Якось тим мостом їхав мій дід. Аж бачить коло мосту роззувається знайома старша жінка.

– Шановна – а ж вже не треба брести рікою – для того й моста збудували, щоб не брести.

На що зі здивуванням ф до спільного добра.

Та що колись. Коли вже у незалежній Україні роздавали «Юліну тисячу» - а по-суті повертали конфісковані у старших людей совєтські заощадження, мій батько її не взяв

Та ж Україна і так бідна, а моєї пенсії мені і так вистарчає.

Цікаво, що на це сказали б депутати Верховної ради України, які до своїх мільйонів добирали ще й грошима на «поправлення здоров’я» та іншими пільгами.

Перед виборами, звичайно, вони, як водиться обіцяють ці пільги різко скоротити. Видатки на утримання себе коханих урізати по саме нікуди. А коли доходить до справи, то якось не виходить.

Не виходить, чи це стосується зняття недоторканості, чи скорочення видатків.

Ну от не пройшов закон про зняття недоторканості. Бо ж., звісно, після позбавлення Власенка депутатського мандату, всі бояться – аякже.

Це  так само, як вчора ввечері я обіцяв на тобі одружитися, а сьогодні боюсь – щось передумав. Щось в цьому стилі.

Але ж обіцяли, дорогенькі! За будь-яких обставин обіцяли зняти цю недоторканість. І, як завжди нічого.

Чому це і опозиційним, і привладним депутатам так легко сходить з рук? А тому, що наш державний механізм просто напросто зламаний – дисфунгкційний. Обіцянка не є обіцянкою. Присяга не є присягою. Партійна програма не є партійною програмою. Все це чисті імітації.

А зламаність державного механізму давні римляни називали латиною – корупцією. Я не перестану повторювати, що корупція, це не лише хабарництво – це дисфункційність державного апарату.

Ти йдеш до судді – а він не суддя, а людина, яка використовуючи законодавчі регуляції а також ґвалтуючи їх обслуговує правлячу верхівку.

Йдеш до правоохоронних органів – а вони обслуговують інтереси цієї ж верхівки та ще місцевих мафіозі.

Звертаєшся до свого представника – депутата – а він репрезентує не твої інтереси, а інтереси олігарха, який оплатив його обрання до парламенту.

І т.д.

Хоча. Звичайно, така дисфункційність породжує три наслідки:

По перше загальну кругову поруку. Ти ніколи не притягнеш до відповідальності міліціонера, який байдуже спостерігає, як тебе перед десятками телекамер лупцює вуличний босяк. Не босоту треба карати, а саме ментів – інакше таких «правоохоронців» не назвеш, що за всім тим спостерігали.

По друге загальну безкарність – ну і що, що я байдуже спостерігав за цим показовим побиттям – це ж була акція застрашування. Наступного разу не зніматимете того, що не треба. Або – ну і що з того, що ми обіцяли, скоротити видатки на депутатський корпус і не жирувати так безбожно на людських грошах – так званих бюджетних коштах.

І тільки по-третє – безпосередній підкуп. Він може мати різні форми – і бути у вигляді конвертиків з грошима за конкретне «правильне» голосування, і у вигляді конвертика за «правильне» судове рішення, і у вигляді підвищення в посаді, і навіть у вигляді символічних сатисфакцій, як от визнання «народним артистом» чи «професором». Можна, звичайно й квартирам, іншими дрібними послугами – як от безплатним проїздом у тролейбусі чи літаку.

Причому цей підкуп здійснюється не настільки вульгарно, як ми гадаємо. Все відбувається ненав’язливо. Людина не спохопиться, як опиняється у м’яких обіймах комфорту – тобто корупції.

Хочете прикладу? Будь ласка. Нещодавно на Львівському каналі ЗІК йшла знакова недільна передача «Люстрація» - перевіряють наших обранців до Верховної ради на вошивість – чи реалізовують вони свої передвиборчі обіцянки. І у цьому сенсі це одна з найефективніших антикорупційних програм в нашій країні, яку я знаю. Так от – ведучий запитує депутатів від «Батьківщини», ВО «Свободи» та одного незалежного – а чого це ви не бережете народних коштів – все літаками та літаками літаєте до столиці та з столиці. Співрозмовники одразу почали божитися, що ні-ні – жодного разу літаком не літали – все тільки потягом.

Не знаю, як там ці конкретні депутати – вони не з Львівщини. А от наші львівські обранці – інша справа. Мені приходиться досить часто літати літаком до тієї ж столиці і назад – підкреслюю - не за кошти українських платників податків! – і що бачу: повний комплект наших борців з вертолітними площадками Віктора Януковича!

Звісна справа – коли літак у п’ятницю ввечері летить з Києва до Львова, то наших обранців гонить туди пильна державна справа. Ну а коли я у понеділок вранці вони повертаються до Києва – то тим більше.

Пригадую злиденний і буремний початок 90-х, коли справді творили, а не розкрадали державу – як мило було бачити весь львівський депутатський корпус у 91/92 потязі Львів-Київ. Тут і В’ячеслава Чорновола можна було зустріти, І Михайла Гориня – не гребували. А потім ще й говорити до пів-ночі у скромному вагоні-ресторані з однією канапкою. Було…

А тепер ще вчорашній студент і борець з корумпованою мафією Юрій Михальчишин по-панськи не опускається до якогось занюханого потяга – творець нації, однак. Полум’яна борчиня Ірина Фаріон, обновивши шубки, – туди ж. Не одній бо, Гані Герман шубки належаться – ми ж бо з нею боремосяJ Бо ж життя вдалося! Або по-галицьки «Встроїла си» J Ну а новообраний зам голова Верховної ради Руслан Кошулинськтй – то йому Бог прописав. Наступного разу може і гвинтокрилом – але то поза нашими очима – дуже вже високо. І т.д.

Ну а в аеропорту вже чекає зграя холопів на джипах – треба ж царственні особи розвести по хатах – хоча це, вже не державним коштом. Серед «пацанів» у «пацанів» та «пацанок» є свої люди.

Скажете неправда – так то на мітингу у галицькій провінції можна оповідати тим самим сердешним бабусям. Я ж сам бачив – і то не раз.

Отаке то, товариство, як люблять казати у ВО «Свободі»…

І «мостика їм не шкода» хоч Україна при таких народних обранцях як була бідною, так і залишиться.

Ось так влізлива та м’яка лапа корупції укоськує майданних крикунів – а ті й обманюватись раді.

Львів, 20 травня 2013