|
Артур СомДрогобицькі художники ХІХ-ХХ ст.Приблизно з 1860 до ІІ світової війни у Польщі працювало 600 єврейських художників, скульпторів і графіків(1). Значна частина
їх мешкала у Дрогобичі. Веслав Будинський у книзі «Місто Шульца» згадує
23 прізвища художників, що народилися в Дрогобичі чи таких,
що творили у місті і його околицях(2).
Міська традиція породила велику кількість дрогобицьких митців, серед яких:
випускник Віденської Академії Мистецтв, паризький художник Генрік Лянґерман; Самуель Лєбеверт; художник, випускник Віденської Академії Мистецтв Йоахим Вейнгардт; берлінский ілюстратор Ефраїм Лілієн; одним із
перших, хто приїхав до Парижу
зі Східної Галичини Леопольд Ґотліб; його брати
Марцін Ґотліб та Маврикій Ґотліб
(перший єврейський художник, який отримав вищу освіту
европейського рівня, «єврейський Рембрант»); відомий графік і літератор Бруно Шульц та инші. Дрогобицькі художники творили на засадах західного европейського модерного мистецтва. В їх творчості спостерігається
тяжіння до польсько-єврейського синтезу мотивів
юдейської та християнської традиції, що зумовлено
асиміляційними та міжкультурними
процесами. До даного мотиву
зверталися брати Ґотліби та
Бруно Шульц. Ще одна тема, яка виникає
у творчості дрогобицької єврейської художньої школи – це біблійні
мотиви. З прикладів творчих біографій окремих представників, отримуємо шлях формування та становлення єврейського митця в німецькомовному просторі. Коротко
розповімо лише про окремих яскравих представників. Одним із перших,
хто приїхав до Парижу зі Східної Галичини
був Леопольд Ґотліб (1883-1934).
Хоча він і був молодшим братом знаного Маврикія, Леопольд спромігся самостійно вирізнити свій
художній талант, який був притаманний сім’ї художника – усім чотирьом братам, що стали мистцями. Леопольд вчився, як і старший брат, в Краківській
Академії мистецтв
(1896-1902), де його навчали
Я.Мальчевський та Т. Аксентович;
також вчиться і в Мюнхені (1902-1904). З 1904 року живе з перервами в Парижі. В експресіоністичній манері створював жанрові, символічні та релігійні композиції(3). У своїх роботах також зображав пейзажі з півдня Франції.
В пізніших роках творив ритмічні
фігуральні композиції, що витримані у сильних розбілених барвних тонах(4). А в пізній
творчості домінує тема жінок. Ґотліб тісно
зв’язав себе як з єврейською,
так і з польською культурою, в оточенні
якої він виріс(5). Найвиразнішими в його творчості були портрети. Він завжди знаходив
точну позу людини, яку зображав, і вже в ній передавав її характер та
стан(6). Манера художника вирізнялася плоскістю зображення і виразністю контурів(7). Близько 1908 року Ґотліб звернувся до біблійних мотивів. А вже після війни
він працював над багатофігурними силуетними композиціями, що зображали працю жінки чи збір
урожаю. Його мистецтво пронизували різноманітні
зміни: від молодо-польської ностальгії і, водночас, сецесійної стилізації через реалізм до багатофігурної композиції
монументального характеру(8). Його картини знаходяться сьогодні в національних музеях у Варшаві, Кракові, Єрусалиму, Відня, Парижу та в музеях і приватних
колекціях США. Иншим знаний паризьким
художником є дрогобичанин Йоахим
Вайнберґ (Joachim Weinberg / Weingerten) 1895-1942. Він навчався у львівській гімназії, після якої у 1912 р. вивчав малюнок у Веймарі. Невдовзі вчився у Віденській
Академії мистецтв. Під час І світової
війни жив у своєму рідному Дрогобичі, але незабаром перебрався до Берліну в студію відомого скульптора-українця А.Архипенка. В 1924 р. у Львові в
Музеї художніх промислів відбулася
виставка малюнків художників. З 1925 р. Вейнгардт
жив на Монпарнасі. До активної
творчість супроводжувалась
проблемою алкоголізму. Вже
в 1932 р. у Варшаві відбулася
його персональна виставка. Також в житті митця було
невдале одруження, що спричинило психічне
захворювання, і в останні
роки він знаходився в клініці. В квітні 1942 р. Вейнгардт був заарештований
і вивезений до концтабору в Німеччину. Для його творчості були характерні фігуративні композиції і натюрморти(9). Як і багато йому подібних, малював сімейні сцени, акти, натюрморти
в експресіоністичній манері(10).
А також оголені жіночі фігури, жінки з дітьми, як правило на нейтральному фоні. Натюрморти – риби, букети з квітами – наповнені в нервовій експресійній манері Ecol de Paris(11). Почав свою професійну кар’єру у Веймарській Академії мистецтв дрогобичанин Генрік Лянґерман (Неnryk Langerman), 1896-1944. Згодом
декілька років провів у Відні, активно брав участь в єврейському
художньому житті Львова. У
1920 р. став членом Художньої секції
львівського «Товариства любителів єврейського мистецтва», регулярно виставлявся
на його виставках. Вперше художник показав свої роботи у 1919 р., в 1920 р. експонувався на «1-й виставці єврейського мистецтва» у Львові, як і Леопольд Ґотліб. В
тому ж році відбулася його персональна виставка. В 1924-33 рр. Лянґерман жив в Парижі. За десять
років став дещо відомим у мистецьких колах, про це свідчить
і той факт, що його ім’я, як і М. Фоеррінга (теж з Паризької школи), вміщене в «Бібліографічному словнику сучасних
художників» (1910-1930) Едуарда-Жозефа,
виданого в Парижі в 1930 р. Постійними
були виставки і на Галичині, він регулярно показував свої роботи у Львові (так відбулися виставки 1930, 1931,
1932, 1937 рр.). В запрошені на виставку 1930 р., що проходила у Львові в «Пасажі Міколаша» вказувалось: «Генрік
Лянґерман. Художник живопису
із Парижа» (12). Багато робіт цього художника є втрачені під
час Другої світової війни, декілька робіт збереглося у Львівській галереї мистецтв. Талановитий експресіоніст (знак епохи), охоче малював пейзажі, а серед них – види Борислава(13). Найяскравішим представником, який створив цілу низку графік біблійних
мотивів став Ефраїм Лілієн (Efraim Mojżesz Lilien) – 1874-1925. Народився
в родині
дрогобицького токаря. В місцевій гімназії вчив його малюнку
знаний художник Антоні Стефанович. В пошуках заробітку Лілієн виїхав до Німеччини, де здобув славу і мешкав тут з 1899-1920рр. Співпрацював
з багатьма виданнями, як наприклад: «Die Jugent», «Berliner Tagblatt»,
«Ost und West», з краківським «Життям», «Тижневиком ілюстрованим»(14). Ілюстрував також книги, навіть німецьке видання Біблії і теж повісті Стефана Цвейґа, який знав митця і йому про нього писав. Дрогобичу присвятив знане художнє зображення,
аквафорт – «Торг на ринку в Дрогобичі».
І як зазначає Кітовська-Лисак,
то Лілієн, це, мабуть, перший художник, який зобразив Дрогобицький ринок у торговий день. Саме цей, створений
ним пейзаж, фіксується на багатьох
поштівках. Працював в
декоративному стилі Art Nouveau (сецесія). Прагнув створити у мистецтві національний стиль, орієнтоване
на традиційне декоративне мистецтво (зокрема на ілюміністів)(15). Талановитим визнаний за
кордоном і забутий Самуель Лєбеверт (Samuel Liebewert /Lieberwirth) 1906-1942. Дрогобицький худож-ник, замордований у Франції. Представником краківської художньої школи став живописець Марцін Ґотліб 1867-1936. В 1881-1883
рр. вчився в Краківській Школі красних мистецтв. Писав історичні та жанрові композиції, в т.ч. і на єврейські теми, але переважно копіював твори свого брата Маурици(16). Свою культурну домінанту залишив Бруно Шульц
(1892-1942), яскравий представник
культури міжвоєнного Дрогобича. Його творчість стала світовим
надбанням. Ім’я видатного земляка, уся творчість якого зв’язана з рідним Дрогобичем, як не дивно, мало відома
Україні, хоча його твори популярні у всьому світі(17). Митець малярству і графіки вчився самостійно. Спочатку виставляв свої роботи для вузького кола знайомих у Львові. Перші виставки відбулися у Варшаві та Львові в 1922 р. Брав участь у виставці
єврейського мистецтва в Вільнюсі,
в залах Єврейського академічного
дому в Кракові, в палаці мистецтв Східних торгів у Львові в 1930 р.(18). Їх внесок в европейську культурну спадщину, є вже цікавим для окремого дослідження, адже
деякі з них творили феномен Паризької
школи, в яку входило одразу
три представники з Дрогобича:
Леопольд Ґотліб, Йоахим Вейнгардт та Генрік
Лянґерман. Париж тоді ще був столицею мистецтва до Другої світової війни,
після якої нею став
Нью-Йорк. Саме до Парижу з’їжджалися
за досвідом, за новими підходами у творчості. Сюди приїхали відомі
нам Пабло Пікассо, Сальвадор Далі. Навіть
Бруно Шульц тут перебував короткий період в 30-х роках. Більшість художників до приїзду сюди мали базову
художню освіту, яку отримали в Кракові, Відні, Берліні, Мюнхені, Веймарі чи у Львові, а починали завжди з рідного
Дрогобича. 1.Żydzi w Polsce: dzieje I kultura. – Warszawa,
2001. – S. 305. 2.Stanisław N. Kresowetr у jmiasto: Truskawiec – Drohobycz - Borysław.
– Opole, 2009. – S.128. 3.Мала батьківщина:
релігійне життя та побут галицьких євреїв очима художників. – Львів, 2000. – С.14. 4.Żydzi w Polsce: dzieje I kultura. – Warszawa
, 2001. – S. 119. 5.Сусак В. Художники евреи из востоной Галиции в Парижской школе (1900-1939) – С.143. 6.Там само. – С.144. 7.Там само. – С.144. 8.Кітовська-Лисяк М. Дрогобич,
тобто – світ
/ Бруно Шульц і культура Пограниччя: матеріали двох едицій Міжнародного Фестивалю
Бруно Шульца в Дрогобичі. — Дрогобич,
2007. — С.95. 9.Сусак В. Художники евреи из востоной Галиции в Парижской школе (1900-1939) //
Вісник ХДАДМ – С.147. 10.Кітовська-Лисяк М. Дрогобич,
тобто – світ
— С.97. 11.Сусак В. Художники евреи из востоной Галиции в Парижской школе (1900-1939) – С.147. 12.Там само. – С.149. 13.Кітовська-Лисяк М. Дрогобич,
тобто – світ
/ Бруно Шульц і культура Пограниччя: матеріали двох едицій Міжнародного Фестивалю
Бруно Шульца в Дрогобичі. — Дрогобич, 2007. – С.97. 14.Żydzi w Polsce: dzieje I kultura. – Warszawa,
2001. – S. 256. 15.Кітовська-Лисак М. Дрогобич,
тобто – світ
/ Бруно Шульц і культура Пограниччя: матеріали двох едицій Міжнародного Фестивалю
Бруно Шульца в Дрогобичі. — Дрогобич,
2007. — С.96. 16.Мала батьківщина:
релігійне життя та побут галицьких євреїв очима художників. – Львів, 2000. – С.15. 17.Виставка Бруно Шульца // Шофар. - Львів, 2011. – №8. –
С.7. 18.Мала батьківщина:
релігійне життя та побут галицьких євреїв очима художників. – Львів, 2000. – С.44. |
ч
|
 |
|