|
Татьяна ЩербинаПідсумки-2014
У 2014-му система цінностей в державі РФ кардинально
змінилася. Вітається нині бути адептом війни, оспівувати її або
самому їхати воювати добровольцем-ополченцем-сепаратистом-терористом. «Уходілі комсомольци на Гражданскую войну». Не в чужу
країну – ми більше не визнаємо кордонів: де «рускім
духом» (а нині «міром») пахне, там РФ і встромляє
прапорець. Сьогодні викликає осуд, коли хтось хоче бути «так званим миролюбцем». Артист, який виступив перед українськими
слухачами, – практично злочинець. Поставити Путіну «гостре» питання –
неприпустимий вчинок, з офіційного погляду, під яким слід розуміти оцінку
федеральних каналів. Загрожувати ядерним ударом – патріотично – жахаються такої перспективи тільки зовнішні (весь світ, за
винятком кількох дружніх країн, яких все менше, але Північна Корея і Зімбабве
твердо «наші») і внутрішні («п᾿ята колона», «нацзрадники») вороги. Внутрішній ворог пізнається навіть по
одному слову: «соромно». Або за словосполученням «права людини». Патріотично віддавати гроші членам команди президента,
відбираючи їх у охорони здоров᾿я, освіти і
пенсіонерів. Патріотично підтримувати (і фінансувати, як у випадку з Марін Ле Пен)
ультраправі партії в Европі та ультраправі і
ультраліві партії в Росії. Лібералізм – це екстремізм. Вибране Україною керівництво
– це хунта, ті, хто його підтримують – фашисти. Патріотично – це «рускій мір», єврейські прізвища солов᾿ями
режиму перераховуються регулярно як список людей, що протистоять «руському
міру», в авангарді якого – Рамзан Кадиров,
який якщо і порушує закони РФ, то «його можна зрозуміти». А Алєксія
Навального і заодно його брата Олега, у справі яких немає потерпілих, як з᾿ясовували попередні суди, зрозуміти не можна. За
посередницькі послуги Алєксію присуджено 10 років
тюрми. За вбивства в РФ дають менше чи стільки ж, а якщо це «свої люди», то ще
й нагороджують. Луговий, Желєзняк, Мілонов, Сєчин, Курґінян, Проханов, Прилєпін, Ґіркін – герої сьогоднішньої РФ. Те, що вчора називалося «ринком», сьогодні – «валютні
спекулянти». Правильною поведінкою для бізнесмена є мовчазна згода, коли у
нього експропріюють бізнес (Євтушенков). Бізнес
повинен ділитися з правителями всім, що скажуть, оскільки це не бізнесмени і не
ринок, а придворні, обдаровані капіталами за хорошу поведінку. Текстуальні збіги виступів російських політиків з
промовами Ґеббельса і Гітлера просто вражали. Де вони
їх відкопували? Або це збіг, що повернення Криму вийшло схожим на повернення
Німеччиною Судет у свій час. В ідеологічній сфері було видано незліченну кількість
законів, які фактично скасовують свободу слова, мітингів і демонстрацій.
Представники «дегенеративного мистецтва» інтегрально покинули РФ внаслідок
виступів міністра культури, останні виїхали в 2014 році, тому тема закрита.
Багато відомих письменників також переїхали на ПМП в инші
країни. У 2014 році керівником адміністрації президента було мовлено: «Немає
Путіна – немає Росії», патріот РФ сьогодні – це послушник Путіна (ненависть до
Заходу і колишніх республік СССР додається), закон – це Путін, хто не з ним –
маргінали, «друзі хунти» і нацзрадники. Правда, обвал
рубля і економічний глухий кут в кінці року пом᾿якшили
риторику. У 2014 році Росія вирішила змінити світовий порядок
силою. Домовлятися стало ні з ким, країна різко збідніла, і єдине, про що
сперечаються економісти, – скільки вона протримається: одні вважають, що рік, инші, що два. Кон᾿юнктура
цін на нафту, на яку розраховували воїни «руского
міра», підвела, світ відгороджується від РФ, як від прокаженої, політично і
фінансово. Росія вилетіла з G8, і навіть якщо вона права, а світ неправий, то
ресурсів змагатися з ним у неї немає, якщо не зважати на «гарантоване
взаємознищення». Світ до 2014 року занепав, зносився, і Путін, розраховуючи на
нафту, газ і власну популярність, відчув себе Наполеоном, але «щось пішло не
так». «Кримнаш» обернувся на «намкриш».
Єдина країна, яка поки що виграла від «гібридної» вакханалії 2014 року, – США.
А в наполеонівських планах першим пунктом заначалося
«Америці кінець» – так, здається, говорив Леонтьєв. Чи позитивні підсумки року? Так. Ми дізналися ціну один
одного, накреслили розділові смуги, написали багато прекрасних текстів,
«російська думка» запрацювала з потрійною силою, «Російський телеграф» («Фейсбук», «Твіттер») порозносив
її насіння, стали прояснюватись контури майбутнього.
Крім негативних очікувань 2015 року, ми можемо налаштувати себе і на героїчний
лад, типу «Час мужества пробіл на наших часах, і мужества нас не покінет». Або
відійти в сторону і вести літопис доленосних подій. Є чим зайнятися, як за
слоганом, який колись викликав посмішку: «Почни перебудову з себе». Над висловом, що висів на кожному паркані, «Ленін
жив, Ленін живе, Ленін буде жити», моє покоління знущалося, а даремно.
Наприкінці 2014 раптом стало зрозуміло, що це правда. Лежить він на Красній
площі і магічно керує державою. Казки про зомбі – брехня, та в них натяк.
Диктатура, НЕП, воєнний комунізм, терор, філософський пароплав, експропріація,
еміграція, розкуркулення, новояз, номенклатура,
мафія, грабуй награбоване, вороги народу, дядько Сем, безрідні космополіти, зона,
нафтова рента – все це, то разом, то окремо, а то поперемінно діяло в СССР і
продовжує діяти в її спадкоємиці РФ. Країна керується магією, як Мордор, і око Саурона тут було б
доречним, даремно його відмінили. |
ч
|
 |
|