церкви стрілецькі казарми стоять на її місті [11,51; 17,78].
Але аналіз зображення місця святині на мапі фон Міґа і зображення стрілецьких казарм та невеликого саду в огорожі біля них на
літографії К. Ауера «Нова площа (Новий Ринок) в Бродах» [24] доводить, що
церква стояла південніше майбутнього місця розташування казарм [1]. В післявоєнні роки там були переважно дерев’яні гаражі, які
знесли разом із колишніми казармами у 1987 – 1988рр. Заслуговують уваги зображені на карті
гідротехнічна система заповнення (або обезводнення) водою оборонного рову
східної частини міських валів і замкова фоса, яка в період 1779 – 1782 рр. вже
не сполучалася з Лагодівським ставом і була в стані
«сухого» оборонного рову замуленого від джере-льної та дощової води [18, 137]. Як вже було зазначено, карта фон Міґа цінна
тим, що розкриває архітектурно-просторовий уклад
Бродів кінця XVIII ст. Відомо, що регулярно сплановане локаційне ядро кінця XVI
початку XVII ст. було розширено в східному напрямку в 30-х рр. XVII ст. після розбудови міста
великим коронним гетьманом Речі Посполитої С. Ко-нєцпольським [6,39; 5,6].
Проте, первісна забудова міста була переважно некапітальною (дерев’яною), не
раз горіла під час пожеж і ворожих нападів, підлягала
переділам (дробленню або об’єднанню) і тому в момент виконання креслень карти
дійшла зі значними спотвореннями, тобто далека від схем «ідеального міста», які
не раз публікувались багатьма дослідниками
містобудівельної історії Бродів: О.Сосновським [13, 206], В.
Каліновським [20, 198], Т.Трегубовою [13, 206], Д. Чоботом [14], П. Ричковим
[10, 20], С. Кравцовим [21, 10]. Всі ці схеми були реконструйовані на основі
кадастрового плану Бродів 1844 р., який показує стан міської забудови після перепланування (регуляції) вуличної мережі, внаслідок
якої планувальна структура стала більш регулярною і зберла цей характер в
середмісті до сьогоднішнього дня. Отже, після
опрацювання плану Бродів на мапі фон Міґа, висновки про «ідеальне» планування
Бродів, можливо будуть скореговані. P.
S. Автор висловлює щиру подяку кандидату архітектури,
професору кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури НУ
«Львівська Політехніка» п. Петришин Г. П. за надані фраґменти карти Ф. фон
Міґа. *. З 1773 до 1782 р.
м. Броди було центром дистрикту львівського циркулу (округу). Згідно звіту
старости Буяновського в 1778 р. в місті нараховувалось
10 887 мешканців ( 22, 122). У Львові на той час (1776) проживало
29 500 міщан (12, 78). **. Еспланада – незабудований простір між фортецею і найближчими будиночками. ***. Цекгауз – склад обмундирування, зброї та
инших лаштунків. За часів
короля Станіслава Августа (1764 – 1795) з’явився паралельний термін арсенал,
який більш пов’язаний зі складом вогнепальної зброї, гармат, що іноді міг мати
і ливарню. Бродівський цекгауз заснований Станіславом Конєцпольським у 1635 р.
був одним із найбільших в Галичині, хоча і поступався бережанському арсеналу. 1. Центральний
державний історичний архів України у Львові (далі ЦДІА
України у Львові). Ф. 186, оп. 6, спр. 89 (1844 р.):
кадастровий план м. Броди. – А. 2.- Арк. 2. 2. ЦДІА
України у Львові. Ф. 726, оп. 1, спр. 1332. – Арк. 1 –
7. 3. Kreigsarchiv in Wien, Nr. B IXa, 390 ( рукопис ); Militдrische Beschreibung zu: Mieg F. von:
Karte des Kцnigreichs Galizien und Lodomerien ( M 1:28800 ), 1779-1782. 4. Александрович
В. Опис замку в Бродах 1689 року // Український археографічний щорічник. – Київ
– Нью-Йорк, 2004 – Випуск 8/9. – С. 544 - 565. 5. Бевз
М. Архітектурно – просторовий уклад міста Жовкви в контексті европейської
урбаністики // Галицька брама. – Львів. Квітень, 1997. - № 4 (28). – С. 6 – 7. 6. Кравцов
С. Містобудівельна історія Бродів та Гійом Левассер де Боплан // Україна в
минулому. – Київ – Львів, 1993. – Випуск 10. – С. 31 – 39. 7. Кришталович
У. Перша топографічна карта Галичини Йозефа Лізганіга // Боплан і Україна.
Збірник наукових праць. – Львів, 1989. – С. 146 – 157. 8. Петришин
Г. П. Карта Ф. фон Міґа (1779 – 1782) як джерело до містознавства Галичини. –
Львів: Видавництво НУ «Львівська Політехніка». – 2006. – 291 с. 9. Площанський
В. Бродовський замок в начале автрийского владения до 1786 г. // Слово. – Львов, вторник, 1 (13) октября
1874. – С. 1 – 2. 10. Ричков
П. Західноукраїнські міста – фортеці XVI – XVIII століть // Пам’ятки
України. – Київ, 1990. - № 2. – С. 20 – 22. 11. Созанський
І. З минувшини м. Броди. Причинки до історії міста в
XVII в. (Репринтне видання 1911 р.). – Броди: Просвіта. – 2003. – 69 с. 12. Степанів
О. Сучасний Львів. Путівник. – Львів, 1992. – 144 с. 13. Трегубова
Т. О. Полонне – місто-фортеця // Мистецтво і сучасність. – Київ, 1980. – С. 204
-210. 14. Чобіт
Д. Ідеальне місто. З історії забудови Бродів // Прапор
комунізму. – Броди, 21 квітня 1998. - № 48 (6529). – С. 3. 15. Чобіт
Д. Як виникло місто Броди. – Броди: Просвіта. – 2002. – 45 с. 16. Чорній
Ю. Старі Броди // Броди і Брідщина. Історико-мемуарний
збірник / Під. ред. Я. Чумака. – Торонто – Онтаріо, 1988. – С. 207 – 224. 17. Щурат
В. Церкви гр.-кат. парохії в Бродах // Сьвіт. – Львів,
1907. – Ч. 5. – С. 78 – 80. 18. Barącz
S. Wolne miasto handlowe Brody.- Lwуw, 1865. – 197 s. 19. Chołkowski
X. Dom w Brodach. – Машинопис.
– 8 с. – ( Матеріали Бродівського історико-краєзнавчого музею. Збірка Я. Онищука). 20. Kalinowski
W. Miasta polskie w XVI i perwszej połowie XVII wiekуw// Kwartalnik
Arhitektury і Urbanistyki. Teoria і Historia (далі КАU). - 1963 – T.VIII. – Z. 3-4. - S. 167-225. 21. Krawcow
S. O ukladzie przeztrzennym miasta Brody w XVI-XVII w. // KAU. - Warszawa,
1992. – T.XXXVIII. - Z.1.- S.3-14. 22. Lutman
T. Studja nad dziejami handlu Brodуw w latach 1773-1880.- Lwow, 1937. - 364 s. 23. Sosnowski
O. Studium pierwotnego załоżenia (1586) і obwarowania (1630-1635)
miasta Brodуw // Biułetyń Historii Sztuki і Kultury. - Warszawa,
1933-1934. - R.2 - № 4 - S.247-252. 24. Wolne
handlowe miasto Brody // Galicja w obrazach.- Lwуw: Piotr Piller, s.a. 1837-1838. -
Z.IX. - S.45-48 25. Wurm D. Z dziejów żydostwa
Brodzkiego. – Brody, 1935. -119 s. |
ч
|
 |
|