Олег Стецюк

Сіоністський рух в Дрогобичі

Сіоністський рух зародився в Дрогобичі та в Бориславі ще на початку 1880-х років у формі молодіжних груп, які були започатковані інтелектуалами, які отримали освіту у Львові, Кракові та Відні. Вже з 1882 рух перетворився в організаційну структуру, як перше товариство «Сіон», що дедалі більше включало до своїх лав політично активне населення з ідеєю палистинофільства. Воно ставило перед собою мету сприяти еміграції євреїв (перш за все біженців з Росії) до Палестини(1). На чолі товариства стояли такі громадсько-політичні діячі як Юзеф Фрідман, В. Пахтман(2) та Леон Райх. Кількість членів організації з кожним роком зростала, як і організаційна структура та національно-просвітницька діяльність.

В часи ЗУНР сіоністські організації закликали притримуватися «нейтралітету». Однак, частина інтелігенції проявляла симпатії до поляків, а инша частина пішла на співпрацю з українцями. За що останні були піддані репресіям із зайняттям нафтового басейну польськими військами весною 1918 року.

Пожвавлення сіоністського руху в перші повоєнні роки змінилося певним падінням їхньої популярності в роки стабілізації і кризи, однак у другій половині 30-х ХХ ст. років перед обличчям фашистської загрози саме сіоністи стали провідним політичним чинником у єврейській спільноті Дрогобича. В міжвоєнний період бачимо зростання євреїв в політичних організаціях, що виникло за наявності кількох основних суспільно-політичних напрямків, а саме: ортодоксально-релігійного, сіоністського у різних його проявах, соціал-демократичного, соціалістичного й асиміляторського.

В Дрогобичі в 1920–1930-х, були течії всіх сіоністських партій: основного сіонізму, радикального сіонізму, соціалістичного сіонізму «Poale Tsion», релігійного сіонізму «Mizrahi», ревізіоністська партія і т.д. Кожна зазначена партія та організація мали свої власні молодіжні рухи: «Gordonia», «Hashomer Hatsair», «Bnei Akiva», «Beitar», «Hatikva», «Ahva Hevrunia», «Theodor Herzl», «WIZO», «Hehaluts» тощо. В 1938, мережа організації «Merkaz Noar» («Центр Молоді») була створена для всіх сіоністських організацій. Серед названих молодіжних об’єднань помітною стала молодіжна група Герцля. Поміж її лідерів був Моше Таненнбаум. Характер організації мав виражений сіоністський напрям. Товариство «Теодор Герцль» було набране зі сфер урядовців і помічників торговців та мало близько сотні учасників. До товариства входили як жінки, так і чоловіки, які «займали ревну і активну участь у всіх сферах єврейського життя» (3).

Члени молодіжних груп читали лекції, влаштовували дискусії, презентації та аматорські вистави. Все це було спробою підняти культурний рівень своїх членів із поглибленням знання гебрайської мови, історії та літератури. І виявляло за своєю суттю пропагандистсько-агітаційний характер. Є інформація і про молодіжну єврейську організацію «Ахва» та «Крайову сіоністську організацію», що координувала зокрема політичну діяльність инших організацій.

Слід згадати, що в міжвоєнний період в місті, загалом, існувало близько двадцяти єврейських громадських організацій(4).

Із закликів до населення в 20-х роках читаємо наступне: «Екзекутива місцевої Сіоністичної організації закликає повторно усіх товаришів, аби зголошувалися до бюро організації в «Єврейський дім» для одержання партійної легітимізації»(5). Діяльність сіоністів мала широкий формат: від політичного/патріотичного виховання до створення благодійних інституцій для взаємодопомоги.

Свою активну позицію здійснювали і місцеві студенти-сіоністи, про що ми читаємо в єврейській газеті «Chwila»(6) в 20-х роках. Так єврейська Студентська молодь сіоністської організації урочисто відкрила в листопаді 1925 року в Дрогобичі Збори Союзу єврейських інвалідів і воєнних сиріт. Це відкриття проходило в залі кагалу, де й відбулося перше таке зібрання. Спершу тут виступили делегати із Центрального львівського відділення. До самого відділення Союзу єврейських інвалідів в Дрогобичі обрали: др. Я. Кітая, Л.Спандорфа, Я.Левіна, С. Блоха, Д. Фаєрштайна, Л.Шонфельда, др. С. Фрау, Н. Л. Лампенфельда, Салю Дрейфах, Сабіну Раппапорт, М. Хаас, А. Шейнфельда і С. Баума(7). (dr. J. Kitaj, L.Spandorf, J. Lewin, S.Bloch, D. Feuerstein, L.Schoenfeld, dr. S. Frau, N. L. Lampenfeld, Sala Dreifach, Sabina Rappaport, M. Haas, A.Scheifeld i S. Baum). Слідом за цим в наступні роки відбувалися різні сіоністські конгреси і зібрання, що свідчать про політичну активність єврейської громади в місті. Вони збирало політикум Східної Галичини, запрошували читати лекції сіоністських ідеологів та знаних провідників.

В 1925 р. відбувся черговий XIV Сіоністичний конгрес, який зібрав єврейську людність. На ньому виступав сам віце-президент Сіоністичної екзекутиви Східної Малопольщі др. М. Геєр (Dr. M. Geier). Того ж року керівником місцевої Сіоністичної організації було обрано др. Давида Шпінделя, який невдовзі відвідав Палестину(8).

Представники сіоністів здійснювали значний вплив на життя Дрогобицької релігійної общини (представник М. Горовіц); формування бюджетних коштів на суспільні потреби єврейського населення, особливо, на фінансування соціальних і культурно-просвітницьких інститутів і організацій(9). З ініціативи сіоністських лідерів в Дрогобичі було проведено зібрання «Союзу єврейських общин Східної Галичини»(10). На якому обговорювалися важливі питання з організації, а також обговорювалося розпорядження президента Польщі від 14 жовтня 1927 року «Про правове положення общин єврейського віросповідання». Представники Дрогобицької общини висловили суттєві критичні зауваження, частина яких знайшла відображення в подальших постановах уряду(11).

Поряд із поширеним сіоністським напрямком ми спостерігаємо поширення робітничих організацій, соціал-демократичних та комуністичних груп. Також паралельно сіоністам, діяли політичні не-сіоністські утворення, котрі мали своїх прихильників у Дрогобичі: релігійні партії «Mahzike Hadat» і «Agudat Israel» зі своїми молодіжними організаціями «Tseire Agudat Israel», соціалістична партія «Бунд» і також молодіжна організація «Zukunft». Звернемо увагу і на те, що багато євреїв були членами навіть комуністичних партій. Решта прихильників асиміляційного шляху були об’єднані в організацію «Ihud» («Спілка»).

Ці та инші єврейські партії боролися між собою під час виборів за проходження до міського управління. Але в 1920-1930-х сіоністи звичайно перемогли більшістю голосів на виборах. І в міській раді (магістраті), євреї мали від 9 до 11 місць з усіх 36, а Леон Таненбаум став заступником бурмістра в 1930-х.

Таненбаум був одним із керівників сіоністських організацій («По’Алей-Ціон»), як і Л. Розенблат і М. Люстіг (загальні сіоністи), Л. Діхтер (сіоніст-ревізіоніст). Знаним керівниками/інспіраторами і провідниками сіоністського руху в Дрогобичі також були: видавець Аарон Гірш Жупнік (Aharon Hirsh Zupnik); адвокат, політик, голова локального комітету місцевої організації сіоністів станом на 1921 рік(12) Абрахам Бакенрот (Dr. Abraham Backenroth); один із політичних лідерів польського єврейства і керівник сіоністського руху Східної Галичини Леон Райх (Leon Reich, 1879-1929, Дрогобич-Львів); дрогобицький політик, місцевий керівник сіоністичної організації станом 1925 року(13) Давид Шпіндель (Dr. Dawid Spindel); очільник сіоністичної організації у Дрогобичі станом на 1930 рік(14)  д-р Адлерсберг (Dr.Adlersberg) та инші.

Часто відвідував свою малу батьківщину – Дрогобич – керівник загальних сіоністів Галичини Л. Райх(15). Сіоністи на різних форумах і зібраннях намагалися посприяти на право еміграції для членів общини до Палестини. Діяльність сіоністів викликала помітну міграцію єврейського населення.

В 1927 році у виборах до міської ради в Дрогобичі сіоністи отримали більшість. Там було чотирнадцять представників сіоністських партій, два з «Агудат Ісроель», два в списку, як представники зі сферу торгівлі, і два з «Hada’at Makhzikei». У 1937 році більшість партій об’єдналися для чергових виборів. Рада громади зазнала фінансових труднощів і була неспроможна забезпечити основні потреби єврейського населення. Дохід бюджету єврейської громади знижувався. У 1927 році він становив 208130 злотих, в 1935 році 195810 злотих, а в 1937 році – 141 600 злотих(16).

Сіоністські організації також проводили курси івриту, з метою відродити мовний пласт культури. Адже вони вважали це справжньою основою для побудови нації. Отож, в місті існували курси івриту організовані різними організаціями культурно-освітнього та політичного характеру – такими як «Тарбут» і «Бней-Ієгуда».

Важливу роль у поширенні сіонізму відігравала і міська єврейська періодика: орган сіоністів «Drohobyczer Zeitung» (1883), Drohobyczer Handelszeitung (1883), «Сіон» (1885-1888, 1896-97), журнал групи Ховевей Сіон та «Kuryer Drohobycki» (1896). До всіх цих видань був причетний видавець і сіоніст Аарон Хірш Жупник. На 1900 рік маємо повідомлення(17), що він був головою товариства «Сіон».

Сіоністський рух в Дрогобичі (загалом як і в цілій Галичині) мав спільну мету, яку намагалися реалізувати різними шляхами. Його керівники хотіли утвердити розуміння своєї національної ідентичності, намагалися відродити те, що зникало в процесі асиміляційних впливів.

В останні роки ХІХ і перші роки ХХ ст. керівники оформлювали помітно культурну-політичну директиву сіонізму, яку втілювало в життя перше покоління. Йшов рух від прокламацій до дій у різних сферах: від громадсько-політичної до освітньо-релігійної. Тут слід згадати, що значним осередком була синагога «Єврейський будинок Бейт Ієхуда» на вул. Грюнвальдській (тепер Трускавецька), яка була центром активної політичної діяльності місцевих сіоністів.

Міжвоєнний період був для представників єврейської громади не лише складним, а й насиченим подіями політичного та соціального характеру. Не раз ситуація вимагала від лідерів руху прийняття альтернативних рішень, пошуку політичних союзів, захисту населення, своєї автономії та права на самовизначення.

1.Хонигсман Я. 600 лет и два года (история евреев Дрогобыча и Борислава) – Львов, 1997. – С.19.

2.Голова Дрогобицької Єврейської народної бібліотеки, що стала місцем зібрання інтелігенції.

3.List z Drohobycza // Chwila. – Lwów. – 1921.– 18 maja. – № 838 – S.3.

4.Rothenberg S. Drohobycz between the Two World Wars. // Memorial to the Jews of Drohobycz, Boryslaw and Surrouding. – С.96 – 99.

5.Legitymacje partyjne // Chwila. – Lwów. – 1925. – 11 list. – № 2389. – S.4.

6.Див.Tutejsza akademicka młodzież sjońska // Chwila. – Lwów, 1925. – 2 list. – № 2380. – S.10.

7.Wieczór inauguracyjny Związku sjońskiej młodzieży akademickiej //Chwila – Lwów. – 1925. – 18 list. – №2396. – S.14.

8.Wiadomości drohobycki // Chwila. – Lwów. – 1925. – 2 list. – № 2380. – S.10.

9.Хонигсман Я. 600 лет и два года (история евреев Дрогобыча и Борислава) – Львов, 1997. – С.42.

10.Там само. – С.42.

11.Там само.

12.Chwila drohobycka //Chwila. – Lwów. – 1926. – 10 lipca. – № 2625. – S.7.; List z Drohobycza (Akcya kahalna) //Chwila. – Lwуw. – 1921 – 25 lipca – № 902 – S.3.

13.Wiadomości drohobycki. //Сhwila. – Lwów. – 1925. – 18 list. –№2396. – S.14.

14.Głos Drohobycko-Borysławsko-Samborsko-Stryjski: bezpłatny tygodnik informacyjny. – Drohobycz. – 1930. – 7 listopada. – №30. – S.8.

15.Хонигсман Я. 600 лет и два года (история евреев Дрогобыча и Борислава) – Львов, 1997. – С.42.

16.Drohobycz in the Lwуw Area // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.jewishgen.org/yizkor/pinkas_poland/pol2_00160.html

17.Див. Pan Żupnik robi polityke//Tygodnik Samborsko-Drohobycki. – Drohobycz. – 1900. – 25 marca. – №9. – S.1-2.

ч
и
с
л
о

71

2013