|
Ігор ГеричЗдоров’я
З ЗАСІДАННЯ
«ЛЬВІВСЬКОГО КЛУБУ» Ви вибрали
таку тему, про яку я взагалі не знаю, що говорити. Я думав, що
сама тема буде нудна для не медичного обговорення, а вона нудна і для
медичного, і для мене трохи нудна. Це тому, що однотипного визначення здоров’я
на сьогоднішній день в принципі не існує і про це говорять абсолютно всі.
Навіть по ВООЗ здоров’я – це благополуччя, яке стосується соціальної функції,
фізичного і душевного стану. З класичної філософії, якщо згадати Аристотеля,
безумовно, воно пов’язане з тілом. Але, очевидно, що тілом не людським, а з
тілом в принципі. Воно прив’язане до фізичного тіла, в тому числі і людського,
яке є одним з тіл. Як здорове ядро, здорове яблуко. Якщо б попробувати
сформулювати спонтанну дефініцію здоров’я, яка була би зрозуміла, відчута і
пережита кожним, то здоров’я – це очевидна річ, яка стає помітною при втраті. З
філософського погляду це можна певною мірою пов’язати з часом, але не з
хронологією часу, якимось невидимим виміром, а з плинністю, втратами і змінами.
Лише в тому сенсі, об’єктивного трактування здоров’я не існує. І ця проблема
криється не в самому здоров’ї. Проблема в тому, що воно прив’язане до норми,
але поняття людської норми зав’язане на банальну статистику. В людському ряді
зростом від 1, 5 м до 2, 1 м, з шириною серця чи шириною зап’ястка від 3 см до
10 см, з хребтом кривим чи не кривим виведена норма і на тому взагалі
концептуально побудована вся медицина, на превеликий жаль. Дуже часто медицина
трактує повернення до здоров’я, як повернення до норми. І тут виникає купа
проблем, дефектів, поганих історичних і фактичних результатів медицини, але це
однакова концепція у всьому світі, вона не лише українська. Дуже часто
я про здоров’я думав більш глобально і не лише на лінії боротьби за здоров’я,
хоча й про це також. Певно, воно постає в двох сенсах. Один, який зачіпає
особисто мене, а також моїх близьких – це втрата здоров’я, як непомітного і
недооціненого явища, умовно кажучи, як дихання: ніхто ж не відчуває його до
того моменту, поки не забракне кисню. Аж тоді ми починаємо ретроспективно
розуміти, який це кайф і яке це задоволення просто
вільно дихати. Тому саме через нездоров’я може бути оцінене здоров’я. З погляду
сприйняття здоров’я пацієнтом і сприйняття здоров’я лікарем – воно зовсім
різне. Я дуже часто на нього дивлюся в незвичній площині. Одна з функції, яка
робить унікальним лікарський процес – це повна відвертість пацієнта, повна
душевна оголеність. Навіть деколи з рідними чи з близькими рівень нашої
відкритості є нижчим, ніж мала б бути відкритість з лікарями. По суті – це
унікальна професія, де ми маємо відкритися всі. Зрозуміло, що це може бути
складною психологічною драмою. З тої точки зору – це повне делегування функцій,
це розказування історій, яких ніхто, крім тебе, не знає. Треба
зауважити, що проблема не в визначенні здоров’я, проблема в трактуванні норми і
формуванні основних напрямків для досягнення норми. Як на мене – це патологія,
яка виходить з поганого трактування. Дуже часто пацієнт, який має певні
дефекти, що не можуть бути описані, як здоров’я, може відчувати благополуччя і
комфорт, і втрата саме цього, щоб довести його до норми приводить до ламання
форми життя, до дискомфорту. Умовно кажучи, вирівнювання якихось параметрів,
чим займається медицина – багато лейкоцитів – треба нижче, висока гарячка –
треба збити – іноді занадто складний процес на сьогоднішній день і з погляду
дефініцій, і з погляду лікування. У концепції здоров’я, з описів
медично-філософських є термін гомеостаз. Гомеостаз – це рівновага. Тут можна
описувати здоров’я як рівновагу функцій, які є необхідними для життя. Тобто,
рівновага функцій з формального погляду, приводить до комфортного
функціонування. Вони всі зав’язані одна на одній і при певному відхиленні деякі
хворобливі моменти теж компенсуються, супроводжуються певним комфортом і
спокоєм. Тут нема консенсусу. З позиції втрати суб’єктивно дуже легко відчувати
здоров’я, з позиції об’єктивної – здоров’я описується як фізичне, психічне,
соціальне благополуччя – це просто фікція. На превеликий жаль ВООЗ – це просто
бюрократична організація, яка керується не сенсами, а радше бюрократичними
механізмами. Історично так склалася логіка, що все-таки норма трактується як
основа. Перебування функцій і параметрів в нормі формально трактується як
здоров’я. Не говорю про психічне – радше про фізичне. І, власне, поверненням до
норми і займається медицина. Психічне і фізичне здоров’я – це два різновиди,
дві складові, як крила в гусака. Вони складно взаємопов’язані, безумовно вони
індукують одне одного, але це різні речі. Тривалість
життя і зменшення певної кількості хвороб не пов’язані з індивідуальним
здоров’ям, вони пов’язані з так званим суспільним здоров’ям, яким оперує
галузь, що займається лікуванням хвороб – медицина, або галузь, що забезпечує
утримання здоров’я – охорона здоров’я. В США
статистика свідчить про зменшення кількості людей, які рекрутовані в збройні
сили. У них та сама проблема, що й загалом по Европі
– формально кількість людей, яких просто можна вважати здоровими (тобто, не
задихається, не має хвороб, може переносити якесь навантаження) – кожного року
зменшується. В тому сенсі світ різний. В Африці кількість здорових людей вища.
Ще крім цінності здоров’я, отой тренд США до здорового способу життя пов’язаний
з ціною на лікування, яка впливає не менше, а може й більше, ніж цінність на
здоровий спосіб життя, тому що хворіти в цьому світі дорого і дешевше в
будь-який спосіб стати здоровим, щоб не тратити гроші. Україна і весь постсовєтський простір розбалансований у питанні здоров’я,
бо медицина була ніяка. Зараз у нас той період, коли ціна теж починає формувати
людей до змін своїх звичок – ліпше бути здоровим не тому, щоб бути щасливим, а
тому, щоб не лікуватися. З погляду
здоров’я особистого суспільне здоров’я нікого не цікавить. А суспільство не є
здоровим і з кожним часом воно робиться все хворішим. Навіть механізми і
технологічний розвиток медицини дозволяє виявляти нові хвороби. От в Китаї,
наприклад, традиційна медицина вирізняється філософією – вона успішна і вона
правильна, має п’ять тисяч років. Християнські засади так чи инакше регулюють спосіб життя, аюрведа
чи буддизм, апологети чи вуду – вони мають щось своє,
що впливає на здоров’я. Вони всі різні і єдине, що їх об’єднує – це близькість
до традицій. Швидше за все у традиційному способі життя, традиційному фізичному
навантаженні, традиційній нормальній і обмеженій їжі – їжі не для розкоші, а
їжі для голоду, сексу не для задоволення, а для відтворення – і закладена
норма. В будь-якій релігії. Боги були тоді не від слабкості людства. Бо для
того існував природній відбір – слабка дитина вмирає, народжується здорова.
Гинули від травм, воєн, інфекції, банальних хвороб. Хоча дефініції здоров’я
нема, мусимо розрізняти здоров’я і хворобу. Це зовсім різні речі. Якщо ми
говоримо про те, як підтримати здоров’я – це стандартні істини – тут може
підійти аюрведа, йога, медитація. Але вони не
підходить для лікування будь-якої хвороби. Вони можуть бути тлом, яким зараз не
чистоплотні лікарі народної медицини намагаються лікувати хворобу. І це
катастрофа. Цікаве
життя рівнює здоров’ю помноженому на час. Чи
поділеному. Ми говоримо про практичні і прагматичні речі: істини – вони прості
і точно не ми їх відкрили. Істиною є те, що фізична активність дає здоров’я,
вона дає довге життя. Тобто, комфортна, нормальна фізична активність. Те саме з
харчуванням – природне здорове харчування. Але в сучасному комерціалізованому
світі на все дивляться з позиції менеджменту, розробляють свої програми для
здорового способу життя. От
дефініції здоров’я нема. Ні з погляду соматики, ні з
погляду суспільства. Термін здоров’я – це скоріше прикметник – здорове дерево,
здорова городина, здорове суспільство. Що таке здорове суспільство? Хто його
знає. Функціонуюче суспільство, життєздатне – це якісний оцінковий
термін, який пов’язаний скоріше, якщо би питали філософи, не медики, що таке
здоров’я, з розвитком – від юності до старості, від покоління до покоління – це
обставина, яка дозволяє гармонійно розвиватися. Передовсім, якщо йде спроба визначення чогось чи оцінки, має бути чітке
розуміння вимірів: оцінка у теперішньому зрізі –
станом на тепер. Стосовно щастя, умовно
кажучи, нема такої конструкції. Так само, як і здоров’я. Здоров’я – це
те, що дає можливість розвитку, не розвитку і бачення перспективи, а розвитку в
перспективі часовій. Здоров’я дуже подібне до дихання. Хто з нас його відчуває?
Та ніхто. Еталону здоров’я у дитячому віці нема – не відчуває дитина здоров’я.
Це те, що ти почнеш відчувати і оцінювати, коли його вже нема. З тої позиції
здоров’я не дає щастя, бо щастя від того, що ти дихаєш – це коли з тебе шнурок
зняли, або шафу і ти розумієш, який це кайф, що ти
дихаєш. Це дуже дивне оцінкове явище, через то воно
апріорно з щастям не пов’язане. Ну, може воно має якісь відхилення – наприклад,
гантелі піднімати, навантажуватись і відчувати задоволення. Але ти десь
відхилився чи зробив екстрим – аж тоді відчуваєш щось. В тому сенсі тут
закладена велика трагедія. Ця цінність, яку ми маємо – величезна, яка дає
можливість прожити повний житейський цикл, розвинутися,
перейти з дитинства, вилізти з материнської утроби і дожити до правнуків – ота
обставина і називається здоров’ям. Це майже примара. Через те ми з ним
обходимось так погано. Це цінність, яку ми не відчуваємо, а відчуємо, коли її
починає бракувати, а починає бракувати, коли ми її через різні обставини
втратимо… Тут воно пов’язане з вірою, бо віра просто регулює, включає цінність,
заглиблення в себе і відчуття доцінювання того, що ми
маємо. Імунітет –
це опірність, один з варіантів захисту чи від різних соціальних речей, той
самий механізм опору працює в суспільстві. Тут є класика медична, наукова –
вона полягає у вченні стресу Ганса Сельє. Три типові
варіанти реакції на стрес, якщо за стрес брати любий подразник – травма, холод,
криза. 1.
Опірність стресу. 2. Просто
втеча. 3. Компенсація
– здатися і не опиратись. Те саме в
суспільстві: частина опирається, инші просто
втікають, емігрують, навіть до себе на кухню, а третій включають пофігізм. Вертаючись до щастя, всі категорії відчуття щастя
залежать від внутрішньої компенсації. Якщо я втік, бо мені так зручно, я
привик, закрився, то в мене варіант щастя почався. Воно не пов’язано з
медициною – це примара. Навіть не тінь, бо тінь від сонця можна побачити. А це
ми бачимо, тільки коли воно зникає. Є певні
сенси здоров’я. Здоровим є те, що виглядає природно і звично було адаптовано
людиною впродовж багатьох часів. Все, що придумала цивілізація. Сто років тому
людей оперували на живо, бо наркозу не було. Але камінь з нирки на Кримській
війні витягали за 3 хв. і люди це витримували. А хто зараз витримає? 90% жінок
народжували в 20-х роках минулого століття в полі, в хаті, без лікарів.
Сьогодні всіх треба лікувати. Тут суспільство доводить себе до ручки. В логіці
розвитку держави нема сегменту, зв’язаного зі здоров’ям. В Інтернеті крупні спекуляції
на людських цінностях. Політики мають обіцяти державу, яка дасть щастя і
здоров’я. Здоров’я – це нормальна вода, нормальна психологія, нормальні
стосунки. |
ч
|
 |
|