Психоаналітика городів руських

Костянтин Родик

Книжник-review, №19 (76) 2003

[...]

А на "Лідера осени" заповідається новий випуск альманаху "Ї" Геній місця. Львів, Leopolis, Lemberg, Lwow. На відміну від "київського" випуску альманаху "Хроніка 2000" (3-тє місце серед нинішніх "Лідерів півріччя") - це не збірка підсобних документів, а ретельно вибудуваний текстовий простір для читання тут і тепер. Витяги зі старих хронік та вперше перекладених спогадів органічно сусідують із блискучою сучасною есеїстикою Ігоря Клеха, Тимофія Гавриліва, Ростислава Чопика, Віталія Пономарьова, Ірини Магдиш etc., що коливаються в маятниковому діапазоні від імпресіонізму Клода Моне до експресіонізму Едварда Мунка. Вкраплення поезії Антонича, Герберта, Чубая, Андруховича, Неборака виконують ту саму функцію (і не менш успішно), що і в "Нашому Станиславові" - активно творять енергетичний міт Міста.

Є тут і цілий блок розмислів нинішніх європейських культурологів про психологію меґаполісу - майже повністю ігнорована в Україні тема. Є аналітична спроба окреслити перспективи Львова без "київарбайтерів" - галицького інтелекту, що з загрозливою динамікою відпливає до столиці. Є навіть футурологія (!) Львова, котрий "має шанс стати свого роду Страсбургом Центрально-Східної Європи".

У "Нашому Станиславові", попри заколисуючу медитативність, вчувається й розпачлива тривога. У "Генії міста" - ще й гострий біль: "Люди почали відступати із загальнодержавної публічної сфери у реґіональну, із суспільної - у приватну... Це безсумнівний відступ, шлях поразки... Це регрес ще й тому, що містечкова, міська, регіональна ідентичність та патріотизм є пролегоменами ідентичности та патріотизму національного... Отож, мусимо знову починати спочатку - з будинку, з вулиці, з Міста... Можна, звичайно, продовжувати ґвалтувати це місто, так, як це робилося впродовж усього совєтського періоду. Що, зрештою, робиться ідо сьогодні. Лють, з якою ми у ньому живемо, тому свідоцтвом. У відповідь місто помирає" (Тарас Возняк).

[...]