|
Сергій ДацюкОсмислити миролюбність України
Це друга частина прологу до роботи «Зосередження волі: Україна
і Росія». Перша частина – «Подолати мірозлобіє Росії». Миролюбність – сильне слово, особливо в слов’янських мовах,
бо тут звучить любов одночасно і до Універсуму (Миру,
себто Світу), і до відкидання війни (миру). МИРОЛЮБНІСТЬ СВІТУ Миролюбність не виникає одразу, оскільки спочатку виникає
наївність вічного спокою. Дитина, що зростає в нормальних умовах, вважає захищеність
природним станом. У цьому стані немає волі, а є лише бажання. Тільки пізніше, можливо
з першими сварками і сутичками з иншими дітьми, дитина
пізнає конфлікти і незахищеність. Тобто дитина пізнає жорстокість Світу і нестабільність
миру. Так в її житті з’являється необхідність прояву волі – захищати саму себе,
забезпечити собі мир у Світі. І так у її житті вперше з’являється цінність миру
– не просто як спогад про утробу матері чи про ситуацію материнської турботи, але
як вистраждана у конфлікті вольова цінність миру. Миролюбність ніколи не є просто бажанням. Миролюбність завжди
пов’язана з сильною, осмисленою і спрямованою на далеку перспективу волею. Україна всі 23 роки жила безтурботним життям всередині ілюзорного
розуміння – Світ добрий, сусіди дружні, вітер повільних змін ласкавий, часу для
цього багато. І навіть революція 2004 року не змогла похитнути цієї впевненості
– може тому, що тоді нам дозволили «перемогти», не довівши ситуацію до крові. Ілюзія
перемоги швидко обернулася ще більшою поразкою. Революція 2014-го року вперше дозволила Україні зрозуміти,
що Світ жорстокий, сусіди можуть бути ворожими, зміни відбуваються швидко і безжально,
а часу для цього мало. Чому ж Світ став на сторону України? Не знайти відповідь на
це питання – означає приректи себе на нову поразку. Світ став на сторону України тому, що Україна опинилася на
вістрі змін, тому що від України очікують не завершення революційних реформ і перемоги
у війні з Росією, а інновацій світового рівня посеред революції, війни і реформ. Любити Світ можна – важко любити кризовий Світ. Любити кризовий
Світ означає бажати для цього Світу таких змін, які він не прийме одразу, яким він
буде опиратись, але які він змушений буде прийняти під тиском жорстокої кризи. Любити
хворого пацієнта іноді означає різати його хірургічним ножем, завдаючи йому біль. Сьогодні біль Світу – це Україна. Росія для світу – злобний
бандит, терорист і соціальний садист. «Рускій мір» так і не став «міром» для всіх. «Рускій мір» – зовсім
не «мір», він тільки рускій. «Рускій
мір» несе з собою брехню, ненависть, війну, розруху. «Рускій
мір» побудований на заздрості до Заходу, ревнощах до України, ідеї реваншу імперської
Росії-СССР. «Рускій мір» мірозлобний, а мірозлобіє не має шансів
стати цілим «міром», бо воно пожирає саме себе. Мірозлобіє нестійке, безглузде, безперспективне. Світ сьогодні перестає бути чиїмось – американським, російським,
китайським, европейським, арабським. Сьогодні на наших
очах виникла єдина воля Світу. І це прообраз єдиного Світу. Єдина воля Світу походить від всього Світу, якщо Світ готовий
жити в мирі. У розколотому на архаїчну і інноваційну частини Світі війна неминуча.
Миролюбність стає фрагментованою. Миролюбність виникає
лише на інноваційній частині Світу. У нинішнього кризового Світу виникла єдина воля – це воля
у зв’язку з подіями в Україні і у зв’язку з розпочатою потім війною Росії проти
України. Єдина воля Світу протистоїть мірозлобію Росії.
Иншої єдиної волі посеред кризи Світ досі не виявляв. Україна своєю волею розбудила волю Світу і спонукала Світ
мати єдину волю. Воля Світу виявилася не просто відповіддю на українську революцію,
вона також виявилася відповіддю на війну Росії проти України і на спротив України
цій війні. Війна Росії є реакцією на Українську Революцію, тобто це контрреволюційна
війна. Війна Росії – це реакційна, архаїчна, мірозлобна
і брехлива війна. Саме такі обставини визначили зміст волі Світу – вона виникла
як спрямована на подолання архаїки, брехні і мірозлобія
Росії. МИРОЛЮБНІСТЬ УКРАЇНИ ДО МИРУ Перша дилема для українців – як любити росіян, які анексували
Крим, розв’язали війну на Сході України, вбивали і вбивають українців, руйнували
і продовжують руйнувати міста та інфраструктуру цього українського регіону, брехали,
продовжують брехати і вірити брехні, що, мовляв, у всьому винні бандерівці, нацисти
і фашисти з України. У цій війні – не Росія, а саме Україна стала миротворцем.
Можна скільки завгодно в Росії брехати собі і Світу, але факти незмінні – саме Росія
постачала і продовжує постачати зброю, військову техніку та найманців зі своєї території
на Схід України під лицемірні заяви російського президента, що, мовляв, тут нічого
не поробиш, це, мовляв, російські «добровольці». Слово «добровольці» походить від словосполучення «добра воля».
Чи є воля російських «добровольців» доброю? Після того, як їм промили мізки російською
агресивною і українофобською пропагандою? Після того, як їх озброїли? Після того,
як їх по команді російського президента пропустили через російсько-український кордон?
Де тут добра воля? Які ж це добровольці? Добра воля це, насамперед, вільна воля. Воля імперських домагань
не може бути доброю. Це завжди поневолююча для всіх народів
воля. Це зловольці. Це мірозлобці. Це мірозлодії. Це агресивні
українофоби. Це імперці, що намагаються на крові побудувати
свою імперію, нікому взагалі-то не потрібну і небезпечну для цілого Світу. Саме ці зловольці розбудили ненависть
українців до Росії. Навіть, коли росіяни вже ненавиділи українців, ті продовжували
любити росіян. Тільки анексія Криму змінила ці обставини, перетворила любов українців
до росіян в ненависть до них. Чим відрізняється українофобія від русофобії? Українофобія
– це приниження українців росіянами, нездатність сприймати росіянами українців як
рівних. А русофобія, з погляду росіян, це спроба українців розмовляти і вести себе
з росіянами як з рівними. Українофобія є підпорядкуванням російськими імперцями собі українців, а русофобія є спробою звільнення українців
від російських імперців. Справжня людська миролюбність українців має розуміти, що ворогом
України не є Росія чи ошукані Путіном росіяни. Ворогом
України є імперці, мірозлобці
та мірозлодії. Злу потрібно давати відсіч, безсумнівно. Добро має бути з
кулаками і з волею їх застосувати. Однак добро не повинно бути сліпим. Добро не
має вважати ворогами всіх без розбору просто тому, що вони живуть в країні-агресорі.
Не всі росіяни підтримують Путіна, не всі росіяни мірозлобствують,
не всі росіяни воюють проти України. Друга дилема для України – як любити своїх громадян на Сході
України, які під дією російської пропаганди взяли в руки зброю і почали вбивати
українців за нібито своє визволення від України. Чи гнобили українці жителів Сходу України, чи забороняли їм
говорити російською мовою, чи нав’язували їм свою культуру, чи не давали дивитися
російське телебачення? Ні! Нічого цього не було – хіба що тільки в брехливій російській
пропаганді. Українці по доброті своїй, по наївності, а може і по дурості
вірили, що все це несерйозно, все це не насправді – не будуть росіяни воювати проти
України. Однак російська влада вчинила зраду – вона зрадила україно-російську
дружбу, зрадила інтереси російського народу і поглумилася над інтересами українського
народу. Не має бути прощення російській владі від України. Але має
бути прощення для російського народу, особливо для тих росіян, які готові відкинути
брехню, ненависть і агресію щодо України. Прощення можливе для тих, хто готовий перестати вбивати, хто
готовий покаятися в скоєному і понести покарання за звірства, тероризм і бандитизм. Миролюбність України поширюється на тих, хто готовий жити
в мирі на Сході України. Ті, хто не готові жити в мирі, повинні бути або знищені,
або депортовані в Росію. Це і є справжньою миролюбністю. Миролюбність мусить бути дуже
досвідченою політично, прагматичною в економіці та стратегічно розважливою на майбутнє. Любов вимагає волі. Безвольна любов пасивна до байдужості.
Миролюбність вимагає досвідчених і мудрих рішень. Недосвідчена дурна воля не впорається
з любов’ю до миру, вона піддасться спокусі всепрощення або тотальній ненависті. Любов до миру не може бути наївною, слинявою і сопливою, якою
вона була в Україні до цього часу. Миролюбність України має стати прагматичною, недовірливою,
особливо якщо мова йде про російську владу і російську пропаганду. Україні не треба повторювати старих помилок – вся брехлива
і агресивна російська пропаганда повинна бути жорстко блокована на всій території
України. Будь-які не те що наміри, а навіть боязкі спроби поставити під сумнів цю
блокаду російської пропаганди повинні теж жорстко присікатися. Вся економічна підтримка сепаратизму в будь-яких формах з
боку України повинна бути зупинена. Коли люди з сепарованої території їздять отримувати
гроші від українського уряду на мирну територію, а потім повертаються на сепаровану
територію, щоб отримати товари з російського гуманітарного конвою, то це ситуація
дурна, яка не веде до миру. Це ситуація паразитування людей на війні. Ця ситуація
робить війну вічною. Миролюбність України стосовно Сходу України має просту формулу:
1) якщо сепаратисти хочуть миру, вони повинні скласти зброю; 2) якщо сепаратисти
хочуть війни на мирній території України, вони будуть знищені; 3) мирних біженців
з сепарованої території приймуть і розмістять на мирній території України; 4) вся
залишена територія Сходу України укупі з громадянами, які відмовилися виїжджати
на мирну територію України і не проводять партизанської війни проти місцевого режиму,
вважаються сепаратистами або такими, що сприяють чи співчувають сепаратистам;
5) сепаратистська територія України ізольовується від
території мирної України – нехай зло пожирає саме себе (malum
se ipsum devorat). Це дуже просте й миролюбне послання України Росії – «якщо
створили «чорну діру» на Сході України, то забирайте її собі». Це дуже просте послання
всім иншим регіональним російськомовним елітам «якщо хочете
перетворити свою територію в «чорну діру», то паразитувати на решті України не дамо».
Ось це і є миролюбністю. Все инше – це від лукавого. Україна хоче миру, але вона хоче миру на своїх умовах, бо
її умови більш універсальні, ніж умови Росії. Українські умови – це умови рівності,
незалежності та співпраці рівних. Російські умови – це умови нерівності, залежності
і економічного підпорядкування. Умови миру для Росії – це умови архаїчного світу, де імперія
минулого домінує і поневолює сусідні народи. Умови миру для України – це умови інноваційного
світу, де мережеві спільноти комунікують і співпрацюють
поверх державних політик. Жорсткість політики України веде до миру. Невизначеність політики
України або її м’якість, сопливість чи слинявість ведуть до ще більшої війни. Миролюбність України має добрішу і сильнішу волю, ніж мірозлобіє Росії. І цю добру і сильну волю не варто боятися
показувати. МИРОЛЮБНІСТЬ УКРАЇНИ ДО СВІТУ Джерело мірозлобія таїться не в
Світі, не в Україні, а в Росії. Світова воля спрямована на викорінення мірозлобія Росії, від якого насамперед потерпає Україна. Світ любить Україну, поки Україна намагається
дати шанс цьому Світові не провалитися в прірву.
Світ розлюбить Україну, якщо вона сама провалиться в прірву. Питання миролюбності України постає центральним в цій ситуації.
Кого і як полюбить Україна, того так само полюбить Світ. Адже все дуже просто, коли йдеться про індивідуального ворога
– його можна ненавидіти, з ним можна боротися, його можна перемогти. Однак справа
відразу ж стає складнішою, коли ворогом стає ціла країна. Щоб зрозуміти місце України та Росії у Світі, потрібно дивитися
не в минуле, а в майбутнє. «Мірозлобіє» завжди спрямоване в
минуле. Миролюбність завжди спрямована в майбутнє. «Мірозлобіє» завжди має передісторію.
Миролюбність завжди має установки на майбутнє. «Мірозлобіє»
не має майбутнього. Миролюбність не має минулого. Чому у Росії все ще залишаються союзники в Німеччині? Причину
такого дивного союзу слід шукати в минулій війні. Уже в 1943 році і Німеччина, і
СССР знали, що ця війна для Німеччини програшна. Але Німеччина боролася незважаючи
ні на що. Непохитна воля німців, що протистоїть незламній волі совєтських людей, готовність народів боротися за свої цінності
незважаючи ні на що – змушує ворогів поважати одне одного. Як показав час, цінності обох країн не мали довгої перспективи. Тому для майбутнього Росії
та Німеччини виявилися важливими не цінності, а пам’ять про взаємну демонстрацію
колективних єдностей волі, взаємної готовності йти до кінця. Якби Німеччина здалася в 1943 і визнала свою поразку, вона
б навряд чи стала союзником нинішньої Росії. Саме тому Німеччина в недавньому минулому надала перевагу
сильній і впевненій в собі Росії перед слабкою і невпевненою Европою чи гордовитими та зарозумілими США. Однак мірозлобіє Росії похитнуло
впевненість Німеччини в своєму союзнику. До подій на Майдані 2014-го року німці
не хотіли навіть чути, що їхній комплекс вини перед Росією штучно стимулюється самою
Росією всередині спеціального процесу актуалізації пам’яті про нібито свою перемогу
в Другій світовій війні. Росія, приватизувавши перемогу в Другій світовій війні, спробувала
викинути з цієї пам’яті не менш важливу роль України та инших
совєтських республік. Росія спробувала перенаправити комплекс провини німців виключно на себе, щоб
мати Німеччину за емоційно залежного союзника в Европі. Саме воля України, проявлена на Майдані в 2014-му році і потім
у війні з Росією, поступово схиляє симпатії Німеччини на користь України і дозволяє
їй в перспективі позбутися емоційної залежності від Росії. Сильна і непохитна воля України сьогодні створює її реноме
на подальший історичний період. Без миролюбності України, яка протистоїть мірозлобію Росії, мир в Европі сьогодні
неможливий. Сильна і непохитна воля України в боротьбі з імперськими прагненнями
Росії, з агресивним путінським режимом, з українофобією – це єдиний шлях до позитивного
майбутнього для України, для Европи і для всього світу. Україна може пропонувати компроміси для своїх заблуканих громадян
на Сході країни. Але Україна не повинна йти на жодні компроміси в процесі руйнування
імперської Росії. Імперська Росія мусить бути повалена. Це і є суттю миролюбності
до Світу для України. Виконуючи цю роботу для себе, Україна також виконує таку роботу
для Світу. Якщо Україна хоче повернення миролюбності в Світ, вона повинна
перемогти мірозлобіє цього Світу. |
ч
|
 |
|