І ні для кого не було таємницею, що сьогодні мала відбутися друга спроба висловити йому недовіру 2/3 голосів.

Перша спроба була 12 листопада.

Тоді голова Львівської обласної ради Петро Колодій ну ніяк не міг зібрати належного кворуму. От не міг і все.

А там Майдан – взагалі не до того. Всі на фронт і т.д. Де ж тут збереш той кворум.
Та злостиві і недобрі львів'яни не покинули своєї затії. І знову взялися за своє. От присікались і все...

І пікети виставили коло обласної ради. І в пресі натякали. Проходу не давали. Просто біда якась. Далося їм те сало...

Аж ось прийшов такий прагненний львівською опозицією (правда до кого – не ясно) день.
Мали заслухати і висловити...

Але чуда не сталося.

Вдруге.

І стало ясно:
«Пацан пацана не здасть» :)

Не даремно, як плещуть злі язики, спільно проходили славний бойовий шлях...

Не дивлячись на слізні прохання львівської громадськості, .

Не дивлячись на слізні прохання львівських авторитетів.

Не дивлячись на вже котрий пікет.

Не дивлячись на встид врешті-решт – бо ж Львівщина залишилася чи не єдиною областю Західної України, де не висловили недовіри її голові ОДА

Львівська обласна рада під чуйним проводом гіпернаціоналістів, гіперпатріотів, вірних учнів Степана Бандери, орлиць і нахтігалів – одним словом ВО Свободи – ну ніяк не годна зібратися.
Ну ніяк не може прийняти такого страшного для неї рішення.

Гарант не здав ні одного беркутівця.

«Пацан пацана не здасть!»

От і голова Львівської обласної ради чільний свободівець і мислитель Петро Колодій – «справжній пацан» – «со товаріщі» туди ж.

Так і хочеться написати на фронтоні Львівської обласної ради "сало – наше усе":)
Бо ж ми українці.

Одним словом – Повна слава Україні!

Це як у картах:

а можна і так:

Вгадайте – хто є хто :)

Хоча, яка різниця, як колода, так виглядає, та сама:)

Чи, може я щось попутав:)

Тоді звиняйте.

Фото Олександра Ковальчука

11 лютого 2014