|
Валерій ПекарКордони та дороги: Доля України у світовому контексті
Прихильники конспірологічних теорій
люблять розмірковувати про великі приховані сили, які керують світом, – таємні ордени
або секретні світові уряди. Голлівуд і книги Дена Брауна підігрівають цікавість
до цієї теми і заробляють на ній чималі гроші, користуючись тим, що дешеві історії
про таємні товариства читає набагато більше людей, ніж тонкі інтелігентні глузування
над ними Умберто Еко. Тамплієри
і ілюмінати передають привіт сіонським мудрецям. Мы выходим из
круга Андрей Макаревич Прагнення олюднити приховані сили, які керують світом, те
ж саме, що і ідолопоклонство. Магічне мислення
древніх (та й сучасних) людей приписує деревам і горам, кам’яним ідолам і невидимим
духам силу керувати погодою і урожаєм. Так і сьогодні цілком благополучні бізнесмени
схильні розмірковувати про «клан Ротшильдів» і «клан Рокфеллерів», які зійшлися
у великій грі на великій шахівниці, іменованій Землею. Однак магічне мислення – властивість раннього дитинства людської
цивілізації. Навчившись розуміти рушійні сили погоди і врожаю (і навіть трохи вміючи
керувати другим), пора розібратися в силах, що керують світовою економікою і політикою.
При уважному розгляді з дорослої позиції виявляється, що тисячолітніх таємних товариств,
заснованих ще інками і фараонами, з їх складними обрядами ініціації та комунікації,
які обплутали мережею всю планету, – не існує. Втім, конспірологів
цим не переконаєш, адже, як зауважив вже згаданий Умберто
Еко, головним завданням будь-якого таємного товариства
є зробити так, щоб його не виявили, і саме тому невиявність
таємних орденів служить незаперечним доказом їх існування. Задачка з формальної
логіки для першого курсу, в ході вирішення якої всі охочі можуть випити чаю з чайника
Рассела. Чим же тоді є великі сили, які крутять світове колесо Ми б
назвали їх егрегорами, але це слово запозичено з арсеналу містиків і неминуче несе на собі відбиток
їх фіолетової віри. Тому назвемо ці сутності архетипами цивілізацій. Це відразу
зробить нас респектабельними джентльменами, якими є всі послідовники Тойнбі і Хантінгтона. Щоправда, ми
підемо далі і припустимо оформленість архетипів у вигляді «психоінформаційних
об’єктів», мовою сучасних вчених, або «ангелів», мовою середньовічних схоластів. Стоп, читачу, далі не буде ніякої містики, лише геополітика.
Не бійся «ангелів» і «демонів», їх більше не зустрінемо в тексті (хоча як тут не
помітити, що класичні біблійні джерела прямо говорять про наявність у кожного народу
особливого ангела, що ним керує). Ні, ми поговоримо про цілком реальні цивілізації,
причому готуйся – розкладення карт буде істотно відрізнятися від гантінгтонівського. Історія почалася в глибокій давнині, коли дві великі цивілізації
– Єгипет і Вавилон – обрали собі різні календарі. Календар визначає наше життя набагато
більше, ніж ми думаємо, – а для древньої людини в ньому було укладено майже все
життя, приблизно як в смартфоні для нашого сучасника.
Сонячний календар створив сонячну цивілізацію Єгипту, місячний календар сформував
місячну цивілізацію Межиріччя. Складно сказати, чому так сталося й чи могло бути
інакше. Однак ми бачимо абсолютно різний вигляд двох світів, і настільки ж різними
є їхні шляхи. (До речі, про шляхи: знавці біблійного тексту напевно згадають численні
міграції праотців з одного світу в иншій – вочевидь, не
випадкові.) Цивілізація Сонця – це цивілізація золота. Ну, а Місяця, очевидно,
– срібла. Відчуваєте, ми підбираємося до перших секретів світових валютних систем Спадкоємцем Єгипту є античність. Ми знаємо, що Греція породила
Рим (без її культури він був би ще одним розрослим укріпленим
селищем місцевих бандитів), проте мало замислюємося над тим, хто породив Грецію.
Легенда про Чорну Афіну залишається гіпотезою непідтвердженою, але очевидною для
будь-якої неупередженої людини, яка відмовилася від европейської
культурної зарозумілості (власне, в ті часи, коли Етці
пас худобу в Тирольских горах, на Близькому Сході вже
існували розвинуті цивілізації, які на батьківщині Етці
з’являться лише через дві з половиною тисячі років). Нарешті, не забуваймо, ким
була і де жила та сама Европа, яку викрав Білий Бик і
привіз туди, де вона дала ім’я новій частині світу. Отже, традиція Сонця і золота втілюється в Єгипті, а потім
найбільш яскравим і безкомпромісним способом в Римі. Спадкоємцем Риму є християнська
цивілізація. Не будемо поспішати ототожнювати її з усією західною цивілізацією,
инакше потрапимо в хантінгтонівську
пастку спрощення. Звернемо увагу на иншу сторону і побачимо
традицію Місяця і срібла, втілену в Світі Ісламу. І знову бонус для знавців біблійних
текстів, які побачать ці архетипи в образах таких персонажів, як Едом [Єдом] та Ізмаїл [Ішмаель]. [Якщо раптом вас почала потурбувати доля инших гантінгтонівських цивілізацій,
не витрачайте часу. Індуси і африканці красиві і самобутні, але ніколи не були рушійною
силою світу.] Нам, звиклим до неминучості настінного календаря і до гаманця
з паперовими грошима, складно уявити собі прірву між сонячним і місячним світами.
Однак залишимо в спокої небесні світила та їх відображення в нашій кишені (монети)
і звернемося до ключової відмінності. Ми відразу побачимо її в способі побудови
цивілізації. Що головне в Римі, найбільш яскравому представникові сонячного
світу (настільки яскравого, що ми досі користуємося латиною для всіх серйозних слів
і римським правом для всіх серйозних справ) Звичайно, його кордон! Римський лімес – це чітка грань між цивілізацією і варварством, що формує
в нашій свідомості саме поняття цивілізації. Всі більш ранні і більш пізні сонячні
держави і державки так само належать до світу кордонів. Розширювати межі, утримувати
кордон, кордон на замку, митниця і смугастий стовп. Положено,
не положено, тримать і не пущать.
Порядок всередині кордонів і хаос за їх межами – ось основний сенс Римського світу
і його спадкоємців. Альтернативою світу кордонів є світ доріг. Розкинутий посеред
земної суші середньовічний Світ Ісламу з’єднував все з усім, розширюючись иншим способом, ніж просування кордонів, – прокладаючи нові
шляхи. Індійський океан перетворився у внутрішнє озеро цього світу. Ібн Баттута дивувався, як опісля багатьох
місяців подорожі можна прибути в чужу землю, населену дивними людьми, які, тим не
менше, живуть за тими ж принципами і розділяють ті ж цінності, що і члени умми в рідному місті. Нині це не здивує жодного правовірного. А от далі, як казала Аліса, всьо
страньше і страньше. Після і слідом за Беконом, Данте, Гутенбергом,
Колумбом, Еразмом Роттердамським, Коперником і Мартіном
Лютером виникає новий світ, що протистоїть старому світу кордонів. Він зберігає
співпричетність до Сонця і християнства, але суть цього світу инша. Він вивернутий на зовні, він відкритий і експансивний.
У ньому щодня з’являються нові промокоди до відео. Він спрямований назовні, а не всередину.
Це світ доріг, а не кордонів. Він відкритий і безперервно розширюється, залучаючи
до себе все нові народи і міста. Його перші аватари –
Венеція і Генуя. Його перший прапор – голландський помаранчевий стяг Оранського. Його перший безперечний лідер – Британська імперія,
над якою ніколи не заходить сонце. Імперія розпалася, гегемонія змінилася американською,
і тепер сонце ніколи не заходить над американськими авіаносцями. Світ Сонця, запліднений новою наукою, філософією і віровченням,
що познайомився з иншими світами (свою роль в цьому синтезі
зіграли і сарацинський Місяць з його філософією і математикою, і середньовічна єврейська
цивілізація доріг), народив новий Місяць, перейнявши естафету. Світ доріг, один
раз виникнувши, розширювався як вибух. І, змінивши срібло на паперові гроші, потім
на електронні гроші, потім на віртуальні гроші, так і зберіг протистояння золоту. А що ж його антипод – світ кордонів Він нікуди не подівся.
Він просто змінив прописку. І червоний колір Риму (привіт біблійному Едому, чиє ім’я перекладається як просто «Червоний», якого ототожнюють
з відомим Енеєм, «парубком моторним») втілився в червоний стяг нацистської Німеччини,
сталінського СССР, маоїстського Китаю. Закритість, внутрішня сила, утримання кордонів
і неухильне їх розширення є сутністю світу Сонця і золота. З моменту народження нового Світу доріг – відкритого, безформного,
розлізлого на всі боки, ніби клякса, що зв’язує все з
усім і пробудовує міріади горизонтальних зв’язків замість
суворої ієрархії Світу кордонів – два світи ведуть безкомпромісну боротьбу. Вони
б’ються як два спортсмени з різних видів спорту: сила і техніка боксера нічого не
вирішує проти швидкості і стрибучості легкоатлета. Не вирішує, поки один не спіймає
иншого. Чи бачиш ти, о читачу, дві потужні сили, що протистоять одна
одній в геополітиці і геоекономіці Зовсім не мітічні бородаті клани, а Сонячний світ кордонів і Місячний
світ доріг перетягують ковдру між доларами і золотом. Прослідкуйте золотовалютну
політику Росії і Китаю, і ви побачите безліч цікавого. Побудуйте графіки коливання
цін і зіставте з подіями світової історії, що відбуваються в найпотаємнішому гільбертівському просторі – у просторі боротьби Сонця і Місяця. [Передбачити майбутнє світових валютних систем – це ваше домашнє
завдання, дорогий читачу.] Герой світу кордонів – сильний уряд: великий воїн, для якого
весь світ складається з контрольно-пропускних пунктів. Герой світу доріг – транснаціональна
корпорація: великий мандрівник, для якого весь світ складається з готелів. Світ кордонів воює геополітикою. Це війна на суші і за сушу.
Це війна за приватизацію простору, привіт фон Клаузевіцу. Війна з метою розбити
союзи, як сказав би Сунь Цзи. Світ доріг воює геоекономікою. Це
морська війна, війна за приватизацію часу. Війна з метою
розбити не союзи, але задуми – більш досконала війна, згідно зі згаданою китайською
стратегією. І тому світ доріг перемагає. Геополітика закінчилась. Власник часу завжди переможе власника простору. Він йому просто
годинник переведе. [Знавці Сунь Цзи і Переслегіна тут згадають про третю – війну за істину, що ведеться
в онтологічному просторі, але чш-ш-ш!] А тепер нанесіть обидва світи на карту. І ви побачите точку
найвищого напруження між відкритим Світом доріг і закритим Світом кордонів. Вона
називається Україною. Народжена у Світі доріг, вона починалась як Київська Русь
на перехресті великих торговельних шляхів, формувалася згодом в світі фронтиру і Дикого Поля, Україна була захоплена Світом кордонів,
поділена і оприбуткована. Але духовно вона залишилася там, у світі Доріг, відкритою
на зустріч скажених вітрів. І прагнула вирватися. І вирвалася. Як сказав Ярослав
Грицак, ідея сучасної України народилася, коли Колумб відкрив Америку, і з цим важко
сперечатися. На противагу Україні, Московія народилася у Світі кордонів
і завжди прагнула обмежити в’їзд, щоб не заносити чужі віяння. Петро прорубав вікно
в Европу, але його послідовники завжди успішно перетворювали
вікно в маленьку контрольовану кватирку. Дороги завжди були однією з двох вічних
проблем Росії. І зовсім не відстані є тому причиною, а ставлення до них. Світ кордонів і Світ доріг тисячі років протистоять один одному.
Сьогодні Україна знову в світі доріг. Ласкаво просимо додому! І як би не склалися
подальші події, тому ходу немає. Всі поразки будуть тимчасовими, а всі перемоги
– вічними. Світ доріг, який захопив всю Землю в обійми глобалізації, остаточно переміг.
Він не добрий і не поганий – він просто инший, порівняно
зі Світом кордонів, в якому ми провели свою юність. Людина стара, коли все головне
позаду, і молода, коли все попереду, а біологічний вік не має значення. Той, у кого
все вже було, цінує минуле, коли дерева були зеленішими, а дівчата любили. Ці люди
назавжди залишилися душею в світі кордонів. Тому, у кого все буде, наплювати на
межі – його хвилюють дороги. Він належить иншому світу. Світ доріг зовсім не є ідеалом. Ідеал – стійкий баланс між
дорогами і кордонами. Але це завтра. А сьогодні ми раді новим дорогам, на які ми
виходимо із задушливих кордонів. І, звичайно, саме дороги повинні стати українським
пріоритетом, пов’язуючи країну воєдино всередині і відкриваючи її назовні. А при чому тут, власне, Макаревич
А при тому. Дорога в небо лежить по прямій. І тільки світло попереду. Ми вже навчилися
пізнавати своїх по усмішці і за кольором очей, справа за малим. Там біля причалу
стоять мої кораблі, в визначений час ми рушимо в дорогу. |
ч
|
 |
|