У середньовіччі тими Інакшими були єретики, які сміли шукати Бога в інший спосіб, ніж всі. Їх шельмували, їх заставляли носити дурацькі ковпаки, їх означували різного роду мітками. І, врешті, спалювали. Для їх добра, звісно.

Йосиф Сталін з своїми сатрапами з НКВД також укріплював свою владу гіпермасовою кампанією пошуку і шельмування «агентів» японської, сіамської, аргентинської і т.д. розвідок. І знаходили. І зізнавалися, І розстрілювали. Мільйонами. А їхні сім’ї піддавалися остракізму – їм на все життя ліпили жупел «жон, детей врагов народа» та гнали країною. Для добра, звісно.

Найкращий спосіб означування «іноземних агентів впливу» ввів «побратим» Віссаріоновича – Адольф Гітлер. Це так звані Нюрнберзькі расові закони (Nuenberger Rassengesetze) – в першу чергу це два антиєврейські законодавчі – «Закон про громадянина Рейху» (Reichsbrgergesetz) і «Закон про охорону німецької крові та німецької честі» (Gesetz zum Schutze des deutschen Blutes und der deutschen Ehre). Проголошені з ініціативи Адольфа Гітлера 15 вересня 1935 на з’їзді Націонал-соціалістичної партії в Нюрнберзі відповідно до таємної програми і одноголосно прийняті сесією рейхстагу, спеціально скликаній в Нюрнберзі з нагоди з’їзду партії.

Нюрнберзькі закони послідовно здійснювали ізоляцію євреїв за расовою ознакою – аякже – це ж «агенти того чи іншого впливу». «Агенти», які пов’язані з світовою змовою, «агенти», що отримують для розкладання і деморалізації арійської раси кошти з-за кордону, агенти, які сіють зерна «не такого» мислення, «не такого» мистецтва і т.д. Одним словом – «мешают жить». А тому – заборонити заробляти будь яким чином чи отримувати допомогу, на єврейських чи криптоєврейських організаціях намалювати величезні «зірки Давида». Ну а потім закрити доступ до всіх посад і професій, обмежили свободу пересування і ввести в посвідченні особи обов’язкову відмітку Jude – ну, а потім понашивати на одяг великі жовті зірки з тим самим написом Jude. Одним словом поставити одну з груп громадян та їхніх інституцій поза законом, віддати її на розправу поліції, і таким чином підготувати до «остаточного вирішення» єврейського питання. Для добра, звісно.

Нічого не нагадує?

Скажете занадто? Що мітингарів, які є гнаною більшістю в країні Україні, це не стосується – вони ж бо ні не етнічна, ні мовна спільнота. А це як подивитися. «Євреєм», тобто Інакшим і гнаним може бути кожен. Сьогодні це члени громадських організацій – і не лише тих, хто отримує якісь кошти із-за кордону. Це всі громадські організації, які заважають правлячій зграї «жить». Сьогодні це журналісти, яким вже будуть перереєстровувати ЗМІ – тобто позбавляти роботи.

Таке саме гикаюче бидло вже у Києві, а не в Нюренбергу, так само радісно, так само одноголосно, так само сучачи ніжками тягнуло руки рвучись прийняти закон N3879 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян», яким передбачені зміни до нового закону про НУО щодо «громадських об’єднань, які виконують функції іноземного агента». Тільки тут «арійцями» стало правляче в країні стадо. За проголосували 235... навіть не знаю, як їх назвати... хоч було їх у залі 119. Отак!

Полювання за «агентурою» розпочалося і в Україні. Для їх добра, звісно.

У більш близькі для нас часи термін «агенти впливу» – бо «агентів розвідок» на той час всіх розстріляли – запустив у обіг голова КҐБ СССР Юрій Андропов. Цими «агентами впливу» ставали поети-модерністи, як от Василь Стус, кришнаїти чи не дай Бог віруючі православні, або ж, що ще страшніше, греко-католики. «Агентами впливу» для КҐБ було все, що заважало самому КҐБ пролонгувати агонію здихаючого СССР (тепер читай Російської Федерації), а, отже, і самого КҐБ. Це формулювання дало змогу ще ширше розгорнути репресії, оскільки «агентів» встановлював вже не суд – якщо у СССР взагалі можна було говорити про суд. Ну і пішли суди над «націоналістами» та «сіоністами».

І у Алоїзійовича та Віссаріоновича є гідний учень – Владімір Владімірович. У липні 2013 р він підписав федеральний закон «Про внесення змін до окремих законодавчих актів РФ в частині регулювання діяльності некомерційних організацій, що виконують функції іноземного агента». Один в один те саме, що приписали прийняти і нашому стаду.

Таким чином на 23 році існування Української держави ми теж докотилися до своєрідних «Нюрнберзьких законів». Не за один день. Процес триває три роки. Відтепер все в країні Україні діється за простим правилом «Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать» – от вам і весь закон.

А нажертися правляча камарилья не може і не зможе. До смерті. Це потрібно зрозуміти.

Зрозуміло, що все це аналогії. І вони є лише аналогіями. Тому прошу з великим розумінням попробувати зрозуміти цей мій текст, для кого та страшна жовта зірка стала символом пам’яті. Однак цей текст я пишу не для красного слівця. А тому, що розумію, що за поділом суспільства на «добропорядних громадян», «советских людей», «арійців» та дисидентів, євреїв, ворогів народу, чорношкірих, зрештою, йтиме не лише жупел «іноземного агента». Метою є не шельмування, а знищення останніх. Як метою Гітлера було знищення євреїв, а метою Сталіна знищення «врагов». Метою режиму є не маркування громадських організацій, що отримують фінансування з-за кордону (бо ж режим зайнятий тотальним грабунком держави, а тому нічого крім своїх сатрапів не фінансує). Після кампанії шельмування громадських активістів, шельмування громадських організацій наступним буде їх знищення. Організації просто позбавлятимуть засобів до існування. Ну а людей – поки що на вулицю. А далі і табори для ізоляції асоціальних елементів було б непогано облаштувати.

З огляду на наступне я пригадав, як в такій ситуації реагували різні суспільства. Якщо говорити про «зірку Давида», то мені пригадалася чудова постава одного великого народу, який знайшов спосіб боротися з шельмуванням євреїв навіть в умовах нацистської окупації. Це данці. Коли нацисти пробували змусити данських євреїв носити жовту «Зірку Давида», то король Данії Християн Х не лише ще у 1942 році сам особисто пішов до синагоги, але жорстко відрізав нацистським сатрапам: «якщо євреїв Данії заставлять носити символ, який відрізняє одних громадян від інших, то і я і моя сім’я теж будемо носити цей символ». І нацисти відступили.

Тому маю пропозицію. Розумію певну ризикованість своєї пропозиції. Але вона має виконати одне важливе завдання – ми маємо достукатися до совісті світової спільноти. А для того, щоб зрозуміти, що відбувається в Україні, вони повинні відчитувати відомі їм візуальні символи. Одним з них і є печально відома жовта «зірка Давида».

Нас пробують поділити. Пробували поділити за мовою. Не вийшло. Ділили за регіонами – на разі частково успішно. Тепер ділять за «работающих» та «агентів впливу», на «работающих» і «громадських активістів», на «работающих і «наклепників журналістів». Готується система гонінь на громадських активістів, які зловороже навчають енергозбереженню чи дотриманню прав людини – і все це, звісно, не в інтересах українців, а іноземної закуліси. Готується система гонінь на журналістів, які, бачте, мають наглість інформувати своє суспільство.

Тепер з частини з нас, з громадських активістів хочуть зробити «євреїв» – чужих, прокажених, чорношкірих – бракує, щоб оскаженіла Партія регіонів ще й визначила місця в транспорті, де мають право перебувати громадські активісти. Як апартеїд, то апартеїд.

Як боролися з таким визначенням їхнього місця в «автобусі Україна» наприклад чорношкірі. А вони просто ігнорували ці приписи. Їх били, а вони ігнорували. Вони ігнорували, а їх били. І вони перемогли.

Відтепер недержавні громадські організації зобов’язані обов’язково на першій сторінці чи футболці з лого цієї організації обов’язково вказувати, що воно є «громадським об’єднанням, яке виконує функції іноземного агента».

Ось кілька витягів з закону: «...громадське об’єднання, яке виконує функції іноземного агента – це громадське об’єднання, що для забезпечення своєї діяльності отримує грошові кошти або майно від іноземних держав, їх державних органів, неурядових організації інших держав, міжнародних неурядових організацій, іноземних громадян, осіб без громадянства або уповноважених ними осіб, що отримують грошові кошти чи інше майно від вказаних джерел, а також бере участь, в тому числі в інтересах іноземних джерел, в політичній діяльності на території України...Громадське об’єднання, яке здійснює діяльність зі статусом юридичної особи, та має намір отримувати кошти чи інше майно з іноземних джерел і брати участь у політичній діяльності, яка здійснюється на території України, зобов’язана до початку такої діяльності подати (надіслати) до уповноваженого органу з питань реєстрації, в якому знаходиться її реєстраційна справа, заяву про включення до Реєстру громадських об’єднань інформації щодо здійснення громадським об’єднанням своєї діяльності як громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента. Інформація щодо здійснення громадським об’єднанням своєї діяльності у статусі громадського об’єднання, яке виконує функції іноземного агента підлягає включенню до Реєстру громадських об’єднань не пізніше п’яти днів з дня отримання уповноваженим органом з питань реєстрації відповідної заяви».

Тому конкретизую. Подумавши, я пропоную розміщати на наших сайтах, футболках, книгах ось таке лого:

Як на мене, то сьогодні кожен має бути солідарним з нашими громадськими організаціями, громадськими активістами, журналістами, автомайданівцями.

Для цієї фашизуючої зграї ми всі є «євреями», які «мешают им жить». Тому не біймося одягати на себе цю страшну стигму – може достукаємося до когось. І перш за все до самих себе.

Ну і картинка маніфестації громадських активістів та журналістів з жовтими зірками на серці була б, ой, як зрозумілою іноземним глядачам. І багато що сказала б про режим.

До речі, на козацьких знаменах та петлицях українських січових стрільців були саме такі, шестикутні золоті зірки, якщо в когось є сумніви.

18 січня 2014