зміст
на головну сторінку

Христина Брюховицька

Давній Стрий

Стрий – одне з найдавніших західно-українських міст, осередок промислово-аграрного та культурно-рекреаційного комплексу (разом з Моршином) Стрийського Прикарпаття. Цікавим фактом є те, що в Україні існують дві річки з назвою Стрий, одна з яких знаходиться в басейні ріки Горині, а власне другу в місті Стрий.

Швидше всього свою назву місто отримало від назви річки, однієї з найбільших приток Дністра, на берегах якої воно стоїть. Отож «Стрий» – омонім, що означає одночасно і ріку і місто. Можемо з впевненістю сказати, що першою виникла назва річки, а вже пізніше вона поділилась своєю ім’ям з містом.

Одна з версій сучасного вченого С. Наливайка полягає у тому, що хоча назва міста походить від назви річки Стрий, та сама річка отримала назву від індоіранського слова «ushtra-ustra» (муштра-устра) – бик, самець. За міркуваннями вченого гідронім має значення «Бичача, Бикова ріка», а топонім буквально означає «Биків, Турів», «Бичин, Тур’їн».

Проте переконливішою видається версія Костянтина Тищенка. Він вважає, що цей топонім є іллірійського походження. «Стрий», як ім’я ріки – дуже стара назва що означає «течію», « струмінь води». Якщо розглядати слово «Стрий» з погляду мовознавця – то походить воно від індоевропейського кореня «sreu». Такий корінь та зміст зустрічається в словах української (струм, струя), польської (struga, strumien), ірландської (sruami – струм), німецької (stromm), іранської (struth – ріка), староіндійської (sravati – пливе), латиської (straume), литовської (sriatas, strautas – те що пливе, струя) та инших мов.

Можемо також згадати, що на території Стрийщини та Прикарпатських околиць існує багато селищ що мають словосполучення «с-т-р», наприклад Устрики Долішні, Страшевичі, Стрілків, Стриганці, Старуня, Струтин тощо. Стрий, як великий брат, є у центрі цього Прикарпатського ареалу.

Ну і як завжди відбувається в різні часи, за різних влад назва міста могла виглядати по-иншому, проте звучала завжди однаково (звичайно з врахуванням деяких давніх латинсько-польських ортографічних особливостей). Це можемо прослідкувати в давніх документах, де можна зустріти, крім назви Стрий, ще й такі варіанти: Stryg, Stry, Stryj, Strig, Strigenses, Stryi, Strey, Striig, Strya, Sthryensis, Sthrya, Stryei, Stri. Можливо в цьому і є секрет річкової назви міста – все тече, все міняється – а Стрий залишається Стриєм.

Від імені перейдемо до символу Стрия. Як і будь-яке европейське місто Стрий має схожу історію. Міська геральдична традиція пов’язана із становленням феодальних міст та запровадженням у них самоврядування. Найдавніші відомі зображення герба Стрия вдалося виявити тільки на пам’ятках XVI ст., однак його можна вважати одним із найдавніших українських міських знаків. Ще одна причина для гордості стриян.

За традицією герб зображали лише на печатці з написом «печатка міста» чи «печатка радників». На печатці війта і судочинного органу за звичай зображали дещо видозмінений міський знак або використовувався зовсім инший символ.

Герб можемо найти на міській печатці датованій «1574» роком (людська постать у довгому плащі і крислатому капелюсі, з палицею в руці), а його модифікацію – на судовій печатці з датою «1541» ( людина в капелюсі та з палицею в руці зображена у сидячій поставі). Ці дві печатки використовувались досить тривалий час, бо їх вдалося виявити на документах з другої половини XVIІ ст.

Те, що протягом короткого періоду використовувались кілька різних типів міських печаток, свідчить про досить бурхливу історію Стрия в XVI-XVIІ ст. Можемо припустити що причиною втрат більшості печаток були часті ворожі напади та руйнування міста. Пізніше маґістрат Стрия використовував печатку, на якій окрім знайомої постаті (але вже у короткому одязі й з баклаком на плечах) були ще й инші елементи – якір, дерево, міська брама з двома вежами.

На початку ХІХ ст. фігурувала нова версія печатка, на якій зображено дерево, браму, пілігрима та якір. А от в 1844 р. місто отримало новий цісарський привілей, у якому фіксується і сам герб: на синьо-червоному щиті на зеленій землі стоїть єпископ у срібній одежі з палицею та вервицею в руках. Такий вигляді герб Стрия мав до 1939 р.

Дослідники вважають, що на гербі Стрия зображений Святий Яків. Цей апостол у геральдиці подається у вигляді старця-пустельника в капелюсі та плащі, з палицею або мечем у руці, іноді в иншій руці він тримає книгу.

З приходом совєтської влади герб міста модифікується. 5 червня 1980 року було затверджено совєтську емблему міста, яка з історичних елементів включала тільки браму з двома вежами. Наступна модифікація відбулася 21 березня 1991 року міськвиконком затвердив герб, у котрому на синьо-жовтому тлі зображена брама, в отворі якої стоїть пілігрим, а також вміщено щит з Тризубом та хвилі, що мають символізувати ріку Стрий.

І знову ж таки, після совєтських перепитій та через непрофесійність сучасних українських геральдиків, новітній герб Стрия складений не вірно. У малюнку та описі було допущено низку недоліків, які не відповідають геральдичній практиці. Це і використання жовтого кольору, який в гербах не застосовується (має бути золото), і впровадження двох відтінків синього кольору, і накладання геральдичного металу на метал (срібна брама на золотому полі), і непотрібне доповнення у вигляді тоненьких хвильок. Тому для Стрия пропонувалося провести реконструкцію герба за найдавнішими зразками, використавши колористику з проекту герба кінця XVIІІ століття, або зберегти ідею герба 1991 року, вилучивши лишні елементи та уточнивши малюнок. Такі реконструкції вже проводились у багатьох инших містах.

Щодо історичних перепитій, то точна дата заснування Стрия невідома. Проте міста не виникають на пустому місці. Археологічні знахідки розказують нам про життя доісторичної людини на теренах Стрийщини. Серед цих знахідок залишки поселень доби неоліту і ранньої бронзової доби, датовані 5 тисяч-800 рр. до нової ери. Також знайдені залізні вироби, уламки кераміки, які датують періодом Княжої Русі. Археологами знайдені також артефакти доби Київської держави і Галицько-Волинського князівства. Археологічні дослідження на території Стрийщини вказують на те, що у VІІІ-ІХ ст. тут проживало високо-розвинуте суспільство, більше того воно мало задатки до державотворення, що підтверджується існуванням чисельних городищ, укріплень, ремісничих комплексів, а вже з початку ХІІ ст. на території Стрия проживало давньоруське населення.

В ХІ-ХІІІ століттях ці землі входять до складу Галицько-Волинського князівства. За часів князя Ярослава Осмомисла (1130-і pp.-1187) місто мусило мати велике значення в оборонній системі та бути важливим адміністративним центром. Варто згадати, що в час приєднання Стрийщини до Польщі існував Стрийський (Стриганський) повіт, який простягався аж до угорського кордону і охоплював оборонну зону від славської до жижавської включно. Відповідно місто мало і неабияке економічне значення, бо постало на перехресті важливих шляхів із Києва через Звенигород і Зудечів (Жидачів) до Угорщини та з Галича до Стрия і на Угорщину. У Стрию ці шляхи перетинались з великим Прикарпатським шляхом, який вів з Коломиї через Галич, Долину до Стрия і далі через Самбір до Перемишля і ще далі до Кракова й Шльонська. Цією дорогою гнали худобу, перевозили сіль з Долини й Болехова до Стрия, а з нього далі, по всіх усюдах. Це послужило причиною для розростання майбутнього міста.

Вперше місто згадується в історичному документі 1385 року, де говориться про Стрий як про центр повіту з 32 селами. Отже, відомо, що в 1385 році Стрий вже був адміністративним центром волості – тоді місто називалося «Стриґ». А через два роки Галицьке князівство, знекровлене в боротьбі проти нападів Золотої орди, було захоплене Польським королівством. Король Владислав Ягайло (Władysław II Jagiełło, 1351-1434) на початку XV ст. уступив Стрийський повіт своєму братові Свидригайлові (Śvitrigaila, 1370-1452). А невдовзі Свидригайло передав ці землі князеві Федюшкові Любартовичу (1351-1431), синові Любарта-Дмитрія (?-1384), князя Волині. Друга письмова згадка про місто датована 1398 роком. Вона пов’язана з розмежуванням території галицького архиєпископства і перемишлянського єпископства.

До 1430 року Стрийська волость залишалася під владою Любарта. Пізніше, до кінця XVII ст., державні маєтки Стрийського повіту передавались в пожиттєве володіння представникам короля – тобто польським магнатам, яких призначали на посаду старост. Хоча юридично, міське управління вважалось їм непідвладним – на практиці влада в місті залежала від старост та їх управителів.

На підставі королівських привілеїв 1431 і 1460 років – міське самоврядування в Стрию здійснювалось відповідно до Маґдебурзького права. За яким міське управління (тобто маґістрат) складалось з ради, на чолі якої стояв бурґомістр, і судової лави, яку очолював війт. Замок був резиденцією старост та намісників, а ратуша була резиденцією для маґістрату.

Перший відомий опис міського замку датують 1588 роком. В 1664 році замок описують так: замок був обнесений валом і ровом з водою, мав дві в’їзні брами, чотири оборонні башти, шість литих гармат, вісімнадцять гаківниць, його захищали сімдесят драгунів.

В той час саме місто було оточене земляним валом причому не одним. Инший вал з частоколом спеціально відокремлював центральну частину від передмість (площу Ринок з найближчими навколишніми вулицями). Юридично лише ця відокремлена частина вважалась містом – всіма правами міщан могли користуватись лише ті, хто володів нерухомим майном у самому місті. Окрему громаду становили мешканці передмістя Лани, власне ця громада була залежна від маґістрату.

А от громада передміщан, що жили на Підзамчі, від маґістрату не залежала. Жителі Підзамччя були підданими магнатів – королівських старост, як і селяни-кріпаки королівських сіл Стрийщини. Як і будь-яке місто Стрий розвивався і розростався. І згодом виникла частина міста, яку називали Шумлявщиною, за прізвищем українських шляхтичів Шумлянських. А на землях, котрі були власністю війтів, виникло передмістя Війтівство. Переважно місто було українським, проте, також, зростала кількість поляків. Так само появилося і єврейське населення, яке займалося головно торгівлею.

Десь на початку XVII століття, в Стрию виникають чотири церковні братства – вони об’єднали широкі кола власне українського населення міста та його передмість. Ці братства мали значний вплив у місті та відігравали важливу роль в громаді стриян. При цих братствах діяли школи, котрі пізніше переросли у важливі культурні осередки, центри розповсюдження рукописної та друкованої книги.

Стрий як місто, що розвивалося, мав жваве ремісниче життя. Більшість ремісників міста була об’єднана в цехові організації. Одним з перших був створений цех кушнірів, а згодом й шевський, гончарський, ткацький, кравецький, об’єднаний цех ковалів, слюсарів, мечників та золотарів, а згодом й боднарський. Окрім ремісницьких майстерень, були й гуральні та водяні млини (в середині XVIII ст. на річці Стрий та її притоках було 7 млинів).

Не банальною буде фраза, що Стрий відігравав важливу роль у розвитку торгівлі Галичини. З причини свого вигідного розташування стрийські купці підтримували торгівельні зв’язки з містами не лише Галичини, а й Закарпаття, Буковини, Молдавії та Наддніпрянщини. За однією з версій, щодо походження герба Стрия, про значне місце торгівлі в житті міста має свідчити зображення «купця-подорожнього» на старовинному міському гербі.

Період з 1590 по 1648 рік був доволі нелегким – Стрий і навколишні села зазнали більше як тридцять татарських нападів. Татарські набіги продовжувались десятиліттями. У 1523 році татари дощенту спалили Стрий і місто отримало звільнення від податків на 8 років. Також великих втрат Стрий зазнав у 1592, 1604 роках через пожежі згоріло половина міста разом з костелом. Як пишуть парафіальні хроніки, завдяки багатим пожертвам міщан костел було відбудовано тільки у 1640 році. Його було значно збільшено, а у фронтоні побудовано вежу тієї ж ширини, що й костел. Цей період видався для Стрия доволі складним – воно зазнавало чимало втрат: періодично місто потерпало від епідемій чуми, холери, голоду – і тоді вимирало до половини городян, а то і більше.

Існує опис міста від 1692 року в якому зазначено: 292 будинки, 4 водяні млини та 17 корчем.

У 1768 році зведено перший з відомих дерев’яний міст через ріку Стрий. Безумовно для Міста це була важлива подія.

Та головною перешкодою у розвитку міст України, зокрема і самого Стрия, під владою Речі Посполитої було свавілля шляхти і магнатів. Після того як Галичину перейняла Австрійська монархія (1772) сваволю шляхти дещо обмежили, проте появився инший мінус – на плечі населення ліг тягар утримання нового бюрократичного державного апарату – Австрійської імперії.

 


ч
и
с
л
о

70

2012

на початок на головну сторінку