Інколи думаєш – ну навіщо ти чіпаєш цю, скажу так, «політичну силу». Ну що тобі більше всіх треба, чи що? З часом люди і так прозріють.

Однак часом годі змовчати. Ландскнехти ВО «Свобода» таке вчворять, що й ворог свободівців за грубі гроші не придумає.

От і останній приклад, який і зворохобив, і розсмішив своєю недолугістю всю Галичину. А тому, гадаю, що й всій Україні про це варто знати. Щоб не було різного роду ілюзій.

Отож до справи.

Нещодавно завершилася велика «битва за бабло», що стосувалася видобутку сланцевого газу на Львівщині. На полі бою за гроші виступили достойні сили – ВО «Свобода», «Шеврон» і, тишком-нишком, Сім’я.

Хто не в темі, той може коротко ознайомитися з нею у моєму попередньому блозі.

По-галицьки було багато ґевалту, розривання на собі вишиваних жіночих та чоловічих сорочок, апелів до України, майбутніх поколінь, і навіть, не повірите – совісті – і це в обласній раді! В пароксизмі «праведного гніву» в залу засідань навіть «увірвася» натовп розшалілого «народу». Теж волав, рвав, ґевалтив. Ними, як завжди, керували свободівці. Одним словом – все, як завжди. Забава...

Врешті-решт все, неначе б то благополучно, завершилося. Хтось виграв, а хтось програв.

Однак одна фраза депутатки Львівської обласної ради від партії «Удар» Оксани Юринець насторожила – не може бути, вони що – збожеволіли?! Однак депутатка наполягала на своєму – у так званому «народі», який «ввірвався» у сесійну залу, вона впізнала постійних учасників акцій так званої секти «догналітів» – новоявленої на Галичині секти, яка постійно дискредитує та бореться з Українською Греко-Католицькою Церквою!

У залу засідань попасти з вулиці неможливо. Отож хтось організував масове «заведення» догналітів у сесійну залу. Після малесенького розслідування справи по гарячих слідах Оксана Юринець стверджує, що догналівських провокаторів до сесійної зали привели депутати ВО «Свобода»!

Для більшості українців «догналіти» чи не «догналіти» мало що скаже – подумаєш ще одна секта.

Та не все так просто. Для Галичини це вибух політичної бомби. Не секрет, що край шанує свої Церкви. Всі Церкви. В тім у першу чергу Українську Греко-Католицьку Церкву – УГКЦ. Але не секти. Прошу не плутати з протестантами. Тим більше так звану «українську правовірну греко-католицьку церкву» – УПГКЦ – яка мала різниця – одна буква. І це свідомо – вона постійно видає себе за справжню УГКЦ, яку загал ідентифікує з такими світлими особистостями, як Любомир Гузар.

Насправді УПГКЦ це групка з кількох осіб, що проголосили себе єпископами-архієпископами, головно громадян Чеської республіки на чолі з Антоніном Догналом. В самій УГКЦ цю групу вважають тоталітарною сектою, називають «групою Догнала» – чимось на кшталт «білого братства». Зрештою, прийоми, які вони застосовують у догналівців ті самі. Очевидно в одній школі вчилися з тепер вже призабутим Юрієм Крівоноговим та його Марією Деві Христос – вона ж Марія Мамонова-Цвігун.

Догналівці брутально виступають проти офіційної Церкви, всіма силами пробують розколоти УГКЦ, пробують підмінити собою УГКЦ. Вулицями Львова почали ходити процесії якихось неначе б то греко-католиків. Це радше нагадує вервиці біснуватих. І це не метафора. Почали замахуватися і на самого Папу. Врешті їх терпеливий і цивілізований Рим таки відлучив від Церкви, що є безпрецедентним у наші часи.

І тут у мене проблиснула певна аналогія – десь вже це було. Я кілька років тому писав: «мета, яка поставлена ВО «Свободі» це упокорення та застрашення єдиної структурованої та авторитетної сили, яка залишилася в Галичині після колапсу Помаранчевої мрії – Української греко-католицької церкви. Не даремно перші удари ВО «Свобода» прийшлися по Українському католицькому університеті. Його авторитет має бути знищений. ВО «Свобода» показала, вперше за сотні літ, що для неї УГКЦ не авторитет. Але це завдання ВО «Свобода» виконала частково – все ж налякалася. Але це ще не кінець історії – гадаю, що спроби закрити рота греко-католицьким інтелектуалам, як от Мирослав Маринович, та ієрархам, як от отець-ректор УКУ Борис Ґудзяк, продовжаться. Це завдання укладається у більший проект творення «Русского мира» для якого УГКЦ є однією з найбільших перепон.»

Отож ВО «Свобода» першими, кого почала травити, прийшовши до влади у Львові, то це Український Католицький університет з його бунтівним студентством і вже геть непокірним тодішнім ректором Борисом Ґудзяком. Після подій 2004 року комусь, якимсь великим патронам цієї політичної сили, потрібно було придушити як гнізда опору. Що й робили. У тому числі і руками не надто розумних свободівців. Ті почали робити спроби, щоб не то відібрати, не то ще щось зробити з територією університету. Одним словом новоявлені хунвейбіни не гірше китайських вистроювали поважних віцеректорів університету у шеренгу і виясняли, навіщо Львову потрібен такий університет і чому він повинен мати якісь пільги. І це у Львові 2011 року, панове – нагадую, якщо хто забув. Цькування почасти досягнуло своєї мети. Бо ж для великих патронів на той момент було важливо знищити моральні авторитети. Тогочасного ректора Бориса Ґудзяка таки видавили з країни. Тепер він є єпископом у Парижі. Але, як на мене, це ще не кінець історії. Він все одно є главою університетської спільноти – а моральний провід для молоді головне. Тай взагалі Церква терпелива. Не таке пережила...

Довго говорити, що таке догналівці. Повальна більшість галичан не сумнівається у тому, що це проста агентура, яка, як і їх самозваний очільник, була «закладена» у Чехії ще в комуністичні часи. Та прийшов час цим «підсніжникам» проявитися. І «консерви» розконсервували. І Antonín Dohnal (Антонін Догнал), Richard Špiřík (Річард Шпіржік), Robert Oberhauser (Роберт Обергаусер) раптом вигулькнули в Україні. І почалося... До того в УГКЦ майже не було внутрішніх проблем. Отож організували. Хто? Ну, звісно ж, хто...

Завданням цієї групки було внесення смути і паніки. Що вона й робила. Та чим далі, тим більше ця групка аферистів палила сама себе. Останнім фортелем, який вона вчворила був заклик до Росії та Білорусі «братньо окупувати» Україну, щоб вона, не дай Бог, не підписала Угоди про асоціацію з ЄС. Це був удар не лише по самій євроінтеграції, але вже й по самому Януковичу.

Хто сумнівається, то ось документик:

Одним словом – на кого працює ця мережа провокаторів зрозуміло навіть найдальшим від політики галичанам.

І раптом цих біснуватих догналівців до сесійної зали як свій бойовий загін заводять свободівці!

Щоб ніхто не сумнівався і не відхрещувався, що свободівці тут ні при чому – вони мовляв, самі прийшли, депутат від Народного руху Олександр Ганущин подав офіційний депутатський запит. І от що отримав – до сесійної зали штурмовичок догналівців завели депутати ВО «Свобода» В.М.Чехут, Л.О. Дуда, М.І.Костюк. Всі депутати від ВО «Свобода». При цьому на спробу міліціонера зупинити явно біснуватих представили їх як своїх помічників. От, виявляється, хто керує догналівцями!

І офіційна відповідь з боку охоронців зали засідання прийшла така:

Які висновки з цього можна зробити?

Спробую запропонувати.

Варіант перший: ВО «Свобода» вже опустилася до того, що не здатна навіть у Львові привести до зали своїх щирих послідовників. Зрештою, якщо ще рік тому люди щиро чипіли у свободівських палатках та розносили їхні газетки, то тепер, самі розумієте, – як у всіх політичних партій. Але це вже навіть не початок кінця а задавнена гангрена. Хоча, може, навпаки – люди розібралися.

Варіант другий: Буржуазна еліта партії, бажаючи масно наварити на сланцевому газі, не довіряє партійному простолюду, який бачить, як вона жирує. Тому й найняла біснуватих за двадцятку.

Варіант третій: Боси ВО «Свободи» настільки нагально були «притиснуті» своїми великими патронами з закордону, що мусіли мобілізувати «останній резерв» – бо ж «позади Москва». Тому з останніх сил виконували наказ ставки «ни шагу назад» в антисланцевій кампанії.

Варіант четвертий: ВО «Свобода» давно і систематично працює з сектою догналівців з огляду на спільність великих патронів.

Для «патронів партії» байдуже, що спаляться якісь галицькі патріоти – вони грають велику гру.

От і спалили.

Можна давати на ці запитання відповідь. Можна не давати. Все одно кожен зробить свій висновок. Однак важливо, щоб факти не проходили попри увагу наших співгромадян. Тому й звертаю увагу великого українського загалу на цей неначе б то домашній галицький скандальчик.

10 жовтня 2013