Зараз їх головне завдання створити в кількох регіонах максимальний хаос, погроми, «независимое правительство Юга России» і т.д. У Севастополі, Харкові, Луганську.

Це вже працює не так злодійня режиму, як іноземна агентура.

В Севастополі дійшло до лінчування проукраїнськи і лояльно налаштованих громадян. У Херсоні до стрілянини та поножовщини.

Є великі запитання щодо лояльності структур місцевих Міністерства внутрішніх справ, можливостей скромного Флоту України, розгромленої режимом армії.

Є велика імовірність того, що сьогодні Росія спробує у явній чи не явній формі взяти Севастополь під свій контроль.

Під видом парамілітарних структур – різного роду «крымского казачества», та інших «ряжених» можуть маскуватися справжні бойовики. Вони вже пробують перебрати владу в місті. Всі це бачать. Зрештою, після того, що вони натворили у Києві, таким формуванням, як кримський «Беркут» відступати нікуди – попереду тюрма і, можливо, довічна – хіба що в Росію. Однак там, в Астрахані,  вони Путіну не потрібні. Путіну вони потрібні у Криму. І як гарматне м'ясо. І як бойова сила.

Зрештою, такий стан справ ми терпимо вже доволі довго. Однак сьогодні-завтра критичні дні.

У випадку успішного проведення операції по ескалації ситуації, яка організовується з-за кордону, може дійти навіть до введення російських військ у Севастополь – славного «принуждения к миру». У формі патрулювання території, звичайно. З явочною забороною робити це українській владі.

Це, напевно, пов'язано з тим, що Росія боїться того, що Верховна Рада може скасувати угоду про базування флоту. Росія діє на випередження.
І, напевне, - це останній момент коли Росія може явочним порядком відірвати шматок території України.

Принаймні закріпити, якщо не розширити свою присутність у Криму.

Або ж створити і в Україні прецедент, подібний до Абхазії, Придністров’я, Південної Осетії. Це типова практика постсовєтської Росії.

Разом з тим потрібно уникати і пасток «легкого» чи «силового» врегулювання цієї провокації. На таку реакцію чекає весь Чорноморський флот Росії. Врегулювання має бути філігранним. Можливо на політичному чи дипломатичному рівнях.

Ну і нечисть потрібно прибирати. Допи, Гепи та Вадіки не мають права ґрасувати країною далі її шматуючи – а це вже справа Прокуратури, СБУ та МВС.

Слава Богу, що в Криму є наші брати - кримські татари – континентальний Крим у безпеці. Однак з Севастополем і, можливо, Керчю – проблеми. Великі проблеми.
Думаю, що сьогодні вранці Верховна Рада мала б терміново зібратися саме з цього приводу.

Потрібно заслухати керівництво Флоту, Збройних сил, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ. Запросити Послів. Викликати Посла Росії Зурабова для консультацій. Потрібно нагально щось робити.

Потрібно звернутись до ООН з вимогою терміново скликати Раду Безпеки ООН. Апелювати до підписаного в Будапешті Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який гарантує цілісність України. Звернутися до його підписатів – США, Великобританії, Росії за роз’ясненнями. Запросити представників підписантів. Хоча б на рівні послів – для обговорення ситуації.

Викинути врешті того лузера Кожару. Призначити фахового дипломата – благо таких не бракує.

А у Києві сплять, думають збиратись аж о 16.00.

Партійне домінує.

Друзі – не прогавте сьогодні за мишачою метушнею головного.

Думайте про державу.

Львів, 24 лютого 2014