|
Сергій ДацюкПодолати «мірозлобіє» Росії
Зі статті Міхаїла Епштейна «Від совка до
Бобка» (2014 рік в прогнозі Достоєвського) на Фейсбуці
розгорілася дискусія про духовну сутність «руского
міра», яка вбачається автором в нераціональному свавіллі і «мірозлобії».
Ольга Михайлова спробувала показати підстави такої ситуації у статті «Російський
світ як Цивілізація волі». Я спробував описати розумові установки
сьогоднішньої Росії і те, куди вони можуть її привести у статті «Забути Юрія
Ґаґаріна». Олег Бахтіяров
критично поставився до статті Епштейна, а також до
статті Ольги і моєї в своєму пості на Фейсбуці «Какангеліе від Епштейна».
Суть його критики в тому, що ні імперія, ні свавілля Росії не є злом, тому що
Росія можлива лише як імперія, і воля може бути вільною, лише коли діє
самостійно, тобто відстоює імперськість Росії та її
свавілля як єдиний можливий для неї спосіб буття. Проблеми «мірозлобія», свободи волі і зосередження волі мені здалися
у цій дискусії недостатньо продуманими, тому я вирішив продовжити цю дискусію.
Тут в короткому тексті я спробую показати причини «мірозлобія»
Росії. Крім того, я готую більший текст про типи волі і способах її
зосередження. Ольга
Михайлова в своїй статті онтологізувала стосунки волі
і світу так, як їх онтологізував Анатолій Чистяков: «Перша позиція - йогічна,
вона передбачає тотальне заперечення: світу немає, мене як волі немає. Друга -
містична, споглядальна по відношенню до світу: світ є, а мене, як волі, немає.
Третя - магічна, вольова: світу немає, а я, як воля, є. Четверта - людська, в
якій є і світ, і воля людини». Як легко
помітити, друга і третя позиції нерівні. Нерівновагу другій позиції припускає
потенційність появи волі у світі, яка повинна врівноважити цей світ. Однак
найбільш незрівноваженою є третя позиція - магічна.
Ця позиція неминуче породжує переживання власної надзначущості,
тобто надлюдського зарозумілості по відношенню до світу і по відношенню до
всякої иншої волі. Позиція німецького або російського
фашизму магічна - вона виходить з надзначущості
власної волі, по відношенню до якої инші суб’єкти – «недочєловєкі». Ольга
Михайлова справедливо назвала «російський світ» цивілізацією волі. Однак цей
«російський світ» виникає всередині надлишкової, грубої і безжальної волі.
Слабкість «руского міра» сьогодні в тому, що він
розучився використовувати м’яку силу - силу мистецтва, науки, філософії, силу
цивілізаційних ідей і мотивацій. Те, що
творить сьогодні Росія, онтологічно засноване на
магічній позиції - воля є, світу немає. Свавілля магічною позиції виходить з
того, що передбачуваний долішній земний світ є створеним, неідеальним,
гріховним. Такий світ - чисте зло. Натомість маг вважає, що добро походить з
його власної волі. Маг воліє інтерпретувати свої дії не в етичному, а в
естетичному сенсі. Власне тому зло, спрямоване магом на світ земний, є злом
самого світу, що повертається до нього назад. Оскільки злий світ є суперечливим,
то воля мага може і повинна його перемогти. Так присвоєне волею мага зло світу
і породжує «мірозлобіє». У цьому
сенсі «мірозлобіе» - складний комплекс відносин:
підозра, що світ є злим, присвоєння йому виходячи з своєї підозрілості злого
характеру, переживання зла світу як зловмисності по відношенню до себе, гнів
від переживання зловмисності до себе, відплата за зло світу зворотним злом у
відповідь, яке всередині є нібито
вільною від світу волею, що нібито ігнорує світ і нібито ігнорує його зло, погрязнення в цій злій волі - емоційно і раціонально,
етично і естетично. Воля, що мстить світу за його зловмисність, символічно
неначе знищує світ - спочатку в своїй уяві, потім у публічно заявлених намірах
та загрозах, а потім і безпосередньою дією. Так «мірозлобіе»
зростається з магічною позицією, де є лише свавілля мага, а світ уже
зруйнований, світу просто немає. Якщо людина
переконана в презумпції волі, тобто схильна займати позицію мага, то
демонстрація магічноі і по-своєму чарівної та
енергійної волі може зломити, зачарувати або поневолити її власну волю. Так «мірозлобіє» може втягуватися людей, які заворожені цією
енергетикою єдиного вольового пориву. Тобто магічне свавілля шукає і вербує в
свою віру не тільки глуповату волю мас, а й естетично
заангажованих інтелектуалів та людей мистецтва. «Мірозлобіе»
має свою естетику, і ця естетика здається привабливою, коли людина не
дистанціюється від злої волі. Росіяни
сьогодні впустили в себе зло - у вигляді ненависті до українців як фашистів,
нацистів, бандерівців, тобто нелюдів. Деякі з них навіть усвідомлюють, що
впустили в себе це зло, але вони вважають його виправданим в якості відповіді
на те, що вони бачать і чують по телебаченню. Саме
російське телебачення сьогодні виробляє, стимулює і етично і естетично захищає
магічну позицію «мірозлобного» свавілля. Побувавши в
Україні люди не схильні довіряти російському телебаченню. Але проблема в тому,
що між Україною і Росією тепер розрив, тільки деякі росіяни можуть
безпосередньо скласти власне враження, що й використовується російською владою
і російським телебаченням для створення «віртуально злісної України». «Мірозлобіє» Росії не є природним. Люди будь-якої країни в
своїй суті добрі. «Мірозлобіє» Росії - індуковане,
штучне, створене спеціально. Людьми в їх «мірозлобії»
легше керувати. Народ в його «мірозлобії» легше
погубити. «Мірозлобіє» не може бути вільною волею, оскільки ця воля не
вільна від зла. «Мірозлобна» воля не вільна від відплати, від реваншу. У
своїй суті «мірозлобіє» є універсальний ресентіментом, тобто ресентіментом,
доведеним до свого загального змісту - до страху перед цілим світом, до
панфобії. «Мірозлобіє» Росії виходить з впевненого вольового свавілля,
що воля Росії перетисне слабку волю решти світу, який загруз у гріху
споживацтва, ліні і розпусти. Причому, власного гріха споживацтва, ліні і
розпусти магічна воля Росії зауважувати не бажає. Цілком
можливо воля Росії могла б перемогти волю решти світу, дочекавшись, як
російська влада і сподівалася, загострення світової кризи. Так би й було, якби
не трапилася Українська Революція і за нею не наступна війна Росії з Україною,
що призвели до зосередження волі українського суспільства, а за нею і волі
всього світу проти зосередженої волі Росії. Нас поки
рятує лише те, що світ на боці України, і у світу в цілому добра воля. Так, у
світу є воля, і це осмислена воля людей, що населяють цей світ. Світ воліє
слабо, але він воліє осмислено і тривало. Причина «мірозлобія» Росії не стільки в множинних травмах Росії в
XXI столітті, скільки в нездатності російських інтелектуалів усвідомити ці
травми масової свідомості всередині доброї волі. Сьогодні Росія опинилася в
цивілізаційно-історичному тупику: травми масової свідомості не дозволяють їй
відновити позитивний розвиток, а відсутність позитивного розвитку породжує нові
травми і актуалізує старі. Я бачу лише
один вихід для Росії як для цивілізації - самопожертва частини російських
інтелектуалів, які надзусиллями змогли б зупинити це
«мірозлобіє», переключити свідомість росіян на
позитивне сприйняття світу. Схожу справу робимо я і мої колеги - переключаємо
свідомість українців з егоїстичного українського націоналізму і русофобії на позитивне
сприйняття цілого світу і оновленої Росії. |
ч
|
 |
|