|
Богдан ЛазоракЕпізоди з навчання Бруно Шульца у гімназіїЧисленні студії, присвячені біографії
постаті Бруно Шульца, на сьогодні все ще не дозволяють вповні реконструювати
його творчу та педагогічну діяльність. Про це свідчать хоча б останні знахідки
його невідомих малюнків на сторінках дрогобицької газети «Більшовицька правда»
чи нові відомості про фінансові та бюрократичні впливи нафтового магната
Ісидора Шульца на кар’єру його молодшого брата Бруно(1). З иншого боку добре
відомий на сьогодні джерельний масив, збережений з архіву Дрогобицької гімназії
Франца Йосифа І, залишається практично не проаналізованим, адже Єжи Фіцовський
оглянув лише окремі аспекти з періоду навчання Б. Шульца, та й то в більшості
випадків вони будувалися на пізніших листах та спогадах. Бруно Шульц розпочав навчання у гімназії
імені цісаря Франца Йосифа І, коли в його родині наступали скрутні часи
банкрутства. Адже, як відомо, починаючи з 1900 р. широкого розмаху набувала
нафтоторгівля, закупівельні компанії якої безпосередньо впливали на збільшення торгівельного посередництва, а відтак і на дрібний
бізнес Дрогобича, або, як говорилося, на «старе купецтво», яскравим
представником якого був і батько Бруно – Якуб Шульц(2). Невиключно, що ці події
й стимулювали батьків Бруно, Якуба та Генрієтту, забезпечити сина відповідною
освітою, яка б в майбутньому гарантувала йому державну роботу, і яка б як
найменше залежала від податків, валютного ринку чи фінансових аферистів(3). На думку Вєслава Будзинського(4), саме
економічний упадок батька став визначальним стимулом у кар’єрі Б. Шульца, який,
не маючи змоги продовжувати навчання в Львівській політехніці, згодом змушений
був будувати її у рідній провінції. Невипадково, терміново продавши будинок на площі ринок у 1910 р., родина
Шульців намагалась якомога швидше стабілізувати фінансову ситуацію. Проте
навіть переїзд до сестри письменника на вул. Флоріанську не вирішив проблеми,
які незабаром з новою силою ускладнилися із наближенням буремних подій І
Світової війни(5). Привертає увагу той факт, що на відміну від
свого старшого брата Ісидора Шульца, фінансування навчання Бруно зі сторони
батьків виглядало значно скромнішим(6). Загалом же, стосовно родинного
середовища Шульців, у якому відбувалося виховання Бруно до моменту вступу у
гімназію, збереглися лише крихти відомостей. На думку дрогобицького дослідника
Романа Мниха, удома Шульци розмовляли виключно польською мовою і не надто
вдавалися до виховання та виконання консервативних традицій єврейської громади,
оскільки полонізація (особливо в часі ІІ Речі Посполитої) особливо давалася в
знаки(7). Про це, свого часу, писав також і Є. Фіцовський, який стверджував, що
цій родині були ближчі світські, аніж юдаїстичні книжки, хоча родичі часто й
відвідували місцеву синагогу(8). Племінниця Бруно Елла Шульц-Подстольська
засвідчила, що родина Шульців була сполонізована ще за життя діда Ісидора
Шульца, відтак, Бруно лише під час навчання в гімназії Франца Йосифа І більш
глибше міг пізнати витоки своєї національної культури, проте наскільки він
вникав у її історичні деталі на сьогодні можна лише здогадуватися(9). Зрештою,
Б. Шульц не володів мовою своїх предків(10), а тому й виникали проблеми під час
навчання талмудів у гімназії Франца Йосифа І. З иншого боку, в академічному
середовищі гімназії впродовж усіх 8-ми років навчання Б. Шульца позиціонували
як представника Мойсеєвої віри, про що свідчать записи класних журналів за 1903
– 1910 навчальні роки(11). Отже, першу освіту Б. Шульц здобував у
Дрогобицькій цісарсько-королівській гімназії імені Франца Йосифа І впродовж
1902/1903 – 1909/1910 навчальних років, про що достовірно свідчать збережені
щорічні навчальні звіти цієї гімназії. Так, згідно звіту 1903 р., Б. Шульц
поступив у 1-Б клас, який у ІІ-му півріччі налічував 23 хлопця(12). Щоправда, у
класному журналі за цей рік знаходимо прізвища учнів, які вчилися з Бруно впродовж
першого півріччя, але не закінчили І-го класу через перехід до иншого
навчального закладу, або ж у зв’язку із недбалим навчанням були виключені з
гімназії, а відтак не були зараховані у друге
півріччя. Як показує практика, декілька учнів у 1-му півріччі вчилися
незадовільно (nedostateczny) і були виключені ще в січні 1903 р(13).
Були випадки, коли учнів зобов’язували складати іспити заново і вони були
зараховані до того ж класу з наступного навчального року. Подібний випадок був
із Францішком Мачеком, сином дрогобицького адвоката, який змушений був повторно
складати іспит з математики(14). Натомість його брат близнюк Станіслав Мачек
продовжив навчання у класі Б. Шульца(15). За даними класних журналів можна
реконструювати соціальне середовище, з якого походили однокласники Б.Шульца, а
відповідно звідси можна й частково спроектувати міжособистісні стосунки у
класі, які безумовно впливали на становлення особистості Бруно (див. таблицю №
1). Таким чином, із Бруно Шульцом в одному класі навчалося
найбільше однокласників із його соціального середовища: 13 купців. Далі за
чисельністю слідували сини державних службовців – 10, ремісників – 6, рільників
– 5, робітників – 4, вчителів – 3, адвокатів – 2, нафтових магнатів – 1,
лихварів – 1, залізничників та працівників пошти – 2 та інтелігенції – 1.
Скажімо, в одному класі з Б. Шульцом навчався представник одного із найбагатших
родів нафтового клану Дрогобича – Генрик Ґольдґаммер, який був племінником
одного із найавторитетніших в «Галицькій каліфорнії» адвокатів д-ра
Ґольдґаммера(19). У 1-Б класі розпочав навчання виходець із Завіжнього
передмістя Дрогобича, а згодом житель Млинок Шкільникових Еміль Крайчик, родичі
якого брали активну участь в культурно-релігійному житті Млинок Шкільникових. Після першого півріччя та після рейтингового
«відсіювання» 1-Б клас Бруно Шульца мав наступний склад(20): Роман Федина,
Генрик Ґальдґаммер, Бартоломей Ян, Генрик Янчалек, Евгеній Ясеницький, Еміль
Крайчик, Берл Крайсберґ, Айсіґ Лінн, Якуб Льовенберґ, Станіслав Мачек, Самуель Мансберґ,
Микола Нікорак, Михайло Поля, Юзеф Рот, Абрагам Шерґель, Юзеф Шрайєр, Маркус
Шварц, Абнер Штерн, Кароль Щепанович, Микола Терлецький, Євген Теслюк та
Володимир Здебський. Це були учні, які за перший навчальний рік отримали І-й
ступінь успішності, натомість решта учнів отримали нижчі бали: ІІ-й ступінь
мали – 4 учні, ІІІ-й – 8, при цьому 4-м учням дирекція дозволила заново
складати іспити(21). Таким чином, в 2-Б класі з Бруно Шульцом почали навчання
лише 39 учнів, решта 9 учнів було виключено. Зауважимо, що до 1910 р.
чисельність класу Б. Шульца зменшиться до 27 учнів, при цьому Бруно кожного
року мав найвищий І-й рівень успішності(22). Незважаючи на те, що шкільні колеги іноді
зневажливо ставилися до Бруно Шульца (що підтверджується лише окремими свідченнями),
його статус відмінного учня-колеги незабаром був реабілітований його
наполегливістю у навчанні та серйозною увагою до його здібностей з боку
вчительського середовища. Водночас на нашу думку не слід ідеалізувати процес
навчання Бруно, як суцільну зневагу, яка за даними психології лише зрідка
впливає на становлення людської геніальності. Бруно був звичайним учнем
дрогобицької державної гімназії, який навчався в однакових умовах і під
однаковим строгим контролем викладачів. Старанність Бруно у навчанні підтверджують
класні журнали, з яких Єжи Фіцовський вперше опублікував оцінки Б. Шульца за
1903/1904 навчальний рік(23). Натомість, маємо за мету наголосити, що його
ретельність та високі оцінки простежуються від самого початку навчання і аж до
його завершення. Наприклад, у 1902/1903 навчальному році Б. Шульц мав один із
найбільших кофіціентів успішності, що дозволило навчальній комісії відзначити
його гідним навчатися й надалі. Навпроти, дати закінчення півріччя до 1910 р.
Брунові писали «gorzy», а стосовно відгуків про його уважність та
старанність – «chwalebna»(24). В старших класах Бруно входив у першість найкращих учнів. Наприклад, у 1907 р. разом
із Максиміліаном Гопфінґером та Абрагамом Шерґелем він отримав ступінь «celujący»(26), так само у
1908 р. – з Евгенієм Ясеницьким(27), а в 1909 та 1910 рр. – з Абрагамом
Шерґелем, Евгенієм Ясеницьким та Каролем Таубенфельдом(28). Починаючи із першого класу, у зв’язку із
своєю хворобливістю Б. Шульц чимало пропускав уроків. Наприклад, у 1902/1903 –
99 (33 – І пів., 66 – ІІ)(29), а в наступні роки значно менше – 19 (5 – І , 14
– ІІ) і т. д.(30). Упродовж навчання Б. Шульца вчили ерудовані
професори, які були добре відомі своїми науковими винаходами перш за все в
області хімії, біології, фізики, математики, тобто, наук необхідних для інерції
місцевого нафтового промислу. Частина професорів брали активну участь в
науковому житті Львівської політехніки, инші згодом працювали в «урицькому
нафтовому товаристві». Як бачимо, за весь період навчання Бруно
Шульц мав не більше 29 вчителів, з якими безпосередньо відбувався процес
навчання. Окрім директора гімназії Йосифа Староміського, який керувався не
тільки науковим авторитетом, але й політичним хистом, слід згадати про відомих
в «ґабсбурґському» науковому світі дослідників: доктора філософії, члена
літературознавчої комісії – Францішка Майхровича; професора, члена
етнографічної комісії краківської академії – Яна Бєла. Починаючи від 4-го
класу, Бруно Шульца почав навчати високоерудований історик, автор єдиної на
сьогодні книги з історії гімназії(32) – Здіслав Култис, який навчав учнів
надскладного курсу пропедевтики, а також особливо цікавих для Бруно – географії
та історії рідного краю. Вочевидь, саме лекції професора З.Култиса виховували у
Бруно Шульца любов до рідного міста,
зацікавлення його старовинним магістратом, костьолом тощо. Будучи першим класним керівником та одночасно
першим вчителем гімнастики, Адам Ґурський вперше зауважив фізичні вади малого
Бруно. Наступні 7-м класів класним керівником Бруно був професор українець
Анатолій Луцик(33), який у різний час викладав для класу Бруно Шульца латинську
та грецьку мови. Особливо слід відзначити викладання ним уроків співу та гри на
музичних інструментах. Наприклад, у 1910 р. разом із своїм 8-Б класом, він
організував доброчинний концерт для паньства міста Дрогобича, з метою збору
коштів на організацію літнього табору в Уричі для гімназійних учнів-сиріт(34).
В кінці березня 1910 р. гімназійний комітет розіслав близько 200 звернень,
головним чином, до промислових і торгівельних фірм м. Дрогобича, а також до
инших організацій, відомих своєю доброчинністю в околицях міста(35). Одразу
почали надходити різного роду пожертви і дрібне фінансування. Комітет з
організації літнього табору вирішив звернутися по допомогу до товариства
жінок(36), котре організувало в межах гімназії урочистий (світський) захід для
збору коштів(37). Захід відбувся 21 травня 1910 р. під особистим контролем
директора гімназії Й. Староміського. Музична частина урочистого заходу
проходила під гаслом «Учні – для учні» і включала виступи гімназійних
хору та оркестру, під досвідченим керівництвом професора гімназії А. Луцика.
Захід відвідало чимало жителів Дрогобича та його околиць. Після концерту
відбулися святковий фуршет і танцювальний вечір. В цілому захід зібрав для
бюджету літнього табору 3 000 корон. Класне керівництво А. Луцика було сповнене
вихованням віротерпимості та любові до рідного міста, його мешканців та
історії. Невипадково, Анатолія Луцика однаково любили та поважали колеги по
роботі, учні та їхні батьки, які щиро позиціонували його, як «зичливого,
вимогливого та величного батька»(38). Приємно вражає той факт, що для Бруно
особливо запам’яталися уроки малювання професора Адольфа Арендта, який, як
виявилося, тільки впродовж першого півріччя 1902/1903 навчального року міг
учити 1-Б клас гімназії, після чого він полишив викладацьку справу. До 1893 р.
А. Арендт працював заступником вчителя малювання у Львівській промисловій
школі. На сьогодні постать цього вчителя є особливо дискусійною, адже немає
джерел, які б свідчили про його навчання Бруно. Цікаве спостереження здійснила
львів’янка Любов Куйбіда(39), яка вважає, що польському досліднику творчості
Шульца – Владиславу Панасу, вдалося найповніше на сьогодні локалізувати
біографічну довідку про Адольфа Арендта – вчителя малювання, про якого Шульц
згадує виключно у «Цинамонових крамницях». Особливого інтересу до цієї постаті
додавав той факт, що Арендт – «одне-єдине дрогобицьке прізвище у цілій прозі
Шульца»(40). Владислав Панас вважав: «Професор Арендт навчав
малюванню... але старшого брата Шульца. Тому Бруно міг – так, зрештою,
захоплений малюванням – запам’ятати постать учителя малювання (чи не єдиного
тоді у Дрогобичі чоловіка, котрий професійно займався рисунком) просто з
розповідей брата. Він міг навіть почувати себе «заочним» учнем, з нетерпінням
очікуюючи, коли ж він нарешті піде до школи і потрапить до цієї знаменитості.
Міг також знати постать Арендта з розповідей старших товаришів, з учнівської
легенди. Так чи инакше, він здійснив «мітизацію дійсності», адже у ролі свого
професора увіковічнив когось, хто не був його професором. Був ним натомість –
від початку і до кінця – професор Францішек Хшонстовський»(41). Щоправда, на нашу думку, постать А. Арендта
має більш логічне пояснення в біографії Бруно. 27 травня 1892 р. міністерство
розпорядилося перевести дрогобицького вчителя малювання Еміля Бернгардта до
Станіславівської гімназії, на його місце в Дрогобич було призначено А.
Арендта(42). В цей час він почав завідувати колекцією малюнків для навчання
малювання, яка накопичувалася силами гімназії від 1856 р.(43). З 1893 р. А.
Арендт почав викладання геометричного креслення, а в 1896 р. йому було
присвоєно звання професора, і приблизно у цей же час він почав завідувати
кабінетом малювання(44). Припускаємо, що Бруно Шульц ходив на навчання до
професора Арендта лише у першому півріччі 1902/1903 р., що пояснює відвідування
ним зимових занять. У своїх пізніших оповіданнях, есе та листах, а особливо у «Цинамонових
крамницях» Б. Шульц неодноразово згадуватиме «майстра свого цеху
художників» – професора А. Арендта, який буде чи не єдиною постаттю з реальним
прізвищем, перенесеним у прозу: «я нагадав собі, що о тій пізнішій годині у
класі професора Аренда мусить йти один з додаткових уроків, який проводиться у
пізню ніч; ми збирались на ці уроки зимовою порою, пломеніючи шляхетним запалом
до вправ з рисунку, якими нас захопив цей блискучий учитель»(45). Саме
педагогічна харизма цього вчителя та його надзвичайна ерудованість в практиці
малярства стали початковим стимулом для учня Бруно, який ретельно відвідував
його уроки в морозяні зимові вечори грудня 1902 р., коли більшість учнів могли
й не виходити із домівок на вулицю. З цього приводу влучно висловився Є.
Фіцовський, який вважав А. Арендта «першим провідником по країні мистецтва»(46).
Концепція малярської майстерності, яка лежала в основі таланту Б. Шульца, була
закладена безпосередньо А. Арендтом, який був єдиним вчителем, який заслужив у
Б. Шульца безсмертної шани і пам’яті. В цей час А. Арендт навчав Шульца
початкових основ малювання. Згідно навчальних програм, у І-Б класі А. Арендт
навчав Б.Шульца відтворенню геометричних орнаментів та фігур (коло, еліпс,
лінії), а також стилізованих квітів, профілів предметів та ін.(47). З иншого боку, вражає той факт, що розвиток
таланту Бруно Шульца належить, в основному, не А. Арендту, а його наступникові
професору (з 1906 р.) Францішеку Хжонстовському, який на початках оцінюватиме
майстерність Бруно оцінкою «добре», а в VI – VIII класах – «дуже добре». За нашими спостереженнями,
у 1902 році А. Арендт поступово почав передавати свої повноваження молодому
вчителю Ф.Хжонстовському, якого 27 серпня 1902 р. міністерство скерувало в
Дрогобицьку гімназію із реальної школи у Кракові(48). Припускаємо, що А. Арендт
на початку 1903 р. емігрував до США і до кінця своїх днів проживав у
м.Детройті. Ця версія криється у нещодавньому віднайденні на детройтському
цвинтарі «Trinity Cemetery»
могили Адольфа Арендта, на якій німецькою мовою записано, що він народився 5
жовтня 1865 р., а помер 11 червня 1906 рр., при цьому він приїхав в Америку із
Австро-Угорщини. Силами американських дослідників у галузі некрополістики
пам’ятник А. Арендта сьогодні серйозно реставровано(49). Впродовж 7, 5 років навчання курсу малювання
та геометричного креслення, Ф.Хжонстовський підковував Бруно Шульца
найрізноманітнішими мистецькими темами та завданнями, які не тільки вповні
відповідали навчальним програмам, але й системно модернізувалися силами
вчителя, формуючи для учня усталену мистецьку базу та безцінний досвід для
майбутньої творчості. У 1-Б клас (ІІ півріччя), на підставі
геометричних засад, Б. Шульц пристосував свої вміння до вільного методу
оздоблення об’єктів. В цей час Ф. Хжонствоський навчав малювання рухливих
предметів, геометричних фігур та стилізованих квітів. Основним матеріалом для
малювання служили: олівець, фарба, при цьому учні зобов’язувалися щоразу
тлумачити зміст намальованого рисунку. В цей час, згідно дотацій гімназії,
кабінет малювання був оздоблений новими моделями для практичних занять.
Наприклад, учні отримали можливість перемальовувати гіпсові моделі погруддя
Гомера, баранячого рогу, гарбуза (загалом у класі було понад 3 000 моделей та книг). Крім того, завжди доступними були
різноманітні книги про малювання авторства Кугльманна та ін.(50). У 2-Б класі курс малювання було дещо
розширено. Ф. Хжонстовський акцентував увагу на перспективному малюванні
геометричних моделей в плоских поверхнях, при цьому часто поодинці чи в
комплексі. Впродовж 1903/1904 навчального року Б. Шульц вперше зумів
застосувати індивідуальний підхід у малюванні рослинних мотивів. Інколи ці
мотиви виконувалися із застосуванням проекції дзеркала. Основним матеріалом для
уроків навчання в цей час слугували вугілля, олівець, фарба та перо.
Передбачалося також тлумачення змісту та призначення учнівських робіт. Цього
року до кабінету малювання було закуплено моделі когута, коня, корови, а
підручна бібліотека поповнилася новими французькими альбомами рисунків (Album de la decoracinon. Т. 1, 2)(51). Впродовж 1904/1905 навчального року 3-Б клас
отримав від Ф. Хжонстовського нові завдання, які полягали в відтворенні
геометричних площин та їх реальних розмірів. Особлива увага в навчанні
надавалася малюванню випуклих моделей, при цьому за допомогою того ж вугілля,
олівця, фарби та пера. Водночас учні повинні були не тільки розтлумачувати
зміст намальованого, але й класифікувати стилі малюнків, історію їх становлення
тощо. Цього року до кабінету малювання вчитель закупив колекцію гіпсових
грибів, пару когутів, які б’ються, сову. Серйозним полегшенням для учнів стало
монтування штативів для малювання, які, підтримуючи експонати живих рослин,
зменшували їх рух та покращували увагу учнів(52). У 4-Б класі Ф. Хжонстовський, продовжуючи
навчання Б. Шульца у сфері перспективних рисунків, зконцентрував увагу на
відображенні архітектурних форм, при цьому, на прикладі рідного міста. Саму в
цей час Б. Шульц пізнав методику стилізованого малювання пластичних фігур.
Основним обладнанням для цього тепер слугував олівець, зрідка фарба, перо та вугілля.
Впродовж 1905/1906 навчального року Бруно осягнув базові теоретичні поняття в
архітектурі, мистецьких стилях та ін. Цього року до кабінету було закуплено
наступні предмети та моделі: сокиру, плоскогубці, рубило, яблука, груші, ягоди
чорниці, вишні, сливки, черешні, гриби, собаку, коня, чарку, різноманітний
глинянй посуд дрогобицьких ремісників, бібліотечну колекцію поповнила книга
мистецтвознавця Макловського «Sztuka ludowa w Polsce»(53). 5-Б клас вчитель зосередив увагу на
студіюванні фігурних малюнків згідно гіпсових макетів, а також на відтворенні
частин людської голови із поясненням її анатомічної будови. Особливого значення
Ф. Хжонстовський надав малюванню неживих предметів та форм на відкритому
повітрі. В цьому класі основний матеріал складався з вугілля, олівців ,фарби та
пера. За кошт гімназії у 1906/1907 навчальному для класу малювання було
закуплено стіл для малювання, китайську вазу, чашка та ін. Цікаво, що Ф.
Хжонстовський цього року посприяв щоб з фундушу гімназії штатний садівник в зимовий
період забезпечував постачання живих квітів для класних уроків. Тобто вчитель
приділяв особливу увагу натуральним формам. Загальна кількість моделей, книжок
і приладів проекційних сягала більше 3 000 примірників(54). Програма курсу малювання у 6-Б та 7-Б класах
була одно типовою проте більш спеціалізованою, оскільки здібних учнів по групували до І відділу
малювання. Так більше уваги приділялося неживій натурі, малюванню ескізів у
парку, фіксуванню різноманітних рухів, моделюванню фігур та ин. Основним знаряддям
були олівець, вугілля і фарби. У 1908/1909 навчальному році вчитель закупив для
класу нове латунне та бронзове обладнання, боднарські вироби. Вперше було
закуплено апарат для випалювання по дереві та ін.(55). У 8-Б класі Б. Шульц був переведений до другої спеціалізованої групи з малювання, де
студіювалися особливо складні випуклі орнаменти,
докладні форми людини, з деталізацією природніх тіней та характеру. Варто підкреслити, що саме під впливом професора Францішека Хжонстовського у 1907
р. 15-річний Б. Шульц уклав альбом своїх перших гімназійних малюнків, які мали
казкові мотиви принцеси й королеви, чарівниці й старих жінок, дівчат та
хлопців, вершників на конях, карликів і блазнів, котів, фантастичних звірів
тощо(56). Проте найпотаємнішим образом, який найбільше витреновував цей
професор у шкільних малюнках Бруно, був образ візничого коня і карети, які були
набуті в процесі пізнання провінційного міста, а особливо його вулиць, доріг та
ринкової площі, які на початку ХХ ст. неможливо було собі уявити без фіакрів. В
своєму листі до Станіслава Іґнаци Віткевича, десь між 1934 р. та 1935р., Б.
Шульц, зізнався наскільки йому важко пояснити утвердження стереотипів образів у
власній творчості: «Не знаю, як у дитинстві ми доходимо до певних образів,
що мають для нас вирішальне значення. Вони відіграють роль тих розчинених
ниток, довкола яких формується для нас сенс світу»(57). Саме за порадою Ф.
Хжонстовського, у 1908 р. керівництво гімназії за особистого погодження з
директором Й.Староміським, допустило малюнки Б. Шульца до виставки учнівських
рисунків, приуроченої 50-тій річниці гімназії, яка розпочала свою роботу 23
червня 1906 р.(58). Показовим є той факт, що впродовж 7, 5 років вчитель
малювання жодного разу не мінявся, що, як видається, відіграло основну роль у
становленні «шульцівського малярства». З иншого боку, на ерудицію Бруно Шульца
суттєво впливали численні бібліотечні сховища, поділені за мовним принципом на
німецькі, польські, українські та єврейські(59). Відтак, доступ до найновішої
літератури завжди був у Б. Шульца «під рукою». На формування характеру
Б. Шульца безумовно
впливала політика, яку провадила, як Йосифінська держава, так і безпосередньо
дирекція гімназії. Як відомо, в час, коли Бруно прийшов на навчання директором
був Францішек Майхрович(60), представник старої дрогобицької еліти, яка
часто-густо вирізнялася своїми шовіністичними поглядами, як в політиці, так і в
навчанні учнів центрального освітнього закладу Дрогобича. З призначенням на
посаду директора гімназії Йосифа Староміського (Старомейського) ситуація із
міжнаціональними ворожнечами в середовищі гімназії поступово змінилася
впровадженням методів, які б виховували толерантність та віротерпимість. Група
єврейських учнів знаходилася, в основному, під
опікою префекта гімназії Натана
Ґольдґаммера(61) (завуч Дрогобицької гімназії від міської управи), а всі учні в цілому під наглядом
віце-префекта (завуч Дрогобицької гімназії з виховної роботи) Олександра
Коллера(62). Зважаючи на те, що учні Мойсеєвої віри часто сиділи в шапках за
столом та партами, а инші учні не вміли користуватися столовими приборами та часто
розмовляли під час їжі, О. Коллер
впровадив особливу навчальну про-граму щодо культури поведінки учнів та їхнього спілкування з людьми. Наприклад, зверталася увага на правила привітання
з колегами та гостями, рукопотискання, правила хрещення. Хлопці
дізналися, як правильно розмовляти і вести себе з чужими людьми різного стану і
посад. Такі педагогічні підходи керівництва у навчанні учнів дали свій
результат, міщани та жителі околиць часто симпатизували дрогобицькій молоді і
називали її «ґречною». Наприклад, єврейські діти відмовились від вживання свого
особливого жаргону (як правило, включав малозрозумілі для загалу слова), котрий
замінили виключно польськими термінами. Це також свідчить і про полонізацію
Бруно Шульца(63). Підтвердженням сказаного є звіт директора
гімназії Й. Староміського про «організацію літнього табору для вбогих учнів
гімназії» у 1910 р.(64). Часті подорожі та екскурсії, які організовувала
гімназія для своїх учнів, розширювали пізнання Б. Шульца про свій регіон. Добре
відомо, що одним із найпопулярніших напрямків для екскурсій та відпочинку в
роки юності для Б. Шульца був Трускавець. Зрештою, його здоров’я вимагало
лікувати ниркову хворобу саме тут(65). Тому й не дивно, що Б. Шульц був
вихований в середовищі толерантнішому за своїх старшокласників. На думку Р. Мниха, власне в період
гімназійного навчання у Б. Шульца формується особливий тип характеру, який
живився з джерел різноманітних комплексів мазохізму, меншовартості та
самотності(66). Як вважає дослідник, ці комплекси сформувалися властиво на
основі внутрішніх переживань Бруно Шульца – невеликий зріст, щуплість, скутість
в спілкуванні з однокласниками та ин. З иншого боку правдоподібною також
виглядає думка Яна Гончаренка, що саме роки дитинства та навчання стали для Б.
Шульца золотою жилою для майбутньої письменницької діяльності(67). Мабуть, сьогодні на окремі із цих причин для
формування характеру Б. Шульца вповні могла б надати відповіді і психологія із сучасними
передовими методами дослідження подібних типів характеру. Адже після аналізу
класних журналів, навчальних звітів творчості та епістолярної спадщини Б.
Шульца, у будь-кого на сьогодні може виникнути логічне запитання, як один із
найталановитіших учнів класу міг бути таким скутим, чи зрештою, не проявляв
хоча б якоїсь гордості за свої успіхи у навчанні? Зрештою відомо, що практично
всі відмінники, з якими поряд навчався Б. Шульц, ще за свого життя здобули
блискучу кар’єру та визнання. Як виявилося з тексту класних журналів та
гімназійних звітів Станіслав Мачек, Бруно Шульц, Євгеній Ясеницький, Генрик
Конвицькй, Абрагам Шерґель, та Кароль Таубенфельд належали до грона шести учнів
свого класу, які однаково закінчили дрогобицьку гімназію із відзнаками(68). Одним із найвідоміших однокласників Б.Шульца
був Станіслав Мачек, який був родом з під Львова і в майбутньому став генералом
військової дивізії Польської Армії(69). Брав участь в окупації Дрогобича в час
війни Речі Посполитої із армією ЗУНР. Пізніше у 1939р. разом із своїм
моторизованим полком зумів пробитися до Франції, а згодом до Англії. В 1993 р.
з рук президента Леха Валенси отримав Орден Білого Орла. Помер у віці 103
р.(70). Стосовно концепції навчання, яка провадилася в
навчальному процесі гімназії впродовж 1902/1903 – 1909/1910 н. р., то вона
цілком відповідала політичним амбіціям імперії Габсбургів і будувалася з одного
боку на принципі поліційного контролю за діяльністю національних меншин, а з
иншого на їхніх відносно нерівномірних правах в культурному розвитку. Внутрішні
освітянські ініціативи дирекції з одного
боку лобіювали розвиток українських та польських організацій в структурі
гімназії, а з иншого позбавляли цього права націоналістично налаштованих
єврейських учнів, хоча «рівноправність національних
меншин» відкрито відстоювалася
директором Й.Староміським. В свою чергу, напередодні Першої Світової війни керівництво гімназії було
особливо бюрократизоване і закрите для педагогічних реформ, яких все більше
вимагала громадськість, зберігаючи до 1918 р. статус «фортеці педагогічного консерватизму», наповнюючи провін-ційний
освітянський простір Дрогобича духом
«старого австрійського стилю виховання», продуктом якого
була постать Бруно Шульца. 1.Лазорак Б. Впливовий брат Ісидор (Барух,
Ізраель) Шульц: чи можлива без нього кар’єра Бруно? // Schulz/Forum. – Gdansk, 2013 (в друці). 2.Budzyński W. Miasto Schulca. –
Warszawa, 2005. – S. 7; Oszustwo І. // Tygodnik Drohobycki: organ
niezawisły, polityczno-społeczny i literacki. – № 33. – 1912. – S. 2;
Z Drohobycza / Zgromadzenia bruttowców // Tydzień: gazeta
samborsko-drohobycka. – № 3. – Sambor, 1909. – S. 3. 3.Przesilenie naftowe jago przyczyny, skutki
i środki zmierzające do uczylenia złego. Referat wzgłoszony
przez Jana Sholmana przewodniczego «Pomocy Wzajemnej» pracowników
przemyszlu naftowego na Walnem zgromadzaniu członków odbytem w
Drohobyczu w dniu 4. Stycznia 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 5. 4.Budzyński W. Miasto Schulca. –
Warszawa, 2005. – S. 7, 379. 5.Лазорак Б., Лазорак Т. Дрогобицька цісарсько-королівська гімназія імені Франца Йосифа І в часі першої світовотї війни (1914 – 1916): невідомі епізоди про «переддень» війни, російську окупацію і не тільки // Актуальні питання гуманітарних наук. Міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Вип. 4. – Дрогобич, 2013. – С. 29-63. 6.Budzyński W. Miasto Schulca. –
Warszawa, 2005. – S. 7. 7.Мних Р. Дрогобичанин Бруно Шульц. –
Дрогобич-Седльце, 2006. – С. 49. 8.Фіцовський Є. Регіони великої єресі та
околиці / Пер. з польськ. А. Павлишина. – К., 2010. – С. 19. 9.Budzyński W. Miasto Schulca. –
Warszawa, 2005. – S. 8. 10.Фіцовський Є. Регіони великої єресі та
околиці / Пер. з польськ. А. Павлишина. – К., 2010. – С. 19. 11.Державний архів Львівської області (далі –
ДАЛО). – Ф. 1262: Классный журнал успеваемости учащихся с І – VIII класов за
1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр. 42. – Арк. 28- 52зв. 12.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 70. 13.ДАЛО. – Ф. 1262: Классный журнал
успеваемости учащихся с І – VIII класов за 1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр.
42. – Арк. 32зв. 14.ДАЛО. – Ф. 1262: Классный журнал
успеваемости учащихся с І-VIII класов за 1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр.
42. – Арк. 39зв. 15.ДАЛО. – Ф. 1262: Классный журнал
успеваемости учащихся с І-VIII класов за 1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр.
42. – Арк. 40. 16.ДАЛО. – Ф. 1262: Классный журнал
успеваемости учащихся с І-VIII класов за 1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр.
42. – Арк. 28-52зв. 17.Вірогідно був сином вчителя Григорія
(Юрія) Кульчицького до 1899 р., який працював у літинській однокласній школі
етатовій. 18.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 31. 19.Z powiatu / Dr. Winkler niech żyje!
// Tygodnik Drohobycki: organ niezawisły, polityczno-społeczny i
literacki. – № 16. – 1912. – S. 3. 20.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 70 21.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 70 22.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1910. – Drohobycz, 19010. – S. 89. 23.Фіцовський Є. Регіони великої єресі та
околиці / Пер. з польськ. А. Павлишина. – К., 2010. – С. 19. 24.ДАЛО. – Ф. 1262: Классный журнал
успеваемости учащихся с І – VIII класов за 1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр.
42. – Арк. 47зв. 25.ДАЛО. – Ф. 1262: Классный журнал
успеваемости учащихся с І – VIII класов за 1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр.
42. – Арк. 47зв. 26.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 73. 27.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1908. – Drohobycz, 1908. – S. 50. 28.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1909. – Drohobycz, 1909. – S. 128; Sprawozdanie
dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1910. – Drohobycz, 1910. –
S. 89. 29.ДАЛО. – Ф. 1262: Классный журнал
успеваемости учащихся с І – VIII класов за 1902/1903 уч. год. – Оп. 11. – Спр.
42. – Арк. 47зв. 30.ДАЛО. – Ф. 1262. – Оп. 11. – Спр. 45., 46, 48,
49, 50, 51, 52, 53. 31.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 31-34; Sprawozdanie
dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1904. – Drohobycz, 1904. –
S. 49-52; Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny
1905. – Drohobycz, 1905. – S. 39-42; Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1906. – Drohobycz, 1906. – S. 35-38; Sprawozdanie
dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. –
S. 27-30; Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny
1908. – Drohobycz, 1908. – S. 3-6; Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1909. – Drohobycz, 1909. – S. 79-82; Sprawozdanie
dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1910. – Drohobycz, 1910. –
S. 31-34. 32.Kultys Ź. Historya gimnazyum
Drohobyckiego // Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyższego gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1908. – Drohobycz, 1908. – S. 3-224. 33.Помер 6 січня 1911 року, похований на
дрогобицькому цвинтарі (вул.. трускавецька), де сьогодні проходить реставрація
його гробів ця. Див. докладніше некролог: Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyższego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1911. Drohobycz, 1911. – S. 60. 34.Лазорак Б., Лазорак Т. Літній табір
Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа в Уричі (1910) // Фортеця: збірник
заповідника «Тустань»: на пошану Михайла Рожка. – Кн. 1. – Львів, 2009. – С.
659. 35.Наприклад, в цей час, в Дрогобичі діяла
філія Львівського Товариства ім. Михайла Качковського, якою у 1911 р. управляла
Г. Крисько. Філія була відома в місті своєю доброчинністю по відношенню до
бідних дрогобицьких учнів, що навчались в різних освітніх установах міста. Див.
детальніше у: Отчетъ о дятельности Центрального Выдела и Выдела Филий
Общества им. Михайла Качковского и о состояни того же Общества, за время
отъ 16 (29) сентября 1910 г. До 15 (28)
сентября 1911 г. Львовъ, 1911. С. 33-34. 36.Докладніше про жіночі товариства в м.
Дрогобичі див. у: Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку ХХІ ст.) / Науковий редактор Леонід Тимошенко. –
Дрогобич, 2009. – С. 110-111. 37.В одній з місцевих газет було опубліковано
похвальний відгук про організацію урочистого заходу. Однак, відгук містив ряд
зауважень, зокрема, з приводу цін на квитки писали про «загальне здирство». В
цілому ж товариство жінок розставило помірні ціни на солодощі та квіти, котрі
продавались під час заходу, і які не перевищували публічні ціни у місті. 38.Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyższego
gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1911. – Drohobycz, 1911. – S. 60. 39.Куйбіда Л. Повернення в дитинство: особливості творчої пам’яті Бруно Шульца з Дрогобича // Матеріали круглого столу «Як культура пам’ятає?» в рамках студентської наукової конференції на факультеті культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, який відбувся 15 квітня 2010 року. – Львів, 2011. – Режим доступу:
http://www.anthropos.net.ua/jspui/bitstream/123456789/3024/1/Kujbida_L.doc 40.Панас Владислав. Урок професора Арендта //
Бруно Шульц і культура Пограниччя: Матеріали двох перших едицій Міжнародного
Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі / Наук. ред. Віра Меньок. – Дрогобич, 2007.
– С. 35. 41.Панас Владислав. Урок професора Арендта //
Бруно Шульц і культура Пограниччя: Матеріали двох перших едицій Міжнародного
Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі / Наук. ред. Віра Меньок. – Дрогобич, 2007.
– С. 38-39. 42.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1893. – Drohobycz, 1893. – S. 42-43. 43.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1893. – Drohobycz, 1893. – S. 42. 44.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1897. – Drohobycz, 1897. – S. 61. 45.Панас В. Урок професора Арендта // Бруно
Шульц і культура Пограниччя. Матеріали двох перших едицій Міжнародного
Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі. – Дрогобич, 2007. – С. 34. 46.Панас В. Урок професора Арендта // Бруно
Шульц і культура Пограниччя. Матеріали двох перших едицій Міжнародного
Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі. – Дрогобич, 2007. – С. 35. 47.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1902. – Drohobycz, 1902. – S. 36. 48.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 36. 49.Adolf Arendt. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:
http://www.findagrave.com/cgi-bin/fg.cgi?page=pv&GRid=71175574&PIpi=43755098 50.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1903. – Drohobycz, 1903. – S. 41, 57. 51.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1904. – Drohobycz, 1904. – S. 56-57, 74-75. 52.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1905. – Drohobycz, 1905. – S. 47, 67. 53.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1906. – Drohobycz, 1906. – S. 43, 59. 54.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu
za rok szkolny 1907. – Drohobycz, 1907. – S. 35, 51. 55.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazyum w
Drohobyczu za rok szkolny 1908. – Drohobycz, 1908. – S. 12, 27; Sprawozdanie
dyrekcji c. k. gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1909. – Drohobycz, 1909. –
S. 88, 105. 56.Панас В. Вілля Б’янки. Малий Дрогобицький
путівник для приятелів (фраґменти). – Люблін, 2006. – С. 58. 57.Бруно Шульц. Літературно-критичні нариси /
Опрацювання та передмова Малґожати Кітовської-Лисяк. Переклад з польської та
післямова Віри Меньок. – К., 2012. – С. 28. 58.Панас В. Вілла Б’янки. Малий Дрогобицький
путівник для приятелів (фраґменти). – Люблін, 2006. – С. 59. 59.Докладний опис бібліотеки простежується в
кожному із навчальних звітів гімназії. Варто зазначити, що лише в часі
російської окупації Дрогобича 1914 – 1915 рр. донськими козаками було знищено:
у вчительській бібліотеці – 623 томи книг; польській – 183 томи (до Першої
Світової війни налічувалося 2974 томи); українській – 1000 томів; німецькій –
821 том (до війни 1137 томів); для вбогих учнів – 715 (до війни – 1 293) 60.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazjum im.
Franciszka Józefa w Drohobyczu za rok szkolny 1902. – Drohobycz, 1902. –
S. 29. 61.Представник єврейської фінансової еліти, керівник нафтовидобувних станцій в Бориславі, рід якого поряд з дрогобицькими родинами Ґартенберґів, Лаутербахів, Шраєрів, Ваґманів, Фаєрштайнів впливали на суспільні процеси, які відбувалися в Дрогобичі та його околиці в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. 62.Станом на 1909/1910 навчальний рік дрогобицької
гімназії ім. Франца Йосифа І, О. Коллер був керівником ІІ-А класу, в якому
одночасно був вчителем латинської мови; вчитель німецької мови в: І-А, ІІ-Б,
ІІ-Б та V-А класах. На час екзаменаційної відсутності
того чи иншого вчителя гімназії числився вчителем заміни у класах (офіційна
посада). 63.Лазорак Б., Лазорак Т. Літній табір
Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа в Уричі (1910) // Фортеця: збірник
заповідника «Тустань»: на пошану Михайла Рожка. – Кн. 1. – Львів, 2009. – С.
662. 64.Лазорак Б., Лазорак Т. Літній табір
Дрогобицької гімназії імені Франца Йосифа в Уричі (1910) // Фортеця: збірник
заповідника «Тустань»: на пошану Михайла Рожка. – Кн. 1. – Львів, 2009. – С.
655-669. 65.Niceja S.-S. Kresowe Trуjmiasto.
Truskawiec-Drohobycz-Borysław. – Opole, 2009. – S. 28. 66.Мних Р. Дрогобичанин Бруно Шульц. –
Дрогобич-Седльце, 2006. – С. 51. 67.Гончаренко Я. Питання про Бруно Шульца. Що
стимулювало потік його думки? Невидимі джерела підсвідомості // Бруно Шульц як
літературний герой – Шульцівські інспірації та інтерпретації. Літературні та
наукові нотатки IV Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в
Дрогобичі. – Дрогобич, 2010. – С. 92. 68.Sprawozdanie dyrekcji c. k. gimnazjum im.
Franciszka Józefa w Drohobyczu za rok szkolny 1910. – Drohobycz, 1910. –
S. 90. 69.Мних Р. Дрогобичанин Бруно Шульц. –
Дрогобич-Седльце, 2006. – С. 32-33. 70.Budzyński
W. Miasto Schulca. – Warszawa, 2005. – S. 404.
|
ч
|
 |
|