Петро Сов’як

Рід Коссаків

Рід Коссаків відноситься до одних із найстаріших родів м. Дрогобича, родинним  гніздом яких було Лішнянське передмістя. До Першої світової війни околиці сучасних вулиць Лесі Українки та Івана Франка навіть називалися Коссаківкою. До 1914 тут, зокрема в околицях Зеленої, замешкувало біля 10 сімей-представників цього роду. Також вони проживали на Загородах Лішнянських (сучасна вулиця Грабовського до Перерви), які юридично відносилися до с. Лішні. Переважно – це були добрі  ґазди та прекрасні землероби. Ті, які мешкали на Коссаківці, тобто, поближче до центру міста ще й займалися дрібним ремеслом, зокрема ковальством та колодійством. Якраз ремісники мали змогу дати своїм дітям кращу освіту, а деякі навіть вибилися в люди, ставши вчителями, священиками, правниками. Засилля польської культури, друкованого слова призвело до того, що деякі представники цього роду, зокрема ті, що одержали освіту, почали цуратися своєї мови, обряду – ставали поляками, а за австрійського владарювання – німцями. Деякі змінюють прізвища, так з’являється Коссаковський, який від 1748 р. був каменським каштеляном. Його дружина Катерина Коссаковська (1722-1863) – надзвичайно цікава і колоритна постать, варта написання про неї цілих романів. Після смерті чоловіка, в 1761 р. Катерина оселилася у Львові – проживала у палаці греко-католицьких митрополитів. Незважаючи на меланхолічний характер, вміла ввійти в довіру і підтримувати зв’язки із високопосадовцями. У 1777 р. від австрійської імператриці Марії Терези навіть отримала графський титул та орден. Померла в Кристинополі (тепер м. Червоноград на Львівщині), де й похована. Серед німецьких Коссаків, добре відомим є Коссак Карл Людвіг Ернст (1814, Маріенвердер-1880, Берлін) – німецький журналіст та письменник.

Більше півтора сотні років тому на Коссаківці жив із великою сім’єю коваль Йосип Коссак. Було в нього до 20-ти дітей, та до дорослого віку дожило лише восьмеро – Микола, Іван, Григорій, Емілія, Вікторія, Василь, Юлія, Тарас. Усіх хлопців батько змалку навчив до ковальської справи, а дівчат мати виховала справжніми господинями і на рідкість здібні до науки.

Тепер поведемо мову про Коссаків більш пізнішого часу, які прославили себе на ниві польського мистецтва, культури, літератури. Коссак Юлій (15 грудня 1824, Новий Виснич - 3лютого 1899 р. Краків) – польський художник, народився у сім’ї львівського судді, власника села Княгинин, біля Перемишля. Батько помер дуже рано, залишивши сиротами п’ятеро дітей. Юлій навчався у василіанській школі (був греко-католиком, тобто українцем), у школі прославився карикатурами на вчителів, за що його часто карали. Мати хотіла, щоб він став юристом, а він бажав займатися живописом. Конфлікт закінчився розривом з матір’ю. Мав двох братів: Лева та Владислава. Лев як учасник польського антиросійського повстання 1863 р. був засланий в Сибір.

Юлій Коссак у дитинстві проживав у Львові, часто з батьком відвідував свого дідуся у Дрогобичі. Вивчав право в Львівському університеті. Малював у техніках акварель, графіка.  Неодноразово бував у Дрогобичі, гостював у графа Станислава Тарновського, дідича с. Снятинки, у маєтку якого зберігалися твори художника. У своїй творчості часто звертався до української історії та побутової тематики, наприклад: «Казки» (1851, олія), акварелі «Битва під Жовтими Водами» (1853), «Козак у степу» (1867), «Ярмарок» (1869), «Гуцули дорогою на ярмарок», «Козак коня напував» (1889), «Зустріч Б.Хмельницького з Туган-Беєм» (рисунок олією, 1885) та инші. Ілюстрував часослов і книжки. Його донька Софія, і молодший син Стефан також були художниками, з 1910 р. і до кінця життя мешкали у Львові. Також Юлій Коссак є батьком відомого художника Войтка (Войцеха) Коссака.

Лев (Леон) Коссак (1827-1877) – живописець, брат Юлія, народився у Новому Вишничі, був офіцером австрійського війська. Приймав участь в угорському антиавстрійському повстанні 1848 р. Перебував в Австрії, де шукав золото. З 1861 по 1863 р. працював у Львові – малював батальні сцени, головно в техніці акварель. За участь в антиросійському повстанні 1863 р. засланий у Сибір, де відбув 10 років. Повернувшись звідти, поселився у Кракові, де провів решту життя.

Войтко (Войцех) Коссак (31.12.1857, Париж – 29.08.1942 р. Краків) – живописець, син Юлія Коссака. Він був батьком художника Юлія (Єжі) Коссака, поетеси Марії Павліковської і письменниці Магдалини Самозванець. Малюванню вчився насамперед у батька, а вже потім у краківській школі мистецтв, у Мюнхенській Академії мистецтв, у Парижі. Працював у Кракові, Львові, Берліні, Відні, Варшаві (1921-1939). З 1914 р. голова Краківського Клубу автомобілістів. Малював історичні й батальні композиції, портрети та картини на воєнну тематику. Написав спогади.

Юрій (Єжи) Коссак (1886-1956) – польський художник, син художника Войцеха. Продовжував традицію батально-історичного живопису – створив серії картин на теми наполеонської епохи, також малював портрети.

Софія Коссак-Щуцька (1890-1968) – польська письменниця, журналістка, донька Тадея Коссака, племінниця художника Войтка (Войцеха) Коссака, народилася в м. Косьмин. Дитинство та юність провела в Любліні та на Волині. Після смерті першого чоловіка Стефана Щуцького, вдруге вийшла заміж у 1925 р. за Зиґмунта Шатковського. Неодноразово нагороджена літературними преміями. За німецької окупації очолила спеціальне агентство «Жегота» (Зегота, Rada Pomocy Żydom). У 1943р. арештована, перебувала в Освенцемі, потім у варшавській тюрмі Пав’як, була засуджена до смертної кари. У 1944 р. відпущена, приймала активну участь у варшавському повстанні. З 1945 р. проживала в Лондоні зі своїм третім чоловіком. Увесь час займалася літературною діяльністю. У 1957 р. повернулася у Польщу. Померла 9 травня 1968 р. у м. Бєльська Бяла.

Не варто також забувати про Андрія (Андреаса) Коссака, який є відомими американським кінооператором, що і сьогодні продовжує славну мистецьку традицію розу Коссаків.

ч
и
с
л
о

71

2013