Попри те, що у біографії Миколи Ґошка бракує багатьох деталей, можемо з певністю стверджувати, що початок його життєвого шляху нічим особливим не відрізнявся. Як і більшість української інтелігенції австрійського періоду, за походженням він з сільської місцевості. Народився Микола Ґошко у 1890 р. у селі Стариська (тепер – Старичі) на Яворівщині в звичайній селянській родині Михайла Ґошка та Євдокії Яцишин. Фінансовий стан родини не відомий, але як і більшість сільських господарів, Михайло Ґошко прагнув будь-якими чином дати своїм дітям освіту. Навчатися Микола розпочав у Яворівській школі, а з 1907 р. – у державній чоловічій учительській семінарії у Львові, яку закінчив у 1912 р.

Не знаємо докладно чи здобування військової освіти було самостійним вибором Миколи Ґошка чи наслідком відбору серед військовозобов’язаних австрійської армії. Так чи інакше, але у період Першої світової війни М. Ґошко з’являється в документах як австрійських поручник, випускник заснованої у 1752 р. найстарішої в світовій історії Терезіанської військової академії у місті Віннер-Нойштадт.

Слід відзначити, що військова освіта серед українців Галичини того часу була вкрай непопулярною, більш гідними вважалися, як і в наш час, правничі та економічні професії. Пов’язано це не тільки з характерною для галицького селянства нехіттю до військової справи, але й монополізацією війська німцями та іншими народами Австро-Угорщини. Чужий для них галицький чи буковинський русин був об’єктом зневаги. В таких умовах українцеві важко було зберегти своє національне «я». Можливостей професійного росту у свідомого українця в армії фактично не було. Німець допомагав німцеві, поляк – полякові, чех – чехові. У цьому контексті постать Миколи Ґошка особлива. Вибравши військову освіту і закінчивши одну з найкращих у світі військових академій, він з початку Першої світової війни бере участь у бойових діях. Чотири військові нагороди, зокрема хрест «За військові заслуги» та дві медалі «За хоробрість», отримані М. Ґошком свідчать про непересічні бійцівські якості та військові знання.

Перша світова війна зруйнувала старий континентальний устрій. З історичної арени зійшли два могутніх гравці, загибель яких не міг передбачити мабуть ніхто. Не стало Російської та Австро-Угорської імперій. На руїнах останньої творилися нові національні держави угорців, чехів, південних слов’ян та поляків. Не могли бути осторонь цього процесу й українці.

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. під керівництвом Українського військового комітету вояки та старшини колишньої австрійської армії перебрали владу в свої руки у більшості повітових центрів Галичини. Змучені чотирилітньою війною українські вояки, забули про повернення під рідні стріхи й стали основою новоствореної Української Галицької Армії. Тоді, власне, й стало зрозумілим наскільки шкідливим був пацифізм основної маси галицького селянства, яка не бажала віддавати своїх синів до військових навчальних закладів. Відсутність достатньої кількості професіоналів відчувалася на кожному кроці.

Не дивно, що в таких умовах центральну роль відігравали такі як Микола Ґошко. Офіцери середньої ланки, очевидно, менш відомі ніж генерали Віктор Курманович та Мирон Тарнавський, полковник Дмитро Вітовський, але сила будь-якої організації й особливо армії вимірюється міцністю середнього звена.

26 грудня 1918 року Микола Ґошко обійняв посаду військового коменданта Стрия. Під його командуванням знаходився Вартівничий курінь, складений з чотирьох сотень стрільців, безпосереднім командиром яких був П. Яцишин. Характеризуючи період української влади в Стрию кінця 1918 – початку 1919 рр., слід відзначити, що місто було віддалене від фронту, зосередженого в околицях Львова, Дрогобицько-Бориславського басейну та залізничної колії у напрямку Перемишля. Стрий виконував важливу роль запілля, його основними функціями були забезпечення фронту, контроль залізниці до Станіславова (тепер – Івано-Франківськ) та місце збору рекрутів.

Місцева адміністрація Західно-Української Народної Республіки у більшості випадків успішно справлялася зі своїми завданнями. Конкретно Стрий є одним з найкращих прикладів. Характерним фактом є те, що у місті не було харчових карток, а це траплялося рідко. Накази військового коменданта М. Ґошка свідчать, що до його юрисдикції належали не лише контроль залізниці та охорона громадського порядку, а, фактично, усі найважливіші справи міста, зокрема прибирання та утримування чистоти, профілактичні заходи проти епідемії тифу, заборона продажу алкоголю, контроль над продажем тютюну.

Значення структури, очолюваної М. Ґошком легше зрозуміти уявивши умови в яких творилася нова державна система. На ситуацію впливав не тільки згаданий брак фахівців, економічна та духовна мобілізація, але й значний відсоток чужорідного неукраїнського, польського та єврейського елементу всередині галицьких міст, який мав різне, часто вороже ставлення до Української держави. Враховуючи все це, військові коменданти відігравали ключові ролі, бо мало видати нове розпорядження, треба мати можливість впровадити його в життя та контролювати його виконання. Єдиною реальною силою здатною це зробити були військові гарнізони, що були більш ефективними, ніж поліція чи добровольча міліція.

Особливе зацікавлення викликає звернення М. Ґошка до громадськості Стрия 10 січня 1919 р. У ньому комендант ініціює створення спільного українсько-польсько-єврейського комітету допомоги військовим інвалідам, сиротам та найбіднішим верствам населення міста (Детальніше, див. додаток № 3). Цей документ характеризує автора як діяча зі зрілим державницьким підходом, що має розуміння потреби дбати за усіх мешканців міста, незважаючи на релігійну чи національну приналежність.

Останній відомий наказ підписаний комендантом Стрия М. Ґошком датований 20 січня 1919 р. Коли і за яких обставин М. Ґошко передав команду міста своєму наступникові сотнику Івану Ерденберґеру невідомо. Але вже 4 травня в тогочасній столиці ЗУНР Станіславові з’являється наказ про впровадження нових українських банкнот на території міста за підписом… коменданта Станіславова Миколи Ґошка! Очевидно, що владою Західно-Української Народної Республіки діяльність сотника на посаді коменданта Стрия була оцінена дуже позитивно, адже нове призначення не могло бути випадковим.

Не знаємо за яких обставин М. Ґошко потрапив до польського полону, найбільш імовірно це відбулося близько 25 травня, коли польські війська зайняли місто. Невідома, на разі, діяльність сотника у таборах інтернованих, де процвітала культурно-освітня діяльність. Відомо, що М. Ґошко перебував у таборі, розташованому у селі Стшалково у Західній Польщі, де у 1919-1920 рр. польська влада утримували близько 7 тисяч галицьких українців. У сімейному архіві збережено лише подорожній лист М. Ґошка, виданий Командою табору, де вказується, що звільнений інтернований М. Ґошко повертається до Бродів у серпні 1919р. П’ятирічна воєнна епопея для сотника закінчилась.

У Бродах сотник провів усі наступні роки життя. Їхав він до цього міста не випадково, адже на нього там чекала дружина Марія, з якою він взяв шлюб під час короткої паузи військової завірюхи Першої світової у 1917 р.

Як і більшість старшин УГА, М. Ґошко взявся до навчання та роботи в державних та громадських установах. Збережені три свідоцтва про навчання та здачу іспитів зі сфери фінансів та бухгалтерії у 1921-1924 рр. Відтоді, без перерви, до 1940 р. М. Ґошко працював у Бродівському повітовому фінансовому відділі, який напередодні війни очолював.

Як і для тисяч українських інтелігентів та фахівців нова радянська «радість» для сотника закінчилася трагічно. М. Ґошко був заарештований 6серпня 1940 р. біля Львова у селі Зимна Вода згідно офіційного формулювання «за те, що мав намір перейти кордон». Справжньою причиною його перебування в цьому селищі, за словами співкамерника, ходорівчанина Ореста Булки, були пошуки тіла, загиблого у бою з НКВД сина.

М. Ґошко був засуджений на відомому «Процесі 59-ти» 18 січня 1941 р. за класичною статтею 54-2 Кримінального кодексу УРСР до розстрілу. Поруч з сотником на лаві підсудних була рідна сестра майбутнього головного командира УПА Романа Шухевича – Наталя, перший головний командир УПА Дмитро Клячківський-«Клим Савур», відомий журналіст та редактор, керівник референтури пропаганди ОУН Кость-Арпад Березовський. М. Ґошко належав до тієї групи підсудних, які відкрито заявляли про свої антирадянські погляди. Очевидно, що головною причиною арешту сотника, була діяльність його сина Володимира, керівника розвідки крайової ОУН, але й фраза сотника, сказана на суді: «Так, мені не подобалася радянська влада» стала останнім аргументом для вищої міри покарання. 14 квітня того ж року смертний вирок було виконано.

 

 

 

Додатки

 

№ 1

 

Приказ Ч. 1/18

З днем 26 грудня 1918 [р.] обняв я команду міста Стрия і заряджую слідуюче:

1.Однострій військовий можуть носити лишень члени Укр[аїнської] армії, як і також відпоручники заграничних комісій, котрі носять на рукавах опаски з національними красками.

2.Від 15 січня 1919 [р.] заборонюєсь носити військовий однострій бувшим офіцерам австр[о]-угорської армії, як і також і сим офіцерам, котрі мають дозвіл Областної Команди Стрий.

3.Заборонюєсь продавати напитки алькогольові так в місті як і в повіті Стрия. Виновні будуть карані 14 дневним арештом, або гривною (1) до 10.000 К[орон].

4.Всі шинки, реставрації (2) мусять бути о 7[-ій], а каварня «Розенберґа і Вольфінґера» о год. 8[-ій] вечором замкнені.

5.Всі перепустки без печатки військової Стаційної команди Стрий суть не важні.

Стрий, дня 26 грудня 1918 [р.]

 

Приказ Ч. 2/18.

1.Всі Старшини і мужва Української Армії, які приїзджають службово або на побут до міста Стрия, мають зголоситись в Команді міста Стрия ул. 3-го мая ч. 9.

2.Цивільні подорожуючі особи, котрі задержуються довше чим 24 години в Стрию, маються в протягу 6 годин в мійськім Комісаріяті (Бюро мельдункове Стрий) зголоситися, в противнім случаю підлягають карі до 1000 К.

3.Забороняю з нинішним днем всякого рода польовання.

Позволенє на ношенє оружія і дозвіл полювати уневажнюю. Всякого рода оружіє і муніцію як також і оружіє видане уже Стаційною Командою мається до 2 січня 1919 [р.] в Команді міста за посьвідкою зложити. Оружіє має бути добре опаковане і докладною адресою властителя заосмотрене. Неповинуючіся тому приказови підлягають карі суду Суду наглого (3).

4.По приказу Обл[асної] Команди Ч. 46 з д[ня] 28 грудня 1918 [р.] забороняю всім особам Австро-угорської армії, яка стоїть поза складом Української Армії носити всякі військові відзнаки як військової зьвіздки, розети, вилоги, ґудзики, нашивки і прикраси якого-небудь рода. Хто поступить проти сеї заборони, стягне на себе кару і конфіскату одягу. Всі члени Укр[аїнської] армії мусять мати від своєї команди відповідну посьвідку (особисту лєґітимацію (4)).

5.Органи військові, перепроваджуючі ревізії по домах, мусять виказатись до сего уповноважненєм команди міста.

6.Від 1 січня 1919 [р.] буде видавати перепустки для осіб цивільних подорожуючих повітова Військова Команда (льокаль (5) Повітовий Комісарият) напротив Команди міста. Сі перепустки будуться документами індентичности особи.

Стрий, дня 30 грудня 1918 [р.]

Поручник Микола Ґошко

командант міста.

«Стрийський вістник». – 1919. – 1 січ.

 

№ 2

 

Приказ Ч. 3/18.

1.Цивільні особи, які хочуть зі Стрия виїхати, мають при касі перепустковій зложити слідуючі квоти:

На села повіту Стрий, Долини і Болехова по 2 Кор[они].

До Ходорова, Калуша по 3 К.

До Борислава, Дрогобича, Самбора, Сколього, Станиславова, Коломиї, Бережан, Рогатина, Миколаєва по 5 К.

До Тернополя, Золочева, Бродів, Підволочиськ, Лавочного, Будапешту і Відня – 10 К.

Від сеї оплати суть звільнені полонені і бідне населення.

2.Особи, котрі допускаються сваволі обкидуванєм прохожих по улицях снігом та грязею, будуть арештовані та строго карані.

 

Приказ Ч. 4/18

1.Мешканці міста Стрия, що є в якім посіданню державного добра річий, як гроший, коний, волів, упряжий, моторів, мундурів в первісній чи в переробленій формі, обуви, біля (6), материй і полотна, харчів, знарядів кухонних, санітарного материялу і т.д. без правного титулу набуття, мають сі річи в найкоротшім часі звернути зглядно зголосити Команді міста Стрий при ул. 3-го Мая Ч. 9 в годинах урядових від 8-12 передполуднем і від 2-7 вечером.

Іменно мешканці о початкових буквах назвиск.

2 січня 1919 (в четвер) А, Б, В, Г, Ґ, Д

3 [січня 1919] (в п’ятницю) Дз, Дж, Е, З

4 [січня 1919] (в суботу) Ж, І, К

10 [січня 1919] (в п’ятницю) Л, М, Н, О

11 [січня 1919] (в суботу) П, Р, С, Т

13 [січня 1919] (в понеділок) У, Ф, Х, Ц, Ч

14 [січня 1919] (в вівторок) Ш, Щ, Є

15 [січня 1919] (в середу) Ю, Я

2.Ті мешканці, що є в посіданню державних річий, але набули їх в правний спосіб, мають в висше згаданім реченци після порядку означеного ad (7) 1 явитись в команді міста з дотичними документами в ціли виказання їх правного титулу набуття і їх потвердження (видимованє) Командою міста.

3.Хто в означенім речинци річий, неправно набутих, не віддасть або хто з правних посідачів державного добра в висше приписанім реченци не явиться з документами набуття в ціли їх потвердження Командою міста, тому знайдені у него річи будуть відобрані. Кромі сего наложиться на него відповідно до вартости сконфіскованих річий гривну від 100 до 50.000 К. і потягнеся винного до судово-карної відвічальности.

4.Тому, хто річи, навіть в спосіб неправний набуті, в означенім висше речинци добровільно сам зверне, запевнюєсь цілковиту безкарність. Сему приказови підлягають всі особи так війскові як і цивільні.

 

Приказ Ч. 1/19

З огляду, що розпорядок Маґістрату з 16 грудня 1918 [р.], щодо удержання в місті чистоти і порядку не відніс пожаданих успіхів розпоряджую:

1.Кождий властитель реальности (8) в Стрию, який чистоти і порядку коло неї не утримує сам особисто має до днів 8[-ми] подати Маґістратови (бюро мельдункове) назвиско і мешканє сторожа або слуги, котрий з єго рамени буде чистити щоденно хідники і протоки перед його реальностию і взагалі удержувати приписану чистоту і порядок в середині реальности. Де властитель реальности неприсутний, буде на єго кошт установлений адміністратор дому, який подбає відповідного сторога чи слугу для удержання чистоти і порядку.

2.В кождій реальности має бути на виднім місци в сінях або при виході прибита табличка з назвиском властителя (адміністратора) і сторожа (слуги) дому, відповідаючих за чистоту і порядок і має бути докладно подане місце їх мешкання.

3.Хідники і протоки коло них мають бути щоденно перед кождою реальностию старанєм властителя до години 8-ої очищені від сьмітя, болота, води і снігу, причім протоки не сьміють бути засипувані ані занечищувані, але мають бути вільні від відпливу води. В разі потреби має евентуальне (9) друге очищенє хідників наступити в кождій порі дня. Та само мають бути в середині реальности удержувані постійно в чистоті і порядку сіни, подвір’я і сходи.

4.В разі ожеледи мають бути хідники посипані чистим піском або пересіяним тринєм чи попелом. Хто посипле хідник сьмітєм, грудами, вуглем або болотом буде караний арештом.

5.З чиєї реальности буде викинене на вулицю, публичну площу або хідник смітє, бруд чи якась нечистота, тої властитель буде покараний гривною до 500 К, а особа, котра викине, гривнею або арештом до 14 днів.

6.Смітє і бруд з кождої реальности мають бути вивезені найдальше до 15 січня б[іжучого] р[оку] і до того часу мають бути також очищені подвір’я і кльоаки. Всі властителі коней в Стрию мають в тій ціли доставити потребуючим до вивезення сьмітя по ціні 12 К. від 1 мі.

7.Коли хто з властителів реальности занедбає виконанє обов’язків тут наложених, на того кошт буде зараджене зробленє порядку через органи Маґістрату, а рахунок за роботу окрім приписаної кари буде ставлений в дорозі війскової екзекуції.

8.Кожде невиповненє або преступленє повисших приписів оскілько кари вже висше не означено, підпаде гривні до 5000 К. зглядно карі арешту до 14 днів. Стягнені гривни припадуть на фонд убогих міста Стрия. Виконанє сего приказу поручаю п. Директору мійської міліції.

 

Приказ Ч. 2/19

1.До 15 січня 1919 [р.] мають всі мешканці міста Стрия, почавши від 15[-го] року життя, мати карти ідентичности. Ті карти буде видавати комісаріят мійський в Стрию, за котре то ствердженє маєся зложити по 2 К. на фонд убогих міста Стрия, з увзглядненєм родин погибших на війні, інвалідів і бідного населення, котрі від тої такси можуть бути увільнені.

2.Перепустки для переїзджаючих або від’їзджаючих зі Стрия цивільних осіб видається в філії ґімназиї по ул. Потоцького, 22.

3.Всі дотепер видані нічні перепустки для цивільних осіб «сині» уневажнюю з днем 5 січня 1919 р. Натомість будуть ся видавати нічні перепустки на блянкетках білих в Команді міста Стрия. За кожду перепустку мається заплатити 3 К. на ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ.

4.Перестоюванє або збиранє ся на улицях о числі більшім, як три особи заборонюю.

5.Тютюном, папіросами і цигарами вільно торгувати тільки властителям трафіки, котрі одержали концесію від Укр[аїнської] Скарбової Дирекциї в Самборі. Близших інформаций уділює Укр[аїнська] Сторожа Скарбова при вул. Ягельонській ч. 7.

Зазначуєсь, що спроваджений тютюн має бути зголошений в Уряді Харчовім, де означиться ціну і заосмотриться єго в бандеролі.

Неповинуючіся сему приказови будуть арештовані і карані гривнею від 100 до 10.000 К.

Стрий, дня 2 січня 1919 [р.]

Поручник Микола Ґошко

командант міста.

«Стрийський вістник». – 1919. – 5 січ.

 

№ 3

 

Ч. 4/19

ГОРОЖАНЕ!

Страшна спадщина по Австрії, за яку кровавилсь народи! Де не поступиш, то попадеш на вид нужди і горя, який вид ранить серце і крівавить душу. Інваліди, вдови і сироти по убитих на війні та безпомічні нуждарі стають нам перед очи та не дають спокійно думати.

Перебираючи руїну по сій колись могутній державі, не можемо бути тут байдужими для тих жертв, що вона їх полишила по собі. Ми ж хочемо побудувати Україну, де б ціле населенє держави без ріжниці народности і віри почувало себе вільними горожанами, як також вірними і щирими Єї членами. Через те запрошую цілу П. Т. (10) Суспільність до спільної акції, яка мала би усунути нужду і горе, що можуть бути жерелом всякого нещастя для цілого населення.

В тій ціли даю почин і взиваю всіх П. П.(11) ГОРОЖАН до утворення КОМІТЕТУ по 3-х членів з кождої народности, які б до 14 днів явилися у мене і перебрали акцію ратункову для несення помочи інвалідам, вдовам і сиротам по погибших на війні, як також найбіднійшому безпомічному населенню. З моєї сторони тій акції уділю всякого можливого попертя і помочи.

ГОРОЖАНЕ!!! Не забуваймо «Що громада по нитці, а бідному сорочка».

Ставаймо до діла!

 

Приказ

1)Головні написи на склепах та инших публичних льокалях мають бути ТРЕВАЛІ, з бляхи або дерева, а букви вимальовані.

2)Провізоричні (12) написи на папері або полотні є ЗАБОРОНЕНІ.

3)Не вільно виставляти старих написів з часу росийської інвазії в росийській мові, написи мають бути в чистій Українській мові та фонетичній правописи.

До кінця сего місяця мають всі написи бути готові. Неповинуючіся будуть карані до 2000 К.

 

Приказ Ч. 8/19 (13)

1)Для ушановання чуств реліґійних мас нашого народа по неділям і українським сьвятам забороняється дальше як до 10 год. перерпол[уднем] торгувати. Опісля мають всі склепи, гандлі, крами як також публичні робітні крім каварень, реставраций, цукорень, дроґуерий (14) і аптик безвзглядно бути замкнені під карою відобрання їм концесії.

2)Службу публичного безпеченьства в м. Стрию повнить війскова поліція, яка носить на шапках з лівого боку знак «В. П. з ч[ислом] пор[ядковим]».

3)Всі жителі, які не мають свого сталого осідку в місті або в повіті і не виконують тут ніякого в правний і приличний спосіб оправданого заробковання або стають тягарем для населення, з винятком евакуованих і хвилею позбавлених місця свого осідку, мають до 15 січня опустити місто і повіт.

Всі випадки нещастя або хвилевого безпомічного положення в міру оправдання найдуть своє узглядненє.

Як найострійше будуть переслідувані всякі з’їзди в місті і конвентиклі (15) політично-ворожого підкладу.

Стрий, дня 10 січня 1919 [р.]

Поручник Микола Ґошко

командант міста.

«Стрийський вістник». – 1919. – 12 січ.

 

№ 4

 

Приказ Ч. 5/19

З причини ширення ся плямистого тифу заряджую:

1.Інфекциї тифу знаходяться в крови недужих і легко можуть перенестися на здорові особи, через беспосередну злуку з недужим або через паразити людські передовсім через воші (плюскви, блохи). Оминати недужих на плямистий тиф і нищити паразити людські, то значить: стричи волосся або утримовати в чистоті, ціле тіло обмити водою і милом, білля варит та точно чистити убрання. Средствами нищення паразитів є мило, вода, нафта, пудер кремовий, олійок анижовий (16), бальсам перувянський (17) і т.д.

2.Всі дороги, площі і помешкання мають бути чисто утримувані. Брудні помешкання мають бути сейчас сьвіжо побілені. Помешкання, де наступили вже недуги, мають бути також і підлоги розчином вапняним змиті.

3.При кождім домі мусить знаходитися місця уступові.

4.Гної які і відпадки взагалі мусять бути в долах або скринях переховані, котрі мають бути щонайменьше о 10 м від помешкання віддалені. Наоколо студні має бути цілковита чистість.

5.Білизну не вільно прати або полокати в потоках і близько студень.

6.Особи занечищені вошами будуть примусово відсилані до військового закладу очищення через мійське бюро санітарне.

7.О кождім підозрілім занедужанню зі взгляду на заразливу недугу повиннося чим скорше донести Мійському санітарному бюру ул. 3-го мая ч. 13.

8.Неповинуванєся тим приписам будесь карати гривною до 3.000 карбованців.

Виконанє сего приказу припоручаю п. Лікарови мійському і п. Директорови поліції.

Стрий 20 січня 1919 [р.]

Поручник Микола Ґошко

командант міста.

«Стрийський вістник». – 1919. – 26 січ.

 

1. Штраф

2. Ресторани

3. Судовий процес пришвидшеної процедури, характерний переважно для воєнного часу

4. Посвідчення

5. Будинок, заклад

6. Білизни

7. До (лат.). Тут: Згідно з, відповідно до

8. Нерухомості

9. Можливе

0. Скорочення розкрити не вдалося

1. Панів

2. Тимчасові

3. Помилкова нумерація наказу

4. Крамниця з аптечним товаром

5. Політичне чи релігійне зібрання, заборонене владою

6. Анісова ефірна олія

7. Перуанський бальзам – відомі антисептичні ліки для загоєння ран та очищення шкіри