Александр Ґізе

Робити прогнози — завжди невдячна справа. Найпростіший метод передбачити майбутнє полягає в тому, щоби, так би мовити, піднести до квадрату панівні лінії та тенденції. Завдяки інтенсивній діяльності медій кожен з нас постійно має перед очима теперішній стан світу.

Змальовуючи це за допомогою простої скороченої формули: цей стан визначають надзвичай сильні напруги, антагонізми, тобто суперечності, що їх я не буду зайвий раз перелічувати.

Які ж шанси в цьому світі, що наново формується, має вільномулярство?

Передусім слід констатувати, що мулярство не має жодної політичної, економічної, конфесійної чи релігійної влади. Читач цієї книжки вже знає, що вільномулярство не є ані партією, ні релігією, ані її ерзацом; не є воно також сектою, філософією чи Римським Клубом. Мабуть, він уже збагнув, що йдеться про певне духове і життєве наставлення, яке прагне досягти високого ступеня гармонії: спершу в найближчому оточенні, а в найсприятливішому разі і в суспільстві. Бо ж не може мета людського розвитку полягати в тому, що наш рід так і буде колотитися у «вічних» війнах; не може призначення Творіння бути в тому, щоби людство — а разом з ним і її життєвий простір, Земля, прямували до власноруч спричиненого знищення.

Продуктами вільномулярського наставлення до життя є гуманність і толерантність.

Обидва ці наставлення до життя і до ближніх, що їх не так то вже й легко досягти, і тепер, і в майбутньому — наскільки я можу судити — єдиними гарантіями виживання. Всім-бо нам давно зрозуміло, що без миру між великими релігіями, численними етносами не може бути жодного сприятливого розвитку. Часто мовиться про те, що в майбутньому на нас чекає боротьба окремих світових культур. Оскар Вірт, далекоглядний муляр-мислитель, цілком маж рацію, вважаючи, що вчення і культура вільномулярства здатні змінити світ — за умови якщо залишиться вірні своїм принципам. Це, ясна річ, поширюється і на релігійні конфесії, що оперують у світовому масштабі. Та насправді, хоча наша цивілізація й несамовито розвинулася за останні чотири сторіччя, то моральний стан і кожного індивіда зокрема, і суспільства загалом, як видається, не встигає за темпом цих процесів.

Отож, звідки стільки сподівання, звідки така віра у відносно невелику, чисельністю всього кілька мільйонів, спільноту братів, яка, до того ж, може існувати і діяти лише в демократичних державах цього світу? Відповідь приголомшливо проста: бо вільномулярство в жодному своєму вчинку не прагне влади над іншими людьми, а єдиної його метою є самовиховання. Для цього йому потрібно лише розум, здоровий глузд і контрольовані емоції. Кожному, хто здатен ясно думати, повинно бути зрозуміло, що змінити стан світу можливо тільки тоді, коли зміниться кожен зокрема, кожен індивід, себто кожна людина. Мета вільномулярів в тому, щоби бачити в людстві єдину родину, а той, кому це уявлення здається надто утопійним, хай замислиться, що й наші високі культури обіймають лише кілька тисячоліть, а виховання людського роду (гучні слова, але й важлива річ) не вільно вимірюват и ні десятиліттями, ані навіть століттями. Можливо, деяким читачам здасться фантастичним прагнути до цілей, віддалених на одне чи два покоління. Проте вільномуляр розуміє себе як будівельний камінь загальнолюдського храму, чиє існування необхідно забезпечити і на далеке майбутнє. Одне слово: розвиток вільного мужа доброї слави до гармонійної особистості, яка не залежить від чужого веління, забезпечує і гармонійний уклад суспільства, в якому ми живемо.

Не варто приховувати, що рішення вступити як пошукувач до спільноти вільномулярів треба якнайретельніше зважити. Не слід приховувати, що належність до спільноти в жоден спосіб не дає вільномуляреві жодних матеріяльних переваг. Проте, слід сказати, що йому — за умови, якщо він поважно трактуватиме вільномулярство — відкриються мало не безмежні можливості збагатити духове, емоційне, естетичне життя. Втім, йому доведеться погодитися з тим, що від самого моменту ініціяції він муситиме укладати своє життя за новими — самим ним щойно обраними — принципами.

Переклад Юрка Прохаська

ч
и
с
л
о

83

2015