Вікторія Хітерер

Погроми, вчинені частинами російської армії в Галичині

У ході Першої світової війни російська армія окупувала територію Галичини і Буковини двічі, а окремі райони тричі. Під час зайняття військами австрійських міст і містечок майже всюди відбувалися розправи з єврейським населенням. «Першими вступали до захопленого міста козаки, і майже водночас починався розгром єврейських крамничок і помешкань, супроводжуваний здебільшого й пострілами», – свідчив відомий єврейський письменник, етнограф і фольклорист С. Ан-ський, який перебував у цей час в Галичині як член загону Червоного Хреста. Лише кілька окупованих російською армією міст уникли розгрому. Міра розорення міста чи містечка залежала від того, як довго козаки перебували в них. Траплялося, що у пограбуваннях єврейських крамничок брали участь і піхотні частини. Товари і речі, що їх козаки і солдати не могли забрати з собою, трощили чобітьми а бо ж найчастіше продавали селянам з навколишніх сіл. У деяких місцях грабунки супроводжувалися підпалами, які знищували цілі квартали. Так було, зокрема, в Любачеві, Бродах. Погроми і пограбування єврейського населення в роки Першої світової війни охопили всі прифронтові райони Російської імперії та Польщі. У багатьох місцях, поряд із військами, в єврейських погромах брало участь місцеве населення. Польські антисеміти обмовляли євреїв перед російською владою й звинувачували їх у шпигунстві на користь Німеччини та Австрії. У містах Кельці та Радомі після відступу німецької армії і до прибуття російських військ частина польського населення трощила й грабувала єврейські крамнички. Щоб виправдати свої дії перед прибулими російськими військами, поляки звинуватили євреїв у сприянні німцям. За цими звинуваченнями деякі євреї були заарештовувані, хоча в ході слідства їх визнали невиновними. У вересні 1914 р. в Лемберзі (Львові) антисеміти звинуватили євреїв у стрілянині по російських військах. Після цього російські вояки відкрили стрілянину по єврейських будинках, а потім пограбували єврейський квартал. Було вбито 18, поранено близько 70 осіб, багато євреїв були заарештовані. Після окупації нових територій російською владою на них запроваджувалися нові порядки. У Галичині було створено тимчасове військове генерал-губернаторство на чолі з графом О. Бобринським. Під наглядом російських військ були проведені вибори нових бургомістрів міст. С. Ан-ський писав 1915 року в статті «Галичина» про свої власні спостереження на окупованій російськими військами території: «Бургомістром обирається (найчастіше сам себе обирає) москвофіл, який з ходу приступає до пограбування населення. У Бродах... школи закриті. Діти злидарюють чи займаються розпутством. Законів немає. Коменданти міняються дуже часто? і кожний законотворить по-своєму». У перші ж дні після окупації Галичини і Буковини єврейське населення цієї території було позбавлене громадянських прав, якими користувалося в Австро-Угорській імперії. За наказом російської влади всі євреї, які до цього часу працювали в державних установах, були звільнені й замінені росіянами чи поляками. Проте місцеві євреї ніякого реального опору російським окупантам не чинили. Найактивніша частина єврейського населення втекла ще до приходу російських військ. Близько половини дев’ятсоттисячного єврейського населення Галичини втекло у внутрішні райони Австро-Угорщини під час другого наступу російської армії в 1915 р. Усі єврейські громадські структури були зруйновані. Євреї, які залишилися, за свідченням С. Ан-ського, виявляли повну приреченість і покірність долі. У пережитих страхіттях вони вбачали пристрасті, які мають передувати пришестю Месії.

За наказом верховного головнокомандувача російської армії Великого князя Ніколая Ніколаєвича найбагатших євреїв і тих, які посідали громадські й інші посади у Галичині та Буковині, брали як заручників і утримували під арештом як злочинців. За наказом головнокомандуючого Південно-Західного фронту М.І. Іванова за кожного затриманого шпигуна-єврея мали страчуватися два євреї-заручники.

У роки Першої світової війни Галичина постраждала більше за інші території, окуповані російською армією. Її територія кілька разів ставала зоною бойових дій, більшість міст і містечок Галичини були вщент зруйновані. Голод, що лютував серед єврейського населення в роки війни, також був викликаний політикою російської влади на окупованій території, пограбуванням мирного єврейського населення російськими військами. Відповідно до розпоряджень вищого командування російської армії євреям було заборонено в’їзд і виїзд із Галичини та вільне пересування у межах цієї території. Галичина, відрізана від Австрії та Росії, розорена війною, погромами, спустошена мільйонною російською армією, вивозом товарів до Росії, опинилась у жахливому становищі. Російські війська виявили під час Першої світової війни неймовірну жорстокість щодо мирного єврейського населення. У багатьох місцях солдати привселюдно (ледь не в синаґоґах) ґвалтували єврейських жінок. Багато жінок учинили самогубство. Російським військам було дано право страчувати підозрюваних євреїв без суду та слідства. Козаки та солдати широко користувалися цим правом, і чимало євреїв були страчені ними без судового розгляду за звинуваченням у шпигунстві й сприянні противнику. У містечку Юзефові (Польща) 78 євреїв були вбиті російськими військами за звинуваченням в отруєнні криниць. Нерідко солдати й козаки перед стратою піддавали свої жертви всіляким катуванням. Вояки окупаційної армії й козаки били рабинів, тягали їх по місту за пейси, відрізали їм бороди, примушували чистити вигрібні ями. У багатьох місцях синаґоґи піддавали не лише розгрому, а й нарузі, священні сувої шматували й кидали у вбиральні. Синаґоґу в містечку Тухов, за свідченням Ан-ського, козаки перетворили на громадську вбиральню. Військові коменданти окупованих російськими військами міст Галичини виганяли єврейське населення на примусові роботи з очищення доріг і вулиць від залишків зруйнованих споруд і мотлоху, що накопичився за час війни, не рахуючись ані з віком, ані зі становищем захоплених. Проводилися ці роботи під наглядом солдатів і козаків, які знущалися й жорстоко били євреїв. Нерідко коменданти окупованих міст Галичини обкладали єврейське населення контрибуцією. У разі її несплати погрожували єврейському населенню розстрілами заручників. С. Ан-ський був свідком того, як у м.Ясно комендант П.К. Козлов (відомий мандрівник Тибетом і Центральною Азією) заарештував євреїв за вигадані ним же провини й вимагав від них величезних штрафів, які, напевно, привласнював, оскільки не видавав жодних розписок щодо їхнього стягнення.

У перші ж місяці війни почалося масове виселення євреїв з окремих міст і містечок, які перебували у прифронтовій смузі. З початку 1915 р. за наказом верховного головнокомандувача російської армії розпочалися масові виселення єврейського населення з Галичини та Буковини. За його наказами були виселені сотні тисяч євреїв із Царства Польського, Курляндської, Ковенської та інших губерній. Виселення євреїв здійснювалося протягом 24–48 годин. Жодного транспорту чи грошей на переселення не надавали, й часто гнали людей пішки з одного населеного пункту до іншого. Нерідко переселяли по кілька разів, залежно від переміщення лінії фронту та сваволі командування російської армії. Євреїв також виселяли слідом за відступаючим противником, переселяли у внутрішні губернії російської імперії, висилали до Сибіру як «неблагонадійний елемент». До сотень тисяч євреїв-біженців і переселених російська влада ставилася як до політичних злочинців. Допомогу їм надавали лише єврейські організації, зокрема створений 1915 р. Єврейський Комітет допомоги жертвам війни (ЄКОДОП). Утім, проблема біженців набула таких розмірів, що російський уряд у 1915 р. був змушений дозволити євреям тимчасово мешкати у міських поселеннях внутрішніх регіонів Росії поза «смугою осілості». Забороненими для проживання євреїв залишалися столичні міста – Петроград і Москва, а також територія Війська Донського, Кубанського і Терського.

Російський уряд вжив заходів, щоб приховати від громадськості злочини, вчинені ним щодо єврейського населення в роки Першої світової війни. Військова цензура не пропускала до друку жодних повідомлень про становище євреїв у Росії і на окупованих територіях. Уряд також заборонив випуск усіх періодичних видань і приватне листування єврейськими мовами (під приводом труднощів здійснення цензурного нагляду). Водночас англійська, французька, американська преса з політичних міркувань замовчувала звірства, яких припускалися російські війська стосовно євреїв. Восени 1917 р. тривав процес розпаду російської армії. Солдати, які самовільно залишали лінію фронту, на шляху додому влаштовували єврейські погроми. Найбільша кількість таких погромів відбулася у Київській, Волинській та Подільській губерніях. Солдати грабували єврейське майно, але, як правило, євреїв не вбивали. Внаслідок політики, яку здійснювала російська військова та цивільна влада у прифронтових і окупованих районах, місцеве єврейське населення було доведене до повного зубожіння. Значна кількість євреїв, які проживали на цій території, загинула під час погромів, бойових дій та внаслідок труднощів переселення. Перша світова війна зруйнувала традиційний уклад життя вагомої частини єврейського населення, посиливши як асиміляційні процеси, так і національні рухи.

ч
и
с
л
о

75

2014